28 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 679/1183/23
провадження № 51-1537 ск 25
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
перевіривши підписану захисником ОСОБА_4 касаційну скаргу на вирок Нетішинського міського суду Хмельницької області від 22 листопада 2024 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 24 лютого 2025 року стосовно ОСОБА_5 ,
установила:
У касаційній скарзі порушується питання про перегляд указаних судових рішень у касаційному порядку.
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), колегія суддів дійшла висновку, що скаргу було подано без додержання приписів п. 4 ч. 2, частин 4-6 цієї норми процесуального права.
Відповідно до законодавчих положень у касаційній скарзі має бути зазначено правове обґрунтування заявленої вимоги, адже згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції (далі - Суд) перевіряє правильність застосування норм права, під час здійснення перегляду уповноважений скасувати чи змінити оспорювані рішення виключно на підставах, передбачених ч. 1 ст. 438цього Кодексу.Також за правилами ст. 427 КПК до поданої скарги додаються копії оспорюваних рішень, засвідчені належним чином, та копії касаційної скарги з додатками в кількості, необхідній для надіслання учасникам судового провадження.
Таке було залишено поза увагою при зверненні до Верховного Суду.
Як відображено у поданій скарзі (перша сторінка), заявником є засуджений ОСОБА_5 , однак замість нього скаргу підписано електронним підписом ОСОБА_4 , котрий її подав. Такі розбіжності перешкоджають безспірно визначити конкретну особу учасника кримінального провадження, який оскаржує вирок й ухвалу, а отже, і додержанню ст. 436 КПК при прийнятті рішення за наслідками розгляду касаційної скарги.
Водночас, наполягаючи на зміні судових рішень скаржник попри приписи ст. 414 КПК не виклав обґрунтування саме явної несправедливості заходу примусу, призначеного із застосуванням ст. 69 Кримінального кодексу України (далі - КК), тобто нижче від нижчої межі санкції ч. 4 ст. 152 цього Кодексу. У поданій скарзі також не зазначено доводів, які би доводили, що при визначенні, передбаченого законом обмеження прав і свобод засудженого, суд першої інстанції не додержав положень статей 50, 65 КК, якими регламентовано поняття покарання, його мету та загальні засади. Прохаючи про звільнення від покарання з випробуванням, скаржник не навів обставин, котрі з урахуванням особливостей ст. 75 КК, тяжкості злочину й установлених у справі фактів, слугують для цього правовими підставами.
Крім того, не зважаючи на те, що оспорюваний вирок переглядався в апеляційному порядку захисник не обґрунтовує в аспекті статей 404, 412-414, 419 КПК незаконності оспорюваної ухвали й не окреслює яких конкретних доводів сторони захисту не розглянув суд апеляційної інстанції і не дав на них відповідей.
Отже, у касаційній скарзі не викладено обґрунтування заявленої вимоги про зміну судових рішень на підставі п. 3 ч. 1 ст. 438 КПК.
Разом із цим, відповідно до ч. 1 ст. 50 вказаного Кодексу, правового висновку об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 18 листопада 2019 року (справа № 648/3629/17), у випадку звернення захисником зі скаргою, окрім ордеру, він має надати копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, тобто документ, передбачений п. 1 ч. 1 згаданої статті. Однак цього не було виконано.
Також усупереч ч. 5 ст. 427 КПК до касаційної скарги не додано копій судових рішень оформлених, як це передбачено Інструкцією з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженою наказом Державної судової адміністрації України від 20 серпня 2019 року № 814, або п. 5.26 ДСТУ 4163:2020 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів».
При скеруванні скарги через підсистему «Електронний кабінет» було залишено поза увагою те, що її функціонування у Касаційному кримінальному суді Верховного Суду здійснюється з урахуванням вимог процесуального законодавства. Згідно зі ст. 35 КПК, у разі подання до суду документів в електронній формі учасник зобов'язаний у випадках, передбачених цим Кодексом, надати доказ надсилання рекомендованим листом з повідомленням про вручення іншим учасникам провадження копій наданих документів.
Частиною 6 ст. 427 КПК передбачено, що до касаційної скарги додаються її копії з додатками в кількості, необхідній для надіслання сторонам кримінального провадження і учасникам судового провадження. Ця вимога не поширюється на засудженого, який тримається під вартою.
Тому, якщо зі скаргою звертається захисник, він зобов'язаний надати докази надсилання відповідних копій касаційної скарги з додатками іншим учасникам провадження, чого не було враховано.
Оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК, колегія суддів вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 429 цього Кодексу залишити скаргу без руху й установити строк для усунення допущених недоліків, що не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу.
Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, колегія суддів
постановила:
Касаційну скаргу, підписану захисником ОСОБА_4 , на вирок Нетішинського міського суду Хмельницької області від 22 листопада 2024 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 24 лютого 2025 року залишити без руху і встановити строк для усунення недоліків упродовж п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
У разі невиконання вимог касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3