ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
29 квітня 2025 року Справа № 924/1107/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Петухов М.Г. , суддя Маціщук А.В.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ТОВ "Центр промислових рішень" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 14 січня 2025 року у справі №924/1107/24 (повний текст складено 14 січня 2025 року, суддя Заверуха С.В.)
за позовом Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр промислових рішень"
про стягнення 114 964,45 грн штрафних санкцій
Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр промислових рішень" про стягнення 114 964,45 грн штрафних санкцій, з яких 52788,49 грн - пеня за період з 17 серпня 2024 року по 14 жовтня 2024 року, 62175,96 грн - штраф у розмірі 7% від вартості товару, на підставі договору поставки від 17 червня 2024 року №53-124-01-24-23141 та специфікації №1 (додаток 1 до договору).
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 14 січня 2025 року у справі №924/1107/24 задоволено позов Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр промислових рішень" про стягнення 114964,45 грн штрафних санкцій.
Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр промислових рішень" (Сумська область, м. Суми, вул. Петропавлівська, 86, оф. 159, ідентифікаційний код 41977762) на користь Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3 ідентифікаційний код 24584661) в особі філії "Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" (30100, Хмельницька область, м. Нетішин, вул. Енергетиків, 20 ідентифікаційний код 21313677) 52788,49 грн (п'ятдесят дві тисячі сімсот вісімдесят вісім гривень 49 коп.) пені, 62175,96 грн (шістдесят дві тисячі сто сімдесят п'ять гривень 96 коп.) штрафу, 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) судового збору.
Суд обґрунтував своє рішення тим, що позивач правомірно нарахував пеню та штраф за прострочення поставки товару відповідно до умов договору та статей 230, 231 Господарського кодексу України. Нараховані санкції мають компенсаційний характер, а відповідач не надав жодних доказів для зменшення їх розміру. З огляду на це, суд відмовив у задоволенні заяви відповідача про зменшення штрафних санкцій на 99%.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 14 січня 2015 року у справі №924/1107/24 та направити справу на новий розгляд до Господарського суду Хмельницької області або ухвалити нове рішення, яким частково задовольнити позовна заяву (на 99% чи на інший відсоток на розсуд суду).
Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що в процесі виконання зобов'язань за договором поставки постачальник зіткнувся з непередбачуваними обставинами, які мали істотний вплив на строки виконання, проте не залежали від його волі та дій. Зокрема, механічні пошкодження комплектуючих на заводі виробника унеможливили своєчасне відвантаження товару. Постачальник одразу ж повідомив покупця, про наявність істотних обставин, що не залежить від постачальника та при цьому унеможливлюють вчасне виконання умов Договору та повідомив, що докладає усіх зусиль для пошуку аналогічних теплообмінників в Україні. Разом з цим ТОВ "Центр промислових рішень" своєчасно звернулося до Сумської Торговельно-промислової палати для отримання висновку про істотну зміну обставин, яким підтвердили існування факту затримки поставки Товару заводом-виробником внаслідок виявлення механічного пошкодження при завантаженні, що відповідно вплинуло на затримку поставки замовленого Товару, згідно Договору поставки №53-124-01-24-23141 від 17 червня 2024 року. У зв'язку з цим, на переконання відповідача, у постачальника немає підстав для сплати штрафних санкцій, адже затримка виконання зобов'язання за Договором спричинена, зміною істотних умов, а саме виявленням виробником товару механічних пошкоджень корпусу, в результаті чого вчасне відвантаження товару виявилося неможливим та призвело в свою чергу до затримки виконання зобов'язання перед покупцем, а отже сплата штрафних санкцій в свою чергу порушує рівновагу договірних стосунків.
Апелянт стверджує, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи для надання заперечень на відповідь на відзив. До Підсистеми "Електронний суд" відповідь на відзив позивача надійшла 10 січня 2025 року; тобто у п'ятницю, о 17 годині 09 хвилин, при цьому 14 січня 2025 року на 11 годину- 00 хвилин призначено розгляд справи №924/1107/24. Таким чином у відповідача був лише один робочий день на подання заперечення на відповідь на відзив.
