17 квітня 2025 р.Справа № 520/6173/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Чалого І.С.,
Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,
за участю секретаря судового засідання Кривенка Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕК КНОУ УКРАЇНА" на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Заічко О.В.) від 12.12.2024 року (повний текст складено 23.12.24 року) по справі № 520/6173/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕК КНОУ УКРАЇНА"
до Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ТОВ "ТЕК КНОУ УКРАЇНА", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просив:
визнати протиправною бездіяльність Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України щодо ненадання режиму вільної торгівлі (преференційного режиму) до товару, що пройшов процедуру митного оформлення за митною декларацією № 22UA100290213440U0 від 26.12.2022 року;
зобов'язати Київську митницю, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України, вчинити передбачені чинним законодавством дії щодо відновлення режиму вільної торгівлі (преференційного режиму) до товару, що пройшов процедуру митного оформлення за митною декларацією № 22UA100290213440U0 від 26.12.2022 року, з урахуванням висновків суду, викладених в мотивувальній частині рішення суду;
визнати протиправною бездіяльність Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України щодо ненадання режиму вільної торгівлі (преференційного режиму) до товару, що пройшов процедуру митного оформлення за митною декларацією № 23UA100310776386U9 від 26.01.2023 року;
зобов'язати Київську митницю, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України, вчинити передбачені чинним законодавством дії щодо відновлення режиму вільної торгівлі (преференційного режиму) до товару, що пройшов процедуру митного оформлення за митною декларацією № 23UA100310776386U9 від 26.01.2023 року, з урахуванням висновків суду, викладених в мотивувальній частині рішення суду;
визнати протиправною бездіяльність Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України щодо ненадання режиму вільної торгівлі (преференційного режиму) до товару, що пройшов процедуру митного оформлення за митною декларацією №23UA100290787472U6 від 27.03.2023 року;
зобов'язати Київську митницю, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України, вчинити передбачені чинним законодавством дії щодо відновлення режиму вільної торгівлі (преференційного режиму) до товару, що пройшов процедуру митного оформлення за митною декларацією № 23UA100290787472U6 від 27.03.2023 року, з урахуванням висновків суду, викладених в мотивувальній частині рішення суду;
визнати протиправною бездіяльність Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України щодо ненадання режиму вільної торгівлі (преференційного режиму) до товару, що пройшов процедуру митного оформлення за митною декларацією № 23UA100290794521U2 від 13.06.2023 року;
зобов'язати Київську митницю, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України, вчинити передбачені чинним законодавством дії щодо відновлення режиму вільної торгівлі (преференційного режиму) до товару, що пройшов процедуру митного оформлення за митною декларацією № 23UA100290794521U2 від 13.06.2023 року, з урахуванням висновків суду, викладених в мотивувальній частині рішення.
визнати протиправною бездіяльність Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України щодо ненадання режиму вільної торгівлі (преференційного режиму) до товару, що пройшов процедуру митного оформлення за митною декларацією № 23UA100290794833U7 від 15.06.2023 року;
зобов'язати Київську митницю, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України, вчинити передбачені чинним законодавством дії щодо відновлення режиму вільної торгівлі (преференційного режиму) до товару, що пройшов процедуру митного оформлення за митною декларацією № 23UA100290794833U7 від 15.06.2023 року, з урахуванням висновків суду, викладених в мотивувальній частині рішення суду;
визнати протиправною бездіяльність Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України щодо ненадання режиму вільної торгівлі (преференційного режиму) до товару, що пройшов процедуру митного оформлення за митною декларацією № 23UA100290795747U4 від 26.06.2023 року;
зобов'язати Київську митницю, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України, вчинити передбачені чинним законодавством дії щодо відновлення режиму вільної торгівлі (преференційного режиму) до товару, що пройшов процедуру митного оформлення за митною декларацією № 23UA100290795747U4 від 26.06.2023 року, з урахуванням висновків суду, викладених в мотивувальній частині рішення суду;
визнати протиправною бездіяльність Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України щодо ненадання режиму вільної торгівлі (преференційного режиму) до товару, що пройшов процедуру митного оформлення за митною декларацією № 23UA100290797953U4 від 17.07.2023 року;
зобов'язати Київську митницю, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України, вчинити передбачені чинним законодавством дії щодо відновлення режиму вільної торгівлі (преференційного режиму) до товару, що пройшов процедуру митного оформлення за митною декларацією № 23UA100290797953U4 від 17.07.2023 року, з урахуванням висновків суду, викладених в мотивувальній частині рішення суду.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що підприємством вчинені всі необхідні дії щодо митного оформлення ввезеного товару та надані документи на підтвердження їх митної вартості згідно з вимогами митного законодавства, проте Київська митниця, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України безпідставно не надала режим вільної торгівлі (преференційного режиму) до товару, що пройшов процедуру митного оформлення за митними деклараціями №№ 22UA100290213440U0; 23UA100290787472U6; 23UA100290794521U2; 23UA100290794833U7; 23UA100290795747U4; 23UA100310776386U9; №23UA100290797953U4. Позивач вважає, що така бездіяльність є протиправною.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2024 року по справі № 520/6173/24 позовні вимоги залишено без задоволення.
Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування позовних вимог послався на те, що судом першої інстанції встановлено, що позивач подав до Київської митниці під час митного оформлення товару митні декларації з пакетом документів, серед яких відсутні транзитні супровідні документи форми Т1, Т2. Також вищевказані документи не долучалися і під час розгляду справи в суді. Однак, висновки суду першої інстанції про необхідність підтвердження прямого транспортування за допомогою транзитних декларацій форми Т1, або Т2 є безпідставними та необґрунтованими. Вказує, що позивач не оформлював товар у режим транзиту під час його відправлення чи перевезення через треті країни, адже він не є ані вантажовідправником (експортером), ані перевізником, отже на нього не поширюється обов'язок щодо наявності митної декларації транзиту. Зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права - ст.ст. 3, 4, 12 13, 16 Протоколу І «Щодо визначення концепції «Походження товарів» та методів адміністративного співробітництва» до Угоди про політичне співробітництво, вільну торгівлю і стратегічне партнерство між Україною та Сполученим Королівством Великої Британії і Північної Ірландії ратифікованої Законом України від 16 грудня 2020 року №1100-IX та ст.ст. 3, 36, 44, 271, 272, 276, 277, 278, 280, 281, 292 Митного кодексу України, що полягає у неправильному тлумаченні цих норм, а також судом першої інстанції застосовано норми Конвенції про процедуру спільного транзиту від 20.05.1987 року, що не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін у судовому засіданні, перевіривши рішення суду першої інстанції та відзив на неї, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ “ТЕК КНОУ Україна» (далі - Позивач, Імпортер, Декларант) ввезено на митну територію України товар, який походить зі Сполученого Королівства Великої Британії і Північної Ірландії відповідно до митних декларацій (далі - ВМД) №№ 22UA100290213440U0; 23UA100290787472U6; 23UA100290794521U2; 23UA100290794833U7; 23UA100290795747U4; 23UA100310776386U9; №23UA100290797953U4 у митному режимі імпорту ІМ40АА.
