Провадження №2/447/157/25
Справа №447/2722/24
(заочне)
28.04.2025 Миколаївський районний суд Львівської області ускладі судді Головатого А.П., за участю секретаря судового засідання Кісіль А.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Миколаїв Львівської області у порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Процесуальні дії.
25.09.2024 на адресу суду надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, поданий представником позивача - адвокатом Васечком Ю.А. В обґрунтування позовних вимог представник позивача покликається на те, що 14.07.2023 ОСОБА_1 позичив ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 58 000,00 грн., що підтверджується розпискою. Відповідач узяв на себе зобов'язання повернути грошові кошти до 14.08.2023. Крім цього, у разі несвоєчасного повернення боргу ОСОБА_2 зобов'язався сплатити штраф у розмірі 10 000,00 грн. Станом на момент звернення до суду з позовом, відповідач ухиляється від повернення боргу, що є підставою для звернення до суду за захистом прав позивача. Таким чином, представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 58 000,00 грн. боргу, переданого за розпискою від 14.07.2023, 10 000,00 грн. штрафу, 3 495,36 грн. інфляційних втрат та 1 912,96 грн. - 3 % річних, а також судові витрати у справі, пов'язані зі сплатою судового збору та наданням правової допомоги.
26.09.2024 сформовано відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання (перебування) та реєстрації відповідача.
Ухвалою суду від 30.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі. Сторонам надано строк для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень.
Ухвалу суду від 30.09.2024, копію позовної заяви та доданих до неї документів відповідач не отримав. Поштове відправлення, надіслане відповідачу, повернулося до суду у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.
Враховуючи викладене, судом вживалися заходи щодо здійснення викликів відповідача до суду через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України на підставі ч. 11 ст. 128 ЦПК України.
23.01.2025 постановлено ухвалу щодо постановлено закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
25.04.2025 на електронну пошту суду надійшла заява представника позивача - адвоката Васечка Ю.А., у якій такий просив проводити розгляд справи за відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримали, проти ухвалення заочного рішення не заперечили.
Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, відзиву, клопотань чи заяв до суду не подавав.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Частинами 1, 2 та 5 ст. 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Таким чином, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, згідно ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд встановив:
Згідно копії розписки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідач 14.07.2023 отримав у борг в ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , грошові кошти у розмірі 58 000,00 грн. Відповідач зобов'язався повернути грошові кошти до 14.08.2023. У разі неповернення грошових коштів у вказаний строк, зобов'язався сплатити штраф у розмірі 10 000,00 грн.
Тобто, факт отримання грошей та умови їх повернення сторонами було оформлено вищевказаною розпискою.
Згідно із наданими представником позивача розрахунками, заборгованість відповідача перед позивачем за договором позики станом 19.09.2024 становить 73 408,32 грн., з яких 58 000,00 грн. - сума позики, 10 000,00 грн. - штраф, 3 495,36 грн. - інфляційних втрат, 1 912,96 грн. - 3 % річних.
Оцінка суду.
Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Одним із способів захисту цивільних прав може бути примусове виконання обов'язку в натурі.
Частина 2 ст. 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є у тому числі договори та інші правочини.
Згідно з ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Судом встановлено, що у визначений договором строк відповідач свої зобов'язання не виконав і коштів не повернув.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі №6-63цс13, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Також, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №464/3790/16-ц, провадження №14-465цс18, вказано, що за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Відповідно до приписів ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 530 ЦК України регламентовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Отже, відповідачу визначений договором строк позики не повернув. Він вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання про повернення коштів за договором позики.
Позивач пред'явив вимогу до відповідача щодо стягнення 3% річних від простроченої суми.
Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3% річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 06.06.2012 №6-49цс12, та постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі 464/3790-16-ц.
У частині другій статті 625 ЦК України прямо зазначено, що 3% річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення.
У той же час, відповідно до Закону України від 15.03.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану»№2120-IX, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Таким чином, позивачем і його представником не було враховано вищевказаних положень законодавства, але здійснено розрахунок штрафу у період воєнного стану. Відтак позовні вимоги у цій частині не підлягають до задоволення.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд встановив, що всупереч вимогам закону та умовам укладеного сторонами договору позики відповідач своїх зобов'язань за цим договором належним чином не виконав.
На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, що містяться у справі, оцінивши їх, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин,суд приходить висновку, що заявлені позовні вимоги щодо стягнення заборгованості підлягають до задоволення частково, а саме у розмірі 58 000,00 грн.
Щодо стягнення судових витрат у справі слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Представником позивача у позовній заяві зазначено, що позивач у зв'язку із зверненням до суду понесе судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того чи їх фактично сплачено стороною.
Згідно ордеру на надання правової допомоги серії ВС №1311671, адвокат Васечко Ю.А. є представником ОСОБА_1 на підставі договору про надання правової допомоги б/н від 19.09.2024.
Однак, на підтвердження факту отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат, представником позивача долучено до справи лише ордер. Таким чином, суд не знаходить підстав для стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що позов підлягає до задоволення частково, судовий збір у розмірі 956,97 гривень слід стягнути з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. 12, 81, 89, 133, 137, 141, 223, 247, 259, 264, 265, 280 ЦПК України, ст. 11, 15, 16, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 1046, 1047, 1048, 1049 ЦК України, суд,
Позов задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за борговою розпискою у розмірі 58 000 (п'ятдесят вісім тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 956 (дев'ятсот п'ятдесят шість) гривень 97 копійок на користь ОСОБА_1 .
У задоволенні решти вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду може бути оскаржене повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повний текст рішення складено 28.04.2025.
Суддя Головатий А.П.