Скаржник вважає, що висновки суду першої інстанції щодо справедливості та розумності нарахованої неустойки є помилковими. Приймаючи рішення суд не взяв до уваги норми матеріального права, а саме частину 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статтю 233 Господарського кодексу України, та не зауважив відсутність доказів завданих позивачу збитків внаслідок простроченої поставки. Прийнятті рішення судом першої не було належним чином досліджено докази у справі та не було враховано висновки Верховного Суду в аналогічних правовідносинах, що призвело до прийняття рішення з порушенням норм матеріального права та процесуального права. Судом першої інстанції не враховано змісту положення статті 13 Цивільного кодексу України, а саме те, що нарахована позивачем сума неустойки не має компенсаторного характеру, а спрямована на отримання додаткового доходу позивачем. Крім того, відповідач зазначає про порушення місцевим господарським судом розумного балансу між інтересами боржника та кредитора.
Листом №924/1107/24/741/25 від 11 лютого 2025 року матеріали справи витребувано з Господарського суду Хмельницької області.
18 лютого 2025 року до апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №924/1107/24.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24 лютого 2025 року у справі №924/1107/24 залишено без руху апеляційну скаргу ТОВ "Центр промислових рішень" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 14 січня 2025 року у справі №924/1107/24. Запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 (десяти) днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та надати суду докази сплати судового збору у розмірі 908,4 грн.
04 березня 2025 року від ТОВ "Центр промислових рішень" надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано платіжну інструкцію кредитового переказу коштів №32151 від 28 лютого 2025 року на суму 908,40 грн.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10 березня 2025 року у справі №924/1107/24 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Центр промислових рішень" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 14 січня 2025 року у справі №924/1107/24. Запропоновано позивачу в строк протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмовий відзив на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому статтею 263 ГПК України, та докази його надсилання апелянту. Роз'яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
14 березня 2025 року від Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого позивач вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін. Позивач вважає, що зменшення штрафних санкцій на 99% порушить баланс інтересів філії "ВП ХАЕС" та ТОВ "Центр промислових рішень", фактично звільнить ТОВ "Центр промислових рішень" від відповідальності за прострочення строку поставки товару та покладе усі негативні наслідки виключно на філію "ВП ХАЕС".
21 березня 2025 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр промислових рішень" надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу. Апелянт зазначає, що виявлення механічних пошкоджень корпусу товару на виробництві виробником унеможливило його своєчасне відвантаження та, відповідно, поставку покупцеві. Вказана обставина носить форс-мажорний характер та є об'єктивною підставою для продовження строків виконання зобов'язань за договором. Позивач проігнорував отриману інформацію, не врахував її при оцінці виконання зобов'язань постачальником та, відповідно, на переконання відповідача, безпідставно висунув вимогу щодо сплати штрафних санкцій. Стягнення штрафних санкцій в даному випадку фактично покладає на постачальника ризики, які не залежать від нього та виникли з вини виробника. Це порушує баланс договірних прав та обов'язків сторін, оскільки накладає на постачальника додатковий фінансовий тягар у зв'язку з обставинами, які він не міг ані передбачити, ані запобігти їм. Апелянт зауважує, що Верховний Суд неодноразово зазначав, що застосування штрафних санкцій має відповідати реальним наслідкам порушення, а суд, у свою чергу, має право зменшити їх розмір у разі встановлення їхньої явної непропорційності завданій шкоді. У цьому випадку зменшення штрафних санкцій є обґрунтованим, оскільки відповідач виконав свої зобов'язання, а позивач не довів наявності шкоди чи фінансових втрат, що є необхідною умовою для застосування фінансових санкцій у такому розмірі.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абзацу 1 частини 10 статті 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За приписами частини 13 статті 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абзац 2 частини 10 статті 270 ГПК України).
Від учасників справи клопотань про розгляд апеляційної скарги у даній справі в судовому засіданні з повідомленням учасників справи не надходило.
Судом було створено сторонам належні умови для реалізації їх прав.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги ТОВ "Центр промислових рішень" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 14 січня 2025 року у справі №924/1107/24 за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу та відповіді на відзив, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 17 червня 2024 року між Акціонерним товариством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр промислових рішень" (Постачальник) укладено договір поставки №53-124-01-24-23141, відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупцю в передбачені цим договором строки товар, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити даний товар згідно з найменуванням, асортиментом, виробником, кількістю, ціною, та з кодом згідно УКТ ЗЕД товару, які зазначаються в специфікації №1 (додаток № 1 до договору), та є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до пункту 1.2 договору предметом поставки по даному договору є товар: гвинтовий компресор та ресивер повітряний (код 42120000-6 згідно ДК 021:2015 - Насоси та компресори).
