Справа № 703/1917/23
провадження № 1-в/610/70/2025
29 квітня 2025 року Балаклійський районний суд Харківської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Балаклія Ізюмського району Харківської області клопотання про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку засудженого ОСОБА_3 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився та до засудження проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого,
Засудженого 01.08.2023 Смілянським міськрайонним судом Черкаської області за ч. 4 ст.185, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 71 КК України до 6 років 2 місяців позбавлення волі,
який відбуває покарання у Державній установі "ПОКРОВСЬКА ВИПРАВНА КОЛОНІЯ (№17)",
початок строку: 09.03.2023, кінець строку: 09.05.2029,
16 квітня 2025 року до Балаклійського районного суду Харківської області надійшло клопотання засудженого ОСОБА_3 , який відбуває покарання у ДУ "ПВК (№17)" про вирішення питання щодо приведення вироків у відповідність до вимог Закону України №3886-IX від 18.07.2024 "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів".
Засуджений ОСОБА_3 у судове засідання не доставлений, у клопотанні просив розгляд справи проводити за його відсутності, від проведення судового в режимі відеоконференції відмовився.
Представник ДУ "ПВК (№17)" в судове засідання не прибув, подав заяву про розгляд клопотання за його відсутності.
Прокурор подав заяву, в якій зазначив, що проти задоволення клопотання засудженого не заперечує, просив розглядати за його відсутності.
Відповідно до ч. 5 ст. 539 КПК України неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання, не перешкоджає проведенню судового розгляду.
Дослідивши клопотання та долучені до нього матеріали, суд дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що вироком Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 01.08.2023 ОСОБА_3 засуджено у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185 та ч. 1 ст. 263 КК України і призначено покарання: за ч. 4 ст. 185 КК України -6 років позбавлення волі; за ч.1 ст. 263 КК України - 4 роки позбавлення волі.
Згідно ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено покарання - 6 років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання у виді 2 місяців позбавлення волі за вироком Зіньківського районного суду Полтавської області від 30 травня 2019 року і остаточно визначено до відбування 6 років 2 місяці позбавлення волі. .
Вирок набрав законної сили. Сума завданої матеріальної шкоди за цим вироком за епізодом від 09.02.2023 становить 753,12 грн, за епізодом від 14.02.2023 - 1780,00 грн, за епізодом від 25.02.2023 - 3685,33 грн, за епізодом від 27.02.2023 - 950,00 грн, за епізодом від 05.03.2023 - 2537,49 грн, за епізодом від 05.03.2023 - 857,59 грн, за епізодом від 09.03.2023 - 629,33 грн.
Вироком Зіньківського районного суду Полтавської області від 30.05.2019 ОСОБА_3 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді 4 років 3 місяців позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, шляхом часткового приєднання не відбутої частини покарання за попереднім вироком Зіньківського районного суду від 10.12.2018, призначено остаточне покарання у виді 4 років 4 місяців позбавлення волі.
Вирок набрав законної сили. Сума завданої матеріальної шкоди за цим вироком за епізодом від 06.01.2019 становить 1005,00 грн , за епізодом від 11.01.2019 - 1140 грн, за епізодом від 12.01.2019 - 3390 грн.
Вироком Зіньківського районного суду Полтавської області від 10.12.2018 ОСОБА_3 засуджено за ч.ч. 2, 3 ст.185,ч. 1 ст. 357 КК України та призначено покарання за ч. 2 ст. 185 КК України у виді 3 років позбавлення волі, за ч. 3 ст.185 КК України покарання у виді 4 років позбавлення волі, за ч. 1 ст. 357 КК України покарання у виді 2 років обмеження волі.
На підставі ч.ч. 1, 2 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначено покарання у виді 4 років 2 місяців позбавлення волі.
Відповідно до ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.
Вирок набрав законної сили. Сума завданої матеріальної шкоди за цим вироком за епізодом від 18.08.2018 становить 225,00 грн, за епізодом від 18.08.2018 - 2230,85 грн, за епізодом від 06.09.2018 - 900,00 грн, за епізодом від 07.09.2018 - 741,00 грн, за епізодом від 08.09.2018 - 483,70 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, у разі необхідності вирішення, зокрема, питання, передбаченого п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України.
Згідно із п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
09 серпня 2024 року набрав чинності Закон України від 18 липня 2024 року №3886-IX "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів" (далі Закон №3886-IX), яким, зокрема, було внесено зміни до ст.51 КУпАП.
