вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
м. Київ
"29" квітня 2025 р. Справа№ 910/11809/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Владимиренко С.В.
суддів: Демидової А.М.
Ходаківської І.П.
за участю секретаря судового засідання Невмержицькій О.В.
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 29.04.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець»
на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2025 (повний текст складено та підписано 24.02.2025)
у справі №910/11809/24 (суддя Грєхова О.А.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гільдендорф Енерджи»
до Державного підприємства «Гарантований покупець»
про стягнення 14 912 305,52 грн
Господарський суд міста Києва рішенням від 20.01.2025 у справі №910/11809/24 позовні вимоги задовольнив частково; стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 8 067 513,39 грн, 3% річних у розмірі 230 102,88 грн, інфляційні втрати у розмірі 644 881,58 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 134 137,47 грн; закрив провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 5 343 561,42 грн; в іншій частині позову відмовив.
27.01.2025 позивач направив на адресу Господарського суду міста Києва заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. За вказаною заявою позивач просив суд першої інстанції стягнути з відповідача на його користь 279 600,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. На обґрунтування заяви та підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу позивачем подано суду належним чином засвідчені копії: Договору №11/2/04-22 про надання правової допомоги від 16.04.2022 (далі за текстом - Договір); Додатку №4 від 30.10.2023 до Договору; Додаткової угоди №1 від 11.09.2024 до Додатку №4 від 30.10.2023 до Договору; Акта надання послуг від 22.01.2024; опису деталізованого обсягу наданих послуг від 22.01.2025 до Додаткової угоди №1 від 11.09.2024 до Додатку №4 від 30.10.2023 до Договору; рахунку №5750 від 19.09.2024; платіжної інструкції №558 від 19.09.2024; витягу №1926554501326 з реєстру платників податку на додану вартість; наказів №170-п від 13.05.2019, №225-п від 07.10.2019, №164-п від 01.12.2020.
Господарський суд міста Києва додатковим рішенням від 17.03.2025 у справі №910/11809/24 стягнув з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн.
Приймаючи вказану додаткову постанову суд першої інстанції виходив зі спірних правовідносин, рівня складності юридичної кваліфікації правовідносин у даній справі, обсягу і обґрунтованості підготовлених та поданих до суду позивачем документів, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності і необхідності) та розумності їхнього розміру, часу тривалості кожного засідання. За висновком суду першої інстанції до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 50 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Не погодившись із ухваленим судом першої інстанції додатковим рішенням, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2025 у справі №910/11809/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заявлених до стягнення витрат на правову допомогу.
В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги відповідач посилається на не співмірність задоволеного судом першої інстанції розміру витрат на професійну правничу допомогу із складністю даної справи та витраченим адвокатом часом на виконання необхідної роботи, не враховано особу та майновий стан відповідача. Як зазначає відповідач, дана справа не є складною для Адвокатського об'єднання «Гвоздій та Оберкович», яке представляє інтереси позивача у даній справі, оскільки Об'єднання було представником позивачів в аналогічних справах до Гарантованого покупця про стягнення заборгованості за вироблену та відпущену електричну енергію виробникам за «зеленим» тарифом.
Відповідач також не погоджується із тим, що Адвокатським об'єднанням «Гвоздій та Оберкович» до складу витрат на професійну правничу допомогу включено суму податку на додану вартість, оскільки до витрат не входять нарахування податку, не підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами. Крім того, позивач не несе жодних витрат на включення до заяви суми ПДВ, оскільки вказана сума повертається йому як податковий кредит.
Відповідач вважає, що позивачем порушено порядок подання доказів, оскільки частина наданих на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу доказів датована задовго до подання позову, а тому, на думку відповідача, такі докази позивач мав подати разом із позовом відповідно до положень статті 80 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України), тоді як невиконання вимог вказаної норми має наслідком не прийняття таких доказів судом, оскільки позивач не заявляв клопотання про поважність причин їх не подання.
Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 14.03.2025 апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2025 у справі №910/11809/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 19.03.2025 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Гарантований покупець» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2025 у справі №910/11809/24; розгляд апеляційної скарги призначив на 29.04.2025 на 13 год. 30 хв.
Згідно відзиву на апеляційну скаргу відповідача позивач заперечує проти її задоволення, посилаючись на те, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами надмірності розміру стягнутих судом першої інстанції витрат на професійну правничу допомогу, а доводи відповідача ґрунтуються лише на припущеннях. Позивач зазначає, що відповідач помилково ототожнює позивача та Адвокатське об'єднання, яке представляло інтереси позивачів у спорах до Гарантованого покупця про стягнення заборгованості за вироблену та відпущену електричну енергію виробникам за «зеленим» тарифом.
Щодо включення податку на додану вартість до вартості витрат на професійну правничу допомогу, то відповідно до пункту 7 Додатку №4 до Договору загальна сума кожного рахунку збільшується на суму ПДВ. Адвокатське об'єднання є платником ПДВ, про що свідчить витяг з Реєстру платників податків. Крім того, стягнення витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням податку на додану вартість підтверджується сталою судовою практикою (постанови Верховного Суду від 15.08.2024 у справі №910/9725/23, від 20.03.2025 у справі №910/1486/24, від 09.10.2024 у справі №910/19949/23, від 10.01.2024 у справі №922/193/23).
Позивач не погоджується із доводами відповідача про порушення порядку подання доказів, оскільки докази подано разом із заявою про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу і не були подані разом із позовом, оскільки не стосуються предмету спору.
У судовому засіданні 29.04.2025 представник відповідача підтримав вимоги та доводи своєї апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції її задовольнити, скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2025 у справі №910/11809/23 та ухвалити нове рішення про відмову позивачу у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Представник позивача у судовому засіданні 29.04.2025 заперечив проти задоволення апеляційної скарги відповідача, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2025 у справі №910/11809/23 залишити без змін.
Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила наступне.
Конституцією України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу (стаття 59).
Відповідно до статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом. Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.
Згідно із статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
За приписами статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно положень ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову/апеляційної скарги, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 вказано, що метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Відповідно до частин 1, 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У позовні заяві позивач зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу, які він очікує понести у зв'язку з розглядом справи становить 5 000,00 Євро.
Згідно із статтею 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі по тексту - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.
Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера (частини 1, 2 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI (далі по тексту - Закон №5076-VI).
У суді першої інстанції представництво інтересів позивача здійснювали адвокат Клян Анастасія Федорівна на підставі Ордера на надання правничої допомоги від 23.09.2024 серії АА №1483276, яка здійснює свою адвокатську діяльність на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ №000657 від 29.07.2019, виданого на підставі рішення Ради адвокатів міста Києва від 15.07.2019 №456 та адвокат Рудник Ілона Сергіївна на підставі Ордера на надання правничої допомоги від 28.10.2024 серії АА №1500934, яка здійснює свою адвокатську діяльність на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЖТ №001440 від 16.10.2024, виданого на підставі рішення Ради адвокатів Житомирської області від 18.09.2024 №11/4/3.
Підготовку відповіді на відзив здійснив адвокат Селівакін Ігор Олександрович на підставі Ордера на надання правничої допомоги від 23.10.2024 серії АА №1499553, який здійснює свою адвокатську діяльність на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЖТ №001362 від 03.04.2023, виданого на підставі рішення Ради адвокатів Житомирської області від 02.03.2023 №3/4.
Відповідно до статті 30 Закону №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
На підтвердження заявленого до стягнення розміру надання правової допомоги у сумі 279 600,00 грн, позивачем надано належним чином засвідчені копії: Договору; Додатку №4 від 30.10.2023 до Договору; Додаткової угоди №1 від 11.09.2024 до Додатку №4 від 30.10.2023 до Договору; Акта надання послуг від 22.01.2024; опису деталізованого обсягу наданих послуг від 22.01.2025 до Додаткової угоди №1 від 11.09.2024 до Додатку №4 від 30.10.2023 до Договору; рахунку №5750 від 19.09.2024; платіжної інструкції №558 від 19.09.2024; витягу №1926554501326 з реєстру платників податку на додану вартість; наказів №170-п від 13.05.2019, №225-п від 07.10.2019, №164-п від 01.12.2020.
За умовами Договору Адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати правову допомогу Клієнту, обсяг якої визначається у Додатках/Додаткових угодах до цього Договору, або іншим чином письмово погоджується Сторонами, а Клієнт зобов'язується оплатити гонорар за надані послуги та компенсувати всі фактичні витрати, необхідні для виконання цього Договору.