Товар ввозився з Великої Британії до України в міжнародних експрес-відправленнях через територію країн Європейського Союзу:
товар за ВМД №22UA100290213440U0 від 26.12.2022 ввозився за накладною № 1264172840, відправник Michell Instruments LTD, Lancaster Way, CB6 3NW Ely United Kingdom, отримувач LLC “TEK KNOW Ukraine», str. Avtobazivs'ka, 7, str. Olimpiyska, 10-b, office 3-8, AF, 36008 Poltava, Ukraine (експрес перевізник DHL Express);
товар за ВМД № 23UA100310776386U9 від 26.01.2023 ввозився за накладною № 1159494820, відправник Isothermal Technology Limited, Tracey Allan, 42A Saint Lukes Road, Southport PR9 9AP, Merseyside, United Kingdom, отримувач LLC “TEK KNOW Ukraine», str. Olimpiyska, 10-b, office 3-8, 61060[B1] Kharkiv, Ukraine (експрес перевізник TMM Express);
товар за ВМД № 23UA100290787472U6 від 27.03.2023 року ввозився за накладною № 8236787484, відправник Michell Instruments LTD, Pam Furness, Unit 48, Lancaster Way Business Park, CB6 3NW Ely United Kingdom, отримувач LLC “TEK KNOW Ukraine», str. Olimpiyska, 10-b, office 3-8, 61060[B2] Kharkiv, Ukraine (експрес перевізник DHL Express);
товар за ВМД № 23UA100290794521U2 від 13.06.2023 року ввозився за накладною № 5993416833, відправник Michell Instruments LTD, Pam Furness, Unit 48, Lancaster Way[B3] , Ely CB6 3NW, United Kingdom, отримувач LLC “TEK KNOW Ukraine», str. Olimpiyska, 10-b, office 3-8, AF, 61060 Kharkiv, Ukraine (експрес перевізник DHL Express);
товар за ВМД № 23UA100290794833U7 від 15.06.2023 року ввозився за накладною № 5291529541, відправник Isothermal Technology Limited, Tracey Allan, 42A Saint Lukes Road, Southport PR9 9AP, United Kingdom, отримувач LLC “TEK KNOW Ukraine», str. Olimpiyska, 10-b, office 3-8, AF, 61060 Kharkiv, Ukraine (експрес перевізник DHL Express);
товар за ВМД № 23UA100290795747U4 від 26.06.2023 року ввозився за накладною № 1739401042, відправник Michell Instruments LTD, Pam Furness, Unit 48, Lancaster Way[B4] , Ely CB6 3NW, United Kingdom, отримувач LLC “TEK KNOW Ukraine», str. Olimpiyska, 10-b, office 3-8, AF, 61060 Kharkiv, Ukraine (експрес перевізник DHL Express);
товар за ВМД № 23UA100290797953U4 від 17.07.2023 року ввозився за накладною № 1257380530, відправник Michell Instruments LTD, Hannah Mitchell, Unit 48, Lancaster Way, Ely, CB6 3NW, United Kingdom, отримувач LLC “TEK KNOW Ukraine», str. Olimpiyska, 10-b, office 3-8, 61060[B5] Kharkiv, Ukraine (експрес перевізник DHL Express).
При поміщенні зазначених у деклараціях товарів у митний режим імпорту було сплачено митні платежі у наступних розмірах:
39957,59 гривень ПДВ (ставка 20 %) та 4805,81 гривень ввізного мита (за ставками 5%, 10%, 5%) за ВМД № 22UA100290213440U0 від 26.12.2022;
26414,50 гривень ПДВ (ставка 20 %) та 12006,59 гривень ввізного мита (за ставкою 10%) за ВМД № 23UA100310776386U9 від 26.01.2023;
247121,21 гривень ПДВ (ставка 20 %) та 58838,38 гривень ввізного мита (за ставками 5%) за ВМД № 23UA100290787472U6 від 27.03.2023;
1762665,81 гривень ПДВ (ставка 20 %) та 419682,34 гривень ввізного мита (за ставками 5%) за ВМД № 23UA100290794521U2 від 13.06.2023;
15515,68 гривень ПДВ (ставка 20 %) та 7052,58 гривень ввізного мита (за ставками 5%) за ВМД № 23UA100290794833U7 від 15.06.2023;
1778254,95 гривень ПДВ (ставка 20 %) та 423394,04 гривень ввізного мита(за ставками 5%) за ВМД № 23UA100290795747U4 від 26.06.2023;
13867,20 гривень ПДВ (ставка 20 %) та 3301,72 гривень ввізного мита (за ставкою 5%) за ВМД № 23UA100290797953U4 від 17.07.2023.
В подальшому, ТОВ “ТЕК КНОУ Україна» звернулось до Київської митниці Державної митної служби України із заявами про відновлення преференційного режиму згідно Угоди про полiтичне спiвробiтництво, вiльну торгiвлю i стратегiчне партнерство мiж Україною та Сполученим Королiвством Великої Британiї i Пiвнiчної Iрландiї:
вих. № 006 від “03» січня 2023 року стосовно товару, ввезеного за ВМД № 22UA100290213440U0 від 26.12.2022;
вих. № 042 від “27» січня 2023 р. стосовно товару, ввезеного за ВМД № 23UA100310776386U9 від 26.01.2023;
вих. № 186 від “29» травня 2023 р. стосовно товару, ввезеного за ВМД № 23UA100290787472U6 від 27.03.2023;
вих. № 239 від “10» липня 2023 р. стосовно товару, ввезено за ВМД № 23UA100290794521U2 від 13.06.2023;
вих. № 240 від “10» липня 2023 р. стосовно товару, ввезеного за ВМД № 23UA100290794833U7 від 15.06.2023;
вих. № 241 від “10» липня 2023 р. стосовно товару, ввезеного за ВМД № 23UA100290795747U4 від 26.06.2023;
вих. № 399 від “16» жовтня 2023 р. стосовно товару, ввезеного за ВМД № 23UA100290797953U4 від 17.07.2023.
До вказаних заяв, серед іншого, додавались копії авіаційних накладних та листів-підтвердження прямого транспортування від АТ “ДХЛ Інтернешнл Україна» та ТОВ “ТММ Експрес», а також листи підтвердження уповноважених експортерів Michell Instruments LTD (номер уповноваженого експортера GB 15363/11), Isothermal Technology Limited (номер уповноваженого експортера GB 15840/12), зокрема:
до листа ТОВ “ТЕК КНОУ Україна» вих. № 006 від “03» січня 2023 року стосовно товару, ввезеного за ВМД № 22UA100290213440U0 від 26.12.2022 було додано копію листа-підтвердження прямого транспортування від АТ “ДХЛ Інтернешнл Україна» від 26.12.2022 року;
до листа ТОВ “ТЕК КНОУ Україна» вих. № 042 від “27» січня 2023 р. стосовно товару, ввезеного за ВМД № 23UA100310776386U9 від 26.01.2023 року було додано копію лист-підтвердження прямого транспортування від ТОВ “ТММ Експрес»;
до листа ТОВ “ТЕК КНОУ Україна» вих. № 186 від “29» травня 2023 р. стосовно товару, ввезеного за ВМД № 23UA100290787472U6 від 27.03.2023 було додано копію лист-підтвердження прямого транспортування від АТ “ДХЛ Інтернешнл Україна» від 27.03.2023 року;
до листа ТОВ “ТЕК КНОУ Україна» вих. № 239 від “10» липня 2023 р. стосовно товару, ввезено за ВМД № 23UA100290794521U2 від 13.06.2023 було додано копію листа-підтвердження прямого транспортування від АТ “ДХЛ Інтернешнл Україна» від 12.06.2023 року;
до листа ТОВ “ТЕК КНОУ Україна» вих. № 240 від “10» липня 2023 р. стосовно товару, ввезеного за ВМД № 23UA100290794833U7 від 15.06.2023 додано копію заяви підтвердження прямого транспортування від АТ “ДХЛ Інтернешнл Україна» від 15.06.2023 року;
до листа ТОВ “ТЕК КНОУ Україна» вих. № 241 від “10» липня 2023 р. стосовно товару, ввезеного за ВМД № 23UA100290795747U4 від 26.06.2023 додано копію листа-підтвердження прямого транспортування від АТ “ДХЛ Інтернешнл Україна» від 23.06.2023 року;
до листа ТОВ “ТЕК КНОУ Україна» вих. № 399 від “16» жовтня 2023 р. стосовно товару, ввезеного за ВМД № 23UA100290797953U4 від 17.07.2023 року додано копію листа-підтвердження прямого транспортування від АТ “ДХЛ Інтернешнл Україна».
