вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"29" квітня 2025 р. Справа№ 910/12517/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яценко О.В.
суддів: Мальченко А.О.
Скрипки І.М.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи
матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»
на рішення Господарського суду міста Києва від 25.12.2024 (повний текст складено і підписано 25.12.2024)
у справі № 910/12517/24 (суддя Ломака В.С.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»
про стягнення 183 710,24 грн.
Позов заявлено про стягнення з відповідача на користь позивача попередньої оплати за договором транспортування природнього газу № 1910000260/3866-756-19 від 18.12.2019 в сумі 172 445,83 грн., 3 % річних в сумі 3 675,07 грн. та інфляційних втрат в сумі 7 589,34 грн.
У обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що ним на виконання умов спірного договору відповідачу було перераховано грошові кошти в сумі 450 000,00 грн. за послуги замовленої потужності, проте вказані послуги відповідачем надані не були, у зв'язку з чим за позивачем утворилася переплата, яку відповідач 27.06.2023 повернув частково, а розмір неповернутих коштів становить 172 445,83 грн. З огляду на вказані обставини позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення коштів, яка відповідачем виконана не була.
У відзиві на позов відповідач проти його задоволення заперечив, пославшись на відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача з огляду на те, що:
- зобов'язання сторін за спірним договором є чинним, а грошові кошти у розмірі 172 443,20 грн. були отримані в межах дії вказаного договору і на виконання його умов;
- акт звірки взаєморозрахунків не є належним доказом на підтвердження заборгованості без надання позивачем відповідних первинних документів.
Також відповідач зауважив на тому, що у вересні 2024 року ним на виконання умов спірного договору надано послугу замовленої (договірної) потужності на період на добу наперед в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи на загальну суму 2,63 грн., що відображено в акті звірки розрахунків станом на 30.09.2024, а відтак, станом на 30.09.2024 року сума коштів, отриманих ним за спірним договором складає суму в розмірі 172 443,20 грн.
У відповіді на відзив позивач вказав на відсутність потреби у подальшому наданні відповідачем послуг з транспортування природного газу за спірним договором, у зв'язку з припиненням, відповідно до рішень компетентних державних органів, з 01.05.2022 постачання позивачем природного газу побутовим споживачам у Харківській області, а також зазначив, що долучений до позову двосторонній акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.04.2024 по 30.04.2024 підтверджує визнання відповідачем заборгованості перед позивачем.
У запереченнях на відповідь на відзив відповідач підтримав раніше викладену правову позицію.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.12.2024 у справі № 910/12517/24 позовні вимоги задоволені частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 172 443,20 грн. попередньої оплати, 3 675,07 грн. 3 % річних, 7 589,34 грн. інфляційних втрат та 3 027,96 грн. витрат по сплаті судового збору, в решті позовних вимог відмовлено.
При розгляді спору сторін по суті суд першої інстанції, встановив, що:
- наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, що на виконання умов спірного договору позивач 24.05.2022 сплатив на користь відповідача грошові кошти в сумі 450 000,00 грн. в якості передоплати за послуги замовленої потужності, проте в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження замовлення позивачем та надання відповідачем позивачу послуг з транспортування природного газу за спірним договором на суму, попередньої оплати у розмірі 172 443,20 грн.;
- отже за своєю правовою природою кошти у розмірі 172 443,20 грн. є попередньою оплатою, тобто коштами, які попередньо оплачені стороною договору на користь іншої сторони з метою виконання нею своїх зобов'язань;
- враховуючи те, що положеннями ЦК України не врегульовано питання повернення попередньої оплати за договором про надання послуг, у даному випадку застосовується аналогія ст. 693 ЦК України ч. 2 якої визначає право покупця, який не отримав попередньо оплачений товар, вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати, тобто містить в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару у встановлений договором строк та наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням;
- позивач направив відповідачу лист № 61704-Сл-5-0124 від 04.01.2024 з вимогою про повернення грошових коштів, який отриманий відповідачем 09.01.2024, проте відповідач вказаних коштів не повернув.