Згідно з пунктом 2.3 Договору Адвокатське об'єднання направляє Клієнту два примірники підписаного та скріпленого печаткою Адвокатського об'єднання акта надання послуг. Строки та періодичність надання Клієнту актів Адвокатським об'єднанням визначається у Додатках/Додаткових угодах до цього Договору.
Відповідно до пункту 2.4 Договору Клієнт зобов'язується на протязі 5 календарних днів, з моменту отримання Актів, підписати Акти, скріпити їх своєю печаткою (за її наявності) та повернути один оригінальний примірник Адвокатському об'єднанню. У разі, якщо на протязі зазначеного в цьому пункті строку Адвокатське об'єднання не отримає підписаний клієнтом примірник акта, акт вважається підписаним сторонами, а послуги такими, що надані належним чином на першу календарну дату, що слідує за спливом вказаного строку.
Пунктом 5.2 Договору встановлено, що розмір гонорару, порядок його обчислення (фіксований розмір, погодинна оплата тощо) та порядок проведення розрахунків за надання послуг Клієнту згідно з цим Договором визначається у Додатках/Додаткових угодах до цього Договору, які є його невід'ємними частинами.
Договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами та скріплення печатками (за їх наявності) і діє до « 31» грудня 2023 року включно. У разі, якщо жодна із Сторін письмово не повідомить за 30 (тридцять) робочих днів до дати припинення дії цього Договору про відмову від його продовження, Договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік. Така автоматична пролонгація застосовується необмежену кількість разів (пункт 10.1 Договору).
Відповідно до пункту 1 Додатку № 4 сторони дійшли взаємної згоди, що фіксований Гонорар, що підлягає оплаті клієнтом Адвокатському об'єднанню за послуги щодо представництва інтересів Клієнта в суді першої інстанції у справі за позовом Клієнта до Державного підприємства «Гарантований покупець» про стягнення заборгованості складає 5 000,00 Євро, що визначається згідно з середнім курсом продажу гривні до Євро в банках, встановлених на день виставлення рахунку Адвокатського об'єднання.
Згідно з пунктом 4 Додатку № 4 загальна сума кожного рахунку збільшується на суму ПДВ.
Отже, умовами Договору сторони погодили фіксовану суму витрат на правничу допомогу, включаючи ПДВ.
Адвокатське об'єднання є платником податку на додану вартість, що підтверджується копією витягу №1926554501326 з Реєстру платників податку на додану вартість.
Адвокатське об'єднання виставило позивачу рахунок № 5750 від 19.09.2024 на оплату професійних послуг з надання правової допомоги згідно з Додатком № 4 до Договору, в якому зазначена сума гонорару Адвокатського об'єднання 279 600,00 грн, у тому числі ПДВ - 46 600,00 грн.
Відповідно до частин 1-3 статті 15 Закону №5076-VI адвокатське об'єднання є юридичною особою, створеною шляхом об'єднання двох або більше адвокатів (учасників), і діє на підставі статуту. Державна реєстрація адвокатського об'єднання здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом. Адвокатське об'єднання має самостійний баланс, може відкривати рахунки у банках, мати печатку, штампи і бланки із своїм найменуванням. Адвокатське об'єднання «Гвоздій та Оберкович» є юридичною особою (код ЄДРПОУ 40575421).
Адвокатське об'єднання відповідно до пункту 180.1 статті 180 Податкового кодексу України є платником податку на додану вартість.
Згідно положень Податкового кодексу України Адвокатське об'єднання не звільнене від сплати податку на додану вартість, відповідно, при наданні юридичних послуг і надходженні коштів за послуги безпосередньо на розрахунковий рахунок Адвокатські об'єднання повинні сплачувати всі види податків, у тому числі й ПДВ (подібний за змістом висновок міститься у пункті 72 постанови Верховного Суду від 20.03.2025 у справі №910/1486/24).
Позивач сплатив на користь Адвокатського об'єднання 279 600,00 грн за платіжною інструкцією №558 від 19.09.2024.
За актом надання послуг, який датовано 22.01.2024, визначено перелік послуг наданих Адвокатським об'єднанням позивачу. У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що дійсна дата Акта наданих послуг 22.01.2025, зазначення в акті дати - 22.01.2024 є технічною опискою, що пов'язана із нещодавньою зміною календарного року.
Враховуючи зміст наданих послуг, суд апеляційної інстанції погоджується із позивачем, що зазначене є технічною опискою, оскільки відмова у задоволенні заяви позивача про стягнення витрат на професійну допомогу лише з наведеної підстави було б проявом надмірного формалізму із наданням переваги формі над змістом (правового пуризму), адже за своєю суттю зводиться до бюрократичного застосування правових норм безвідносно їх доцільності та необхідності ефективного захисту прав.
Згідно Акта наданих послуг Адвокатським об'єднанням надано Клієнту наступні послуги: - аналіз судової практики та розробка правової позиції для підготовки позовної заяви у справі №910/11809/24. Отримання та юридичний аналіз доказів у справі №91/11809/24. Оцінка перспектив отримання позитивного для Клієнта рішення в результаті розгляду справи у суді.
- Підготовка позовної заяви у справі №910/11809/24. Визначення переліку документів, необхідних для долучення до позовної заяви. Узгодження позовної заяви з Клієнтом. Здійснення розрахунку судових витрат, які орієнтовно понесе Клієнт. Направлення позовної заяви з додатками засобами поштового зв'язку відповідачу до суду.
- Підготовка відповіді на відзив у справі №910/11809/24. Визначення переліку документів, необхідних для долучення до відповіді на відзив. Узгодження проекту відповіді на відзив з Клієнтом. Направлення відповіді на відзив з додатками відповідачу та до суду за допомогою системи «Електронний суд».
- Підготовка до судового засідання та представництво інтересів Клієнта у Господарському суді міста Києва у судовому засіданні у справі №910/11809/24 - 28.10.2024.
- Підготовка до судового засідання та представництво інтересів Клієнта у Господарському суді міста Києва у судовому засіданні у справі №910/11809/24 - 25.11.2024.
- Підготовка заперечень на клопотання про зупинення справи №910/11809/24. Узгодження проекту заперечень на клопотання про зупинення з Клієнтом. Направлення заперечень на клопотання про зупинення справи відповідачу та до суду за допомогою системи «Електронний суд».
- Підготовка до судового засідання та представництво інтересів Клієнта у Господарському суді міста Києва у судовому засіданні у справі №910/11809/24 - 16.12.2024.
- Підготовка до судового засідання та представництво інтересів Клієнта у Господарському суді міста Києва у судовому засіданні у справі №910/11809/24 - 20.01.2025.
- Підготовка заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №910/11809/24, опису деталізованого обсягу наданих послуг, акта наданих послуг. Направлення вказаної заяви з додатками засобами поштового зв'язку відповідачу та до суду.
В описі деталізованого обсягу наданих послуг від 22.01.2025 вказано, що адвокатом на виконання вказаних послуг витрачено 38 годин.
У постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що: «Гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру, погодинної оплати. Ці форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу».
Разом з цим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).
Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Аналогічні правові висновки викладено у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц Великої Палати Верховного Суду та постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 об'єднаної палати Верховного Суду.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Водночас за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 ГПК України).
У розумінні положень частин 5 та 6 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Відповідач у суді першої інстанції заперечував проти задоволення заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на те, що позивачем не доведено розумність та співмірність витрат на правову допомогу у порівнянні зі складністю справи та витраченим адвокатом часом для виконання необхідної роботи.
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 зазначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 Господарського процесуального кодексу України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Отже стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).
Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що послуга підготовка позовної заяви по суті включає в себе аналіз судової практики та розробку правової позиції, а аналіз судової практики вже включає в себе оцінку перспектив отримання позитивного для клієнта рішення в результаті розгляду справи в суді. Направлення процесуальних документів по справі поштою відповідачу та подання їх через канцелярію до суду чи подання таких документів через систему «Електронний суд», як і друк документів та додатків не можна віднести до жодного з видів правової допомоги, оскільки вказані дії не потребують професійних знань.
Також як вбачається з акту надання послуг та опису від 22.01.2025 до складу витрат на правову допомогу було включено підготовку заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у даній справі, опису деталізованого обсягу наданих послуг, акта надання послуг, направлення вказаної заяви з додатками засобами поштового зв'язку відповідачу та до суду.
