вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"07" квітня 2025 р. Справа№ 910/13114/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Корсака В.А.
Євсікова О.О.
секретар судового засідання Сергієнко-Колодій В.В.,
представники сторін - не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Реддіто"
на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2025
у справі № 910/13114/24 (суддя Андреїшина І.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Реддіто"
до Приватного акціонерного товариства "Мостобудівне управління-3"
про стягнення коштів,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Реддіто" (далі - позивач; ТОВ "Будівельна компанія Реддіто"; апелянт; скаржник; заявник) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Мостобудівне управління-3" (надалі - відповідач; ПрАТ "Мостобудівне управління-3") про стягнення заборгованості за договором № 05/0222-ФД від 08.02.2022 про надання поворотної фінансової допомоги у сумі 398 559,40 грн, з яких: 340 000,00 грн основного боргу, 40 361,04 грн інфляційних втрат та 18 198,36 грн 3% річних.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.01.2025 у справі № 910/13114/24 позов задоволено повністю, стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Мостобудівне управління-3" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Реддіто" основний борг у розмірі 340 000 грн, 40 361 грн 04 коп. інфляційних втрат, 18 198 грн 36 коп 3% річних та судовий збір у сумі 5 978 грн 39 коп.
17.01.2025 до Господарського суду міста Києва через підсистему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Реддіто" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/13114/24, в якій позивач просив вирішити питання розподілу понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 30 000,00 грн, зокрема: стягнути з Приватного акціонерного товариства «Мостобудівне управління-3» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Реддіто» витрати на професійну правничу допомогу адвоката в суді першої інстанції в розмірі 30 000,00 грн.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 03.02.2025 заяву ТОВ "Будівельна компанія Реддіто" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/13114/24 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Мостобудівне управління-3" на користь ТОВ "Будівельна компанія Реддіто" витрати на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 5 000 (п'ять тисяч) грн. У задоволенні заяви у решті суми витрат на правову допомогу відмовлено.
За висновками місцевого господарського суду, дослідивши наданий заявником обсяг послуг, врахувавши характер правовідносин, а також те, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути ані способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються (тим паче за рахунок держави), ані становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу, керуючись принципами справедливості, верховенства права, критеріями реальності адвокатських витрат в контексті їхньої дійсності та необхідності, критерієм розумності їхнього розміру, а також заважаючи на часткове задоволення судом позовних вимог, необґрунтованим є розмір витрат стягувача на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 30 000,00 грн. Втім, на думку суду, витрати на правову допомогу, заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Реддіто" до стягнення, мають бути зменшені до 5 000,00 грн.
Не погоджуючись із прийнятим додатковим рішенням, ТОВ "Будівельна компанія Реддіто" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2025 у справі № 910/13114/24 та ухвалити нове, яким вимоги заяви ТОВ "Будівельна компанія Реддіто" про розподіл судових витрат на правничу допомогу у сумі 30 000,00 грн задовольнити у повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято: за невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; з порушенням норм процесуального та матеріального права.
Апелянт зазначає, що частково не погоджується з висновками суду першої інстанції, зокрема у частині незадоволення вимог щодо відшкодування витрат на правничу допомогу у сумі 25 000,00 грн (30 000,00 грн заявлено - 5 000,00 грн задоволено = 25 000,00 грн).
Позивач вказує, що відповідач не заявляв клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу та не доводив їх неспівмірність, а тому місцевий господарський суд за власною ініціативою зменшив розмір судових витрат на правничу допомогу, що підлягають стягненню з позивача з 30 000,00 грн до 5 000,00 грн, що не відповідає ч.ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України та порушує принцип змагальності сторін.
Також скаржник акцентує, що у своїй заяві про відшкодування витрат на правничу допомогу достатньо обґрунтував співмірність витрат на правничу допомогу.
Окремо Товариство підкреслило, що ним наведено обґрунтування понесених витрат на правничу допомогу, які позивач поніс у процесі розгляду справи у першій інстанції з посиланням на документальні докази.
Підсумовуючи викладені обставини апелянт наголошує, що з додаткового рішення вбачається, що присуджені судом 1-ої інстанції до відшкодування відповідачем витрати на професійну правничу допомогу, понесені позивачем, - суттєво занижені, а тому підлягають перегляду.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.02.2025, апеляційна скарга позивача у справі № 910/13114/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Корсак В.А., Євсіков О.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Реддіто" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2025 у справі № 910/13114/24. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Реддіто" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2025 у справі № 910/13114/24 призначено на 07.04.2025.
Представники сторін в судове засідання 07.04.2025 не з'явились. Про час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином, що підтверджується довідками від 04.03.2025 про доставку електронного документа в електронні кабінети останніх.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
За ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою. У разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч. 4 ст. 244 ГПК України).