Листом Київської митниці Державної митної служби України № 7.8-2/15/13/2139 від 14.02.2023 року було повідомлено, що за підсумками аналізу документів, наданих імпортером при митному оформлені встановлено, що товар переміщувався авіатранспортом з Великої Британії до Польщі (номерний товаросупровідний документ, який є договором на перевезення кожного окремого міжнародного експрес-відправлення від 13.12.2022 № 1264172840), з Польщі в Україну - автотранспортом (автотранспортні накладні від 15.12.2022 №DHLPLUA042, від 22.12.2022 DHLPLUA044).
Для розгляду заяви щодо відновлення режиму вільної торгівлі до Угоди необхідно надати, серед іншого, документальне підтвердження митних органів країни транзиту, що перевезення партії товарів за експрес-відправленням від 13.12.2022 № 1264172840 проведене з дозволу та під наглядом митних органів.
Позивачем надано лист АТ “ДХЛ Інтернешнл Україна» № 96 від 23.02.2023 р., яким вони підтверджують, що відповідно п. 1 ст. 140 регламенту (ЄС) № 952/2013 Європейського парламенту та Ради від 09.10.2013 вантажі знаходяться під митним контролем на протязі всіх етапів їх транспортування, та розвантажуються або перевантажуються з транспортних засобів, що їх перевозили, виключно з дозволу митних органів, в місцях, призначених або затверджених митними органами (копія Листа ТОВ “ТЕК КНОУ Україна» вих. № 076 від “02» березня 2023 року та копія листа від АТ “ДХЛ Інтернешенл Україна» № 96 від 23.02.2023 року додаються).
Листом Київської митниці Державної митної служби України № 7.8-2/15/13/4656 від 15.03.2023 року “Щодо надання дозволу на застосування спеціальних спрощень» повідомлено, що для з'ясування питання, який саме тип дозволу наданий митним органом Європейського Союзу компанії DHL Express (Poland) Sp.z.o.o. та які спрощення надаються оператору, просило надати документальне підтвердження отримання компанією DHL Express (Poland) Sp.z.o.o. статусу авторизованого економічного оператора (Дозвіл на застосування спеціальних спрощень, наданий митним органом із відомостями щодо типу спрощення). У випадку надання документа, складеного мовою країни Європейського Союзу, просило забезпечити надання його офіційного перекладу.
У відповідь на лист Київської митниці Державної митної служби України № 7.8- 2/15/13/4656 від 15.03.2023 року, ТОВ “ТЕК КНОУ України» своїм листом № 085 від “22» березня 2023 року “Щодо надання дозволу на застосування спеціальних спрощень» повідомило наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 38 регламенту (ЄС) № 952/2013 Європейсього парламенту та Ради від 09.10.2013 компанія DHL Express (Poland) Sp.z.o.o. має статус Авторизованого Економічного Оператора (АЕО) - PLAEOF44000090013 володіє обома типами дозволів одночасно - митні спрощення/безпека та збереження. Додатково надано копію сертифікату АЕО № PL AEOF 440000090013 від 07.08.2009, який підтверджує цей статус та типи авторизації. Також цей статус Авторизованого Економічного Оператора (АЕО) компанії DHL Express (Poland) Sp.z.o.o. та якими саме типами дозволів він володіє, можливо перевірити на веб-сайті у вільному доступі за наступним посиланням:https://ec.europa.eu/taxation_customs/dds2/eos/aeo_consultation.jsp?Lang=en&holderName=DHL Express&aeoCountry=PL&certificatesTypes=AEOC&certificatesTypes=
Листами Київської митниці Державної митної служби України № 7.8-2/15/13/2614 від 22.02.2023 року, № 7.8-2/15/13/7458 від 20.04.2023 року, № 7.8-2/15/13/12112 від 29.06.2023 року, № 7.8-2/15/13/14151 від 28.07.2023 року № 7.8-2/7.8-08-02/13/20763 від 17.11.2023 року було повідомлено, що у зв'язку із перевезенням товару у країні, яка не є учасницею Угоди (Німеччина та Польща), необхідно надати документальне підтвердження митних органів країни транзиту чи зберігання та відсутності будь-яких операцій із цим товаром, окрім розвантаження, перевантаження та заходів, необхідних для збереження в належному стані.
Позивач звернувся до Державної митної служби України з листами від 17.10.2023 № № 401, 402 (вх. Держмитслужби № 26894/13 від 23.10.2023 року; № 26917/13 від 23.10.2023) щодо відновлення режиму вільної торгівлі відповідно до Угоди про політичне співробітництво, вільну торгівлю і стратегічне партнерство між Україною та Сполученим Королівством Великої Британії і Північної Ірландії від 08 жовтня 2020 року (ратифіковано Законом України від 16 грудня 2020 року №1100-ІХ) до товарів, які були ввезені на митну територію України зі Сполученого Королівства Великої Британії і Північної Ірландії транзитом через територію країн ЄС (Польща, Німеччина) та оформлені за МД від 26.12.2022 №22UA100290213440U0, від 26.01.2023 №23UA100310776386U9, від 27.03.2023 №23UA100290787472U6, від 13.06.2023 №23UA100290794521U2, від 15.06.2023 №23UA100290794833U7, від 26.06.2023 №23UA100290795747U4.
За результатами розгляду вказаних листів ТОВ “Тек Кноу Україна» Держмитслужбою України з'ясовано, що метою застосування преференційного режиму оподаткування товарів в рамках вказаних угод підприємством було подано декларації про проходження, складені на інвойсах: № 303912 від 13.12.2022, № 303939 від 20.12.2022, № 303966 від 16.03.2023, № 00021 від 06.06.2023 уповноваженим (схваленим) експортером Michell Instruments Ltd (митна авторизація № GB15363/11). При цьому оригінали сертифікатів з перевезення EUR.1 № S 0762800 від 03.10.2023 та № S 0762819 від 04.10.2023 було надіслано Держмитслужбі у додатку до листа “ТЕК КНОУ УКРАЇНА» від 17.10.2023 № 401.
Держмитслужбою листом від 14.11.2023 № 15/15-03-01/11/5341 направлені на перевірку до уповноваженого митного органу Великобританії декларації про проходження, складені на інвойсах: № 303912 від 13.12.2022, № 303939 від 20.12.2022, № 303966 від 16.03.2023, № 00021 від 06.06.2023 уповноваженим (схваленим) експортером Michell Instruments Ltd (митна авторизація № GB15363/11).
Після отримання відповіді від уповноваженого митного органу Великобританії про результати перевірки вищевказаних декларацій про походження зазначена інформація буде направлена на адресу Київської митниці (лист Державної митної служби України від 15.11.2023 року № 15/15-03-02/1315380.
Відповідач у відповідь на заяви про відновлення режиму вільної торгівлі відповідно до Угоди про політичне співробітництво, вільну торгівлю і стратегічне партнерство між Україною та Сполученим Королівством Великої Британії і Північної Ірландії від 29 листопада 2023 року № 431, № 432 (вх. митниці від 04.12.2023 № 37868/13 та № 37874/13) до товарів, оформлених за митними деклараціями (далі - МД) від 26.06.2023 № 23UA100290795747U4 та від 13.06.2023 № 23UA100290794521U2 на підставі сертифікатів з перевезення товару від 03.10.2023 № S0762800, від 04.10.2023 № S0762819, своїм листом № 7.8-2/7.8-15-04/13/183 від 04.01.2024 року проінформував про наступне.