Також суд першої інстанції:
- зазначив про те, що акт звірки взаєморозрахунків сам по собі не є первинним документом та, може бути належним доказом на підтвердження наявності заборгованості, лише за наявності первинних документів, та про те, що з долученої до позову банківської виписки з особового рахунка позивача вбачається перерахування відповідачу 24.05.2022 грошових коштів у розмірі 450 000,00 грн., з огляду на що, акт звірки взаєморозрахунків, на який посилається позивач, з урахуванням наявності у матеріалах справи первинних документів, є належним доказом на підтвердження заборгованості за спірним договором, врахувавши при цьому, що наявність переплати в сумі 172 443,20 грн. відповідачем не заперечувалась та була підтверджена наданим ним актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2024 року по 30.09.2024 року;
- критично оцінив наведені у відзиві твердження відповідача щодо неможливості повернення попередньої оплати за спірним договором до припинення його дії, зазначивши, що у разі невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.
З огляду на вказані обставини, а також врахувавши те, що матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем було повністю або частково надано позивачу послуги на суму 172 443,20 грн., що була перерахована за спірним договором, та те, що у матеріалах справи наявний акт наданих послуг № 09-2024-1910000206/114000 від 30.09.2024 про надання позивачу у вересні 2024 року послуг замовленої (договірної) потужності на суму 2,63 грн. з ПДВ, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми попередньої оплати підлягаю частковому задоволенню у розмірі 172 443,20 грн.. При цьому у стягненні з відповідача коштів попередньої оплати у розмірі 2,63 грн. слід відмовити.
При розгляді вимог про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції встановив наступне:
- позивачем до стягнення заявлено 3 % річних у розмірі 3 675,07 грн., нарахованих у період з 17.01.2024 по 02.10.2024 на суму неповернутої передоплати у розмірі 172 445,83 грн., а також інфляційних втрат в сумі 7 589,34 грн., нарахованих на означену передоплату протягом січня-жовтня 2024 року;
- правовідношення, в якому у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю, замовнику) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, є грошовим зобов'язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України;
- документально підтверджене волевиявлення позивача щодо обрання одного з вищенаведених варіантів поведінки (вимагати надання послуг або вимагати повернення суми попередньої оплати) фактично було виражене у направленні на адресу відповідача вимоги № 61704-Сл-5-0124 від 04.01.2024, а відтак першим днем прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання з повернення позивачу передоплати у встановленій судом обґрунтованій сумі (172 443,20 грн.), у розумінні ч. 2 ст. 530 ЦК України, є 17.01.2024, тобто дата закінчення семиденного строку, обрахованого починаючи від дня пред'явлення вимоги (яким у даному випадку є 09.01.2024);
- за таких обставин прострочення зобов'язання відповідача щодо надання послуг з транспортування природного газу трансформувалось у прострочене грошове зобов'язання з повернення позивачу сплачених останнім грошових коштів попередньої оплати такого товару саме з 16.01.2024;
- при перевірці наданого позивачем арифметичного розрахунку суми 3 % річних, суд встановив, що позивач у такому розрахунку не врахував надання відповідачем послуг з транспортування природного газу на суму 2,63 грн. у вересні 2024 року, проте, оскільки наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат не перевищує розрахунку, здійсненого судом, суд першої інстанції задовольнив вказані вимоги у сумах, які були визначені позивачем.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.12.2024 у справі № 910/12517/24 в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення 183 707,61 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, оскільки воно ухвалено при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, висновки, які викладені у вказаному рішенні не відповідають фактичним обставинам справи, вказане рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на ті ж самі обставини, що і в суді першої інстанції, зауваживши на тому, що:
- суд першої інстанції не надав жодної правової оцінки тому, що відповідно до пункту 8.2 спірного договору передбачено, що замовник сплачує оператору вартість замовленої потужності, незалежно від того, чи була повністю використана замовлена потужність;
- умовами спірного договору передбачено надання послуги з транспортування природного газу до припинення його дії, а спірні кошти в сумі 172 443,20 грн. будуть використані у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за надані оператором послуги за вже замовлену позивачем потужність.