Згідно з пунктом 1.3 договору місцем виконання цього договору є місто Нетішин Хмельницької області.
Як передбачено пунктом 3.1 договору, строк поставки товару становить 60 календарних днів з дати укладення сторонами цього договору.
Пунктом 3.2 договору передбачено, що поставка товару згідно специфікації здійснюється транспортом і за рахунок Постачальника на умовах DDP згідно з Інкотермс 2020 на склад вантажоодержувача у м. Нетішин Хмельницької області.
Постачальник за 3 дні до відвантаження, направляє Покупцю письмове повідомлення про готовність товару до відвантаження на електронну пошту office@khnpp.atom.gov.ua (пункт 3.3 договору).
Відповідно до пункту 3.5 договору датою поставки товару є дата підписання видаткової накладної вантажоодержувачем.
Згідно пункту 3.7 договору приймання товару здійснюється на складі вантажоодержувача у відповідності до супровідних документів.
Як передбачено пунктом 3.12 договору, з товаром Постачальник надає наступну супровідну документацію: видаткову накладну оформлену українською мовою (оригінал, в 3-х примірниках); документ про якість (паспорт/сертифікат) виробника на товар (оригінал); підготовлену виробником товару фактичну калькуляцію собівартості такого товару, яка підтверджує відповідний рівень локалізації, та/або сертифікат, що підтверджує походження товару з тих країн, на які поширюється дія міжнародних угод (вимога застосовується до позиції №1 специфікації №1 (додаток № 1 до договору); копію сертифіката відповідності системи управління якістю у виробництві вимогам ДСТУ ISO 9001:2015 або ДСТУ EN ISO 9001:2018 щодо виробника, продукція якого пропонується таким учасником, або національних стандартів, якими їх замінено, виданого акредитованим відповідно до законодавства органом з оцінки відповідності (вимога застосовується до позиції №1 специфікації №1 (додаток №1 до договору); гарантійний талон.
Пунктом 4.1 договору передбачено, що ціна товару по договору становить 819990,00 грн без ПДВ, всього ціна договору: 983988,00 грн з ПДВ.
Ціна за одиницю товару, кількість та загальна ціна товару по договору визначається специфікацією №1 (додаток 1 до договору) (пункт 4.2 договору).
Відповідно до пункту 5.1 договору оплату за поставлений товар Покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 90 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатний товар згідно СОУ НАЕК 038:2021 "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії".
Згідно з підпунктом 6.3.1 пункту 6.3 договору покупець зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені договором.
Як передбачено пунктом 8.1 договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством України.
Пунктом 8.2 договору передбачено, що за порушення строку поставки товару Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,1 % від вартості непоставленого (недопоставленого) в строк товару за кожен день прострочення, а за прострочення поставки понад 30 днів Постачальник додатково сплачує Покупцю штраф в розмірі 7% від вказаної вартості.
Сторонами погоджено, що строк позовної давності за вимогами про стягнення штрафних санкцій передбачених пунктами 8.2, 8.3, 8.5 цього договору становить 3 (три) роки (пункт 8.10 договору).
Відповідно до пункту 11.1 договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (за наявності печатки) і діє до 31 грудня 2025 року, а в частині виконання гарантійних зобов'язань, що передбачені даним договором - до спливу гарантійних строків.
Сторонами укладено специфікацію №1 (додаток №1 до договору від 17 червня 2024 року №53-124-01-24-23141), відповідно до якої загальна сума товару (установка компресорна повітряна гвинтова ISC-30 (4 шт.) та ресивер повітряний 10 бар 270 л (2 шт.) становить 983988,00 грн.
Сторонами також укладено технічну специфікацію №1 (додаток № 2 до договору №53-124-01-24-23141 від 17 червня 2024 року), у якій погоджено технічні характеристики товару.
Відповідно до листа від 26 липня 2024 року Emmegi S.p.A. повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр промислових рішень", що при завантаженні чотирьох теплообмінників для компресорів продуктивністю 5200 л/хв виникли механічні пошкодження корпусу, в результаті чого вчасне відвантаження вищевказаної продукції неможливе. Нами будуть докладені максимальні зусилля для якнайшвидшого виготовлення теплообмінників в кількості 4 шт. та відвантаження їх на Вашу адресу.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр промислових рішень" звернулося до філії "Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" з листом від 30 липня 2024 року №393/24, у якому просило у зв'язку з відсутністю технічних умов для господарської діяльності підприємства в повному обсязі, через відключення електроенергії, пов'язане з руйнуванням електричної інфраструктури та враховуючи ситуацію з теплообмінниками, збільшити термін поставки з 60 до 95 календарних днів.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр промислових рішень" згідно видаткової накладної №214 від 21 серпня 2024 року поставлено Акціонерному товариству "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" товар, а саме ресивер повітряний 10бар 270л на суму 95760 грн.