Для підтвердження виконання положень статті 16 Протоколу I надані сертифікати з перевезення товару від 03.10.2023 № S0762800, від 04.10.2023 № S0762819, видані митним органом Сполученого Королівства Великої Британії і Північної Ірландії відповідно до статті 18 Протоколу І. Штамп посадової особи, якою засвідчено вказаний документ походження відповідає зразку штампу, наданому митною адміністрацією Сполученого Королівства Великої Британії і Північної Ірландії. Опис товару у графі 8 сертифікатів з перевезення товару від 03.10.2023 № S0762800, від 04.10.2023 № S0762819 дає можливість ідентифікувати товари із товарами, заявленими у графі 31 МД від 26.06.2023 №23UA100290795747U4 та від 13.06.2023 № 23UA100290794521U2.
Авіа накладні (графа 44 МД - код документа 2751 - номерний товаросупровідний документ, який є договором на перевезення кожного окремого міжнародного експрес-відправлення) від 01.06.2023 № 5993416833 та від 19.06.2023 № 1739401042, що підтверджують відправлення авіаційним транспортом з території Великобританії партій товарів, заявлених в них (графа - ОПИС: опис товару, вартість партії, вага партії); міжнародні товарно-транспортні накладні (графа 44 МД - 0730-автотранспортна накладна) від 09.06.2023 №DHLPLUA130 та від 22.06.2023 №DHLPLUA137, що свідчать про перевезення партій товарів у складі консолідованих вантажів автомобільним транспортом з території Республіки Польща в Україну.
На офіційному сайті перевізника DHL наявна інформація щодо маршруту перевезення партій товарів із посиланням на авіа накладні: № 5993416833 (МД від 13.06.2023 №[B1] 23UA100290794521U2): з Великобританії літаком до Німеччини, з Німеччини літаком до Польщі, з Польщі автомобілем в Україну. Термін перебування в країнах транзиту (ЄС): з 08.06.2023 по 10.06.2023 (автотранспортна накладна № DHLPLUA130); № 1739401042 (МД від 26.06.2023 № 23UA100290795747U4): з Великобританії літаком до Німеччини, з Німеччини літаком до Польщі, з Польщі автомобілем в Україну. Термін перебування в країнах транзиту (ЄС): з 21.06.2023 по 23.06.2023 (автотранспортна накладна № DHLPLUA137).
Таким чином, партії товарів, транспортовані через територію країн Європейського Союзу (Німеччина та Польща), які не є учасницями Угоди, з перевантаженням з літака на літак, з літака на вантажний автомобіль. Для підтвердження виконання положень статті 13 Протоколу І ТОВ “ТЕК КНОУ Україна» надані копії листів АТ “ДХЛ Інтернешнл Україна» від 12.06.2023, від 23.06.2023 з інформацією, що вантажі за транспортними накладними № 5993416833 (СМR №DHLPLUA130 від 09.06.2023), №1739401042 (СМR №DHLPLUA137 від 22.06.2023) весь час знаходились під митним контролем на протязі всіх його етапів транспортування та розвантажувався або перевантажувався з транспортних засобів, що їх перевозили, виключно з дозволу митних органів, в місцях, призначених або затверджених митними органами.
Розгляд питання щодо відновлення режиму вільної торгівлі за Угодою до товарів, оформлених за МД від 13.06.2023 № 23UA100290794521U2 та від 26.06.2023 № 23UA100290795747U4, можливий за умови надання митними органами країн транзиту, в яких проведені операції перевантаження, документального підтвердження перебування під митним контролем товарів, експортованих з Великобританії до України за накладними № 5993416833, № 1739401042.
Позивач, вважаючи таку бездіяльність митного протиправною, звернувся до суду першої інстанції із вказаними вище позовними вимогами.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов до висновку про їх необґрунтованість.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам з урахуванням доводів сторін та висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
В розумінні пунктів 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Відповідно до статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно з частиною 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Відповідно до статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.
Згідно із статтею 264 МК України митна декларація реєструється та приймається митним органом у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.
У випадках, коли з причин, визнаних митним органом обґрунтованими, окремі документи, визначені цим Кодексом, не можуть бути представлені разом з митною декларацією, дозволяється подання таких документів протягом часу, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
З моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.
Митний орган не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом.
Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно із частиною першою статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та главою 8.
За приписами частини другої цієї статті декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Як встановлено частиною першою статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 ст. 53 МК України).
За правилами частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до частини 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Згідно з частиною першою статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митним органом визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч. ч. 2-3 ст. 54 МК України).
Частиною четвертою статті 54 Митного кодексу України встановлено, що митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування.
Водночас частиною п'ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю
Згідно з частиною 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів.
Відповідно до частини п'ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Відтак, в силу приписів статті 55 МК України митний орган має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом, за відповідних умов, зокрема, якщо ним у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.
Наявність в митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
При ввезенні товарів на митну територію України виникає обов'язок із сплати митних платежів. Частиною 5 статті 280 Митного кодексу України передбачено, що ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України. До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом. До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.
Згідно з частиною 1 статті 281 Митного кодексу України допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.
Пунктом 2 частини 1 статті 292 Митного кодексу України передбачено, що митні платежі не сплачуються у разі, якщо відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України, інших законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України щодо товарів надано звільнення або повне умовне звільнення від сплати митних платежів - у період дії такого звільнення і при дотриманні умов, у зв'язку з якими його надано.
Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що у визначених законодавством випадках допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.
При цьому, тарифна пільга (тарифна преференція) це звільнення (повне або часткове) платника від нарахування і сплати мита й податків за наявності підстав, визначених законодавством України, які надаються у вигляді (1) звільнення від оподаткування митом, (2) зниження ставки ввізного мита, (3) встановлення тарифних квот.
Колегія суддів зазначає, що ч. 2 ст. 36 МК України (надалі - в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) визначено, що країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 3 ст. 36 МК України під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.
Відповідно до ч. 6 ст. 36 МК України положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Положеннями ч. 7 ст. 36 МК України визначено, що повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 2 ст. 43 МК України країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення назви країни походження товару та відомостей про документи, що підтверджують походження товару, у митній декларації.
Документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.
При цьому, сертифікат про походження товару це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом цієї країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.
Відповідно до ч. 4 ст. 44 МК України у разі переміщення товарів через митний кордон України країна походження товару обов'язково заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення в митній декларації назви країни походження товару та відомостей про сертифікат про походження товару, серед іншого, на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.
Положеннями ч. 1 ст. 3 МК України визначено, що якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом та іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору України.
Колегія суддів зазначає, що Законом України «Про ратифікацію Угоди про політичне співробітництво, вільну торгівлю і стратегічне партнерство між Україною та Сполученим Королівством Великої Британії і Північної Ірландії» від 16 грудня 2020 року № 1100-IX (надалі - Угода) ратифіковано цю Угоду.
Згідно з п. 1 цього Закону Угода набере чинності з дати, що настане пізніше: коли Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами членами, з іншої сторони, припинить діяти стосовно Сполученого Королівства Великої Британії і Північної Ірландії та коли буде отримане останнє з надісланих Сторонами Угоди повідомлень про завершення своїх внутрішньодержавних процедур.
Вказана вище Угода набрала чинності 31 грудня 2020 року.