Відповідно до витягу протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2025, справу № 910/12517/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/12517/24, відкладено вирішення питання щодо відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення без руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.12.2024 у справі № 910/12517/24.
На виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 у справі № 910/12517/24 23.01.2025 матеріали справи № 910/12517/24 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2025 № 09.1-07/71/25 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/12517/24 у зв'язку з тимчасовою непрацездатнісю головуючого судді (судді-доповідача) Яковлєва М.Л. з 22.01.2025.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.02.2025 справа № 910/12517/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (судді-доповідача) Яценко О.В., судді Гончаров С.А., Тарасенко К.В.
Частиною 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028*100=302 800,00 грн.) крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої за 302 800,00 грн., справа підлягає розгляду без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2025 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.12.2024 у справі № 910/12517/24, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.12.2024 у справі № 910/12517/24, постановлено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
21.02.2025 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечив, пославшись на ті ж самі обставини, що і в суді першої інстанції, а також зауважив на тому, що: він знаходиться на стадії припинення своєї діяльності і потреби у подальшому наданні відповідачем послуг з транспортування природного газу за спірним договором немає; позивач з 01.05.2022 припинив постачання природного газу побутовим споживачам у Харківській області, а постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 165 від 11.02.2025 ліцензія з постачання природного газу споживачам, яка була видана позивачу - зупинена.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2025 № 09.1-08/943/25 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/12517/24 у зв'язку з перебуванням судді Тарасенко К.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відрядженні з 08.04.2025 по 13.04.2025 включно, а з 14.04.2025 по 17.04.2025 та у зв'язку з перебуванням судді Гончарова С.А., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відрядженні з 12.04.2025 по 15.04.2025.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.04.2025 справа № 910/12517/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Мальченко А.О., Скрипка І.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2025 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.12.2024 у справі № 910/12517/24.
Станом на 29.04.2024 інших відзивів, пояснень та клопотань до суду не надходило.
Враховуючи обставини, пов'язані зі запровадженням воєнного стану в Україні з 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, та його неодноразове продовження, справа розглядається у розумний строк.
Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав.
18.12.2019 позивач (замовник) та відповідач (Оператор ГТС/Оператор), керуючись Законом України «Про ринок природного газу» та Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2493 (далі Кодекс), уклали договір транспортування природного газу № 1910000206/386617-756-19 (далі Договір), відповідно до умов якого Оператор ГТС зобов'язався надавати замовнику послугу з транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому Договорі, а замовник - сплачувати Оператору ГТС встановлені у Договорі вартість та плати, що виникають при його виконанні.
У подальшому сторони уклали додаткові угоди від 04.05.2020 № 1, від 22.07.2020 № 2, від 30.02.2020 № 3, від 30.11.2021 № 4, від 01.02.2023 № 5, від 24.05.2023 № 6, якими внесли зміни до Договору.
Вказаний правочин, а також додаткові угоди підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками зазначених суб'єктів господарювання.
За змістом пункту 2.3 Договору обсяг, що надається за цим Договором, визначається підписанням додатка 1 до цього Договору (розподіл потужності) та/або додатка 2 (розподіл потужності з обмеженнями), крім надання доступу до потужності на період однієї газової доби (на добу наперед та/або потужності протягом доби).
Згідно з пунктом 2.8 Договору взаємовідносини між замовником та Оператором ГТС при забезпеченні (замовленні, наданні, супроводженні) послуг транспортування за цим Договором здійснюються сторонами через інформаційну платформу Оператора та аукціонні платформи (у частині розподілу потужності на міждержавних з'єднаннях) відповідно до вимог Кодексу. Замовник набуває права доступу до інформаційної платформи з моменту підписання цього Договору, а його уповноважені особи - з моменту їх авторизації, що оформлюється наданим замовником повідомленням на створення облікового запису уповноважених осіб користувача платформи за формою, визначеною Кодексом. Після набуття права доступу до інформаційної платформи та/або до аукціонної платформи замовник зобов'язується дотримуватися порядку взаємодії з інформаційною платформою та/або аукціонною платформою, визначеного Кодексом.
