28 квітня 2025 р. Справа № 440/3800/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.05.2024, головуючий суддя І інстанції: М.В. Довгопол, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі №440/3800/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Кіровоградській області від 19 березня 2024 року №164850005584 про відмову у призначенні пенсії - ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.03.2024 та зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 періоди роботи з 21.01.1988 по 31.12.1990 та з 10.05.1991 по 17.12.2004, а також з 10.05.1991 по 10.04.2004 на пільгових умовах, відповідно до п. 5 ч. 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10.05.2024 частково задоволено позов.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Кіровоградській області від 19 березня 2024 року №164850005584 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного Фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.03.2024, з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 484,48 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.
Головне управління Пенсійного Фонду України в Кіровоградській області (далі - відповідач), не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просило його скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що в ході розгляду документів до страхового стажу не враховано період роботи в колгоспі з 21.01.1988 по 31.12.1990 та з 10.05.1991 по 17.12.2004 згідно записів трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 та довідки від 06.05.2019 № 64, оскільки відсутні відомості про реорганізацію колгоспу "Червоний прапор" в колективне сільськогосподарське підприємство "Червоний прапор" в колективне сільськогосподарське підприємство "Червоний прапор". Період роботи з 01.01.1998 враховано пропорційно даним, наявними в індивідуальних відомостях про застраховану особу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Також до пільгового стажу дояркою (операторам машинного доїння), свинаркою не враховано період роботи з 10.05.1991 по 10.04.2004, оскільки не надано довідку згідно додатку № 5 Постанови № 637.
На підставі п. 3 ч. 1ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження, у зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що 11.03.2024 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою про призначення пенсії за віком (а.с. 50-51).
До заяви позивачем було додано, зокрема, копії трудових книжок НОМЕР_2 , НОМЕР_1 , довідку про підтвердження наявного трудового стажу № 224 від 07.03.2024, довідку про зміну назви організації № 225 від 07.03.2024 (а.с. 53, 54, 61-69, 70-73).
З урахуванням принципу екстериторіальності заява ОСОБА_1 та додані до неї документи були передані на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.
За результатом розгляду заяви позивача Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області прийнято рішення № 164850005584 від 19.03.2024 про відмову в призначенні пенсії (а.с.15).
В якості підстави прийняття вищевказаного рішення відповідачем зазначено, що через недостатню кількість пільгового стажу у позивача відстунє право на пенсію відповідно до п. 5 ч.2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
В обґрунтування вказаного рішення зазначено, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 26 років 8 місяців 12 днів, з них стаж роботи дояркою (оператором машинного доїння), свинаркою становить 8 років 7 місяців 28 днів. В ході розгляду документів до страхового стажу не враховано період роботи в колгоспі з 21.01.1988 по 31.12.1990 та з 10.05.1991 по 17.12.2004 згідно записів трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 та довідки від 06.05.2019 № 64, оскільки відсутні відомості про реорганізацію колгоспу "Червоний прапор" в колективне сільськогосподарське підприємство "Червоний прапор" в колективне сільськогосподарське підприємство "Червоний прапор". Період роботи з 01.01.1998 враховано пропорційно даним, наявними в індивідуальних відомостях про застраховану особу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Також до пільгового стажу дояркою (операторам машинного доїння), свинаркою не враховано період роботи з 10.05.1991 по 10.04.2004, оскільки не надано довідку згідно додатку № 5 Постанови № 637.