Суд зазначає, що торгівля і питання, пов'язані з торгівлею врегульовані положеннями розділу IV Угоди, глава 1 якого врегульовує національний режим та доступ товарів на ринки.
Згідно зі ст. 25 ч. 1 глави 1 розділу IV Угоди Сторони поступово продовжують створювати зону вільної торгівлі протягом перехідного періоду, що не перевищує 10 років починаючи з 1 січня 2016 року, відповідно до положень цієї Угоди та відповідно до Статті XXIV Генеральної угоди про тарифи та торгівлю 1994 року (далі - ГАТТ-1994).
Відповідно до п. п. 1 та 2 ст. 26 ч. 1 глави 1 розділу IV Угоди положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цілей цієї Глави "походження" означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I до цієї Угоди ("Щодо визначення концепції "походження товарів" і методів адміністративного співробітництва").
Згідно з п. 1 ст. 2 Протоколу І до цієї Угоди Щодо визначення концепції «Походження товарів» та методів адміністративного співробітництва до цієї Угоди з метою впровадження цієї Угоди перелічені далі товари мають вважатися як такі, що походять зі Сполученого Королівства: (a) товари, цілком вироблені в Сполученому Королівстві, як це визначається в статті 5 цього Протоколу; (b) товари, отримані в Сполученому Королівстві з матеріалів, які не були вироблені цілком на його території, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку чи переробку в Сполученому Королівстві відповідно до статті 6 цього Протоколу.
Відповідно до п. 1 ст. 3 Протоколу І до цієї Угоди без обмеження розуміння положень статті 2(1) товари вважаються такими, що походять зі Сполученого Королівства, якщо такі товари отримані там і містять матеріали із Швейцарії (включаючи Ліхтенштейн), Ісландії, Норвегії, Туреччини чи Європейського Союзу, за умови, що обробка або переробка, здійснена в Сполученому Королівстві, виходить за межі операцій, зазначених у статті 7.
Такі матеріали необов'язково мають піддаватися достатній обробці або переробці.
Відповідно до п. 1 ст. 4 Протоколу І до цієї Угоди без обмеження положень статті 2(2) товари вважаються такими, що походять з України, якщо такі товари отримані там і містять матеріали, що походять зі Сполученого Королівства, Швейцарії (включаючи Ліхтенштейн), Ісландії, Норвегії, Туреччини чи Європейському Союзу, за умови, що обробка або переробка, здійснена в Україні, виходить за межі операцій, зазначених у статті 7.
Такі матеріали необов'язково мають піддаватися достатній обробці або переробці.
Згідно з п. 1 ст. 12 Протоколу І до цієї Угоди за винятком випадків, указаних у статтях 3 і 4 та пункті 3 цієї статті, умови для набуття статусу товару, що походить із певної країни, наведені в розділі II, мають бути виконані без перерви в Сполученому Королівстві або в Україні.
Положеннями п. 1 ст. 13 Протоколу І до цієї Угоди передбачено, що преференційний режим, передбачений цією Угодою, застосовується лише до товарів, які відповідають умовам цього Протоколу, транспортованих безпосередньо між Сторонами або через територію інших країн, у яких застосовується кумуляція відповідно до статей 3 та 4.
Проте, товари в складі однієї партії можуть бути транспортовані через інші території з перевантаженням або тимчасовим зберіганням на цій території (за необхідності) за умови постійного перебування цих товарів під наглядом митних органів у країні транзиту чи зберігання та відсутності будь-яких операцій із цими товарами, окрім розвантаження, перевантаження та заходів, необхідних для збереження в належному стані.
Товари, що походять із певної країни, можуть бути транспортовані через трубопровід територією інших країн, відмінних від Сторін.
Аналіз змісту п. 1 ст. 13 Протоколу І до цієї Угоди свідчить, що преференційний режим застосовується до товарів, які транспортуються: безпосередньо між Сторонами, тобто, між Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії та Україною; через територію інших країн, у яких застосовується кумуляція, зокрема, через держави Європейського Союзу.
Таким чином, преференційний режим застосовується до товарів, які транспортуються зі Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії через митну територію країн Європейського Союзу (в межах спірних правовідносин - Федеративна Республіка Німеччина, Республіка Польща) до України, так само, як і до товарів, що транспортуються безпосередньо з Великобританії на митну територію Україною.
Колегія суддів також зазначає, що відповідно до п. 2 ст. 13 Протоколу І до цієї Угоди підтвердження виконання умов, наведених у пункті 1, мають бути надані митним органам Сторони-імпортера у вигляді: (a) єдиного транспортного документа, який регламентує перевезення товарів із Сторони-експортера через країну транзиту; або (b) сертифіката, виданого митними органами країни транзиту: (i) з повним описом товарів; (ii) з позначенням дат розвантаження та перевантаження товарів і, за необхідності, назв суден або інших використаних транспортних засобів; і (iii) з підтвердженням умов перебування цих товарів у країні транзиту; або (c) за відсутності цих документів - будь-яких документальних свідчень.
При цьому, суд зазначає, що у Протоколі І до Угоди та в законодавстві України відсутнє визначення поняття «єдиний транспортний документ».
Разом з тим, згідно з пп. 1 п. 1 розділу І Закону України «Про внесення змін до Митного кодексу України щодо оподаткування митними платежами товарів, що переміщуються (пересилаються) у міжнародних поштових відправленнях, міжнародних експрес-відправленнях, та порядку їх декларування» у п. 2 ч. 1 ст. 4 МК України поняття «єдиний транспортний документ» замінено поняттям «транспортний (перевізний) документ (авіаційна вантажна накладна (Air Waybill), автомобільна вантажна накладна (CMR), коносамент (Bill of Lading) тощо)».
Відповідно до п. п. 2, 30 ч. 1 ст. 4 МК України вантаж експресперевізника - консолідовані за транспортним (перевізним) документом (авіаційна вантажна накладна (Air Waybill), автомобільна вантажна накладна (CMR), коносамент (Bill of Lading) тощо) міжнародні експрес-відправлення чи міжнародні експресвідправлення, що не увійшли до складу цих консолідованих міжнародних експресвідправлень за своїм характером, розмірами або з інших причин, що переміщуються (пересилаються) експрес-перевізником через митний кордон України; експресперевізник - перевізник, який на виконання угоди (угод) з іноземним оператором про обмін міжнародними експрес-відправленнями здійснює прискорене перевезення міжнародних експрес-відправлень з використанням будь-якого виду транспорту, забезпечує приймання, обробку, пред'явлення таких відправлень митним органам для митного контролю та митного оформлення, видачу одержувачам (повернення відправникам), а також використовує інформаційні, телекомунікаційні, інформаційно-телекомунікаційні системи для відстеження проходження міжнародних експресвідправлень протягом усього часу переміщення від відправника до одержувача, електронну систему обліку та зберігання відправлень; міжнародний транспортний документ - номерний товаросупровідний документ, який є договором на перевезення кожного окремого міжнародного експрес-відправлення.
Згідно з ч. 2 ст. 186 МК України залежно від наявності перевізника, відправника, одержувача, а також договору на перевезення товари переміщуються у: 1) вантажних відправленнях; 2) супроводжуваному багажі; 3) несупроводжуваному багажі; 4) ручній поклажі; 5) міжнародних поштових відправленнях; 6) міжнародних експрес-відправленнях.
У ст. 1 Закону України «Про транзит вантажів» від 20 жовтня 1999 року № 1172-ХІV визначено, що транзит вантажів - перевезення транспортними засобами транзиту транзитних вантажів під митним контролем через територію України між двома пунктами або в межах одного пункту пропуску через державний кордон України.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 цього Закону транзит вантажів супроводжується товарно-транспортною накладною, складеною мовою міжнародного спілкування.
