Справа № 440/295/19 Головуючий у 1 інстанції: Кос І.Б.
Провадження № 22-ц/811/172/25 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.
16 квітня 2025 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Ванівського О.М.,
суддів Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.
секретаря: Цьони С.Ю.
з участю: ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Буського районного суду Львівської області, ухвалене у м. Буську 21 березня 2023 року у складі судді Коса І.Б., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , з участю третіх осіб: приватного нотаріуса Буського районного нотаріального округу Кушинської Л.Я., ОСОБА_3 , про визнання заповіту недійсним, -
У лютому 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, у якому зазначила, що вона є племінницею ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
12 грудня 2005 року ОСОБА_4 на випадок смерті склав на ім'я позивачки заповіт на все своє майно, що буде йому належати на день смерті, який посвідчений державним нотаріусом Буської державної нотаріальної контори за номером у реєстрі № 3217.
19 жовтня 2018 року приватним нотаріусом Буського районного нотаріального округу Кушинською Л. Я. за заявою ОСОБА_1 заведено спадкову справу за № 17/2018 після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
20 жовтня 2018 року позивачка з метою реалізації своїх спадкових прав особисто прибула до приватного нотаріуса, надавши їй всі документи для вступу в спадщину, проте нотаріус повідомила позивачці, що в 2015 році спадкодавець склав інший заповіт на ім'я ОСОБА_1 .
Вважала цей заповіт недійсним, оскільки він суперечить дійсному волевиявленню ОСОБА_4 , який на момент складення заповіту не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними.
Просила визнати недійсним заповіт, складений в 2015 році від імені ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Буського районного нотаріального округу Кушинською Л. Я.
Рішенням Буського районного суду Львівської області від 21 березня 2023 року в позові відмовлено.
Проведено розподіл судових витрат.
Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Буського районного суду Львівської області від 1 березня 2019 року у виді заборони приватному нотаріусу Буського районного нотаріального округу Кушинській Л.Я. вчиняти дії щодо видачі ОСОБА_1 свідоцтва на право власності на спадщину у спадковій справі № 17/2018, заведеній 19 жовтня 2018 року після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , до ухвалення судового рішення у справі та набрання ним законної сили.
Рішення суду оскаржила ОСОБА_2 .
Вважає рішення незаконним та необґрунтованим, таким, що винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить рішення суду скасувати та залишити позов без розгляду. У рішенні суду зазначено, що розгляд справи неодноразово та систематично відкладався через її ( ОСОБА_2 ) неявку в судові засідання, а також повторної неявки в судове засідання її представника - адвоката Білецької О.Р. Вони направляли до суду численні клопотання про відкладення судового засідання з різних причин. Зазначає, що суд першої інстанції зобов'язаний був залишити позов без розгляду у разі повторної неявки належно повідомленого позивача. Вказує, що від неї (позивача) та представника не надходило до суду заяв про розгляд справи без їх участі. Стверджує, що суд першої інстанції посилається на рішення Буського районного суду Львівської області від 26 січня 2018 року, яким залишено без задоволення заяву про визнання ОСОБА_4 недієздатним та призначення йому опікуна. Однак, таке рішення не набрало законної сили, оскільки було оскаржено в апеляційному порядку. 21 листопада 2018 року апеляційним судом закрито провадження у зв'язку із смертю ОСОБА_4 .
Постановою Львівського апеляційного суду від 26 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Буського районного суду Львівської області від 21 березня 2023 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним, - скасовано.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним заповіту, складеного ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Буського районного нотаріального округу Кушинською Л.Я., залишено без розгляду.
В решті рішення залишено без змін.
Постановою Верховного суду від 11 грудня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Постанову Львівського апеляційного суду від 26 жовтня 2023 року в частині вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу скасовано, справу в цій частині направлено до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_1 на заперечення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.
Відповідно до частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
За змістом статті 6 ЦПК України суд зобов'язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.
Згідно з частинами першою-третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 257 ЦПК суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк;
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Загальне правило щодо компенсації судових витрат у разі залишення позову без розгляду передбачено частиною п'ятою статті 142 ЦПК України, згідно з якою у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
У випадку, встановленому частиною п'ятою статті 142 ЦПК України, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення позову без розгляду, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев'ятої статті 141 цього Кодексу (частина шоста статті 142 ЦПК України).
Згідно з частиною дев'ятою статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Водночас ЦПК України не містить правових норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача.
Виходячи із системного тлумачення положень частин п'ятої, шостої статті 142, частини дев'ятої статті 141 ЦПК України, необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних із розглядом справи, відповідно до частини п'ятої статті 142 ЦПК України передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які доводять зловживання процесуальними правами.
Верховний Суд у постанові від 31 серпня 2021 року у справі № 570/5535/17 (провадження № 61-6076св21) зазначив, що на осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. При цьому під добросовісністю потрібно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.
У постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 757/23967/13-ц (провадження № 61-17220св18) Верховний Суд зазначив, що залишення позову без розгляду у зв'язку з повторною неявкою позивача є негативним правовим наслідком для позивача у випадку зловживання ним своїми процесуальними правами. Суд зобов'язаний присікати недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки до суду належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі. Зазначене забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору, зокрема, забезпечує захист інтересів відповідача, який змушений витрачати час, кошти на свою чи представника явку в судові засідання.
Судом встановлено, що у лютому 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, у якому зазначила, що вона є племінницею ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
06 березня 2019 року відкрито провадження по вказаній справі.
В судові засідання призначені на 15.07.2019 року, 27.08.2019 року, 19 вересня 2019 року, ОСОБА_2 не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила.
