9 квітня 2025 року місто Київ
справа № 752/14295/23
провадження №22-ц/824/3867/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання Височанської Н.В.
сторони:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Акціонерне товариство «Укргазвидобування»
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Мороз Катериною Володимирівною,
на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 вересня 2024 року, ухвалене у складі судді Волошина В.О., суд,-
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до АТ «Укргазвидобування» про визнання дій протиправними та стягнення річної премії.
Свої вимоги обґрунтувала тим, що наказом № 278-к від 25.08.2020 її було призначено на посаду директора нафтогазових сервісів АТ «Укргазвидобування», про що зроблено запис № 21 у трудовій книжці.
25.08.2020 між АТ «Укргазвидобування» та ОСОБА_1 було укладено строковий трудовий договір № 107, відповідно до п. 1.2 якого предметом цього договору є трудові відносини між працівником та роботодавцем, згідно з якими працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цим договором, внутрішніми документами товариства, наказами, дорученнями роботодавця, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові підприємства, а роботодавець зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю та цим договором.
Пунктом 4.2 строкового трудового договору передбачено, що працівнику нараховується премія за досягнення цілей та ключових результатів, які встановлюються щорічно у відповідному додатку до цього договору. Постановка та оцінка досягнення річних цілей здійснюється згідно процедури встановлення та оцінки індивідуальних цілей та ключових результатів товариства.
Згідно з п. 4.3.5 Колективного договору на 2012-2014 роки зі змінами, прийнятими на спільному засіданні адміністрації АТ «Укргазвидобування» та об'єднаної профспілкової організації «Укргазвидобування» 01.11.2019, протокол №17, оплата праці керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців АТ «Укргазвидобування» та його філії здійснюється, згідно з Політикою оплати праці керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців та Процедурою встановлення оцінки індивідуальних цілей та ключових результатів АТ «Укргазвидобування».
Відповідно до пп. 3.1.1, 3.1.5 п. 3.1 розділу 3 Політики оплати праці керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців АТ «Укргазвидобування» система оплати праці в Товаристві передбачає наступні види винагород: - умовно-постійна винагорода, що складається з: посадового окладу; премії за результатами діяльності за місяць, згідно чинних внутрішніх положень; виплат, доплат, надбавок, передбачених чинним законодавством, що мають постійний характер; виплат, доплат, надбавок, передбачених Колективним договором, що мають постійний характер; - змінна винагорода, що складається з: винагороди за загальні результати роботи за підсумками року згідно Колективного договору; премії до галузевого свята; премії за досягнення ключових показників ефективності, винагороди за результатами оцінки досягнення індивідуальних цілей та ключових результатів; преміювання за особливі та інші досягнення згідно п. 4.4.1 Колективного договору.
Виходячи із змін до колективного договору, внесених 28.04.2021, згідно з розділом 4 Процедури управління ефективністю діяльності персоналу АТ «Укргазвидобування» індивідуальні цілі та ключові результати для працівників товариства установлюються на основі складових та корпоративних цілей Групи Нафтогаз. Пунктом 4.2 Процедури управління встановлено, що індивідуальні цілі та ключові результати установлюються на рік (річні індивідуальні цілі), а в окремих випадках на період 1-3 роки. Індивідуальні цілі та ключові результати, як зазначено в п. 4.2 Процедури управління, працівнику встановлюються та затверджуються керівником за функціональним підпорядкуванням (за потреби - відповідним органом в установленому порядку).
Відповідно до додаткової угоди № 2 від 19.07.2021 про внесення змін до строкового трудового договору від 25.08.2020 № 107 сторони дійшли згоди викласти абзац другий пункту першого договору в наступній редакції: «даний договір набуває чинності з 26.08.2020 і до 30.12.2022 включно.
Позивач зазначала про те, що 16.08.2021 керівником за функціональним підпорядкуванням Андрієм Хоменко їй було встановлено індивідуальні цілі та ключові результати на 2021 рік.
12.08.2022 між АТ «Укргазвидобування» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду про припинення строкового трудового договору від 25.08.2020 № 107, відповідно до п.1 якої сторони, у зв'язку з наданням працівником згоди на пропозицію Товариства про звільнення з роботи за угодою сторін, досягнуто взаємної домовленості про припинення 26.08.2022 строкового трудового договору 25.08.2020 № 107 за угодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України.
26.08.2022 відповідно до наказу АТ «Укргазвидобування» № 332-к від 23.08.2022 ОСОБА_1 було звільнено з посади за угодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України.
Позивач вказувала на те, що оскільки на момент надання позивачем згоди на звільнення премія за досягнення ЦКР 2021 не була виплачена позивачу, а обов'язок відповідача з виплати позивачу відповідної винагороди сторони додатково обумовили в п. 5 Додаткової угоди від 12.08.2022.
