28 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 686/22907/22
провадження № 51-1484 ск 25
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
перевіривши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 листопада 2024 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 27 лютого 2025 року,
установила:
У касаційній скарзі порушується питання про перегляд указаних судових рішень у касаційному порядку.
Перевіривши подану касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), колегія суддів дійшла висновку, що при зверненні не було додержано п. 4 ч. 2, ч. 3 цієї статті.
Відповідно до законодавчих положень у касаційній скарзі має бути зазначено правове обґрунтування заявленої вимоги, адже суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами норм права, під час здійснення перегляду не ревізує повноти судового розгляду, висновків щодо фактичних обставин кримінального провадження і наділений повноваженнями скасувати чи змінити оспорювані рішення виключно на підставах, передбачених ч. 1 ст. 438 цього Кодексу.
Цього не було враховано при зверненні до Верховного Суду.
За змістом касаційної скарги, у ній захисникпросить скасувати вирок й ухвалу стосовно ОСОБА_5 і закрити кримінальне провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК.
Однак, заявляючи таку вимогу автор скарги не наводить в аспекті статей 84-87, 91, 94, 284, 370, 374, 412, 413 КПК у їх взаємозв'язку з урахуванням установлених у справі фактів обґрунтування допущення при здійсненні провадження таких порушень, котрі згідно зі ст. 412 цього Кодексу є істотними, свідчили би про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та незаконність вироку. Водночас, як убачається з поданої скарги, захисник ставить під сумнів фактичні обставини, що в силу ст. 433 КПК не є предметом ревізії суду касаційної інстанції.
Разом із цим, стверджуючи про незаконність спеціального судового провадження (in absentia) й необізнаність ОСОБА_5 про кримінальне переслідування, скаржник не зазначає доводів у розрізі положень ст. 2, ч. 8 ст. 135, ст. 2975 вказаного Кодексу.
Крім того, попри те, що обвинувальний вирок переглядався в апеляційному порядку в касаційній скарзі не викладено в аспекті статей 404, 405, 412, 419 КПК аргументів на підтвердження несправедливості застосованої процедури й постановленої за її результатами ухвали. Також не окреслено скаржником, яких конкретних доводів сторони захисту не розглянув суд апеляційної інстанції і не дав на них відповідей.
Згідно з ч. 3 ст. 427 КПК, якщо особа не бажає брати участі у касаційному розгляді, вона зазначає про це в касаційній скарзі. Між тим, подана скарга не містить жодних застережень щодо цієї обставини.
Оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК, колегія суддів вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 429 цього Кодексу залишити скаргу без руху й установити строк для усунення допущених недоліків, що не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали особою, яка подала згадану скаргу.
Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, колегія суддів
постановила:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 листопада 2024 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 27 лютого 2025 року залишити без руху і встановити строк для усунення недоліків упродовж п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
У разі невиконання вимог касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3