Положеннями ч. 1 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону №3886-IX) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Частиною 2 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону №3886-IX) установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З огляду на зазначене аналіз указаних норм закону свідчить про те, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений ст.51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Згідно з ч. 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп.169.1.1 п.169.1 ст.169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.
Зі змісту вироку від 01.08.2023 вбачається, що кримінальні правопорушення, передбачені ч. 4 ст.185 КК України, ОСОБА_3 вчинив за епізодом від 09.02.2023, чим завдав збитки у сумі 753,12 грн., за епізодом від 14.02.2023 - 1780,00 грн, за епізодом від 25.02.2023 - 3685,33 грн, за епізодом від 27.02.2023 - 950,00 грн, за епізодом від 05.03.2023 - 2537,49 грн, за епізодом від 05.03.2023 - 857,59 грн, за епізодом від 09.03.2023 - 629,33 грн.
Станом на 01 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2684,10 грн, а 50 відсотків від його розміру становили 1342,05 грн.
Таким чином, з огляду на зміст положень Податкового кодексу України та Закону №3886-IX, на момент вчинення ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст.185 КК України, розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК України, становив 2684,10 грн (1342,05*2=2684,10).
Як убачається з клопотання та доданих до нього матеріалів, за вироком від 01.08.2023 діями ОСОБА_3 було заподіяно матеріальну шкоду за епізодом від 09.02.2023 у сумі 753,12 грн., за епізодом від 14.02.2023 у сумі 1780,00 грн., за епізодом від 27.02.2023 у сумі 950,00 грн., за епізодом від 05.03.2023 у сумі 2537,49 грн., за епізодом від 05.03.2023 у сумі 857,59 грн., за епізодом від 09.03.2023 у сумі 629,33 грн., що не перевищує розмір 2-х неоподатковуваних мінімумів доходів громадян станом на 2023 рік; за епізодом від 25.02.2023 - 3685,33 грн., що перевищує розмір 2-х неоподатковуваних мінімумів доходів громадян станом на 2023 рік, а тому вказане діяння не може бути визнано дрібною крадіжкою, а є кримінально караним.
Зі змісту вироку від 30.05.2019 вбачається, що кримінальні правопорушення, передбачені ч. 3 ст.185 КК України, ОСОБА_3 вчинив за епізодом від 06.01.2019, чим завдав збитки у сумі 1005,00 грн., за епізодом від 11.01.2019 - 1140,00 грн, за епізодом від 12.01.2019 - 3390,00 грн.
Станом на 01 січня 2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1921,00 грн, а 50 відсотків від його розміру становили 960,50 грн.
Таким чином, з огляду на зміст положень Податкового кодексу України та Закону №3886-IX, на момент вчинення ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст.185 КК України, розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК України, становив 1921,00 грн (960,50*2=1921).
Як убачається з клопотання та доданих до нього матеріалів, за вироком від 30.05.2019 діями ОСОБА_3 було заподіяно матеріальну шкоду за епізодом від 06.01.2019 у сумі 1005 грн., за епізодом від 11.01.2019 - 1140 грн., що не перевищує розмір 2-х неоподатковуваних мінімумів доходів громадян станом на 2019 рік; за епізодом від 12.01.2019 - 3390 грн., що перевищує розмір 2-х неоподатковуваних мінімумів доходів громадян станом на 2019 рік, а тому вказане діяння не може бути визнано дрібною крадіжкою, а є кримінально караним.
Зі змісту вироку від 10.12.2018 вбачається, що кримінальні правопорушення, передбачені ч.ч. 2, 3 ст.185 КК України, ОСОБА_3 вчинив за епізодом від 18.08.2018, чим завдав збитки у сумі 225 грн, за епізодом від 18.08.2018 - 2230,85 грн., за епізодом від 06.09.2018 - 900 грн., за епізодом від 07.09.2018 - 741 грн., за епізодом від 08.09.2018 - 483,70 грн.
Станом на 01 січня 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1762,00 грн, а 50 відсотків від його розміру становили 881 грн.
Таким чином, з огляду на зміст положень Податкового кодексу України та Закону №3886-IX, на момент вчинення ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст.185 КК України, розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК України, становив 1762,00 грн (881,00*2=1762,00).