Визначену відповідачем роботу позивач виконала. Відповідно до здійсненої відповідачем 05.08.2022 оцінки досягнення ЦКР 2021, підсумкова оцінка виконання позивачем ЦКР 2021 склала 3,5 бали. Під час призначення та перебування на посаді директора нафтогазових сервісів в АТ «Укргазвидобування» ОСОБА_1 був присвоєний 25 грейд. Відповідач зобов'язаний виплатити позивачу премію за досягнення цілей та ключових результатів за 2021 рік, проте така винагорода виплачена не була.
З урахуванням викладених у позові обставин ОСОБА_1 просила суд визнати дії АТ «Укргазвидобування» щодо встановлення умов виплати одноразової винагороди за результатами оцінки досягнення індивідуальних ЦКР, установлених на 2021 рік ОСОБА_1 , зазначених у п. 10.4 Порядку розрахунку та виплати працівникам НАК «Нафтогаз України», її відокремлених підрозділів, юридичних осіб Групи Нафтогаз окремих видів інших заохочувальних та компенсаційних виплат, затвердженого рішенням правління АТ «НАК «Нафтогаз України» від 03.10.2022, протокол № 12-Кі, протиправними у зв'язку з тим, що вони носять дискримінаційний характер; визнати дії АТ «Укргазвидобування», вчинені особою, яка тимчасово здійснювала повноваження Генерального директора (як виконавчим органом) щодо встановлення умов нарахування та виплати ОСОБА_1 премії за результатами оцінки досягнення цілей та ключових результатів за 2021 рік, встановлених п.п.2.4, п.2 наказу АТ «Укргазвидобування» «Про преміювання та досягнення цілей та ключових результатів роботи працівників за підсумками 2021 року» № 518 від 26.10.2022 протиправними у зв'язку з тим, що вони носять дискримінаційний характер; стягнути з АТ «Укргазвидобування» на користь ОСОБА_1 річну премію за результатами оцінки досягнення індивідуальних цілей та ключових результатів, установлених на 2021 рік, у розмірі 7 547 040 грн.
У лютому 2024 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про збільшення позовних вимог, в який просила стягнути з АТ «Укргазвидобування» річну премію за результатами оцінки досягнення індивідуальних цілей та ключових результатів, установлених на 2021 рік, у розмірі 8198671 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 19 вересня 2024 року позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укргазвидобування» про визнання протиправними дії, стягнення річної премії залишено без задоволення.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Мороз К. В. подано апеляційну скаргу, в якій сторона позивача просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Підставами апеляційного оскарження рішення суду є неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Апелянт вважає, що у цьому спорі така правова категорія як «дискреція роботодавця» не є застосованою, оскільки у спірних правовідносинах вільний розсуд відповідача «зв'язаний» обов'язком виконувати укладений з позивачем трудовий договір. Питання нарахування та виплати премії за ЦКР 2021 не підлягає вирішенню на вільний розсуд відповідача.
Також вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що звернення позивача з такими вимогами є передчасним, оскільки встановлена відповідачем умова нарахування та виплати премії ще не настала. Та обставина, що відповідач здійснив нарахування позивачу премії за ЦКР 2021 року свідчить про те, що передбачені п. 5 додаткової угоди від 12.08.2022 підстави для нарахування премії настали, а відтак, якщо настали підстави для нарахування премії, то й настали підстави і для виплати такої премії (п. 5 додаткової угоди).
Невірно встановивши дійсний зміст домовленостей сторін, суд першої інстанції дійшов хибного висновку про відсутність факту порушення відповідачем прав та інтересів позивача.
Крім того апелянт вважає встановлення відповідачем різних «строків» оплати виконаної працівниками роботи за ознакою перебування з відповідачем у трудових відносинах порушує принцип рівності прав та є проявом дискримінації у сфері праці за ознаками, не пов'язаними з характером роботи або умовами її виконання.
Помилковим вважає висновок суду першої інстанції про відсутність порушеного права позивача, що має наслідком не застосування судом ефективного способу захисту прав та інтересів позивача, натомість зроблено безпідставний висновок про те, що суд не може підмінити роботодавця (бо то нібито це втручання у господарську діяльність) та стягнути на користь працівника винагороду, яка передбачена трудовим договором та не виплачена працівнику.
Звернуто увагу апеляційного суду на те, що обставинами щодо неможливості виплати позивачу премії за ЦКР 2021, у зв'язку із введенням воєнного стану, сторони не обґрунтовували свої вимоги та заперечення та такі обставини не були предметом дослідження суду під час розгляду справи та обґрунтованість таких підстав судом не встановлювалася.