Позивач, вважаючи неправомірним рішення відповідача, звернулася до суду з даним позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що обрахунок пільгового стажу позивача здійснено відповідачем без дотримання вимог законодавства та без урахування документів, поданих позивачем разом із заявою про призначення пенсії, а тому рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Кіровоградській області №164850005584 від 19.03.2024 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню. При цьому, судом зазначено, що суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати страховий стаж позивача, а тому позовні вимоги в частині зарахування до стажу роботи ОСОБА_1 періоди роботи з 21.01.1988 по 31.12.1990 та з 10.05.1991 по 17.12.2004, а також з 10.05.1991 по 10.04.2004 на пільгових умовах, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» задоволенню не підлягають.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивачем рішення суду першої інстанції не оскаржується. Отже, в межах розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції надається правова оцінка висновкам суду в частині задоволених позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині виходячи з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ передбачено, щогромадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до пункту "д" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи жінки, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років за умови виконання встановлених норм обслуговування. Норми обслуговування для цих цілей встановлюються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними віку, встановленого абзацами третім - тринадцятим пункту "б" частини першої цієї статті.
Аналогічно згідно з підпунктом 5 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пільгових умовах пенсія за віком призначається жінкам, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності стажу на зазначених роботах не менше 20 років, за умови виконання встановлених норм обслуговування. Норми обслуговування для цих цілей встановлюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними віку, встановленого абзацами третім - тринадцятим пункту 2 частини другої цієї статті.
Відповідно до вимог частини 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно з ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Зазначеній нормі відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).
Пунктом 3 Порядку №637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналізуючи наведені вище нормативно-правові акти, які регулюють умови пенсійного забезпечення, можна зробити висновок, що положення Порядку №637 щодо підтвердження стажу роботи, який є спеціальним по відношенню до Закону України "Про пенсійне забезпечення", мають бути застосовані лише у чітко визначених та вичерпних випадках, а саме за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Судовим розглядом встановлено, що разом із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах позивач надавала пенсійному органу серед інших документів такий основний документ як трудова книжка колгоспника, зі змісту якої вбачається, що позивач:
- з 21.01.1988 прийнята в члени колгоспу "Червоний прапор" та зарахована телятницею;
- з 10.05.1991 переведена дояркою;
- з 02.03.2000 прийнята на роботу дояркою МТФ №2;
- з 03.02.2000 КСП "Червоний прапор" переформований в Товариство з обмеженою відповідальністю "Багачанський", який з 21.02.2003 реорганізовано у Сільськогосподарський виробничий кооператив "Багачанський";
- з 28.02.2003прийнята на роботу свинаркою у СВК "Багачанський", ;
- з 10.04.2004 звільнена з роботи свинарки і надано роботу сторожа СТФ;
- з 17.12.2004 звільнено з роботи по ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням);
- з 15.09.2005 прийнято на роботу сторожем в СВК "Багачанський";
- з 01.12.2005 звільнено з роботи по ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням).
Згідно з довідкою Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Багачанський" № 64 від 06.05.2019 ОСОБА_1 була членом колгоспу СВК "Багачанський", працювала у колгоспі з 21.01.1988 по 31.12.1990, з 10.05.1991 по 17.12.2004, з 15.09.2005 по 31.12.2005 (зворотній бік а.с. 16).
Листом від 02.03.2021 № 26 СВК "Багачанський" повідомив позивача про те, що підтверджуючих документів для підтвердження спеціального трудового періоду роботи дояркою, свинаркою в КПС "Червоний прапор", СТзОВ "Багачанське" та СВК "Багачанський" з 10.05.1991 немає (а.с. 56).
Відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 "Про трудові книжки робітників та службовців" трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Абзацом 3 пункту 5 Постанови №656 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника. Відомості про працівника завіряються підписом спеціально уповноваженої особи та печаткою.
Відповідно до пункту 18 Постанови №656 відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність (пункт 4).
Аналізуючи наведені норми, колегія суддів доходить висновку про те, що відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудової книжки, її облік, зберігання та видачу несуть саме спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації. Певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Відповідальність та негативні наслідки за порушення при веденні записів у трудову книжку повинні настати саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника.
Аналогічні висновки неодноразово висловлював Верховний Суд у своїх постановах, а саме, у постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17, у постанові від 11.07.2019 у справі №683/737/17 та у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а.