Акціонерним товариством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" надіслано Товариству з обмеженою відповідальністю "Центр промислових рішень" претензію від 03 вересня 2024 року №45-30-4098/18237, у якій просило на виконання умов договору поставки передати у власність решту товару загальною вартістю 888228,00 грн, а також сплатити штрафні санкції, а саме пеню у розмірі 15482,91 грн.
На вказану вище претензію позивача Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр промислових рішень" надано відповідь від 16 вересня 2024 року № 299/24-154/01, у якій просило погодити зміну істотних умов договору поставки від 17 червня 2024 року, а саме збільшити термін поставки із 60 календарних днів до 110 календарних днів.
Філією "Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" у листі від 27 вересня 2024 року №45-30-4319/20283 повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр промислових рішень" про те, що не погоджує збільшення строку поставки товару, оскільки вважає, що Постачальником не доведено доказами наявності передбачених законом підстав, встановлених частиною 4 статті 652 Цивільного кодексу України для внесення змін до договору (збільшення строку поставки) у зв'язку з істотною зміною обставин за договором.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр промислових рішень" згідно видаткової накладної №273 від 11 жовтня 2024 року поставлено Акціонерному товариству "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" товар, а саме установка компресорна повітряна гвинтова ISC-30 (4 шт.) на суму 888228 грн.
Акціонерним товариством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" надіслано Товариству з обмеженою відповідальністю "Центр промислових рішень" претензію від 05 листопада 2024 року №2, у якій просило сплатити штрафні санкції, а саме пеню у розмірі 52788,49 грн та 7% штрафу у розмірі 62175,96 грн згідно пункту 8.2 договору у зв'язку з простроченням поставки товару за період з 17 серпня 2024 року по 14 жовтня 2024 року включно. Надіслання претензії відповідачу підтверджується описом вкладення у цінний лист від 06 листопада 2024 року, поштовою накладною №3010000043121, фіскальним чеком від 06 листопада 2024 року.
Крім того, в матеріалах справи наявні копії: наказу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від 03 травня 2024 року №01-401-н Про введення в дію Положення ПЛ-П.4.10.028-24 з додатком; Положення про філію "Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" ПЛ.П.4.10.028-24, затвердженого протоколом засідання правління АТ "НАЕК "Енергоатом" від 19 квітня 2024 року №01-8-ПЗП; посадової інструкції юрисконсульта загального персоналу юридичного відділу Козлюка М.М. витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 16 січня 2024 року (АТ "НАЕК "Енергоатом"); витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 23 грудня 2024 року (ТОВ "Центр промислових рішень") (Опендатабот); наказу від 18 вересня 2023 року №4858-к Про переведення на іншу роботу Козлюка М.М.
Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Статтями 11 Цивільного кодексу України та 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод (правочинів), передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
З положень статті 509 Цивільного кодексу України, яку розширює стаття 173 Господарського кодексу України, вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до норм статей 6 та 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як вбачається судами з матеріалів справи, правовідносини, що виникли між сторонами, мають характер таких, що виникають з договору поставки, про що, зокрема, свідчать договірні зобов'язання сторін - постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю в передбачені цим договором строки товар, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити даний товар згідно з найменуванням, асортиментом, виробником, кількістю, ціною, та з кодом згідно УКТ ЗЕД товару, які зазначаються в специфікації №1 (додаток №1 до договору), та є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до частини 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" стосуються стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр промислових рішень" на підставі пункту 8.2 договору 52788,49 грн пені за період з 17 серпня 2024 року по 14 жовтня 2024 року та 63175,96 грн штрафу, оскільки позивачем прострочено поставку товару за договором.
Із встановленого судами вбачається, що у пункті 3.1 договору сторони погодили, що строк поставки товару становить протягом 60 календарних днів з дати укладання сторонами договору.
Договір поставки №53-124-01-24-23141 був укладений між сторонами 17 червня 2024 року.
Враховуючи викладене вище, відповідач зобов'язаний був здійснити поставку товару позивачу у строк до 16 серпня 2024 року.
Згідно з пунктом 3.5 договору датою поставки товару є дата підписання видаткової накладної вантажоодержувачем.
З матеріалів справи слідує, що позивачем було отримано товар:
1) згідно видаткової накладної №214 на суму 95760,00 грн - 21 серпня 2024 року;
2) згідно видаткової накладної №273 на суму 888228,00 грн - 15 жовтня 2024 року.
Таким чином, по видатковій накладній №214 поставка товару була здійснена несвоєчасно, тобто з порушення строку в 4 календарних дні (з 17 серпня 2024 року по 20 серпня 2024 року), а по видатковій накладній №273 - з порушення строку в 59 календарних дні (з 17 серпня 2024 року по 14 жовтня 2024 року).
Відповідно до приписів статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з частинами 1 - 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Відповідно до Закону України "Про акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від 06 лютого 2023 року № 2896-IX цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади утворення та функціонування акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", 100 відсотків акцій якого належать державі і не підлягають приватизації (далі - товариство), управління, використання та розпорядження його майном і спрямований на сталий розвиток товариства, забезпечення економічної та енергетичної безпеки і захисту інтересів держави.
Сторони у пункті 8.2 договору погодили, що за порушення строку поставки товару Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,1 % від вартості непоставленого (недопоставленого) в строк товару за кожен день прострочення, а за прострочення поставки понад 30 днів Постачальник додатково сплачує Покупцю штраф в розмірі 7% від вказаної вартості.
Колегією суддів перевірено здійснений позивачем розрахунок пені та встановлено, що розмір пені у сумі 52788,49 грн. є арифметично правильним, відповідає обставинам справи та нормам чинного законодавства.
Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Статтею 231 Господарського кодексу України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов'язань, визначається відповідним суб'єктом господарювання - господарською організацією.
Тобто сторони у договорі передбачили можливість нарахування позивачем штрафу за порушення постачальником строків поставки товару у розмірі 7% від вартості непоставленого товару понад 30 днів, що узгоджується із приписами статей 230, 231 Господарського кодексу України.
За таких обставин, з огляду на пункт 8.2 договору та частину 2 статті 231 Господарського кодексу України позивачем правомірно нараховано 62 175,96 грн штрафу (888 228,00 грн * 7 %), розрахунок є арифметично правильним.
Місцевим судом правильно зазначено, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто, не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09 лютого 2018 року у справі №911/2813/17, від 22 березня 2018 року у справі №911/1351/17, від 17 травня 2018 року у справі №910/6046/16, від 25 травня 2018 року у справі №922/1720/17
Щодо доводів ТОВ "Центр промислових рішень", викладених у апеляційній скарзі, про істотну зміну обставин, які на переконання заявника свідчать про відсутність обов'язку сплачувати штрафні санкції, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Як на істотну зміну обставин відповідач посилається на виявлення виробником товару механічних пошкоджень корпусу, та подальше звернення відповідача до Сумської Торговельно-промислової палати для отримання висновку про істотну зміну обставин на підтвердження факту затримки поставки товару.
Правові норми частин 1, 2 статті 652 Цивільного кодексу України, на які посилається відповідач, регулюють зміну або розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин, в той час як предметом спору у справі, що розглядається, є стягнення штрафних санкцій на підставі договору поставки.
Крім того, враховуючи, що сторони не досягли згоди щодо продовження строку поставки товару, про що свідчить їх листування, відповідач не звертався до суду з вимогою внесення змін до договору за рішенням суду з підстав, встановлених частиною четвертою статті 652 Цивільного кодексу України при наявності при цьому одночасно усіх чотирьох умов, наведених у частині 2 статті 652 Цивільного кодексу України.
Також колегією суддів зауважується, що норми Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" не містять положень щодо наявності у ТПП України повноважень з видачі висновків на підтвердження істотної зміни обставин, якими сторони керувались під час укладення договорів.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03 вересня 2020 року у справі №910/15637/19 та від 10 вересня 2020 року у справі №910/13436/19.
На відміну від форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які роблять неможливим виконання зобов'язання в принципі, істотна зміна обставин є оціночною категорією, яка полягає у розвитку договірного зобов'язання таким чином, що виконання зобов'язання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим, наприклад, у силу збільшення для сторони вартості виконуваного або зменшення цінності отримуваного стороною виконання, чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків, призводячи до неможливості виконання зобов'язання.