Залежно від обраного виду транспорту такою накладною може бути авіаційна вантажна накладна (Air Waybill), міжнародна автомобільна накладна (CMR), накладна УМВС (СМГС), накладна ЦІМ (CIM), накладна ЦІМ/УМВС (CIM/SMGS, ЦИМ/СМГС), коносамент (Bill of Lading).
Крім цього, транзит вантажів може супроводжуватися (за наявності) рахунком-фактурою (Invoice) або іншим документом, що вказує вартість товару, пакувальним листком (специфікацією), вантажною відомістю (Cargo Manifest), книжкою МДП (Carnet TIR), книжкою ATA (Carnet ATA).
При декларуванні транзитних вантажів відповідно до митного законодавства України до митних органів подається вантажна митна декларація (ВМД) або накладна УМВС (СМГС), накладна ЦІМ (CIM), накладна ЦІМ/УМВС (CIM/SMGS, ЦИМ/СМГС), книжка МДП (Carnet TIR), книжка ATA (Carnet ATA), необхідні для здійснення митного контролю.
Відповідно до абз. 3 пп. 1 п. 7 Положення про митні декларації, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 21 травня 2012 р. № 450 «Питання, пов'язані із застосуванням митних декларацій» товари, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України у міжнародних експресвідправленнях, декларуються шляхом подання митному органу митної декларації за формою єдиного адміністративного документа або надходження на адресу декларанта (крім громадянина) в Україну в одному вантажі експрес-перевізника чи пересилання декларантом (крім громадянина) за межі України товарів, визначених у пункті 3 цього Положення (зокрема товарів, митна вартість яких перевищує суму, еквівалентну 150 євро).
Відповідно листа Міністерства інфраструктури України від 19.09.2011 № 7885/11/10-11 «Щодо єдиного міжнародного перевізного документа для кожного виду перевезень (пасажирське, вантажне) та для кожного виду транспорту (залізничний, автомобільний, морський, річковий, авіаційний), а також інформування про нормативно-правові акти, якими врегульовано порядок видачі та оформлення цих документів», Єдиний транспортний документ - документ, за яким здійснюється перевезення вантажу (як єдиний транспортний документ можуть використовуватися загальні авіанакладні (AWB - airwaybill, MAWB - master airwaybill), CMR, Bill of Lading (коносамент) тощо).
Отже, єдиний транспортний документ - це транспортний документ, за яким здійснюється перевезення вантажу.
При цьому, як єдиний транспортний документ, в залежності від виду транспорту, можуть використовуватися авіанакладні (AWB - airwaybill, MAWB - master airwaybill), міжнародні автомобільні накладні (CMR), накладні УМВС (СМГС), накладні ЦІМ (CIM), накладні ЦІМ/УМВС (CIM/SMGS, ЦИМ/СМГС), коносаменти (Bill of Lading) тощо.
Наведене вище свідчить про те, що при перевезенні товару у міжнародному експресвідправленні належним підтвердженням виконання умов прямого транспортування виступає єдиний транспортний документ (авіаційна вантажна накладна (Air Waybill), автомобільна вантажна накладна (CMR), коносамент (Bill of Lading) тощо), а тому, надані для митного оформлення авіаційні накладні (Air Waybill) є різновидом єдиного транспортного документа, який підтверджує виконання умов прямого транспортування в розумінні підпункту (а) пункту 2 статті 13 Протоколу І до Угоди.
У зв'язку з цим висновки суду першої інстанції про ненадання підприємством позивача єдиного транспортного документу не відповідають обставинам справи.
Також суд зазначає, що з метою забезпечення виконання положень Угоди, Державна митна служба України своїм листом від 30.12.2020 року № 08-1/15- 03/7/18003 (пункт 9) повідомила, що перелік документів та відомостей, які можуть підтверджувати, що товари у складі однієї партії, транспортовані через інші території з перевантаженням або тимчасовим зберіганням на цій території (за необхідності), постійно перебували під наглядом митних органів у країні транзиту чи зберігання i що у країні транзиту не виконувались операції, крім розвантаження, перевантаження та заходiв, необхiдних для збереження їх у належному станi, додається (додаток 4 до цього листа).
До документів та відомостей, які підтверджують, що товари у складі однієї партії, транспортовані через інші території з перевантаженням або тимчасовим зберіганням на цій території (за необхідності) постійно перебували під наглядом митних органів у країні транзиту чи зберігання i що у країні транзиту не виконувались операції, крім розвантаження, перевантаження та заходів, необхідних для збереження їх в належному стані, можуть бути віднесені: - єдиний транспортний документ (в залежності від виду транспорту: міжнародна транспортна накладна CMR, коносамент (bill of lading), авіаційна накладна (AWB - airwaybill), залізнична накладна тощо), та/або - транспортні документи, які містять відомості про перебування товарів під митним контролем при перевезенні партії товарів з країни експорту до країни транзиту та з країни транзиту до країни призначення, та/або; - сертифікат, виданий митним органом країни транзиту "Non manipulation certificate", уніфікована форма якого наведена у додатку, та/або - митна декларація (у митному режимі транзиту, зокрема T1; при зберіганні товару пiд митним контролем - митна декларація або інший документ, оформлений при розміщенні у митний режим митного складу, вільної митної зони або на тимчасове зберігання тощо), що свідчить про перебування товарів під митним контролем при перевезенні партії товарів з країни експорту до країни призначення, оформлена в країні транзиту або перевантаження, та/або - книжка МДП, та/або - гарантійний сертифікат TC31 (видається митним органом "Довірителю" iз зазначенням місць доставки та збереження вантажів під митним контролем), та/або - лист перевізника, засвідчений митними органами країни транзиту, який підтверджує, що товар перебував під митним контролем у цій країні, та/або - відомості про прямування контейнеру/судна, які розміщені в мережі Інтернет за адресами: http://www.ship.ua/container, або https://www.track-trace.com, та/або - відомості про iдентифiкацiйний номер (трек-код) міжнародного експресвідправлення, відправника, отримувача, назву товару, його вартість, вагу тощо (розміщена на офіційних сайтах перевізників (наприклад, FedEx, DHL Express)).
Таким чином, відомості про iдентифiкацiйний номер (трек-код) мiжнародного експресвiдправлення, вiдправника, отримувача, назву товару, його вартiсть, вагу тощо, розмiщенi на офiцiйних сайтах перевiзникiв, в тому числі DHL Express, TMM Express згідно пункту 2 ст. 13 Протоколу I Угоди є належним підтвердженням перебування товарів під наглядом митних органів у країні транзиту чи зберігання та відсутності будь-яких операцій із цими товарами (окрім розвантаження, перевантаження та заходів, необхідних для збереження в належному стані).
Наведене узгоджується з п. 2 ст. 13 Протоколу І до Угоди, який передбачає, що підтвердженням виконання умов прямого транспортування може бути, серед іншого, єдиний транспортний документ, або будь-які документальні свідчення.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, судом першої інстанції встановлено, що позивач подав до Київської митниці під час митного оформлення товару митні декларації з пакетом документів, серед яких відсутні транзитні супровідні документи форми Т1, Т2 і такі документи не долучалися і під час розгляду справи в суді.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що висновки суду першої інстанції про необхідність підтвердження прямого транспортування за допомогою саме транзитних декларацій форми Т1, або Т2 є помилковими, з огляду на наступне.
Так, відповідно ст. 3(e) Конвенції про процедуру спільного транзиту від 20.05.1987 року (далі - Конвенція) «декларант» означає особу, яка подає транзитну декларацію від свого імені або особу, від імені якої подається така декларація.
