28 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 215/601/23
провадження № 61-2523ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Петрова Є. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 серпня 2024 року, ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 21 жовтня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна про стягнення моральної шкоди,
У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до держави Україна про відшкодування моральної шкоди.
Тернівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 серпня 2024 року в задоволенні позову відмовив. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 21 жовтня 2024 року заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Дніпровського апеляційного суду Агєєва О. В., Бондар Я. М., Корчистої О. І. визнав необґрунтованою.
Передав заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Дніпровського апеляційного суду Агєєва О. В., Бондар Я. М., Корчистої О. І. до апарату Дніпровського апеляційного суду для визначення судді для розгляду цієї заяви, в порядку частини першої статті 33, частини третьої статті 40 ЦПК України.
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 05 листопада 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Дніпровського апеляційного суду Агєєва О. В., Бондар Я. М., Корчистої О. І. відмовив.
Дніпровський апеляційний суд постановою від 29 січня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення.
Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 серпня 2024 року залишив без змін.
24 лютого 2025 року ОСОБА_1 , через засоби поштового зв'язку, подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 серпня 2024 року, ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 21 жовтня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 січня 2025 року в указаній вище справі.
Ухвалою Верховного Суду від 10 березня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Також цією ухвалою повідомлено заявника про наслідки невиконання вимог ухвали суду.
Копія ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху направлялася ОСОБА_1 на адресу, зазначену у касаційній скарзі: АДРЕСА_1 .
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 01 квітня 2025 року вх. № 13342/0/233-25, ОСОБА_1 26 березня 2025 року отримав копію зазначеної ухвали.
Станом на 28 квітня 2025 року вимоги ухвали Верховного Суду від 10 березня 2025 року заявником не виконано.
До суду касаційної інстанції від заявника не надходила заява про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги.
Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК Україниу разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
За змістом статті 185 ЦПК України, якщо заявник не усунув недоліки скарги у строк, встановлений судом, скарга вважається неподаною і повертається заявнику.
Оскільки у встановлений судом строк, станом на 28 квітня 2025 року, недоліки касаційної скарги заявник не усунув, підстав для продовження строку усунення недоліків не встановлено, тому касаційна скарга підлягає поверненню.
Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги.
Керуючись статтями 185, 393 ЦПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 серпня 2024 року, ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 21 жовтня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна про стягнення моральної шкоди вважати неподаною та повернути заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Петров