23 квітня 2025 року м. Київ
Справа №752/9127/18
Апеляційне провадження №22-ц/824/1873/2025
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.
суддів: Верланова С.М., Поліщук Н.В.
за участю секретаря Цюрпіти Д.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Голосіївського районного суду м. Києва, ухваленого під головуванням судді Мазура Ю.Ю. 18 червня 2024 року в м. Києві, у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У травні 2018 року представник ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 15493,68 грн, з яких 6369,74 грн - заборгованість за тілом кредиту та 9123,94 грн - заборгованість за простроченими відсотками та судові витрати.
Позовні вимоги мотивовані тим, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 , було підписано заяву № б/н від 06 лютого 2012 року, відповідно до якої остання отримала кредит у розмірі 8000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,40 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Свої зобов'язання за договором позивачем було виконано в повному обсязі, а саме надано відповідачу ОСОБА_2 кредит у розмірі, встановленому Кредитним договором, водночас відповідач своєчасно заборгованість за Кредитним договором, у тому числі процентами за користування кредитом, не погасила, що призвело до виникнення у неї заборгованості.
На підставі ухвали суду від 01 червня 2023 року замінено відповідача у справі за позовом Акціонерного товариства «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, залучено до участі у справі її правонаступника - ОСОБА_1 .
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 18 червня 2024 року позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишено без задоволення.
Рішення суду мотивовано тим, що суду не надано достатніх, належних та допустимих доказів, які б підтверджувати заборгованість відповідача за тілом кредиту на суму 6369,74 грн, тому у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.
Додатковим рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 12 вересня 2024 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення - задоволено частково.
Стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 витрати за надання професійної правничої допомоги в розмірі 4500,00 грн.
Не погодилось із рішенням суду АТ КБ «ПриватБанк», представником Банку подана апеляційна скарга, в якій вона вказує на те, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, в рішенні наведені висновки, які не відповідають обставинам справи, а також судом неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи.
Представник вказує на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про порушення позивачем ч. 9 ст. 83 ЦПК України, оскільки відповідь на відзив разом із копіями доказів були надіслані відповідачу заздалегідь, що виключає порушення засад рівності учасників перед законом і судом.
Представник також зазначає, що цілком допустимо надавати додаткові пояснення щодо відповіді на відзив, заперечення, докази до них до закінчення підготовчого засідання, що повністю відповідає нормам ЦПК України, і що було зроблено позивачем. А томунеприйняття судом додаткових доказів, а саме виписки по рахунку та ін. фактично унеможливило ефективний захист позивачем своїх прав у цьому судовому процесі та порушило принцип змагальності сторін.
Так, в підтвердження своїх позовних вимог позивачем були надані належні і допустимі докази, в тому числі виписка по рахунку, яка має бути оцінена судом разом із іншими доказами відповідно до ст. 89 ЦПК України, оскільки є первинним банківським документом.
Представник також вказує, що відповідач не надав доказів на свої заперечення на позовну заяву, докази надані позивачем не спростував, будь-яких клопотань на встановлення певних обставин справи - не заявляв.
Отже, суд першої інстанції порушив порядок, встановлений для вирішення питання, допустив однобічність та неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні, фактичним обставинам справи, а саме, не взяв до уваги надані позивачем докази, не оцінив їх у сукупності, що призвело до неправильного вирішення справи.
На підставі викладеного, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача заперечує проти доводів апеляційної скарги, вказуючи на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
В судовому засіданні представник позивача - Хитрова Л.В. підтримала апеляційну скаргу з підстав викладених у ній та просила про її задоволення.
Представник відповідача - адвокат Білоус Т.А. заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з такого.
Судом встановлено, що 06 грудня 2012 року ОСОБА_2 звернулась до ПАТ КБ «ПриватБанк» та підписала анкеру-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПриватБанк». В цій заяві ОСОБА_2 наведені персональні дані.