Як убачається з клопотання та доданих до нього матеріалів, за вироком від 10.12.2018 діями ОСОБА_3 було заподіяно матеріальну шкоду за епізодом від 18.08.2018, чим завдав збитки у сумі 225 грн, за епізодом від 06.09.2018 - 900 грн., за епізодом від 07.09.2018 - 741 грн., за епізодом від 08.09.2018 - 483,70 грн, що не перевищує розмір 2-х неоподатковуваних мінімумів доходів громадян станом на 2018 рік; за епізодом від 18.08.2018 - 2230,85 грн., що перевищує розмір 2-х неоподатковуваних мінімумів доходів громадян станом на 2018 рік, а тому вказане діяння не може бути визнано дрібною крадіжкою, а є кримінально караним.
Положеннями ч.1 ст.3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч.6 ст.3 КК України).
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Зазначені норми Основного Закону України також кореспондуються з положеннями ч.1 ст.5 КК України, згідно з якою закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 22 серпня 2024 року (справа № 567/507/23, провадження № 51-7110 км 23), Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07.10.2024 (справа № 278/1566/21, провадження № 51-2555кмо24).
Ураховуючи те, що вартість викраденого за епізодами від 09.02.2023, 14.02.2023, 27.02.2023, 05.03.2023, 05.03.2023, 09.03.2023, 06.01.2019, 11.01.2019, 18.08.2018, 06.09.2018, 07.09.2018, 08.09.2018 майна становило 753,12 грн., 1780 грн., 950 грн., 2537,49 грн., 857,59 грн., 629,33 грн., 1005 грн., 1140 грн., 225 грн., 900 грн., 741 грн., 483,70 грн., тобто сума завданої шкоди була меншою за розмір з якого відповідно до Закону №3886-IX та положень Податкового кодексу України настає кримінальна відповідальність, а саме у 2023 році 2684,10 грн, у 2019 році 1921 грн, у 2018 році 1762,00 грн., то суд вважає, що вчинені обвинуваченим діяння не підпадають під кримінально каране, передбачене Особливою частиною КК України.
Частиною 2 статті 74 КК України, передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 5, 74 КК України, статтями 537, 539 КПК України, Законом України від 18 липня 2024 року №3886-IX "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів", ч.5 підрозділом 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, суд,-
Клопотання засудженого ОСОБА_3 про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку задовольнити.
Звільнити ОСОБА_3 від покарання, призначеного вироком Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 01.08.2023 за ч. 4 ст.185 КК України, за епізодом крадіжки майна ОСОБА_4 від 09.02.2023, за епізодом крадіжки майна ОСОБА_5 від 14.02.2023, за епізодом крадіжки майна ОСОБА_6 від 27.02.2023, за епізодом крадіжки майна ОСОБА_7 від 05.03.2023, за епізодом крадіжки майна ОСОБА_8 від 05.03.2023, за епізодом крадіжки майна ТОВ «Вигідна покупка» від 09.03.2023, у зв'язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Вирок Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 01.08.2023 в частині призначеного покарання за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 71 КК України у виді 6 років 2 місяців позбавлення волі залишити без змін.
Звільнити ОСОБА_3 від покарання, призначеного вироком Зіньківського районного суду Полтавської області від 30.05.2019 за ч. 3 ст.185 КК України, за епізодом крадіжки майна ОСОБА_9 від 06.01.2019, за епізодом крадіжки майна ОСОБА_9 від 11.01.2019, у зв'язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Вирок Зіньківського районного суду Полтавської області від 30.05.2019 в частині призначеного покарання за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 71 КК України у виді 4 років 4 місяців позбавлення волі залишити без змін.
Звільнити ОСОБА_3 від покарання, призначеного вироком Зіньківського районного суду Полтавської області від 10.12.2018 за ч. 2 ст.185 КК України, за епізодом крадіжки майна ОСОБА_10 від 18.08.2018, за епізодом крадіжки майна ПАТ «АТП 15339» від 07.09.2018, за епізодом крадіжки майна ОСОБА_11 від 08.09.2018, за ч. 3 ст.185 КК України за епізодом крадіжки майна ОСОБА_11 від 06.09.2018, у зв'язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Вважати засудженим ОСОБА_3 за вироком Зіньківського районного суду Полтавської області від 10.12.2018 за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки, за ч.1 ст.357 КК України у виді 2 років обмеження волі та відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначити покарання ОСОБА_3 у виді 3 років 2 місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання, з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов'язки: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації"; періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Ухвала в частині звільнення засудженого ОСОБА_3 від призначеного покарання підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Балаклійський районний суд Харківської області протягом семи днів з дня її оголошення, а засудженим в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.
Суддя ОСОБА_1