Відповідно до пункту 3.1 Договору Оператор ГТС зобов'язаний: своєчасно надавати послуги належної якості; розміщувати на своєму веб-сайті чинні тарифи, вартість послуг з врегулювання добового небалансу, Типовий договір транспортування природного газу і Кодекс; приймати номінації та реномінації, а також заявки на розподіл потужності від замовника відповідно до умов, встановлених Кодексом; забезпечувати належну організацію та функціонування своєї диспетчерської служби; оприлюднювати інформацію, що стосується прав замовника на розподіл потужності, впровадження системних обмежень у випадку аварій та перебоїв у функціонуванні газотранспортної системи, та іншу інформацію, що передбачена Кодексом; виконувати інші обов'язки, визначені Кодексом та чинним законодавством України; повідомляти замовника про зміну умов, які стали підставою для укладення цього Договору; здійснити додаткову оплату замовнику у разі недотримання параметрів якості природного газу, який передається ним в точках виходу з газотранспортної системи, в порядку, визначеному цим Договором; здійснити у строк до 20 числа місяця, наступного за звітним, виплату грошових коштів на рахунок замовника, якщо загальна вартість щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових негативних небалансів замовника протягом звітного газового місяця.
За змістом пункту 3.2 Договору Оператор має право: своєчасно отримувати від замовника плату за надані послуги; на безперешкодний та безкоштовний доступ на територію та земельну ділянку замовника, де розташоване його газове обладнання та/або комерційний вузол обліку газу, для виконання своїх обов'язків, передбачених Кодексом та чинним законодавством; обмежувати або припиняти транспортування природного газу у випадках, передбачених цим Договором та Кодексом; отримувати оперативну інформацію від замовника на запит своєї диспетчерської служби; стягувати із замовника додаткову плату у разі перевищення розміру договірної потужності та/або за недотримання вимог щодо якості газу, який передається ним в газотранспортну систему, та/або плату за зміну умов (обмежень) користування потужністю з обмеженнями в порядку, визначеному цим Договором; здійснювати заходи із врегулювання перевантажень, передбачені розділом XV Кодексу; користуватися іншими правами, передбаченими цим Договором та чинним законодавством України, для забезпечення належного надання послуг, а також для виконання обов'язків оператора газотранспортної системи.
У пункті 4.1 Договору сторонами погоджено, що замовник зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг; надати Оператору фінансове забезпечення в порядку, встановленому у Кодексі та цьому Договорі; дотримуватися обмежень, встановлених цим Договором та Кодексом; негайно виконувати розпорядження диспетчерської служби Оператора; вчасно збалансовувати своє портфоліо балансування; не перевищувати замовлені потужності, визначені в цьому Договорі; повідомляти Оператора про зміну умов, які стали підставою для укладення цього Договору; забезпечити можливість цілодобового зв'язку Оператора з представниками замовника, зазначеними в цьому Договорі; здійснити своєчасну та повну оплату додаткової плати Оператору у разі перевищення розміру замовленої потужності та/або плати за зміну умов (обмежень) користування потужністю з обмеженнями, та/або недотримання параметрів якості природного газу, який передається ним у газотранспортну систему, у порядку, визначеному цим Договором та Кодексом; реєструвати в Реєстрі споживачів постачальника на інформаційній платформі Оператора споживачів, стосовно яких він є діючим постачальником; здійснити своєчасну та повну оплату за перевищення розміру договірної потужності, додаткову плату за зміну умов (обмежень) використання потужності з обмеженнями, плату за добовий небаланс, плату за нейтральність балансування, додаткову плату у разі недотримання параметрів ФХП газу та плату за несанкціонований відбір природний газу з газотранспортної системи в порядку, визначеному Кодексом та цим Договором; здійснити у термін до 5 робочих днів з дня виставлення рахунка оплату вартості добових небалансів, якщо загальна вартість щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових позитивних небалансів замовника протягом звітного газового місяця.