У тексті формуляру Анкети-заяви, підписаної відповідачем та представником банку, містяться відомості про те, що клієнт погодилась з тим, що дана анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг складають Договір про надання банківських послуг. Також, заява містить застереження, що клієнт ознайомилась і згодна з Умовами і Правилами надання банківських послуг, Довідкою про систему гарантування вкладів фізичних осіб, які розміщені на офіційному сайті банку http://privatbank.ua/terms/.
У Заяві про приєднання до Умов та Правил надання послуг від 06 грудня 2012 року, яка підписана сторонами, встановлені наступні умови кредитування: тип кредиту - відновлювальна лінія для карт «Універсальна»; сума кредитного ліміту - розмір кредитного ліміту не перевищує: 50000,00 грн /т.1 а.с.8/.
При цьому, на підтвердження пред'явлених до відповідача позовних вимог, позивачем, окрім вищезазначених доказів, було додано до матеріалів справи наступні документи в копіях:
- розрахунок заборгованості за договором № б/н від 06 грудня 2012 року, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 , станом на 31 березня 2018 року, в якому зазначено наступну інформацію: розрахунок заборгованості наведений за період з 06 лютого 2012 року по 31 березня 2018 року, заборгованість за тілом кредиту - 6369,74 грн, заборгованість за простроченими відсотками - 87323,82 грн, сума комісії 3951,7 грн, заборгованість по судовим штрафам 5382,26 грн /т.1 а.с.5-7/;
- Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» /т.1 а.с.9/;
- Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг /т.1 а.с.10-33/;
- Копія паспорту громадянина України ОСОБА_2 /т.1 а.с.34/;
- Відомості з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України про реєстрацію юридичної особи АТ «КБ «ПриватБанк» /т.1 а.с.36,38/;
- Банківська ліцензія видана ПАТ «КБ «ПриватБанк» 05 жовтня 2011 року /т.1 а.с.37/;
- Витяг зі Статуту ПАТ «КБ «ПриватБанк» /т.1 а.с.40/
Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 14 листопада 2019 року були задоволені позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 та стягнуто заборгованість в розмірі 99075,82 грн /т.1 а.с.64-67/.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 20 січня 2021 року, за заявою відповідача ОСОБА_2 , скасовано заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14 листопада 2021 року та справу призначено до розгляду /т.1 а.с.114-115/.
22 вересня 2022 року до суду від поштового відділення надійшла інформація про смерть ОСОБА_2 /т.1 а.с.134/.
Київський відділ державної реєстрації смерті на запит суду в листі від 31 жовтня 2022 року повідомив, що в результаті пошуку реєстрації смерті в Державному реєстрі актів цивільного стану було встановлено, що актовий запис про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , № 636 від 27 листопада 2020 року був складений Баришівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) /т.1 а.с.142/.
На вимогу суду Баришівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) були надані витяг з Державного реєстру актів цивільного стану та копія актового запису № 636 від 27 листопада 2020 року про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 /т.1 а.с.164-166/.
За даними спадкової справи, наданої на вимогу суду приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Поздняковою Н.М., встановлено, що спадкоємцем ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину є ОСОБА_1 /т.1 а.с.175-201/.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 01 червня 2023 року замінено відповідача у справі за позовом Акціонерного товариства «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, залучено до участі у справі її правонаступника - ОСОБА_1 /т.1 а.с.205-206/.
19 червня 2023 року АТ КБ «ПриватБанк» була подана заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій висунута вимога про стягнення з ОСОБА_2 суми боргу в розмірі 15493,68 грн, з яких 6369,74 грн - заборгованість за тілом кредиту та 9123,94 грн заборгованість за простроченими відсотками та судові витрати /т.1 а.с.214/.
До цієї заяви позивачем долучені в копіях:
- розрахунок заборгованості за договором № б/н від 06 грудня 2012 року, укладеним між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 , станом на 30 вересня 2020 року, в якому зазначено наступну інформацію: розрахунок заборгованості наведений за період з 06 лютого 2012 року по 30 вересня 2020 року, заборгованість за тілом кредиту - 6369,74 грн, заборгованість за простроченими відсотками - 9123,94 грн, погашено заборгованості по пені 472379,86 грн /т.1 а.с.215-221/;
- докази направлення цієї заяви ОСОБА_2 /т.1 а.с.223-224/.