У відзиві на апеляційну скаргу позивача АТ «Укргазвидобування» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Товариство вказує на те, що винагорода за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями віднесено законодавцем до інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у зв'язку з чим наведені в апеляційній скарзі доводи позивача про те, що «відповідна премія є додатковою заробітною платою» не ґрунтується на положеннях чинного законодавства. Уклавши 12.08.2022 додаткову угоду про припинення строкового трудового договору від 25.08.2020 № 107, позивач погодилася з її умовами, зокрема, що премія їй буде виплачена після прийняття акціонером відповідача рішення щодо порядку розрахунку та виплати цієї річної премії, і на умовах, зазначених у цьому рішенні та на підставі наказу відповідача. Позивачем не доведено сукупність фактичних даних, що підтверджують дискримінаційне поводження з нею порівняно з іншими особами, які перебувають у подібній із ній ситуації. Відповідно до вимог Порядку розрахунку та виплати право на отримання винагороди за результатами оцінки досягнення індивідуальних цілей та ключових результатів за 2021 рік на даний час у позивача не виникло, а нарахування та виплата цієї винагороди буде здійснено відповідачем у визначений локальними актами відповідача строк - протягом трьох місяців з дня припинення або скасування воєнного стану в Україні.
Відповідач вказав, що розрахунок розміру премії позивача за результатами оцінки досягнення цілей та ключових результатів за 2021 рік відповідно до формули, встановленій у п.4 додатку 1 до Процедури управління ефективністю діяльності персоналу АТ «Укргазвидобування» (Додаток №2 до Колективного договору на 2012-2014 роки) та з урахуванням вимог п. 4.2.1. Строкового трудового договору від 25.08.2020 № 107, становить 6 470 799,27 грн, яка буде нарахована та виплачена позивачу протягом трьох місяців з дня припинення або скасування воєнного стану в Україні, як це передбачено умовами п. 10.4. рішення АТ «Укргазвидобування» від 06.10.2022 №769 та п. 2.4. наказу АТ «Укргазвидобування» від 26.10.2022 № 518 (з урахуванням внесенних змін наказом від 05.01.2023 №10).
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Мороз К. В. у судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу, просила задовольнити з викладених у ній доводів та з урахуванням письмових пояснень, наданих суду апеляційної інстанції. Також просила суд апеляційної інстанції здійснити розподіл судових витрат.
Представник відповідача АТ «Укргазвидобування» Шляхетський А. Л. заперечував проти задоволення апеляційної скарги, рішення суду просив залишити без змін як законне та обґрунтоване з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу позивача.
Заслухавши доповідь судді Шкоріної О. І., вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
В силу вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи, виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.
Судом установлено, що 25 серпня 2020 року між ОСОБА_1 та АТ «Укргазвидобування» було укладено строковий трудовий договір № 107.
АТ «Укргазвидобування» є юридичною особою приватного права за законодавством України та набуло прав юридичної особи з дати його державної реєстрації, засновником та єдиним акціонером АТ «Укргазвидобування» є АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (п.п. 2.1, 7.1 Статуту АТ «Укргазвидобування»).
Згідно з п. 1.2 строкового трудового договору, предметом цього договору є трудові відносини між працівником (позивачкою) та роботодавцем (відповідачем), згідно з якими працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цим договором, внутрішніми документами товариства, наказами, дорученнями роботодавця, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові підприємства, а роботодавець зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю та цим договором.
Пунктом 1.3 строкового трудового договору, сторони обумовили, що цей договір додатково до норм чинного трудового законодавства регулює трудові відносини між працівником та товариством.
Згідно з п. 1.4 строкового трудового договору, працівник займає посаду директора з нафтогазових сервісів.
За виконання службових обов'язків, передбачених договором та наказів, розпоряджень, доручень роботодавця, працівнику нараховується в установленому порядку заробітна плата, за відпрацьований час протягом місяця відповідно до діючого законодавства України, яка визначається з посадового окладу (п. 4.1 цього строкового трудового договору).
Відповідно до положень п.п. 4.1.1 п. 4.1 строкового трудового договору, посадовий оклад директора з нафтогазових сервісів становить 698 800,0 грн на місяць.
Згідно умов п. 4.2 строкового трудового договору, працівнику нараховується премія за досягнення цілей та ключових результатів, які встановлюються щорічно у відповідному додатку до цього договору. Постановка та оцінка досягнення річних цілей здійснюється згідно процедури встановлення та оцінки індивідуальних цілей та ключових результатів товариства.
Цільовий розмір премії за досягнення цілей та ключових результатів складає тринадцять окладів та виплачується згідно з результатами оцінки досягнення цілей та ключових результатів пропорційно відпрацьованому часу в звітному році (п.п. 4.2.1 п.4.2 строкового трудового договору).
АТ «Укргазвидобування» було встановлено ОСОБА_1 індивідуальні цілі та ключові результати на 2021 рік, за досягнення яких відповідач зобов'язаний виплатити позивачу премію, тобто визначено роботу, за виконання якої ОСОБА_1 має отримати винагороду.