Згідно з пунктом 4.2 Договору замовник має право: отримувати від Оператора послуги належної якості та в обумовлені цим Договором строки; замовляти транспортування та одержувати з газотранспортної системи обсяги природного газу, що відповідають його підтвердженим номінаціям/реномінаціям; отримувати від Оператора всю необхідну інформацію щодо роботи газотранспортної системи, від якої залежить належне виконання замовником своїх зобов'язань за цим Договором; передати права щодо доступу до газотранспортної системи, які він набуває за цим Договором, іншим суб'єктам ринку природного газу за умови повідомлення про це Оператора у порядку і строки, передбачені Кодексом та цим Договором; отримувати плату за недотримання вимог щодо якості газу, який передається Оператором з газотранспортної системи, в порядку, визначеному цим Договором; користуватися іншими правами, передбаченими Договором та чинним законодавством України; у разі фізичного підключення до газотранспортної системи - на безперешкодний та безкоштовний доступ в порядку, визначеному Кодексом, на територію та земельну ділянку Оператора, де розміщені місця відбору проб газу та/або комерційні вузли обліку газу, за якими здійснюється замовлення послуг.
Вартість договірної потужності визначається виходячи з обсягу розподіленої потужності замовнику згідно з додатком 1 до цього Договору (розподіл потужності) та/або додатком 2 до цього Договору (розподіл потужності з обмеженнями) та/або обсягу підтвердженої номінації у випадку розподілу потужності на період однієї газової доби (пункт 8.1 Договору).
Зі змісту пункту 8.2 Договору вбачається, що замовник сплачує Оператору ГТС вартість замовленої потужності, як визначено в цьому розділі, незалежно від того, чи була повністю використана замовлена потужність.
Послуги, які надаються за цим Договором, за винятком послуг з врегулювання добового небалансу, оформлюються Оператором і замовником актами наданих послуг.
Оператор до п'ятнадцятого числа місяця, наступного за звітним, направляє замовнику два примірники акта наданих послуг за газовий місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою Оператора.
Замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути Оператору один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов цього Договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом вартість послуг визначається за даними Оператора.
Врегулювання щодобових небалансів оформлюються одностороннім актом за підписом Оператора на весь обсяг щодобових небалансів. В акті зазначаються щодобові обсяги небалансів, а також ціни, за якими Оператор врегулював щодобові небаланси (у розрізі кожної доби).
Оператор і замовник зобов'язуються здійснювати звірку розрахунків щокварталу до двадцять п'ятого числа місяця, наступного за кварталом. Звірка розрахунків оформлюється сторонами актом звірки (пункти 11.1-11.5 Договору).
Згідно з пунктом 17.1 Договору останній набирає чинності з дня його укладання, а в частині транспортування природного газу з 7:00 год. 01.01.2020 року (включно) у разі настання таких відкладальних обставин:
- надання Оператору ГТС остаточного рішення про сертифікацію Регулятором, прийнятого з урахуванням висновку Секретаріату Енергетичного Співтовариства;
- наявності у Оператора права на провадження діяльності з транспортування природного газу.
Цей Договір діє до 31.12.2022, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.
Цей Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
З наданої позивачем виписки з банківського рахунку слідує, що 24.05.2022 позивач сплатив на користь відповідача 450 000,00 грн. за послуги замовленої потужності за Договором.
У позові позивач зазначає про те, що вказані послуги Оператором ГТС надані не були, у зв'язку з чим за позивачем утворилася переплата, яку відповідач 27.06.2023 повернув частково, заборгувавши таким чином позивачу 172 445,83 грн.;
З метою повернення решти перерахованої попередньої оплати в сумі 172 445,83 грн., позивач звернулося до Оператора ГТС з листом № 61704-Сл-5-0124 від 04.01.2024, проте, вказана вимога була залишена відповідачем без задоволення.
Також, за період з 01.04.2024 року по 30.06.2024 року між сторонами був підписаний двосторонній акт звірки розрахунків, з якого вбачається, що за Оператором ГТС обліковуються кошти (заборгованість) в сумі 172 445,83 грн.