У серпні 2023 року до суду надійшов відзив ОСОБА_1 (в особі її представника), яка зазначила, що відповідач не погоджувала умови щодо процентної ставки за час користування кредитом, умови щодо відповідальності за порушення зобов'язань, не була ознайомлена з Правилами надання банківських послуг Приватбанку. Крім того, зазначила, що банк не надав належні та допустимі докази надання ОСОБА_3 грошових коштів, не вказано конкретну суму, а у розрахунку заборгованості відсутні дані про те, за якою карткою зроблено розрахунок та чи взагалі зазначені кошти видавались. Тому відповідач просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі /т.1 а.с.229-238/.
У серпні 2023 до суду надійшла відповідь АТ КБ «ПриватБанк» на відзив відповідача, в якому представник позивача виклав свої заперечення на аргументи, заявлені стороною відповідача та долучив нові докази /т.2 а.с.1-13/.
У вересні 2023 до суду надійшли заперечення представника відповідача на відповідь на відзив, я якому відповідач виклала свої заперечення та просила не приймати до розгляду виписки по рахунку та довідки про видані кредитні картки, оскільки вони подані з порушенням норм ст. 83 ЦПК України /т.2 а.с.15-17/.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва занесеною до протоколу судового засідання від 25 вересня 2023 року відмовлено позивачу у прийнятті відповіді на відзив на позовну заяву, а також у долученні доказів, які на підставі цієї ухвали повернуті /т.2 а.с.22-24/.
У жовтні 2023 відповідач подала до суду відзив на заяву про зменшення позовних вимог, в якому відповідач вказує, що позивачем не надано достатніх, належних та допустимих доказів, які б підтверджували заборгованість ОСОБА_2 за тілом кредиту взагалі і, зокрема, видачу їй кредиту на суму 8000,00 грн, хоча вона погоджувалась лише на 5000,00 грн та й надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, які передбачали сплату відсотків не містять підпису ОСОБА_2 , а отже, позивачем не доведено, що від ОСОБА_2 підписуючи анкету-заяву, погодилася на приєднання до цих Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, ознайомившись з ними, тому вимога про стягнення прострочених відсотків є безпідставною /т.2 а.с.28-29/.
11 жовтня 2023 року позивачем подані пояснення, в яких вказується на отримання ОСОБА_2 кредиту в розмірі 8000,00 грн у вигляді встановлено кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 20,4 % на рік. До цієї заяви позивачем долучені в копіях докази направлення цієї заяви ОСОБА_2 /т.2 а.с.31-38/.
27 жовтня 2023 року позивачем подано відповідь на відзив відповідача, в якому представник позивача виклав свої заперечення на аргументи, заявлені стороною відповідача. До цієї заяви позивачем долучені в копіях докази направлення цієї заяви ОСОБА_2 /т.2 а.с.45-56/.
Згідно Розпорядження керівника апарату Голосіївського районного суду м. Києва №1237 від 15 грудня 2023 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, у зв'язку зі звільненням судді Голосіївського районного суду м. Києва Колдіної О.О .
У грудні 2023 дана цивільна справа надійшла в провадження судді Голосіївського районного суду м. Києва Мазура Ю.Ю. /т.2 а.с.60-61/.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 10 січня 2024 року прийнято до провадження та призначено підготовче судове засідання у справі /т.2 а.с.63/.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 10 квітня 2024 року, постановленою за відсутності учасників судового розгляду, закрито підготовче засідання та призначено справу, до судового розгляду по суті /т.2 а.с.74-75/.
18 червня 2024 року судом першої інстанції ухвалено рішення, за відсутності учасників судового розгляду /т.2 а.с.82-87/.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За ч. 1 ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст.611 ЦК України).