12 серпня 2022 року між ОСОБА_1 та АТ «Укргазвидобування» було укладено додаткову угоду про припинення строкового трудового договору від 25 серпня 2020 року №107.
Згідно п. 1 додаткової угоди сторони обумовили, що у зв'язку з наданням працівником згоди на пропозицію АТ «Укргазвидобування» про звільнення з роботи за угодою сторін, досягли взаємної домовленості про припинення 26 серпня 2022 року строкового трудового договору від 25 серпня 2020 року № 107, за угодою сторін (п.1 ст. 36 КЗпП України).
Наказом АТ«Укргазвидобування» № 332-к від 23 серпня 2022 року ОСОБА_1 було звільненоіз займаної посади 26 серпня 2022 рокуза угодоюсторін, відповідно доп. 1 ст. 36 КЗпП України.
Пунктом 5 додаткової угоди про припинення строкового договору визначено, що нарахування та виплата працівнику премії за підсумками роботи за рік, передбаченої п.п. 4.2 строкового трудового договору від 25 серпня 2020 року № 107, здійснюється:- після прийняття акціонером товариства рішення щодо порядку розрахунку та виплата річної премії за результатами досягнення індивідуальних цілей та ключових результатів за 2021р. і на умовах, зазначених у цьому рішенні; - на основі проведеної оцінки досягнення індивідуальних цілей та ключових результатів в установленому роботодавцем порядку оцінки досягнення працівником поставлених цілей та ключових результатів на 2021 рік, з урахуванням цільової суми, вказаної в пункті 4.2.1 строкового трудового договору від 25.08.2020 №107; - після прийняття рішення роботодавцем про порядок розрахунку і виплати премії на основі оцінки досягнення індивідуальної цілі та ключових результатів;- на підставі наказу товариства щодо виплати працівникам товариства премії за результатами досягнення індивідуальних цілей та ключових результатів за 2021 рік.
Судом установлено, що рішенням акціонера АТ «Укргазвидобування» від 02 липня 2022 року № 748, затверджено Регламент управління ефективністю діяльності працівників НАК «Нафтогаз України» та інших юридичних осіб Групи Нафтогаз, затверджений рішенням правління АТ «НАК «Нафтогаз України» від 27 червня 2022 року, протокол № 197.
Положенями п. 2 Рішенняакціонера № 748 визначено, щооцінка досягненняіндивідуальних цілейта ключовихрезультатів працівниківТовариства за2021 рік здійснюєтьсявідповідно допунктів 6.7.9 цього рішення.
Відповідно до п. 8 Рішення акціонера № 748, розрахунок івиплату річноїпремії зарезультатами досягненняіндивідуальних ЦКР, з урахуваннямфінансової можливостітовариства відтермінуватидо прийняттявідповідного рішенняакціонера товаристваз цьогопитання.
Згідно п.п. 9.1. п. 9 Рішенняакціонера № 748 визначено, щодо кінця2022 року запровадити начас діївоєнного абонадзвичайного стану, введеного вУкраїні, такі правила встановленнята оцінкиіндивідуальних ЦКР: оцінку досягненняіндивідуальних ЦКРза 2021 рік працівниками товариства, яким буловстановлено індивідуальніЦКР у2021 році, здійснити протягомчервня-серпня 2022 року.
Рішенням акціонера АТ «Укргазвидобування» від 06 жовтня 2022 року № 769 (з урахуванням внесених змін) затверджено Порядок розрахунку та виплати працівникам НАК «Нафтогаз України», її відокремлених підрозділів, юридичних осіб Групи Нафтогаз окремих видів інших заохочувальних та компенсаційних виплат, затверджений рішенням правління Компанії від 03 жовтня 2022 року, протокол № 12-КІ, як обов'язковий для товариства, яким установлені правила розрахунку та терміни виплати працівникам НАК «Нафтогаз України», її відокремлених підрозділів, юридичних осіб Групи Нафтогаз одноразової винагороди за результатами оцінки досягнення індивідуальних ЦКР, установлених на 2021року.
Відповідно до положень п. 8 Порядку розрахунку та виплати встановлено, що розрахунок фактичної суми річної премії 2021 року працівникам юридичних осіб Групи Нафтогаз здійснюється відповідно до цього Порядку в жовтні 2022 року.
Згідно п. 9 Порядку розрахунку та виплати вказано, що виплата річної премії 2021 року проводиться на підставі наказів юридичних осіб Групи Нафтогаз.