Вказані факти сторонами не заперечується.
З огляду на вказані обставини позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просив стягнути з відповідача попередню оплату за Договором в сумі 172 445,83 грн. , а також нарахованих за невиконання обов'язку з повернення вказаної суми 3 % річних у розмірі 3 675,07 грн. та інфляційних втрат в сумі 7 589 ,34 грн.
Відповідач проти задоволення позову заперечив з підстав, які детально викладені вище.
Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив частково, що колегія суддів вважає вірним, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.
Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.
Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Правові засади функціонування ринку природного газу України визначені Законом України «Про ринок природного газу» (далі Закон).
Транспортування природного газу - це господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до іншої газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або доставки безпосередньо споживачам, але що не включає переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу (п. 45 ч. 1 ст. 1 Закону).
Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу.
Кодекс ГТС є регламентом функціонування газотранспортної системи України та визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України.
Відповідно до пункту 3 глави 1 розділу І Кодексу ГТС його дія поширюється на всіх суб'єктів ринку природного газу України: операторів суміжних систем, газовидобувні підприємства, замовників, споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності, а також операторів торгових платформ.
Згідно з пунктом 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС:
- замовник послуг транспортування це юридична особа або фізична особа - підприємець, яка на підставі договору транспортування, укладеного з оператором газотранспортної системи, замовляє одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу;
- договір транспортування - це договір, укладений між оператором газотранспортної системи та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого регулятором, згідно з яким оператор газотранспортної системи надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору газотранспортної системи вартість отриманих послуг (послуги).
Оператор газотранспортної системи на підставі договору транспортування природного газу та згідно з умовами, визначеними в Кодексі, надає суб'єктам ринку природного газу: право користування газотранспортною системою в межах розподілу потужностей на точках входу та виходу; послуги транспортування природного газу газотранспортною системою в межах договірних потужностей та підтверджених номінацій (пункт 1 глави 3 розділу І Кодексу ГТС).
За умовами пункту 7 глави 3 розділу I Кодексу ГТС оператор газотранспортної системи здійснює надання послуг транспортування природного газу з моменту отримання природного газу в точці входу та до моменту передачі природного газу в точці виходу.
Відповідно до пункту 1 глави 1 розділу VIII Кодексу ГТС одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі, вчинення дій з врегулювання добового небалансу, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування. Договір транспортування є документом, який регулює правовідносини між оператором газотранспортної системи і окремим замовником послуг транспортування.
Згідно з пунктом 9 глави 1 розділу VIII Кодексу ГТС замовник послуг транспортування на підставі договору транспортування може замовити в оператора газотранспортної системи нижче наведені послуги, що є складовими послуги транспортування: доступ до потужності в точці входу або виходу з газотранспортної системи; замовлення фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтвердженої номінації; вчинення дій з врегулювання добового небалансу.
Таким чином, послуги доступу до потужності, фізичного транспортування, врегулювання добового небалансу - це складові послуги з транспортування природного газу, які надаються виключно на підставі договору транспортування.
Отже, договір транспортування природного газу є договором, який передбачає надання трьох видів послуг, а його істотні умови визначені ст. 901 ЦК України, Законом, Кодексом ГТС, типовим договором.
Як встановлено вище, на виконання умов Договору позивач 24.05.2022 року сплатив на користь Оператора ГТС грошові кошти в сумі 450 000,00 грн. в якості передоплати за послуги замовленої потужності. При цьому, як стверджує позивач, відповідач, частково повернувши суму передоплати, послуг на суму 172 445,83 грн. відповідач позивачу не надав, попередню оплату у добровільному порядку не повернув.
Водночас, як вірно встановлено судом першої інстанції, матеріалами справи підтверджено, що у вересні 2024 року позивач отримав послуги замовленої (договірної) потужності на період на добу наперед в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи на загальну суму з ПДВ - 2,63 грн., про що свідчить наявний у матеріалах справи акт наданих послуг № 09-2024-1910000206/1140000 від 30.09.2024.