Відповідно до ст. 8 Конвенції не дозволяється додавання, вилучення або підміна товарів, що направляються під процедурою T1 або T2, зокрема коли відправлення подрібнюються, перевантажуються або об'єднуються.
Згідно зі ст. 9 (1) Конвенції товари, що ввозяться до країни спільного транзиту під процедурою T2 та можуть бути направлені далі під такою процедурою, повинні знаходитися під постійним контролем митних органів такої країни, щоб забезпечити незмінність їх ідентичності або стану.
Відповідно до ст. ст. 30 (1), 30 (2) Конвенції транзитна декларація подається митниці відправлення. Митниця відправлення приймає транзитну декларацію, якщо виконані такі умови: (a) декларація містить усі дані, необхідні для цілей процедури спільного транзиту, згідно з додатком II до доповнення III; (b) декларація супроводжується всіма необхідними документами; (c) товари, зазначені у транзитній декларації, були пред'явлені митниці протягом офіційного робочого часу. Митниця відправлення може за заявою декларанта дозволити пред'явлення товарів поза офіційним робочим часом або в будь-якому іншому місці.
Згідно зі ст. 30 (3) Конвенції митні органи можуть дозволити не пред'являти митниці відправлення документи, зазначені в параграфі 1(b). У такому випадку ці документи мають перебувати у володінні декларанта та в розпорядженні митних органів.
Відповідно до ст. 40 (1) Конвенції для процедури спільного транзиту випускаються тільки товари, опломбовані відповідно до статті 11(1), (2) і (3) Конвенції, або щодо яких були застосовані альтернативні засоби ідентифікації відповідно до статті 11(4) Конвенції та статті 39 цього доповнення.
Згідно зі ст. 40 (2) Конвенції після випуску товарів митниця відправлення передає відомості операції спільного транзиту: (a) заявленій митниці призначення; (b) кожній заявленій митниці транзиту. Такі відомості ґрунтуються на даних транзитної декларації, виправленої у разі необхідності.
Положеннями ст. 40 (3) Конвенції визначено, що митниця відправлення повідомляє суб'єкта процедури про випуск товарів для процедури спільного транзиту.
Відповідно до ст. 41 Конвенції митниця відправлення надає декларанту транзитний супровідний документ. Транзитний супровідний документ має відповідати формі, наведеній у додатку A3 до доповнення III, і містить відомості, визначені в додатку A4 до доповнення III. За необхідності до транзитного супровідного документа додається Перелік товарів, сформований за формою, наведеною в додатку A5 до доповнення III, який містить відомості, визначені в додатку A6 до доповнення III. Перелік товарів є невід'ємною частиною транзитного супровідного документа. Починаючи з дат запровадження модернізації NCTS, зазначених у додатку до Імплементаційного рішення Комісії (ЄС) 2016/578, митниця відправлення надає декларанту транзитний супровідний документ, доповнений Переліком товарів. Перелік товарів є невід'ємною частиною транзитного супровідного документа. Транзитний супровідний документ має відповідати формі, наведеній у додатку A3a до доповнення III, і містить відомості, визначені в додатку A4a до доповнення III. Перелік товарів подається за формою, наведеною в додатку A5a до доповнення III, і містить відомості, визначені в додатку A6a до доповнення III. Транзитний супровідний документ і Перелік товарів подається у друкованому вигляді.
Згідно зі ст. 42 Конвенції транзитний супровідний документ із MRN транзитної декларації та інші документи, що супроводжують товари, пред'являються на вимогу митних органів.
Відповідно до ст. 45(1) Конвенції коли товари, поміщені під процедуру спільного транзиту, надходять до митниці призначення, митниці необхідно пред'явити: (a) товари; (b) транзитний супровідний документ; (c) будь-яку інформацію, яку вимагає митниця призначення. Пред'явлення відбувається протягом офіційного робочого часу. Однак, за заявою відповідної особи, митниця призначення може дозволити пред'явлення поза робочим часом або в іншому місці.
Згідно зі ст. 53 (1) Конвенції якщо товари, які транспортуються за допомогою стаціонарних засобів транспортування, прибувають на митну територію однієї з Договірних сторін такими засобами, такі товари вважаються поміщеними під процедуру спільного транзиту з моменту прибуття на таку територію.
Відповідно до ст. 53 (5) Конвенції без обмеження положень параграфа 8, процедура спільного транзиту вважається завершеною, коли відповідний запис внесено до комерційної документації вантажоодержувача або оператора стаціонарних засобів транспортування на засвідчення того, що товари, які транспортуються стаціонарними засобами транспортування: (a) надійшли до підприємства вантажоодержувача; (b) були прийняті до розподільчої мережі вантажоодержувача; або (c) залишили митну територію Договірних сторін.
Таким чином, положення Конвенції регулюють відносини, що виникають під час спільного транзиту між митними органами країни відправлення та призначення, а також декларантами, тобто, особами, які поміщують товар у митний режим транзиту.
Судовим розглядом встановлено, що підприємство позивача не оформлювало товар у режим транзиту під час його відправлення чи перевезення через треті країни, оскільки він не є ані вантажовідправником (експортером), ані перевізником, а тому на нього не поширюється обов'язок щодо наявності митної декларації транзиту.
При цьому, відповідачем не наведено посилання на норми митного законодавства України, або Протоколу І до Угоди, які прямо передбачають обов'язок позивача надавати митному органу транзитну декларацію Т1 або Т2 з метою підтвердження умов прямого транспортування.
Крім того, після приєднання до Конвенції, митниці ЄС і України мають в системі один транзитний документ, що свідчить про те, що можна перевірити чи товар, який вивезений підприємством з ЄС, відповідає тому, який було ввезено на митну територію України. Також, приєднання до Конвенції дозволяє Україні обмінюватися митною інформацією із 35 країнами, серед яких є Великобританія, Німеччина та Польща.
Згідно з п. 9 розділу VI Порядку реалізації положень Конвенції про процедуру спільного транзиту на території України затвердженого Наказ Міністерства фінансів України від 07 жовтня 2022 року № 325 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 жовтня 2022 р. за № 1309/38645 (далі - Порядок № 325) перед реєстрацією прибуття товарів і транспортних засобів на митну територію України або їх вибуття з митної території України посадова особа митниці перевіряє стан накладених пломб і здійснює візуальний огляд транспортного засобу, зокрема щодо наявності слідів несанкціонованого доступу до товарів. У разі виявлення порушення цілісності накладених пломб або інших слідів несанкціонованого доступу структурний підрозділ пункту пропуску митного органу проводить митний огляд товарів (повний або частковий) та виконує інші митні формальності, передбачені для митниці інциденту.
Відповідно до п. п. 1 та 2 підрозділу 1 розділу VII Порядку № 325 митні формальності розпочинаються в митниці призначення з моменту фактичної доставки та пред'явлення товарів, ТСД та інших документів, що супроводжували такі товари або були оформлені під час їх переміщення. Посадова особа митниці призначення перевіряє стан накладених пломб і здійснює візуальний огляд транспортного засобу, зокрема щодо наявності слідів несанкціонованого доступу до товарів. У разі виявлення порушення цілісності накладених пломб або інших слідів несанкціонованого доступу митниця призначення проводить митний огляд товарів (повний або частковий). Такий огляд здійснюється у найкоротший термін, залежно від часу роботи підрозділу митного органу. До моменту проведення огляду здійснюється повторне пломбування транспортного засобу або товарів. При цьому у графі G ТСД «Засвідчення компетентними органами» зазначаються кількість нових накладених пломб та їх індивідуальні ідентифікатори.