Пунктом 10 Порядку розрахунку та виплати виплата річної премії 2021 року працівникам Компанії, її відокремлених підрозділів, юридичних осіб Групи Нафтогаз здійснюється з урахуванням фінансових можливостей Компанії, її відокремлених підрозділів, юридичних осіб Групи Нафтогаз у такому порядку: 10.1. У жовтні 2022 року в розмірі 30% фактичної суми річної премії 2021 року, розрахованої відповідно до пункту 8 цього Порядку; 10.2. У грудні 2022 року в розмірі 20% фактичної суми річної премії 2021 року, розрахованої відповідно до пункту 8 цього Порядку; 10.3. Із відтермінуванням іншої частини (50%) фактичної суми річної премії 2021 року до прийняття відповідного рішення правління з цього питання; 10.4. Звільненим працівникам Компанії, її відокремлених підрозділів, юридичних осіб Групи Нафтогаз, які на дату затвердження цього Порядку не є працівниками Компанії, або її відокремлених підрозділів, або юридичних осіб Групи Нафтогаз, нарахування та виплата річної премії 2021 року здійснюється протягом трьох місяців з дня припинення або скасування воєнного стану в Україні.
Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач посилалась на те, що відповідачем не було вчинено жодних дій щодо нарахування та виплати їй річної премії за результатами роботи у 2021 році, незважаючи на те, що такі зобов'язання відповідача виникли після оцінки досягнення нею цілей та ключових результатів діяльності за вказаний рік. Позивач вказує на те, що відповідач порушив договірні зобов'язання щодо виплати їй премії за ЦКР 2021 року, відтермінувавши виплату премії на невизначений час, що на її думку, суперечить умовам додаткової угоди про припинення строкового трудового договору. Крім того, вважає, що такі дії відповідача про встановлення умов виплати одноразової винагороди за результатами оцінки досягнення індивідуальних ЦКР, установлених їй на 2021 року, зазначених у п. 10.4. Порядку розрахунку, є протиправними у зв'язку з тим, що вони носять дискримінаційний характер, а саме розділяють умови та порядок однакових виплат для громадян в залежності від їх статусу (наявності чи відсутності трудових відносин в Групі Нафтогаз на дату прийняття Порядку розрахунку).
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із недоведеності заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, оскільки вимоги позивача про стягнення з відповідача на її користь річної премії за результатами оцінки досягнення індивідуальних цілей та ключових результатів, установлених на 2021 рік, у розмірі 8 198 671,0 грн, з урахуванням положень ст. ст. 6, 19 ГК України, є фактичним втручанням у господарську діяльність відповідача, як суб'єкта господарювання, оскільки органами управління відповідача прийнято рішення, яке є чинне і не скасоване, про нарахування та виплату річної премії 2021 рік протягом трьох місяців з дня припинення або скасування воєнного стану в Україні. При цьому судом враховані висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 317/2777/17, в постанові від 30 червня 2020 року, при вирішенні питання щодо ефективності обраного позивачем способу захисту суди мають уникати зайвого втручання у внутрішні питання діяльності товариства, які вирішуються виключно рішеннями відповідних органів товариства.
Оскільки положення ст. 2-1 КЗпП України не визначає дискримінацію за статусом наявності чи відсутності трудових відносин, а передбачає заборону дискримінації за іншими ознаками, не пов'язаними з характером роботи або умовами її виконання, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати дії відповідача, які полягають у прийнятті рішення про виплату премії за результатами оцінки досягнення цілей та ключових результатів за 2021 року звільненим працівникам, серед яких є позивачка, протягом трьох місяців з дня припинення або скасування воєнного стану в Україні, дискримінаційними.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважає їх правильними та обґрунтованими, з наступних підстав.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається КЗпП України, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.
Трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ними органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (частина перша статті 21 КЗпП України).
Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України (частина третя статті 21 КЗпП України).
Відповідно до статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
Стаття 2 Закону України «Про оплату праці» визначає структуру заробітної плати.
Так, основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми
Оплата праці за контрактом визначається за угодою сторін на підставі чинного законодавства, умов колективного договору і пов'язана з виконанням умов контракту (стаття 20 Закону України «Про оплату праці»).
Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Роботодавець (роботодавець-фізична особа) не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами (речення перше частини другої та частина четверта статті 97 КЗпП України).
У справі, яка переглядається судом апеляційної інстанції, встановлено, що наказом АТ «Укргазвидобування» від 26.10.2022 № 518 «Про преміювання за досягнення цілей та ключових результатів роботи працівникам за підсумками 2021 року» наказано забезпечити нарахування та виплату премії за результатами оцінки досягнення цілей та ключових результатів за 2021 рік керівникам, професіоналам, фахівцям та технічним службовцям філій та апарату управління Товариства, у відповідності з додатком 1 до рішення правління акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» від 03.10.2022 протокол № 12-КІ «Порядок розрахунку та виплати працівникам НАК «Нафтогаз України», її відокремлених підрозділів, юридичних осіб Групи Нафтогаз окремих видів інших заохочувальних та компенсаційних виплат» та рішення акціонера № 769 Акціонерного товариства «Укргазвидобування» від 06.10.2022 щодо затвердження Порядку, а п. 2 цього наказу визначено, що нарахування та виплати працівникам Товариства премії здійснити частинами у відповідності до Порядку, зокрема, протягом 3-х місяців з дня припинення або скасування воєнного стану в Україні- звільненим працівникам Товариства, які на 03.10.2022 не є працівниками Товариства, НАК «Нафтогаз України», її відокремлених підрозділів та інших юридичних осіб Групи Нафтогаз.