18 жовтня 2019 року ОСОБА_2 звернулась в суд з клопотанням про призначення посмертної судово - психіатричної експертизи.
Ухвалою Буського районного суду Львівської області від 19 листопада 2019 року клопотання ОСОБА_2 задоволено частково та призначено по справі посмертну судово - психіатричну експертизу.
В подальшому 02 листопада 2020 року матеріали справи було повернуто у зв'язку з несплатою позивачем витрат за проведення експертизи.
Після повернення справи без виконання експертизи та відновлення провадження по справі справа неодноразово призначалась в судові засідання на 05.02.2021 року, 25.03.2021 року, 11.05.2021 року, 02.07.2021 року, 09.09.2021 року, 05.10.2021 року, 16.11.2021 року, 25.01.2022 року. Вказані судові засідання відкладалися за клопотанням ОСОБА_2 або її представника ОСОБА_5 .
У своїх письмових клопотаннях про відкладення розгляду справи ОСОБА_2 наголошувала на тому, що має намір особисто взяти участь в судовому засіданні та дати пояснення та подати нові докази.
25 січня 2022 року ОСОБА_1 звернулась в суд із заявою про компенсацію здійснених витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача із покликанням на зловживання позивачем своїми процесуальними правами.
Також справа призначалась до розгляду 21.02.20222 року, 29.03.2022 року, 24.05.2022 року 30.06.2022 року, 02.09.2022 року, 07.10.2022 року, 25.11.2022 року, 24.02.2023 року та відкладалися судом на підставі клопотань позивача або її представника.
Рішенням Буського районного суду Львівської області від 21 березня 2023 року в позові відмовлено.
Проведено розподіл судових витрат.
Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Буського районного суду Львівської області від 1 березня 2019 року у виді заборони приватному нотаріусу Буського районного нотаріального округу Кушинській Л.Я. вчиняти дії щодо видачі ОСОБА_1 свідоцтва на право власності на спадщину у спадковій справі № 17/2018, заведеній 19 жовтня 2018 року після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , до ухвалення судового рішення у справі та набрання ним законної сили.
Рішення суду мотивовано тим, що воля спадкодавця ОСОБА_4 в оспорюваному заповіті від 28 січня 2015 року відповідала його дійсним намірам щодо складення заповіту на користь відповідачки та впродовж більше трьох років і семи місяців його життя після складення ним оспорюваного заповіту залишалася незмінною, додатково підтверджена договором дарування квартири на користь відповідачки 09 червня 2016 року. Наявність підстав, які би вказували, що оспорюваний заповіт суперечить дійсному волевиявленню ОСОБА_4 , чи таке волевиявлення заповідача не було вільним та не відповідало його внутрішній волі, а також те, що заповідач на момент складення спірного заповіту не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними, під час перевірки обґрунтованості заявлених вимог судом не встановлено і такі позивачкою не доведені.
ОСОБА_2 звернулась до Львівського апеляційного суду із апеляційною скаргою на рішення Буського районного суду Львівської області від 21 березня 2023 року. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просила скасувати рішення суду першої інстанції та залишити її позовну заяву без розгляду, оскільки ні вона, ні її представник, які були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, до суду не з'явилися, заяви про розгляд справи за їх відсутності до суду не подавали. Тобто своїми конклюдентними діями виразили волю на залишення позовної заяви без розгляду.
Постановою Львівського апеляційного суду від 26 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Буського районного суду Львівської області від 21 березня 2023 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним, - скасовано.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним заповіту, складеного ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Буського районного нотаріального округу Кушинською Л.Я., залишено без розгляду.
Враховуючи те, що позивачка ОСОБА_2 систематично не з'являлась в судові засідання, чим затягувала розгляд справи, заявила клопотання про призначення експертизи, яка в подальшому не була виконана у зв'язку з несплатою позивачкою витрат на проведення такої, а також подання позивачкою апеляційної скарги в які просила скасувати рішення суду першої інстанції та залишити її позовну заяву без розгляду у зв'язку з неявкою в судові засідання, колегія суддів вважає, що відтак колегія суддів вважає, що дії ОСОБА_2 є необґрунтованими, оскільки через її останньої, позов залишено без розгляду, а позивач, звернувшись до суду з даним позовом, створила відповідачу умови, які викликали необхідність укладення нею договору про надання правничої допомоги, витрачання власного часу та коштів, подання відзиву, пояснень, заперечень, клопотань.
Понесені ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим, тому колегія суддів вважає, що такі витрати були необхідними, тому підлягають компенсації за рахунок позивача.
Відповідачем заявлялося клопотання та надані докази понесених витрат на правову допомогу, а саме: договір про надання правової допомоги (професійної правничої допомоги) від 15 березня 2019 року, розрахунок суми судових витрат; акти здачі-приймання робіт (надання професійної правничої допомоги), квитанції про оплату за юридичні послуги за договором від 15 березня 2019 року на загальну суму в розмірі 16 242,00 грн. Проти задоволення вказаного клопотання чи стягнення судових витрат на користь відповідачки до суду не надходило.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 137, 142, 263, 265, 270 ЦПК України, Львівський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Буського районного суду Львівської області, ухвалене у м. Буську 21 березня 2023 року в частині проведення розподілу судових витрат скасувати та постановити нове судове рішення, яким заяву адвоката Кожан-Юрдиги О.Я. в інтересах відповідача ОСОБА_1 про стягнення судових витрат задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 16281 грн. судових витрат.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.
У зв'язку з перебуванням одного з членів колегії суддів з 24лютого по 04 квітня 2025 року на лікарняному, повну постанову складено та проголошено 16 квітня 2025 року.
Головуючий: Ванівський О.М.
Судді Цяцяк Р.П.
Шеремета Н.О.