В силу ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст. 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 30 червня 2023 року в справі №274/7221/19 зазначено, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з цим Законом підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Водночас, відповідно до пунктів 4,8, 5.5,5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254), передбачено, що у первинних документах, на підставі яких здійснюються записи в бухгалтерському обліку, мають зазначатися номери кореспондуючих рахунків за дебетом і кредитом, сума операції в грошовому виразі, дата виконання, підпис відповідального виконавця, підпис контролера (якщо операція підлягає додатковому контролю), підпис уповноваженої особи (якщо підставою для здійснення операції було відповідне розпорядження). Форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов'язкові реквізити: номер особового рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; суму вхідного залишку за рахунком; код банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій, призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Згідно з пунктами 61,62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75 (яке є чинним на час вирішення справи судом апеляційної інстанції), форма клієнтських рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Клієнтські рахунки та виписки з них мають містити такі обов'язкові реквізити: номер клієнтського рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код Єдиного ідентифікатора Національного банку України (далі - ID НБУ) банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; сума вхідного залишку за рахунком; код ID НБУ банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); сума оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку. Виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Таким чином, виписка за рахунком може бути належним доказом заборгованості позичальника за сумою кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.
Подібні висновки Верховний Суд виклав у постановах від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18, від 20 жовтня 2020 року у справі №456/3643/17, від 28 жовтня 2020 року у справі №760/7792/14-ц, від 17 грудня 2020 року у справі №278/2177/15-ц.
Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.
У випадку прийняття судом відмови сторони від визнання обставин суд може встановити строк для подання доказів щодо таких обставин.
Якщо зі зміною предмета або підстав позову або поданням зустрічного позову змінилися обставини, що підлягають доказуванню, суд залежно від таких обставин встановлює строк подання додаткових доказів.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі №904/2104/19).
В обґрунтування заявлених вимог про стягнення заборгованості із ОСОБА_2 за кредитним договором позивач надав суду копію анкети-заяви позичальника від 06 грудня 2012 року, витяги з Умов та правил, тарифів банку, розрахунок заборгованості.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Як вбачається, Умовами та правилами надання банківських послуг в Приватбанку, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору, та інші умови.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у матеріалах справи підтвердження, що саме цей витяг з Умов та правил надання банківських послуг були узгодженні з відповідачем, вона ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами.
Роздруківка із сайту щодо встановлених тарифів, Умов та правил надання банківських послуг позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
Разом з тим, колегія суддів приймає до уваги, що в заяві про приєднання до Умов та Правил надання послуг від 06 грудня 2012 року наявний підпис відповідача, проте відсутні визначені умови кредитування.
Крім того у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права повернувши надані позивачем разом з відповіддю на відзив докази колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки в порядку визначеному ст. 83 ЦПК України позивач не надав і не заявив про такий доказ, як виписка по рахунку відкритому на ім'я ОСОБА_2 , при зверненні до суду з позовом. Крім того після повернення вказаних доказів відбулась зміна складу суду, суд першої інстанції призначив справу у підготовче судове засідання і на даній стадії позивачем також не було реалізоване вказане право. Також позивач жодним чином не відреагував на зміну суб'єктного складу учасників судового розгляду, що відбувалась внаслідок смерті відповідача ОСОБА_2 на підставі ухвали суду від 01 червня 2023 року.
Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази отримання та користування ОСОБА_2 кредитними коштами, про стягнення яких було заявлено позивачем.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги позивача не знайшли своє підтвердження під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції. Колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції дав вірну оцінку обставинам справи, вказавши у рішенні, що в ході судового розгляду справи не встановлено в сукупності обставин, які б свідчили про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Сукупність вищезазначених обставин, аналіз та оцінка доводів апеляційної скарги приводять до висновку, що вказані доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції, та не знайшли свого підтвердження при апеляційному розгляді справи.
Апеляційна скарга позивача не містить доводів щодо ухваленого судом першої інстанції додаткового рішення , а тому в цій частині апеляційний суд не здійснює перегляд, так як вказане виходить за межі доводів апеляційної скарги і очевидного порушення норм процесуального права не вбачається, так як в порядку визначеному ст. 141 ЦПК України сторона відповідача має право на відшкодування за рахунок позивача понесених судових витрат при відмові у задоволенні заявлених позовних вимог .
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 18 червня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: В.В. Соколова
Судді: С.М. Верланов
Н.В. Поліщук
Повний текст постанови складений 28 квітня 2025 року.