Слід зазначити, що записи в основному документі позивачки, а саме трудовій книжці колгоспника, в повній мірі підтверджують спірні періоди роботи позивача, які дають право на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем не зазначено у відмові про призначення пенсії позивачу про відсутність у трудовій книжці позивача, яка є основним документом на підтвердження трудового стажу, відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах.
Разом з тим, відповідач зазначає, що не підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача періоди роботи в колгоспі з 21.01.1988 по 31.12.1990 та з 10.05.1991 по 17.12.2004 згідно записів трудової книжки колгоспника та довідки від 06.05.2019 № 64 з огляду на відсутність інформації про реорганізацію колгоспу "Червоний прапор" в колективне сільськогосподарське підприємство "Червоний прапор" в колективне сільськогосподарське підприємство "Червоний прапор".
Проте колегія суддів вважає необгрунтованим таке твердження відповідача, оскільки положення Порядку № 637, пункт 2.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, який визначає перелік документів, які додаються до заяви про призначення пенсії за віком, не покладає обов'язок на особу надавати органу Пенсійного фонду відомості про реорганізацію підприємств, установ та організацій - роботодавців.
Що стосується встановлених норм обслуговування, на які посилається апелянт, апеляційний суд зауважує, що у абз. 2 п. 5 п. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV зазначено, що норми обслуговування для цілей цієї норми встановлюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Проте, Кабінет Міністрів України не визначив порядок встановлення норм обслуговування для цілей цього законодавчого положення.
Разом з тим, як вірно зазначено судом першої інстанції, не визначення порядку встановлення норм обслуговування, виконання яких повинно враховуватися при призначенні дояркам (свинаркам) пенсії за віком на пільгових умовах, та не затвердження (та як наслідок відсутність відповідних підтверджуючих документів) норм обслуговування тварин для доярок та свинарок господарства за вищевказані роки на підприємстві, де працювала позивач, не може свідчити про невиконання нею таких норм та не спростовує факту виконання позивачем повний робочий день робіт за посадою свинарка, в тому числі по догляду за тваринами, що перебували в її обслуговуванні.
Отже, зазначені періоди роботи позивача на посаді доярки та свинарки підлягають зарахуванню до стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Щодо не врахування до пільгового стажу позивача періоду роботи з 10.05.1991 по 10.04.2004 з підстав не надання довідки згідно додатку № 5 Постанови № 637, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з вимогами статті 101 Закону № 1788-XII органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Тобто, правом вимагати додаткові документи від підприємств, організацій і окремих осіб наділені лише органи, що призначають пенсії, а не особи, яким призначається пенсія. У разі сумніву або розбіжностей в документах, які враховуються при обчисленні пенсії, відповідач має вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Отже, не зарахування відповідачем до пільгового стажу позивача періодів роботи дояркою (операторам машинного доїння), свинаркою з 10.05.1991 по 10.04.2004 з підстав відсутності довідки згідно додатку № 5 Постанови № 637 є необгрунтованим.
Таким чином, доводи пенсійного органу, викладені в оскаржуваному рішенні, щодо відсутності підстав для зарахування вказаного періоду роботи до стажу, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, не знайшли свого обґрунтованого підтвердження в ході судового розгляду справи.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Кіровоградській області від 19 березня 2024 року №164850005584 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , та наявність підстав для його скасування.
Враховуючи межі перегляду судом апеляційної інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про зобов'язання Головне управління Пенсійного Фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.03.2024, з урахуванням висновків суду.
Щодо доводів апеляційної скарги про безпідставність вимог позивача про стягнення з відповідача судових витрат з тих підстав, що до 15.12.2017 пенсійні органи були звільненні від сплати судового збору та не мали бюджетних асигнувань для сплати судового збору , колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки на час розгляду даної справи відповідач не наділений такими пільгами.
Згідно ч. 1ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10 травня 2024 року по справі №440/3800/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк