Справа № 706/66/25
2/706/211/25
28 квітня 2025 року м. Христинівка
Христинівський районний суд Черкаської області у складі:
головуючої судді Школьної А.В.,
за участю секретаря судового засідання Самсоненко А.П.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Христинівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення пені від суми несплачених аліментів, індексу інфляції та 3 % річних,
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , в якому просить стягнути із відповідача на її користь пеню від суми несплачених аліментів, індекс інфляції та 3 % річних, а також понесені нею в межах цієї справи судові витрати.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що на виконання рішення Христинівського районного суду Черкаської області був виданий виконавчий лист № 2- 311 від 15.06.2006 про стягнення з ОСОБА_3 на її користь аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 з усіх вдів його заробітку доходів, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на кожну дитину щомісячно, до досягнення дітьми повноліття.
Виконавчий лист перебував на виконанні у Христинівському відділ державної виконавчої служби в Уманському районі Черкаської області. Внаслідок безвідповідального ставлення ОСОБА_3 до виконання батьківських обов'язків аліменти на дітей не виплачувались. На час досягнення дітьми повноліття заборгованість з оплати аліментів становить 104 355,04 грн, що підтверджується проведеним державним виконавцем розрахунком. Посилаючись на приписи статті 196 СК України, просить стягнути із відповідача пеню у розмірі 100 відсотків заборгованості за аліментами, оскільки фактичний розмір пені сягає багатократно вищої суми.
На час досягнення повноліття меньшою донькою - 30.08.2019, сума боргу складала 104 355,04 грн, яка є грошовим зобов'язанням відповідача, яке не виконується. Позивачка вважає, що має настати відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Індекс інфляції за період з 01.09.2019 становить 57%, вересень - грудень 2019 - 2,3%, 2020 - 5%, 2021 - 10%, 2022 - 22,6%, 2023 - 5,1%, 2024 - 12 %, що в грошовому виразі від суми боргу становить 59 482 грн, 3 % річних за 5 років дорівнює 15%, що становить 15 653 грн.
Позивачка просить стягнути з відповідача на її корить пеню по несплаченим аліментам в сумі 104 355,04 грн, з яких: індекс інфляції - 59 482 грн; 3% річних - 15 653 грн, а всього - 179 590 грн.
Ухвалою Христинівського районного суду Черкаської області від 17.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Сповіщений у встановленому законом порядку про дату, час і місце розгляду справи, відповідач ОСОБА_6 у судове засідання повторно не з'явився. Заяв про відкладення судового засідання чи розгляд справи у відсутність відповідача до суду не надходило. Відзиву на позовну заяву ним не подано.
Передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, а тому прийняте рішення про розгляд справи за відсутності відповідача.
Позивачка ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, її інтереси в судовому засіданні були представником - ОСОБА_1 , який позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
23 квітня 2025 року суд, після оголошення про перехід до стадії ухвалення судового рішення, у зв'язку зі складністю справи, керуючись положеннями ч. 1 ст. 244 ЦПК України, відклав ухвалення та проголошення судового рішення до 14 год 00 хв 28 квітня 2025 року.
Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази з точки зору їх, належності, допустимості, достовірності, а в сукупності - достатності, встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Рішенням Христинівського районного суду Черкаської області із ОСОБА_3 стягнуто на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дочок ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини всіх видів його доходів, але не меншу 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на кожну дитину, щомісячно, до досягнення дітьми повнолітті.
На виконання рішення суду 15.06.2006 вдано виконавчий лист № 2-311 та відкрито виконавче провадження №27994062, яке згідно відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження на час розгляду справи перебуває на виконанні у Христинівському ВДВС в Уманському районі Черкаської області ЦМУ МЮ (м. Київ).
Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, що здійснений Христинівським ВДВС в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), за ОСОБА_3 станом на 01.01.2025 рахується заборгованість зі сплати аліментів на утримання доньок в розмірі 104 355,04 грн.
Відповідно до ст. 196 Сімейного кодексу України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Пленум Верховного Суду України в п. 22 постанови № 3 «Про застосування судом окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року роз'яснив, що передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилась з незалежних від нього причин, зокрема у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Статтею 196 СК України не встановлено будь - яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №572/1762/15-ц зроблено висновок, що зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.04.2019 у справі № 333/6020/16-ц виснувала, що розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто, заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.
У даній справі, позивачем за вказаною формулою розраховано пеню за прострочення сплати аліментів лише за першою сумою нарахованих аліментів -26 525 грн 44 коп.
Судом, з метою перевірки доводів позивача, розраховано пеню за прострочення сплати аліментів, що нараховані:
за травень 2006 року: 391,25 грн * 1% * 6835 (із 01.05.2006 по 15.01.2025) = 26741,94 грн;
за червень 2006 року: 401,44 грн * 1% * 6804 = 27 313,98 грн;
за липень 2006 року: 284,68 * 1% * 6774 = 19 284,76 грн;
за серпень 2006 року: 292,65 *1% *6743 = 19 733,39 грн;
за вересень 2006 року: 283,26 * 1 % *6712 = 19 012,41 грн;
за жовтень 2006 року: 291,75 * 1 % *6682 = 19 494,74 грн;
за листопад 2006 року: 287,41 * 1 % *6651 = 19 115,64 грн;
за грудень 2006 року: 334,09 * 1 % *6621 = 22 120,10 грн.