При цьому, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження замовлення позивачем та надання відповідачем послуг з транспортування природного газу за Договором на суму, решти попередньої оплати у розмірі 172 443,20 грн. (172 445,83-2,63).
Вказані факти сторонами не заперечуються.
Так, зі змісту двостороннього акті звірки розрахунків слідує, що станом на 30.06.2024 за Оператором ГТС обліковувалась попередня оплата в сумі 172 445,83 грн., проте з долученого Оператором ГТС до відзиву на позовну заяву акту звірки взаєморозрахунків вбачається, що попередня оплата позивача на користь відповідача станом на 30.01.2024 року складала 172 443,20 грн.
Верховний Суд у постанові від 21.12.2020 року в справі № 916/499/20 звернув увагу на те, що акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, лише за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату.
Підписання акту звірки, в якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.
Отже, акт звірки взаєморозрахунків сам по собі не є первинним документом та, може бути належним доказом на підтвердження наявності заборгованості, лише за наявності первинних документів, проте, як встановлено вище, з долученої до позову банківської виписки з особового рахунка позивача вбачається перерахування відповідачу 24.05.2022 грошових коштів у розмірі 450 000,00 грн., а відтак акт звірки взаєморозрахунків, на який посилається позивач, з урахуванням наявності у матеріалах справи первинних документів, є належним доказом на підтвердження наявності у відповідача переплати за Договором в сумі 172 443,20 грн.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який визначив правову природу сплаченої позивачем суми коштів у розмірі 172 443,20 грн. як попередню оплату, тобто кошти, які попередньо оплачені стороною договору на користь іншої сторони з метою виконання нею своїх зобов'язань, зазначивши, що правова природа цих коштів внаслідок невиконання будь-якою стороною своїх зобов'язань за договором не змінюється і залишається такою до моменту, коли сторони двосторонньо не узгодять іншої їх правової природи або не вчинять дій, які змінять правову природу перерахованої суми.
Оператор ГТС оплачені позивачем послуги на суму 172 443,20 грн. позивачу на момент звернення останнього до суду з даним позовом та на час розгляду цієї справи не надав, докази, які спростовують вказані обставини у матеріалах справи відсутні.
Відповідно до п. 1 ст. 8 ЦК України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
З огляду на те, що положеннями ЦК України не врегульовано питання повернення попередньої оплати за договором про надання послуг, суд першої інстанції цілком вірно застосував до спірних правовідносин аналогію статті 693 ЦК України.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 28.11.2011 у справі №3-127гс11 та неодноразово підтримана Верховним Судом у постановах від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17 від 31.10.2018 у спарві № 910/13318/16, від 26.10.2018 у справі № 910/1775/18 від 27.08.2019 у справі № 911/1958/18.
З матеріалів справи слідує, що позивачем обрано такий варіант поведінки, як повернення суми попередньої оплати.
Так, позивач листом № 61704-Сл-5-0124 від 04.01.2024 звернувся до відповідача з вимогою про повернення грошових коштів. Вказаний лист відповідачем отримано 09.01.2024, що підтверджується відмітною на рекомендованому повідомлення про вручення поштового відправлення з штрихкодовим ідентифікатором 6109304175005.
За правилами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
В свою чергу, згідно із ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Отже, враховуючи те, що як умовами Договору, так і положеннями чинного законодавства не визначено строк у який після вимоги кредитора має бути повернута передоплата, при визначенні такого строку слід керуватися положеннями ч. 2 ст. 530 ЦК України, а відтак кошти мали бути повернуті відповідачем у строк до 16.01.2024, а прострочення виконання вказаного обов'язку розпочалось з 17.01.2024.
При цьому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який критично оцінив наведені у відзиві твердження відповідача щодо неможливості повернення попередньої оплати за спірним договором до припинення його дії, зазначивши, що у разі невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.
З вказаного приводу слід зазначити і те, що час постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 165 від 11.02.2025 ліцензія з постачання природного газу споживачам, яка була видана позивачу зупинена, що свідчить про те, що позивач на даний час не має права здійснювати діяльність з огляду на проведення якої він і потребував отримання послуг з транспортування природного газу, що фактично унеможливлює подальше виконання сторонами умов Договору.