Отже, суд першої інстанції вірно встановив, що згідно з пунктом 10.4 Порядку розрахунку та виплати і пунктом 2.4 наказу про преміювання виплата звільненим працівникам товариства, які станом на жовтень 2022 року вже не є його працівниками, премії за результатами досягнення індивідуальних цілей і ключових результатів за 2021 рік мають бути виплачені протягом трьох місяців з дня припинення або скасування воєнного стану в Україні.
Суд першої інстанції вірно взяв до уваги, що умовами строкового трудового договору від 25 серпня 2020 року №107 сторони лише визначили максимальний розмір винагороди за досягнення цілей та ключових результатів за відповідний період, який залежить від результатів оцінки виконання та пропорційно відпрацьованому часу в звітному періоді.
При цьому ОСОБА_1 , укладаючи 12.08.2022 додаткову угоду з відповідачем про припинення строкового трудового договору від 25.08.2020 №107, погодилася з її умовами, зокрема у тому, що премія їй буде виплачена після прийняття акціонером відповідача рішення щодо порядку розрахунку та виплати цієї річної премії, і на умовах, зазначених у цьому рішенні та на підставі наказу відповідача.
Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що умовами додаткової угоди сторони встановили, що нарахування та виплата премії здійснюється після встановлених у цій угоді подійне відповідає встановленим судом фактичним обставинам справи та спростосвується наявними у матеріалах справи доказами, які вірно взяті судом до уваги під час ухвалення оскаржуваного позивачем судового рішення.
Порядок, розрахунок, нарахування та виплати працівникам АТ «Укргазвидобування» винагороди за результатами оцінки досягнення індивідуальних цілей та ключових результатів врегульовано умовами Колективного договору на 2012-2014 роки, рішенням акціонера відповідача від 06.10.2022 №769 та наказом відповідача від 26.10.2022 № 518.
Однак, станом на день укладання додаткової угоди про припинення строкового трудового договору акціонером відповідача рішення щодо порядку розрахунку та виплата річної премії за результатами досягнення індивідуальних цілей та ключових результатів за 2021 рік прийнято не було.
Отже сторонами була досягнута домовленість про умови нарахування та виплату відповідачем премії за підсумками роботи за 2021 рік після припинення трудових відносин. Позивач не була позбавлена права прийняти рішення про продовження трудових відносин до закінчення процедури нарахування та виплати річної премії.
Твердження позивача про те, що дії відповідача про встановлення умов виплати одноразової винагороди за результатами оцінки досягнення індивідуальних ЦКР, установлених їй на 2021 рік, зазначених у п. 10.4. Порядку розрахунку, є протиправними у зв'язку з тим, що вони носять дискримінаційний характер, а саме розділяють умови та порядок однакових виплат для громадян в залежності від їх статусу (наявності чи відсутності трудових відносин в Групі Нафтогаз на дату прийняття Порядку розрахунку), колегія суддів відхиляє як необгрнутовані, з огляду на настуне.
Так, в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції (частина друга статті 64 Конституції України).
Здійснення будь-якого передбаченого законом права забезпечується без дискримінації за будь-якою ознакою, наприклад за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національної меншини, майнового стану, народження або за іншою ознакою (пункт 1 статті 1 Протоколу № 12 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров'я, інвалідності, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов'язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому громадському об'єднанні, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їхніх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції», а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов'язаними з характером роботи або умовами її виконання(частина перша статті 2-1 КЗпП України).
Дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними;
непряма дискримінація - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними (пункти 2 і 3 частини першої статті 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні»).
Інакше кажучи, за прямої дискримінації має місце різне поводження з особами, які перебувають у відносно схожих ситуаціях, без раціонального (об'єктивного та достатнього) обґрунтування, наслідком чого є погіршення становища конкретної особи чи групи осіб, виокремлених за певною захищеною ознакою, порівняно з іншими особами; тоді як за непрямої дискримінації на підставі формально нейтральних правил, практик має місце однакове поводження зі всіма особами, які підпадають під дію цих правил, практик за відсутності для такого однакового поводження раціонального (об'єктивного та достатнього) обґрунтування, внаслідок чого конкретна особа чи частіше група осіб, виокремлені за певною захищеною ознакою, опиняються у гіршому становищі, ніж інші, які такою ознакою не володіють і через це завдяки дії вказаних правил, практик отримують перевагу порівняно з наділеними відповідною ознакою.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
У справах про дискримінацію позивач зобов'язаний навести фактичні дані, які підтверджують, що дискримінація мала місце. У разі наведення таких даних доказування їх відсутності покладається на відповідача (абзац перший частини другої статті 81 ЦПК України).