Таким чином, пеня по заборгованості зі сплати аліментів за травень - грудень 2006 року становить: 172 816,96 грн, що перевищує загальний розмір заборгованості у 104 355,04 грн, а тому суд вважає недоцільним обраховувати розмір пені за наступними періодами, оскільки максимальний розмір пені обмежений 100 % розміру заборгованості за аліментами.
Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Судом встановлено, що заборгованість по аліментах на користь позивача на утримання доньок відповідачем не сплачена, розмір заборгованості підтверджено розрахунком державного виконавця, який відповідачем не спростовано, не надано відповідачем доказів і того, що він оспорював визначені розміри заборгованості зі сплати аліментів.
Обов'язок доведення відсутності вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів покладено на платника аліментів (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19, постанова Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2025 року в справі № 206/4992/21).
Відповідачем доказів відсутності його вини у виникненні заборгованості по сплаті аліментів не надано, у справі відсутні належні та допустимі докази щодо матеріального та сімейного стану ОСОБА_3 , які в силу ч. 2 ст. 196 СК України дають підстави суду зменшити розмір неустойки.
За період стягнення аліментів на доньок ( із 26.04.2006 по 30.08.2019) відповідач лише двічі сплачував кошти на їх утримання: 01.10.2017 - в сумі 9840 грн, та 01.06.2018 - в сумі 10 000 грн. При цьому, суд враховує, що відповідач є особою працездатного віку, має у власності земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 2,2938 га, яку на умовах оренди використовує ОСОБА_7 .
Таким чином, аналізуючи встановлені обставини та надані докази, враховуючи розрахунок заборгованості по аліментах від 01.01.2025, суд дійшов висновку, що позов про стягнення неустойки (пені) підлягає задоволенню в межах заявлених вимог, та з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню неустойка (пеня) за несплачені відповідачем аліменти згідно виконавчого листа № 2 - 311 у розмірі 100 % заборгованості, що становить 104 355,04 грн.
Вирішуючи позовну вимогу про стягнення із відповідача індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми на підставі ст. 625 ЦК України, суд виходить із такого.
Стаття 625 ЦК України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так, частиною першою вказаної статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Частиною другою встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання та поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
Грошові зобов'язання, відповідальність за які встановлена ст. 625 ЦК України, передбачають насамперед договірні правовідносини.
Грошовим зобов'язанням, за змістом статей 524, 533-535 ЦК України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 ЦК України.
Системний аналіз зазначених норм права свідчить, що 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами належними до сплати кредиторові.
Приписи ст. 625 ЦК України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд зазначає, що відносини, які виникли між сторонами є сімейними та регулюються виключно сімейним законодавством, а тому передбачена статтею 625 ЦК України відповідальність за прострочення грошового зобов'язання до них не застосовується, оскільки відповідальність за прострочення сплати аліментів визначена у ст. 196 СК України, а тому підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір в розмірі 1 211,20 гривень, від сплати якого позивачка була звільнена відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підтвердження витрат на правничу допомогу адвоката позивачкою надано Договір про надання правничої допомоги від 10.01.2025, розрахунок оплати з надання правничої допомоги від 10.01.2025 та квитанцію до прибуткового касового ордера №2 від 10.01.2025, згідно яких ОСОБА_2 сплатила адвокату Кулиничу О.І. 3000 грн за надання юридичних послуг, а саме: підготовку проєкту позовної заяви із вимогами ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення пені від суми несплачених аліментів, індексу інфляції та 3 % річних, представництво в суді першої інстанції.
Таким чином, позивачем документально підтверджені витрати на правничу допомогу в сумі 3000 грн.
При цьому, суд враховує, що дані витрати пов'язані з розглядом справи і клопотань про зменшення витрат на правничу допомогу від відповідача не надходило, а тому суд дійшов висновку про стягнення із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрат на оплату послуг адвоката пропорційно до задоволених вимог - 1 740 гривень (3 000 грн*58%).
На підставі наведеного, керуючись ст. 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 133, 137, 141, 244, 258, 259, 264, 265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення пені від суми несплачених аліментів, індексу інфляції та 3 % річних задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання доньок ОСОБА_4 та Лілії за період із квітня 2006 року по 15 січня 2025 року у розмірі 104 355 (сто чотири тисячі триста п'ятдесят п'ять) гривень 04 копійки.
Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1740 (одну тисячу сімсот сорок) гривень витрат на правничу допомогу.
Стягнути із ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складене 28 квітня 2025 року.
Позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя Альона ШКОЛЬНА