Щодо визначеної представником відповідача послуги з підготовки заяви про ухвалення додаткового рішення, суд звертає увагу на правову позицію об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22, згідно з якою заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією, спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.
Відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 ГПК України).
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь відповідача 50 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Доводи відповідача про не співмірність задоволеного судом першої інстанції розміру витрат на професійну правничу допомогу із складністю даної справи та витраченим адвокатом часом на виконання необхідної роботи, не врахування особи та майновий стан відповідача, так само як і те, що дана справа не є складною для Адвокатського об'єднання «Гвоздій та Оберкович», яке представляє інтереси позивача у даній справі, оскільки Об'єднання було представником позивачів в аналогічних справах до Гарантованого покупця про стягнення заборгованості за вироблену та відпущену електричну енергію виробникам за «зеленим» тарифом, не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції, оскільки позивач навів та довів суду належними та допустимими доказами надання Адвокатським об'єднанням відповідних послуг, необхідних позивачу для захисту його прав та охоронюваних законом інтересів, за захистом яких він звернувся до суду із даним позовом.
Розмір витрат на оплату адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, що підтверджується наданими позивачем до заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу доказами та доказами виконання певних процесуальних дій, що підтверджується матеріалами даної справи. Крім того, судом апеляційної інстанції враховано співмірність розміру витрат на оплату адвоката із ціною позову, яка становить 14 912 305,52 грн та сумою стягнутою за рішенням суду (8 942 497,85 грн).
Щодо порушення порядку подання доказів, то за приписами частин 1, 2 статті 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Доказами в силу частини 1 статті 73 ГПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Водночас частиною 8 статті 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Отже, докази, що підтверджують розмір судових витрат, у даному випадку витрат на професійну правничу допомогу, подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Позивач направив заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу засобами поштового зв'язку 27.01.2025, рішення у даній справи ухвалено 20.01.2025.
Відповідно до частин 1, 4 статті 116 ГПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Рішення ухвалене Господарським судом міста Києва у справі №910/11809/24 - 20.01.2025, враховуючи перебіг процесуального строку, останній день подання доказів, що підтверджують розмір судових витрат, припадає на суботу - 25.01.2025, таким чином, позивачем дотримано строки, визначені частиною 8 статті 129 ГПК України. Зазначене спростовує доводи відповідача про порушення порядку подання доказів.
Відповідно до частини 1 статті 73, статей 76, 77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частинами 4, 5 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно із статтею 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частини 1-3 статті 244 ГПК України).
За таких обставин, враховуючи правильність висновків суду першої інстанції, відсутні підстави для скасування додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2025 у справі №910/11809/24.
Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
У справі «Салов проти України» від 06.09.2005 ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення від 27.09.2001 у справі «Hirvisaari v. Finland»). У рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення від 09.12.1994 у справі «Ruiz Torija v. Spain»).
У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
ЄСПЛ неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення ЄСПЛ від 05.02.2009 у справі «Олюджіч проти Хорватії»). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення ЄСПЛ від 03.07.2014 у справі «Мала проти України», від 07 жовтня 2010 року у справі «Богатова проти України»).
Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ від 21.03.2000 у справі «Дюлоранс проти Франції», від 07 березня 2006 року у справі «Донадзе проти Грузії»).
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ від 19.04.1994 у справі «Ван де Гурк проти Нідерландів»).
Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду (рішення ЄСПЛ від 09.12.1994 у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», від 23.06.1993 у справі «Руїз-Матеос проти Іспанії»).
Водночас ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
У пункті 53 рішення ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Судом апеляційної інстанції при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні відповіді доводам апелянта із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2025 у справі №910/11809/24 прийняте з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.
З урахуванням того, що за подання апеляційної скарги на додаткове рішення судовий збір не сплачується, то розподіл судового збору у такому випадку не здійснюється.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2025 у справі №910/11809/24 залишити без задоволення.
2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2025 у справі №910/11809/24 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/11809/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені у статтях 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена та підписана суддями 29.04.2025.
Головуючий суддя С.В. Владимиренко
Судді А.М. Демидова
І.П. Ходаківська