Процесуальний обов'язок позивача - навести фактичні дані, які підтверджують, що він, маючи певну захищену ознаку, зазнав на її підставі дискримінаційного поводження, зокрема без раціонального (об'єктивного та достатнього) обґрунтування опинився у гіршому становищі порівняно з іншими людьми, які такої ознаки не мають. А роботодавець за наявності цих даних має їх спростувати.
Таким чином, позивач має довести сукупність фактичних даних, які підтверджують дискримінаційне поводження з ним.
Так, для прямої дискримінації - це те, що: 1) позивач намагався реалізувати певне право, яке йому гарантоване законом, міжнародним договором тощо; 2) під час реалізації цього права він зазнав різниці у ставленні порівняно з іншими особами, які перебувають у подібній із ним ситуації (позивач має правильно обрати зразок для порівняння - групу осіб, порівняно з якими він за аналогічної ситуації зазнав різниці у ставленні); 3) ця різниця пов'язана з певною захищеною ознакою, притаманною позивачеві; 4) така різниця зумовила настання для позивача негативних наслідків; 5) відсутнє раціональне (об'єктивне та достатнє) обґрунтування цієї різниці; 6) різниця у ставленні до позивача не є пропорційною меті відповідного розрізнення.
За наявності таких мотивів позивача відповідач має довести, що: право, яке намагався реалізувати позивач, не є для нього гарантованим; або під час реалізації цього права позивач не зазнав різниці у ставленні, чи позивач неправильно обрав порівнювану групу як зразок для демонстрування різниці у ставлення до нього, зокрема не перебуває з цією групою в аналогічній ситуації; або в основі різниці у ставленні немає жодної захищеної ознаки позивача; або різниця у ставленні до позивача була, але вона не зумовила для нього негативних наслідків; або існує раціональне (об'єктивне та достатнє) обґрунтування різниці у ставленні до позивача порівняно з іншою групою, з якою він себе порівнює (зі зразком для порівняння), зокрема є мета, яку відповідач має досягнути внаслідок різниці у ставленні; різниця у ставленні до позивача пропорційна тій меті, яка була поставлена під час проведення розрізнення, тобто дозволяє досягнути цієї мети у найменш обтяжливий для позивача спосіб.
Якщо доказування позивачем прямої дискримінації передбачає, зокрема, встановлення різниці у ставленні до нього порівняно з іншими особами, яких він зазначив як зразок для порівняння, то доказування позивачем непрямої дискримінації передбачає встановлення відмінності у наслідках формально однакового ставлення (засобами доказування такої відмінності можуть бути, зокрема, статистичні дані, які учасники справи мають надати суду).
Натомість ОСОБА_1 не доведено належними та допустими доказами сукупність фактичних даних, що підтверджують дискримінаційне поводження з позивачем порівняно з іншими особами, які перебувають у подібній із ній ситуації.
Звільнившись в серпні 2022 року, підписавши при цьому додаткову угоду, ОСОБА_1 погодилася на те, що премія буде їй розрахована після прийняття акціонером Товариства рішення щодо порядку розрахунку та виплати річної премії за результатами досягнення індивідуальних ЦКР за 2021 рік і на умовах, зазначених у цьому рішенні; на основі проведення оцінки досягнення індивідуальних ЦКР в установленому роботодавцем порядку оцінки досягнення працівником поставлених цілей та ключових результатів на 2021 рік, з урахуванням цільової суми, вказаної у пункту 4.2.1. договору, та після прийняття рішення роботодавцем про Порядок розрахунку і виплати премії на основі оцінки досягнення індивідуальних ЦКР, на підставі наказу товариства щодо виплати працівникам товариства премії за результатами досягнення індивідуальних ЦКР за 2021 рік.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої ністанції у тому, що позовні вимоги щодо стягнення річної премії за результатами оцінки досягнення індивідуальних цілей та ключових результатів, установлених на 2021 рік, з урахуванням положень ст. ст. 6, 19 ГК України, є фактичним втручанням у господарську діяльність відповідача, як суб'єкта господарювання, оскільки органами управління відповідача прийнято рішення, яке є чинне і не скасоване, про нарахування та виплату річної премії 2021року протягом трьох місяців з дня припинення або скасування воєнного стану в Україні.
Суд першої інстанції вірно застосував до даних правовідноси положення статті 2-1 КЗпП України, оскільки вони не визначають дискримінацію за статусом наявності чи відсутності трудових відносин, а передбачають заборону дискримінації за іншими ознаками, пов'язаними з характером роботи або умовами її виконання.