Суд апеляційної інстанції, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, враховуючи те, що явка представників сторін обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком учасника справи, зважаючи на відсутність від сторін обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності останніх, які належним чином повідомлені про судовий розгляд справи апеляційним господарським судом.
Також судова колегія зазначає, що відзиву на апеляційну скаргу позивача від відповідача на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходило.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вже зазначалось апеляційним господарським судом, рішенням Господарського суду міста Києва від 10.01.2025 у справі № 910/13114/24 позов задоволено повністю, стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Мостобудівне управління-3" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Реддіто" основний борг у розмірі 340 000 грн, 40 361 грн 04 коп. інфляційних втрат, 18 198 грн 36 коп 3% річних та судовий збір у сумі 5 978 грн 39 коп.
До Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій останній просив стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 30 000,00 грн. В обґрунтування заяви позивачем зазначалось, що на підставі договору про надання правової допомоги № 01/03-2023 від 01.03.2023 між ТОВ "Будівельна компанія Реддіто" та АО «ТРІУМВІРАТ» позивачу надавалась правнича допомога у справі № 910/13114/24. По факту надання послуг по супроводженню справи у суді першої інстанції сторони погодили Акт надання послуг № 4 від 16.01.2025 на загальну суму 30 000,00 грн (сума є меншою ніж була заявлена у першій заяві по суті, оскільки справа розглядалась у спрощеному провадженні без виклику сторін та відповідач не надавав свого відзиву або інших процесуальних документів до справи). Таким чином, позивач поніс витрати на правничу допомогу у суді першої інстанції за супровід справи № 910/13114/24 у сумі 30 000,00 грн, виходячи з тарифів АО «ТРИУМВІРАТ», враховуючи об'єм роботи адвоката, та з врахуванням ціни позову.
Поряд із цим, відповідачем не заявлялось клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, не підтверджено неспівмірність розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу зі складністю спору, обставини чого зазначені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Згідно статті 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин першої - третьої статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку (ч. 6 ст. 129 ГПК України).
Одночасно, за змістом частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно, до закінчення судових дебатів у справі сторона повинна зробити заяву про подання доказів понесення нею судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи.
Водночас, за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при поданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
При цьому витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.
Визначення договору про надання правничої допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За змістом частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до договору про надання правничої допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правничої допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг та на нього поширює своє регулювання Глава 63 Цивільного кодексу України. Так, згідно зі статтею 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Глава 52 ЦК України передбачає загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Відповідно до статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Водночас, згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Ціна договору, тобто розмір адвокатського гонорару, може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата, кожний з яких відрізняється порядком обчислення. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 922/1948/19, від 12.08.2020 у справі № 916/2598/19, від 30.07.2019 у справі № 911/1394/18).
Колегія суддів, серед іншого, враховує, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При цьому, критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.
У постанові від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що: «До правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо».
Частиною 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Зокрема відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.
У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, де зазначено, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України та висновків об'єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.
При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання.
На підставі долучених до матеріалів справи документів, апеляційним господарським судом встановлено, що правова допомога надавалася позивачу на підставі договору про надання правової допомоги № 01/03-2023 від 01.03.2023 (далі - договір), який було укладено між Адвокатським об'єднанням "ТРІУМВІРАТ" (в подальшому - адвокатське об'єднання) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Реддіто" (скорочено - клієнт), за умовами пункту 1.1. якого адвокатське об'єднання приймає доручення клієнта та бере на себе зобов'язання надати клієнту професійну правничу допомогу щодо:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань;
- складання звернень (заяв, скарг, пропозицій) та інших документів правового характеру;
- складання процесуальних документів (заперечень, клопотань, претензій, позовних заяв, апеляційних і касаційних скарг, заяв про вжиття заходів забезпечення позову та інших документів відповідно до вимог процесуального законодавства);
- представництва та захисту інтересів клієнта, в будь-яких органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також у судах під час здійснення, зокрема, господарського, судочинства.
Факт наданих послуг адвокатським об'єднанням та їх оплата підтверджується актом наданих послуг, що підписується двома сторонами.
16.01.2025 між сторонами було складено та підписано Акт приймання - передачі наданих послуг № 4, відповідно до якого судові витрати, які позивач поніс у зв'язку із розглядом справи № 910/13114/24 в Господарському суді міста Києва складаються з витрат на професійну правничу допомогу в сумі 30 000,00 грн.
Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем надано відповідні докази в підтвердження понесених ним витрат у зв'язку із розглядом справи № 910/13114/24 в Господарському суді міста Києва, що складаються з витрат на професійну правничу допомогу.
Разом з цим, частково задовольняючи заяву позивача про ухвалення додаткового рішення судом першої інстанції враховано, що: розмір фактично понесених витрат на правничу допомогу є значно завищеним, оскільки дана справа є незначної складності і не потребує спеціальних знань; складність справи не полягає в ціні позову, а полягає у категорії спору, а також у затрачених часі та зусиллях (встановлено, що у провадженні господарського суду наявні тотожні справи з позовною заявою у справі 910/13114/24); підготовка справи до розгляду не потребувала аналізу великої кількості доказів, законодавства, значних затрат часу та зусиль на підготовку позовної заяви.
Так, керуючись принципами справедливості, верховенства права, критеріями реальності адвокатських витрат в контексті їхньої дійсності та необхідності, критерієм розумності їхнього розміру, а також заважаючи на часткове задоволення судом позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що витрати на правову допомогу, заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Реддіто" до стягнення, мають бути зменшені з 30 000,00 грн до 5 000,00 грн.
З огляду на вказане, колегія суддів звертає увагу на відсутність у матеріалах справи клопотання відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу, у зв'язку із чим слушними є доводи апелянта у наведеній частині.
Крім того, судова колегія зазначає, що вказуючи про майновий характер спору, суд попередньої інстанції, незважаючи на задоволення позовних вимог в повному обсязі, як на підставу для зменшення витрат на правничу допомогу послався на часткове задоволення позовних вимог, що є необ'єктивним у цій частині.
Окремо суд апеляційної інстанції вказує, що незважаючи на те, що справа є незначної складності, здійснені представником позивача дії із підготовки та складання позову, подання доказів в підтвердження викладених у позові обставин, в більшій мірі відповідають співмірності та розумності судових витрат у цій справі з урахуванням предмета спору та складності проведеної матеріальної та процесуальної роботи. У зв'язку із чим, як вважає колегія суддів, висновки місцевого господарського суду про те, що підготовка справи до розгляду не потребувала аналізу великої кількості доказів, законодавства, значних затрат часу та зусиль на підготовку позовної заяви, не в повному обсязі відображає масштаб проведеної та наданої адвокатським об'єднанням правничої допомоги клієнту, а відтак є передчасними.
Окрім цього, судом 1-ої інстанції у оскаржуваному рішенні не наведено конкретного переліку справ, які перебувають у провадженні господарського суду, тотожних з позовною заявою у справі 910/13114/24, що вказує на неповноту відповідних мотивів суду.
Зважаючи на наведене, на переконання колегії суддів частково вмотивованими є висновки суду першої інстанції про задоволення клопотання позивача про ухвалення додаткового рішення та покладення на відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.
Отже, з огляду на вказані обставини, зважаючи також на критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру для цієї справи, судова колегія дійшла висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 20 000,00 грн витрат на правничу допомогу, понесених в суді першої інстанції та, як наслідок, про часткову обґрунтованість та задоволення заяви ТОВ "Будівельна компанія Реддіто".
В свою чергу, аргументи скаржника про повну обґрунтованість поданої ним до суду першої інстанції заяви про ухвалення додаткового рішення та наявності підстав для стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 30 000,00 грн, - критично оцінюються колегією суддів.
Разом з цим, з наведених вище судом апеляційної інстанції підстав додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2025 у справі № 910/13114/24 підлягає зміні.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 74 ГПК України.
Отже, за загальним правилом, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов'язку доказування визначається предметом спору.
Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК).
Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Частиною 1 статті 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, частково знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, у зв'язку з чим оскаржуване рішення підлягає зміні з викладенням його мотивувальної та резолютивної частин в редакції цієї постанови про часткове задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Реддіто" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/13114/24, а апеляційна скарга, - частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Реддіто" - задовольнити частково.
2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2025 у справі № 910/13114/24 - змінити, виклавши його мотивувальну та резолютивну частину в редакції цієї постанови.
3. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Реддіто" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/13114/24 - задовольнити частково.
4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Мостобудівне управління-3" (адреса: 02091, м. Київ, вул. Тростянецька, 5Б, кв. 88, ідентифікаційний код - 03449887) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Реддіто" (адреса: 02660, м. Київ, вул. Колекторна, буд. 17; ідентифікаційний код - 40163602) витрати на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 20 000,00 грн (двадцять тисяч гривень).
5. У задоволенні заяви в решті вимог щодо витрат на правничу допомогу, - відмовити.
6. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду.
7. Справу № 910/13114/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 28.04.2025 (з урахуванням часу перебування суддів Євсікова О.О. та Корсака В.А. у відпустці).
Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді В.А. Корсак
О.О. Євсіков