Разом з тим, за обставинами цієї справи, по прибуттю товару митницею призначення не було виявлено пошкодження пломб, чи слідів несанкціонованого доступу до товарів.
Також суд зазначає, що відповідно до ч. 8 ст. 36 МК України при існуванні встановлених правил прямого транспортування товарів із країни їхнього походження дозволяється відступати від них у випадках, коли таке транспортування неможливе в силу географічного положення та/або якщо товари знаходяться під митним контролем у третіх країнах.
В ч. 1 ст. 90 МК України визначено, що транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між митними органами однієї чи кількох країн або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
В розділі І "Митний транзит" Спеціального додатку Е "Транзит" до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур від 18 травня 1973 року (дата приєднання України 05 жовтня 2006 року, дата набрання чинності для України 15 вересня 2011 року) визначено, що митний транзит - митний режим, відповідно до якого товари транспортуються під митним контролем з одного митного органу в інший митний орган.
Таким чином, у відповідності до положень національного законодавства України та міжнародних договорів товари знаходяться під митним контролем під час перевезення у режимі транзиту територіями країн.
Пунктом 12 розділу І "Правила визначення походження товарів" Спеціального додатку К до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур передбачено: "12. Рекомендоване правило. У випадках, коли існують установлені правила прямого транспортування товарів із країни їхнього походження, дозволяється відступати від них, зокрема з географічних причин (наприклад, у випадку з країнами, оточеними з усіх боків сушею), а також у випадку з товарами, що знаходяться під митним контролем в третіх країнах (наприклад, у випадку з товарами, які демонструються на ярмарках або на виставках чи є поміщеними на митні склади)."
Наведене свідчить про те, Україна в межах цих правовідносин являється країною імпорту (країною, в яку ввозиться товар), а Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії - країною експорту (країною, з якої вивозиться товар), тому інші країни в (ФРН, Польща) не виступають і не можуть виступати "країною ввезення/вивезення товару", оскільки товаросупровідні документи (зокрема, зовнішньоекономічний контракт, авіа накладні, міжнародні товарно-транспортні накладні) свідчать, що ввезення товару в Україну відбувалося з митної території Великобританії, а інші країни виступали країнами проміжного транзиту.
При вирішенні спірних правовідносин судом враховується застереження як українського, так і міжнародного законодавства, яке дозволяє під час існування установлених правил прямого транспортування товарів із країни їхнього походження, відступати від них, зокрема з географічних причин.
Такі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 27 липня 2023 року у справі № 420/17345/22.
На підставі наведених вище обставин колегія суддів дійшла до висновку, що ненадання відповідачем режиму вільної торгівлі (преференційного режиму) до товарів, які пройшли процедуру митного оформлення за наданими підприємством позивача митними деклараціями є протиправним, у зв'язку з чим позовні вимог підлягають задоволенню.
Судом першої інстанції не було враховано наведених вище обставин, що призвело до неправильного вирішення справи.
Згідно з ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
На підставі викладеного, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із прийняттям нового про задоволення адміністративного позову.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи сторін отримали достатню оцінку.
Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
Судові витрати підлягають розподілу у відповідності до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕК КНОУ УКРАЇНА" задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2024 по справі № 520/6173/24 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕК КНОУ УКРАЇНА" задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України щодо ненадання режиму вільної торгівлі (преференційного режиму) до товару, що пройшов процедуру митного оформлення за митною декларацією № 22UA100290213440U0 від 26.12.2022 року.
Зобов'язати Київську митницю, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України, вчинити передбачені чинним законодавством дії щодо відновлення режиму вільної торгівлі (преференційного режиму) до товару, що пройшов процедуру митного оформлення за митною декларацією № 22UA100290213440U0 від 26.12.2022 року, з урахуванням висновків суду, викладених в мотивувальній частині рішення суду.
Визнати протиправною бездіяльність Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України щодо ненадання режиму вільної торгівлі (преференційного режиму) до товару, що пройшов процедуру митного оформлення за митною декларацією № 23UA100310776386U9 від 26.01.2023 року.
Зобов'язати Київську митницю, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України, вчинити передбачені чинним законодавством дії щодо відновлення режиму вільної торгівлі (преференційного режиму) до товару, що пройшов процедуру митного оформлення за митною декларацією № 23UA100310776386U9 від 26.01.2023 року, з урахуванням висновків суду, викладених в мотивувальній частині рішення суду.
Визнати протиправною бездіяльність Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України щодо ненадання режиму вільної торгівлі (преференційного режиму) до товару, що пройшов процедуру митного оформлення за митною декларацією №23UA100290787472U6 від 27.03.2023 року.
Зобов'язати Київську митницю, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України, вчинити передбачені чинним законодавством дії щодо відновлення режиму вільної торгівлі (преференційного режиму) до товару, що пройшов процедуру митного оформлення за митною декларацією № 23UA100290787472U6 від 27.03.2023 року, з урахуванням висновків суду, викладених в мотивувальній частині рішення суду.
Визнати протиправною бездіяльність Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України щодо ненадання режиму вільної торгівлі (преференційного режиму) до товару, що пройшов процедуру митного оформлення за митною декларацією № 23UA100290794521U2 від 13.06.2023 року.
Зобов'язати Київську митницю, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України, вчинити передбачені чинним законодавством дії щодо відновлення режиму вільної торгівлі (преференційного режиму) до товару, що пройшов процедуру митного оформлення за митною декларацією № 23UA100290794521U2 від 13.06.2023 року, з урахуванням висновків суду, викладених в мотивувальній частині рішення.
Визнати протиправною бездіяльність Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України щодо ненадання режиму вільної торгівлі (преференційного режиму) до товару, що пройшов процедуру митного оформлення за митною декларацією № 23UA100290794833U7 від 15.06.2023 року.
Зобов'язати Київську митницю, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України, вчинити передбачені чинним законодавством дії щодо відновлення режиму вільної торгівлі (преференційного режиму) до товару, що пройшов процедуру митного оформлення за митною декларацією № 23UA100290794833U7 від 15.06.2023 року, з урахуванням висновків суду, викладених в мотивувальній частині рішення суду.
Визнати протиправною бездіяльність Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України щодо ненадання режиму вільної торгівлі (преференційного режиму) до товару, що пройшов процедуру митного оформлення за митною декларацією № 23UA100290795747U4 від 26.06.2023 року.
Зобов'язати Київську митницю, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України, вчинити передбачені чинним законодавством дії щодо відновлення режиму вільної торгівлі (преференційного режиму) до товару, що пройшов процедуру митного оформлення за митною декларацією № 23UA100290795747U4 від 26.06.2023 року, з урахуванням висновків суду, викладених в мотивувальній частині рішення суду.
Визнати протиправною бездіяльність Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України щодо ненадання режиму вільної торгівлі (преференційного режиму) до товару, що пройшов процедуру митного оформлення за митною декларацією № 23UA100290797953U4 від 17.07.2023 року.
Зобов'язати Київську митницю, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України, вчинити передбачені чинним законодавством дії щодо відновлення режиму вільної торгівлі (преференційного режиму) до товару, що пройшов процедуру митного оформлення за митною декларацією № 23UA100290797953U4 від 17.07.2023 року, з урахуванням висновків суду, викладених в мотивувальній частині рішення суду.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (код ЄДРПОУ 43997555) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕК КНОУ УКРАЇНА" (код ЄДРПОУ 38159948) витрати зі сплати судового збору у розмірі 42392,00 грн. (сорок дві тисячі триста дев'яносто дві гривні) 00 коп.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя І.С. Чалий
Судді І.М. Ральченко В.В. Катунов
Повний текст постанови складено 28.04.2025 року