На відміну від форс-мажору істотна зміна обставин не впливає на строк виконання зобов'язань (не змінює його) і не звільняє сторону від відповідальності за невиконання, а дозволяє припинити таке виконання (розірвання договору) чи змінити умови такого виконання або умови договору в цілому (для досягнення балансу інтересів сторін, який був порушений через істотну зміну обставин).
У рекомендаціях Міжнародної ТПП щодо застосування форсмажорних застережень та застережень про істотну зміну обставин (hardship) 2020 року (ICC Force Majeure and Hardship Clauses 2020), у яких враховано специфіку відносин у період пандемії, також звертається увага на різне визначення та різні правові наслідки форсмажору та істотної зміни обставин. Розрізняються ці поняття і у Принципах УНІДРУА та Принципах Європейського договірного права.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 16 серпня 2023 року у справі №910/17639/21, від 02 липня 2019 року у справі №910/15484/17, від 21 липня 2021 року у справі №912/3323/20.
Відтак, форс-мажор (стаття 617 Цивільного кодексу України) та істотна зміна обставин (стаття 652 Цивільного кодексу України) є різними правовими ситуаціями, стаття 652 Цивільного кодексу України може бути застосована у випадку відсутності існування форс-мажору, але позивач має довести наявність всіх чотирьох умов, необхідних для внесення змін до договору за рішенням суду, чого відповідач не довів.
Підписуючи договір поставки, відповідач усвідомлював, що кінцевою датою поставки товару є поставка товару протягом 60 календарних днів з дати укладення сторонами договору, відповідно, повинен був врахувати вказану обставину, оцінити ризики та можливі негативні наслідки для себе і контрагента за договором у випадку невиконання зобов'язання з поставки товару у визначений строк. Отже, підписавши договір, відповідач погодив всі істотні його умови, враховуючи дату укладення договору, строк його дії та кінцевий термін виконання зобов'язання з поставки товару.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 14 серпня 2018 року у справі №910/496/18.
Відповідно до статей 42, 44 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі, зокрема комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.
Отже, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій.
Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 910/15484/17.
Таким чином, колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта щодо відсутності обов'язку сплачувати штрафні санкції з посиланням на істотну зміну обставин справи.
Судом апеляційної інстанції також відхиляються доводи апелянта в частині посилань на порушення Господарським судом Хмельницької області норм процесуального права, які полягали у позбавлені можливості надати заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.
Відповідно до частини 2 статті 277 ГПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Апелянт, стверджуючи про допущені порушення, не звертався до суду першої інстанції із запереченнями на відповідь на відзив. Скаржник також не зазначає жодних доводів, які він бажав викласти у таких додаткових запереченнях і у апеляційній скарзі, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відсутність заперечень на відповідь на відзив не призвело до прийняття неправильного рішення судом першої інстанції.
Щодо доводів апелянта про безпідставну відмову місцевим господарським судом у зменшенні розміру штрафних санкцій на 99%, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Тобто, обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але Господарський кодекс України вказує на неспівмірність розміру пені з розміром збитків кредитора як на обов'язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як Цивільний кодекс України виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14 липня 2021 року у справі №916/878/20).
Тлумачення частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов'язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них. Таку правову позицію викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19 березня 2024 року у справі №917/612/23.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.
При цьому ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок наведено у постанові Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі №922/266/20).
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
При цьому чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Колегія суддів звертає увагу апелянта, що Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (відповідний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі №910/8698/19, від 08 жовтня 2020 року у справі №904/5645/19, від 14 квітня 2021 року у справі №922/1716/20, від 05 березня 2019 року у справі №923/536/18, від 10 квітня 2019 року у справі №905/1005/18).
У постанові Верховного Суду від 15 червня 2022 року у справі №922/2141/21 міститься висновок про те, що приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним із завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
З дослідженого колегією суддів вбачається, що ТОВ "Центр промислових рішень" у відзиві на позовну заяву заявив клопотання про зменшення пені та штрафу на 99%, при цьому посилався виключно на те, що позивачем не надано доказів заподіяння йому збитків зі сторони відповідача, а заявлені штрафні санкції мають характер каральної санкції та розцінюються як спосіб отримання додаткових доходів.
Місцевим судом було встановлено, що умовами укладеного між сторонами договору було погоджено нарахування неустойки (штрафу, пені) та її розмір за порушення строку поставки товару, що відповідає принципу свободи договору.
Будь-яких виняткових обставин невиконання зобов'язання відповідачем не наведено. Пошкодження товару під час завантаження в Італії свідчить, за доводами постачальника, про ймовірність істотної зміни обставин, а тому, як вже зазначалося, останній не був позбавлений можливості внести зміни в договір в частині строків поставки товару.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати в т.ч. ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Вказані обставини встановлюються на підставі поданих боржником доказів, однак жодних доказів ні до відзиву на позовну заяву, ні до апеляційної скарги не надано.
Місцевий суд не застосував свої дискреційній повноваження щодо зменшення розміру штрафних санкцій за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на доказову базу, встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів.
Колегія суддів не бачить жодних вагомих підстав вважати інакше. А тому висновок суду першої інстанції в частині стягнення заявлених сум ґрунтується на правильному застосуванні норм чинного законодавства України (зокрема, статей 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України) та відповідає сформованій та сталій судової практиці.
Щодо тверджень апелянта про відсутність наданих позивачем доказів заподіяння йому збитків зі сторони відповідача та про те, що заявлені штрафні санкції мають характер каральної санкції, суд апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.
Відповідно до статті 3, частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
До прикладу, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 Цивільного кодексу України. Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 Цивільного кодексу України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.
Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.
Отже, з урахуванням конкретних обставин даної справи, нарахування пені та штрафу, розмір яких сторонами спору було погоджено у договорі, має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника, а протилежні доводи апелянта є безпідставні.
Щодо посилань апелянта на неврахуванням Господарським судом Хмельницької області висновків Верховного Суду щодо зменшення штрафу і пені, колегія суддів зазначає наступне.
Так, об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19 січня 2024 року у справі № 911/2269/22 вказала на те, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 Господарського кодексу України і частині третій статті 551 Цивільного кодексу України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України. Такий підхід є усталеним в судовій практиці.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №911/2269/22 зазначила, що враховуючи висновок про індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, що виключає формування єдиних (для вирішення спорів про стягнення неустойки) критеріїв та алгоритму визначення підстав для зменшення розміру неустойки та критеріїв для встановлення розміру.
У питаннях підстав для зменшення розміру неустойки не може бути однакових умов, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій: Верховний Суд не надавав у наведених справах висновків, які б певним чином додатково обмежували умови здійснення розсуду суду у питаннях зменшення розміру пені так, щоб тільки один варіант реалізації розсуду суду можна було вважати правильним. Тому відсутні підстави вважати, що у тих випадках, коли Верховний Суд дійшов висновку про відсутність порушення норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права при застосуванні судами власної дискреції, Верховний Суд зробив висновок про те, що тільки такий варіант реалізації дискреції слід вважати законним. Подібний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 жовтня 2021 року у справі №910/6471/20.
Таким чином, судом апеляційної інстанції не встановлено порушення місцевим судом власних дискреційних повноважень та неправильне застосування висновків Верховного Суду.
Крім того, відхиляючи аргументи скаржника, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що в питаннях наявності / відсутності підстав для зменшення розміру неустойки з огляду на їх варіабельність фактично неможливо говорити про подібність правовідносин, оскільки у кожному конкретному випадку суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій.
Отже, аналіз наведених скаржником у апеляційній скарзі висновків суду касаційної інстанції стосовно підстав для зменшення розміру штрафних санкцій у справах свідчить про те, що з них не можна виокремити умови їх застосування окремо від специфічних обставин тих справ і застосувати у справі, що розглядається.
Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2025 року у справі №920/1176/21.
Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.
При цьому, пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії").
На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, в розумінні статті 86 ГПК України не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду Хмельницької області від 14 січня 2025 року у справі №924/1107/24, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
У відповідності до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції навів відповідні та достатні підстави в обґрунтування свого висновку про задоволення позову, і у суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати, що суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги допустив порушення норм матеріального чи процесуального права або "справедливого балансу" інтересів сторін, що могло б бути підставою для скасування судового рішення.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно зі статтею 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу ТОВ "Центр промислових рішень" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 14 січня 2025 року у справі №924/1107/24 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Хмельницької області від 14 січня 2025 року у справі №924/1107/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Відповідно до частини 3 статті 287 ГПК України, дана справа не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.
Справу №924/1107/24 повернути до Господарського суду Хмельницької області.
Повний текст постанови складений "29" квітня 2025 р.
Головуючий суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Петухов М.Г.
Суддя Маціщук А.В.