Щодо посилань відповідача на те, що відповідно до п. 8.2 Договору передбачено, що замовник сплачує оператору вартість замовленої потужності, незалежно від того, чи була повністю використана замовлена потужність, колегія суддів зазначає про те, що, по-перше, відповідачем не надано жодного розрахунку вартості замовленої потужності, а по-друге, як встановлено вище на даний час виконання сторонами Договору є неможливим в силу об'єктивних причин.
З огляду на вказані обставини, суд першої інстанції цілком вірно задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 172 443,20 грн., а також відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення коштів попередньої оплати у розмірі 2,63 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 3 675,07 грн., нарахованих у період з 17.01.2024 по 02.10.2024 на суму неповернутої передоплати у розмірі 172 445,83 грн., а також інфляційних втрат в сумі 7 589,34 грн., нарахованих на означену передоплату протягом січня-жовтня 2024 року, слід зазначити наступне.
Частиною 2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1, ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вбачається з аналізу ст.ст. 612, 625 ЦК України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
За змістом ст.ст. 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).
Тобто правовідношення, в якому у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю, замовнику) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, є грошовим зобов'язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Слід зазначити, що стаття 625 розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги п'ятої ЦК України та визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Приписи розділу І книги п'ятої Цивільного кодексу України поширюють свою дію на всі види грошових зобов'язань, у тому числі як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги п'ятої ЦК України), так і на недоговірні зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги п'ятої цього Кодексу).
При цьому, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Не є таким винятком із загального правила випадок, коли покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати на підставі ч. 2 ст. 693 ЦК України.
З огляду на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року в справі № 918/631/19 (провадження № 12-42гс20), в якій Велика Палата Верховного Суду відступила від протилежних висновків щодо застосування норми права (статті 625 Цивільного кодексу України) у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 16.09.2014 в справі № 921/266/13-г/7 та від 18.10.2017 у справі № 910/8318/16; у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.03.2018 у справі № 910/23585/16, від 14.03.2018 у справі № 910/24853/13, від 26.10.2018 в справі № 910/1775/18, від 20.11.2018 у справі № 916/75/18, від 21.06.2019 в справі № 910/9288/18, від 01.07.2019 в справі № 910/5773/18, від 24.09.2019 у справі № 922/1151/18, від 17.10.2018 у справі № 923/1151/17, від 18.12.2019 у справі № 906/190/19, у постанові Касаційного цивільного суду від 21.11.2018 у справі № 745/26/16-ц.
Як встановлено вище, першим днем прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання з повернення позивачу передоплати у встановленій судом обґрунтованій сумі (172 443,20 грн.), у розумінні ч. 2 ст. 530 ЦК України, є 17.01.2024, тобто дата закінчення семиденного строку, обрахованого починаючи від дня пред'явлення вимоги (яким у даному випадку є 09.01.2024 року).
Перевіряючи розрахунок позивача щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат, судом першої інстанції цілком вірно встановлено, що позивач у такому розрахунку не врахував надання Оператором ГТС послуг з транспортування природного газу на суму 2,63 грн., проте оскільки при перерахунку судом вказаних сум виявилось, що наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат не перевищує розрахунку, здійсненого судом, а відтак задоволенню підлягають вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3 675,07 грн. 3 % річних та 7 589,34 грн. інфляційних втрат, нарахованих на встановлену судом дійсну суму простроченої неповернутої Оператором ГТС передоплати. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.
Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Дослідивши матеріали, наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне і обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду міста Києва від 25.12.2024 справі № 910/12517/24, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.
Враховуючи вищевикладене та вимоги апеляційної скарги, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» задоволенню не підлягає.
Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.12.2024 справі № 910/12517/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.12.2024 справі № 910/12517/24 залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення складено 29.04.2025.
Головуючий суддя О.В. Яценко
Судді А.О. Мальченко
І.М. Скрипка