79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
23.04.2025 Справа № 914/242/25
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Вітмар», м. Львів
до відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Данила Галицького, село Віжомля Львівської області
про стягнення 220 368, 60 грн
Суддя Никон О.З.
Секретар судового засідання Жовток Х.І.
За участю представників:
від позивача: Левкович Т.В. - представник;
від відповідача: не з'явився
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Вітмар» до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Данила Галицького про стягнення 220 368, 60 грн за неналежне виконання умов договору купівлі-продажу товарів № 23/82 від 27.11.2023.
Хід розгляду справи.
Ухвалою суду від 04.02.2025 постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань та повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.02.2025 постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 19.03.2025.
У судовому засіданні 19.03.2025 оголошено перерву до 23.04.2025.
23.04.2025 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні.
У судовому засіданні 23.04.2025 представник позивача заперечив щодо відкладення розгляду справи, підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив їх задоволити.
Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив.
Розглянувши клопотання відповідача, суд не вбачає підстави для його задоволення, оскільки неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи; відповідач висловив свою позицію у відзиві на позов.
Аргументи сторін.
Позовна заява обґрунтована порушенням відповідачем строків оплати за переданий товар згідно з договором купівлі-продажу № 23/82 від 27.11.2023 на суму 180 825, 00 грн. Також за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач заявив до стягнення 32 682, 67 грн пені, 3 273, 08 грн 3% річних та 3 587, 67 грн інфляційних втрат.
Відповідач у відзиві на позов підтвердив факт наявності основної заборгованості на суму 180 825, 00 грн, водночас заперечив стосовно правильності розрахунків пені, 3% річних та інфляційних втрат. Доводив, що сторони остаточно не встановили порядку та строків оплати за поставлений товар, тому такий настав після отримання претензії, зокрема, 01.12.2024. Також відповідач просив зменшити штрафні санкції на 90% та витрати на професійну правничу допомогу.
Позивач у відповіді на відзив зазначив, що твердження відповідача стосовно проведення активної посівної кампанії та скрутного матеріального становища не підтверджені жодними доказами; щодо настання строку оплати звернув увагу на приписи частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України; ствердив про відсутність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки їх розрахунок здійснено відповідно до вимог законодавства, нарахування відповідають принципам розумності, справедливості та пропорційності.
Обставини справи.
27 листопада 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вітмар» (далі - Продавець) та Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю імені Данила Галицького (далі - Покупець) уклали договір купівлі-продажу товарів № 23/82 (далі - договір), відповідно до пункту 1.1. якого у порядку і на умовах, визначених у цьому Договорі, Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар, найменування і характеристики якого наведено в п.1.2 Договору (далі - товар).
Згідно із пунктом 2.2. договору загальна кількість товару цього Договору складається з сум усіх поставок Товару, що були здійснені по даному Договору та зазначені у видаткових накладних, за якими Покупець отримав Товар від Постачальника.
Покупець зобов'язаний прийняти товар належної якості та здійснити оплату за партію замовленого товару згідно цього Договору в грошовій безготівковій формі (пункт 3.2. договору).
Відповідальність сторони погодили у розділі 4 договору, зокрема, пунктом 4.3. передбачено, що у разі затримки оплати отриманих товарів на термін понад 60 днів, Продавець має право виставляти претензії і Покупець зобов'язаний заплатити пеню в розмірі 0,1% від простроченої суми платежу за кожний день прострочення. Розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаного платежу.
На виконання умов договору Позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 640 050, 00 грн, що підтверджено видатковими накладними № 2311271 від 27.11.2023 на суму 215 050, 00 грн, № 2311294 від 29.11.2023 на суму 214 625, 00 грн, № 2311302 від 30.11.2023 на суму 210 375, 00 грн.
Відповідач здійснив оплату за товар на суму 429 225,00 грн.
Позивач скеровував відповідачу претензію вих. № 2024/11-02 від 06.11.2024, в якій вимагав сплати заборгованості на суму 180 825, 00 грн.
У відповіді на зазначену вимогу відповідач визнав суму наявної заборгованості та повідомив про труднощі із її сплатою.
Зазначені обставини підтверджено обома сторонами.
Позивач повторно звернувся до відповідача із претензією вих. № 2024/12-02 від 12.12.2024, однак відповіді на таку матеріали справи не містять.
Тому позивач звернувся до суду із цим позовом про стягнення 180 825, 00 грн основного боргу, 32 682, 67 грн пені, 3 273, 08 грн 3% річних та 3 587, 67 грн інфляційних втрат.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення, висновки суду.
Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Сторони у справі уклали договір купівлі-продажу № 23/82 від 27.11.2023.
На виконання умов договору позивач передав у власність відповідачу товар на загальну суму 640 050, 00 грн, що підтверджено видатковими накладними.
Відповідач оплатив позивачу 459 225, 00 грн.
Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Сторони у справі не погодили в договорі строк оплати, тому підлягають застосуванню приписи частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, в якій передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Тому позивач правомірно зазначив, що строк на оплату товару настав в день його прийняття.
Враховуючи надані позивачем докази та відсутність заперечень відповідача в частині факту поставки товару загальну суму 640 050, 00 грн та оплати на суму 459 225, 00 грн, позовні вимоги щодо стягнення 180 825, 00 грн основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо заявлених до стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних.
Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Позивач нарахував відповідачу 32 682, 67 грн пені окремо по накладній від 29.11.2023 та від 30.11.2023, врахувавши часткові оплати та шестимісячний строк нарахування.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував відповідачу 3 587, 85 грн інфляційних втрат та 3 273, 08 грн 3% річних. Нарахування здійснено по кожній накладній окремо та з урахуванням здійснених відповідачем проплат.
Перевіривши розрахунки, суд встановив, що такі є правильними.
Відповідач заявив клопотання про зменшення штрафних санкцій на 90%.
Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України).
Поряд з цим, суд не вбачає непропорційності розміру пені з сумою основного боргу; відповідач не надав суду жодного доказу обставин, на які він посилався, зокрема, проведення активної посівної кампанії, скрутного матеріального становища.
Тому підстави для зменшення нарахованої пені відсутні.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 77 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Враховуючи викладене, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 180 825, 00 грн основного боргу, 32 682, 67 грн пені, 3 273, 08 грн 3% річних та 3 587, 85 грн інфляційних втрат.
Щодо судового збору.
На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись статтями 73, 74, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Данила Галицького (місцезнаходження: 81067, Львівська область, село Віжомля, ідент. код: 03763283) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Вітмар» (місцезнаходження: 79069, м. Львів, вул. Бічна Прилбицька, 3, ідент. код: 37740773) 220 368, 60 грн, з яких: 180 825, 00 грн основного боргу, 32 682, 67 грн пені, 3 273, 08 грн 3% річних, 3 587, 85 грн інфляційних втрат та 2 644, 42 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в строки, визначені статтею 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 28.04.2025.
Суддя Никон О.З.