22 квітня 2025 р.Справа № 520/416/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Бегунца А.О. ,
за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2025, (головуючий суддя І інстанції: Кухар М.Д.) по справі № 520/416/25
за позовом ОСОБА_1
до Національного університету цивільного захисту України
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Національного університету цивільного захисту України щодо не проведення з ОСОБА_1 остаточного розрахунку при звільненні, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2020 по 20.05.2023 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії;
- зобов'язати Національний університет цивільного захисту України здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) за періоди:
- з 01.01.2020 по 31.12.2020 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 1 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії;
- з 01.01.2021 по 31.12.2021 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" на 1 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії;
- з 01.01.2022 по 31.12.2022 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 1 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії;
- з 01.01.2023 по 20.05.2023 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08.01.2025 прийнято позов до розгляду та відкрито провадження у справі.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2025 позов залишено без руху з підстав пропуску строку звернення до суду та надано позивачу термін - 5 днів з дня отримання копії ухвали суду для усунення недоліків шляхом надання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважних підстав його пропуску та наданням доказів в їх підтвердження.
07.02.2025 на виконання вимог ухвали суду ОСОБА_1 подав заяву про поновлення строку звернення до суду.
В обґрунтування заяви зазначив, що позовні вимоги у цій справі стосуються періоду, який в тому числі регулювався ст. 233 КЗпП чинній до 19.07.2022. Враховуючи, що невиплата відповідачем грошового забезпечення у належному розмірі відбувалась з 01.01.2020 та є триваючим порушенням, тому при вирішенні питання щодо строку звернення до суду слід керуватись ст. 233 КЗпП, яка не обмежувала особу будь-яким строком для подання заяв про вирішення трудового спору.
Крім того, вказував, що не пропустив і тримісячний строк, встановлений ст. 233 КЗпП, в редакції, чинній на час звернення до суду з цим позовом, оскільки повідомлення про нараховані та виплачені суми після звільнення він отримав лише 28.11.2024, а з позовом звернувся 07.01.2025.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 у задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду - відмовлено.
Позовну заяву ОСОБА_1 в частині правовідносин у період з 19.07.2022 по 20.05.2023 - залишено без розгляду.
В іншій частині позовних вимог продовжено розгляд справи.
Залишаючи без розгляду позов, суд першої інстанції виходив з того, що позов, що охоплює період з 19.07.2022 по 20.05.2023 поданий поза межами строку, встановленого ст. 233 КЗпП, поважних підстав такого пропуску ОСОБА_1 не наведено.
Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції в частині залишення позову без розгляду, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неповне встановлення обставин справи, що призвело до неправильного висновку, просив її в цій частині скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції залишив поза увагою, що повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні ОСОБА_1 фактично отримав 28.11.2024 у відповідь на запит адвоката та з цим позовом звернувся в межах строку, встановленого ч. 2 ст. 233 КЗпП України.
Вважає, що наказ про звільнення зі служби не є повідомленням про виплачені суми при звільненні, оскільки не містить механізму нарахування таких сум.
Вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо застосування у спірних правовідносинах ч. 1 ст. 233 КЗпП України, оскільки зазначена норма розповсюджується на діючих працівників, тоді як до звільнених осіб застосуванню підлягає ч. 2 ст. 233 КЗпП України, якою чітко передбачено, що тримісячний строк у випадку звільнення особи із займаної посади відліковується з моменту отримання повідомлення про нараховані та виплачені суми.
Крім того, на думку апелянта, суд першої інстанції мав застосувати ст. 233 КЗпП України, в редакції, що діяла до 19.07.2022 та не обмежувала звернення працівників за вирішенням трудових спорів будь-яким строком, з огляду на те, що спірні правовідносини виникли 01.01.2020 та є триваючими.
Національний університет цивільного захисту України (далі - відповідач) не надав відзив на апеляційну скаргу.
Учасники справи про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частина 1 ст. 5 КАС України визначає, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано у межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно із ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом або іншими законами можуть встановлюватися спеціальні строки для звернення до адміністративного суду. Якщо інше не передбачено, такі строки обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 233 КЗпП (в редакції, чинній з 19.07.2022) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
За приписами ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Колегія суддів зазначає, що чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними.
Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом у постановах від 18.02.2022 у справі № 380/893/20, від 25.07.2022 у справі № 120/14148/21-а.
За приписами ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою ст. 123 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач проходив службу в Національному університеті цивільного захисту.
28.06.2024 ОСОБА_1 звільнено зі служби цивільного захисту на підставі наказу від 28.06.2024 № 454 та 09.07.2024 виключено зі списків особового складу університету згідно наказу від 09.07.2024 № 356.
У зв'язку з тим, що відповідач не провів остаточний розрахунок при звільненні 09.07.2024, що полягає у не нарахуванні та невиплаті грошового забезпечення з 01.01.2020 по 20.05.2023 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, позивач 07.01.2025 звернувся з цим позовом до суду.
Вирішуючи питання про дотримання позивачем строку звернення до суду (у відповідній частині позовних вимог), суд першої інстанції вважав, що про порушення своїх прав позивач мав дізнатися під час отримання спірних виплат у розмірах, з якими він не погоджується.
Таким чином, подання ОСОБА_1 позову у січні 2025 р. про бездіяльність відповідача, що полягає у невиплаті грошового забезпечення в належному розмірі, зокрема, за період з 19.07.2022 до 20.05.2023 вчинене поза межами строку, встановленого ст. 233 КЗпП.
Разом з тим, суд першої інстанції залишив поза увагою, що позивач звільнений зі служби в органах цивільного захисту, а не проходить службу по теперішній час, отже строк звернення до суду має відліковуватись з урахуванням ч. 2 ст. 233 КЗпП, а саме з моменту одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні.
В свою чергу, для правильного вирішення питання про дотримання чи пропуск позивачем строку звернення до суду необхідно з'ясувати, коли саме він отримав письмове повідомлення, що містило інформацію про суми грошового забезпечення, нараховані та виплачені йому при звільненні. Саме дата отримання такого письмового повідомлення відповідно до приписів статті 233 КЗпП є визначальною для початку перебігу строку звернення до суду в правовідносинах, що є предметом судового дослідження.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 11.04.2025 у справі № 520/27667/24.
Крім того, Верховний Суд у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23 також зазначив, що тримісячний строк звернення до суду, передбачений ст. 233 КЗпП слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.
Наявний в справі витяг із наказу (по особовому складу цивільного захисту) від 28.06.2024 № 454 не містить відомостей щодо нарахованих сум, які підлягають виплаті позивачу при звільненні. (а.с. 12).
Витяг з наказу від 09.07.2024 № 356 містить відомості про складові грошового забезпечення, які підлягають обов'язковій виплаті позивачу у зв'язку зі звільненням, зокрема, одноразова грошова допомога при звільненні зі служби цивільного захисту в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 23 повних календарних років служби, а також премія в розмірі 290% посадового окладу за червень та 9 календарних днів липня 2024 року (а.с. 11).
Інших відомостей про нараховані та виплачені суми при звільненні, зокрема, щодо грошового забезпечення наказ від 09.07.2024 не містить.
В свою чергу, документально підтверджену інформацію про обсяг і характер виплаченого грошового забезпечення позивач отримав 28.11.2024 з листа Національного університету цивільного захисту України (а.с. 13).
Виходячи з цього, колегія суддів зазначає, що саме направлення листа-відповіді від 28.11.2024, є подією, з якою пов'язаний початок перебігу строку звернення до суду.
Позовну заяву ОСОБА_1 подано 07.01.2025, а тому строк на звернення до суду з цим позовом, у тому числі в частині вимог за період з 19.07.2022 по 20.05.2023, позивач не пропустив.
Натомість, висновки суду першої інстанції про сплив строку зроблені за невірного застосування ст. 233 КЗпП України та не відповідають обставинам справи, як наслідок є помилковими, що є підставою для скасування спірної ухвали.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Таким чином, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для залишення частини позовних вимог без розгляду, у зв'язку з чим ухвала суду на підставі ст.320 КАС України підлягає скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 312, 315, 317, 320, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 по справі № 520/416/25 в частині залишення без розгляду позовних вимог за період з 19.07.2022 по 20.05.2023 - скасувати.
Адміністративну справу № 520/416/25 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді О.В. Присяжнюк А.О. Бегунц
Повний текст постанови складено 28.04.2025 року