Хибними є доводи апеляційної скарги у тому, що вказана у позові премія за результатами досягнння індивідуальних ЦКР за 2021 рік є додатковою заробітною платою, оскільки премії, передбачені контрактом, про які йдеться у спірних правовідносинах, як і інші премії, передбачені системою оплати праці, не нараховуються і не виплачуються автоматично, їх виплата залежить від результатів праці працівника, а саме досягнення умов і показників преміювання, визначених у положенні про преміювання, про що зазначалося вище. Рішення про виплату премії приймає роботодавець на підставі виконаних працівником умов і досягнутих показників преміювання.
Відтак питання преміювання практично не входить до сфери державного регулювання оплати праці, постаючи як предмет локальної та договірної регламентації.
Крім того не заслуговують на уваги доводи апеляційної скарги щодо не застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин положень ч. 2 ст. 251, ч. 2 ст. 252 ст. 530 ЦК України, оскільки позивачем не враховано при цьому положення Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Так, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05:30 год 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався, та діє до тепер.
Порядок введення воєнного стану врегульовано ст. 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», а припинення та скасування воєнного стану врегульовано ст. 7 цього Закону.
Тобто, період військового стану є строком, який припиняється після закінчення строку, на який його було введено, або скасовується указом Президента України до закінчення строку, на який було введено воєнний стан.
Конституція України передбачає, що в умовах воєнного стану можуть встановлюватись окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень, зокрема, щодо прав, передбачених ст. 43 Конституцією України.
Як визначено п. 2 Прикінцевих положень КЗпП України, під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який набрав чинності 24 березня 2022 року.
Згідно із ст. 1 зазначеного Закону (в редакції, яка діяла, на час виникнення спірних правовідносин) цей Закон визначає особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану». На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до ст. ст. 43, 44 Конституції України.
У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.
Таким чином, встановлена АТ «Укргазвидобування» умова нарахування та виплата премії протягом трьох місяців з дня припинення або скасування воєнного стану в Україні містить строк виконання свого зобов'язання з виплати вже звільненому працівнику винагороди за результатами оцінки досягнення індивідуальних цілей та ключових результатів за 2021 рік.
З огляду на вказані норми закону зазначене не може вважатися порушенням прав позивача.
Ураховуючи встановлені судом обставини справи та наведені положення законодавства, колегія суддів вважає, що у ОСОБА_1 наразі не виникло порушення права на отримання винагороди за результатами оцінки досягнення індивідуальних цілей та ключових результатів за 2021 рік. При цьому виплату винагороди буде здійснено відповідачем у визначений локальними актами товариства строк, а саме протягом трьох місяців з дня припинення або скасування воєнного стану в Україні.
Жодних доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції матеріали справи не містять. Таких доказів не додано позивачем до апеляційної скарги та не отримано таких доказів судом апеляційної інстанції у ході розгляду справи.
Суд першої інстанції встановив, що позивач при зверненні до суду з даним позовом, не обґрунтувала та не довела факт дискримінації за статусом наявності чи відсутності трудових відносин. Відповідні положення Колективного договору, рішення акціонера відповідача та вищенаведений наказ відповідача не скасовані, а отже є чинними та підлягають виконанню протягом трьох місяців з дня припинення або скасування воєнного стану в Україні.
Оскільки відсутність порушеного права є самостійною підставою для відмови у позові, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в позові.
Колегія суддів вважає, що обставини справи встановлені судом на підставі оцінки зібраних доказів, проведеної з дотриманням вимог процесуального закону. Тобто суд дотримався принципу оцінки доказів, згідно з яким суд на підставі всебічного, повного й об'єктивного розгляду справи аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв'язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін.
Доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню через порушення норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції відхиляє, як безпідставні, оскільки суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що дії відповідача, які полягають у прийнятті рішення про виплату премії за результатами оцінки досягнення цілей та ключових результатів за 2021 рік звільненій працівнику ОСОБА_1 протягом трьох місяців з дня припинення або скасування воєнного стану в Україні, є дискримінаційними.
А відтак, підстави для скасування судового рішення за наведених позивачем доводів апеляційної скарги - відсутні.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного рішення, а фактично зводяться лише до власної оцінки позивачем письмових доказів у справі, а також є власним тлумаченням норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на наявних у справі доказах, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи положення ст. 141 ЦПК України, оскільки суд першої інстанції залишає без задоволення апеляційну скаргу позивача, а рішення суду першої інстанції без змін, тому судові витрати позивача, понесені у суді першої та апеляційної інстанцій по сплаті судового збору та витрат на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню відповідачем.
Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Мороз Катериною Володимирівною, залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 вересня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена 28 квітня 2025 року.
Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус