Справа № 344/21582/24
Провадження № 2/344/1416/25
25 квітня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді Татарінової О.А.,
секретаря Кондратів Х.І.,
розглянувши у спрощеному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Директор ТОВ «Коллект Центр» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 14.06.2021 між ТзОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір №4313623. Відповідно до умов Договору, Кредитодавець надає позичальнику кредит у гривні, а позичальник зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені Договором. Відповідно до положень договору: сума кредиту(загальний розмір) складає: 6000.00 гривень; стандартна процентна ставка становить 1,9 % в день та застосовується у межах строку кредиту; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою позичальника; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася авто пролонгація; сторони домовились, що у випадку, якщо у Споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 (дев'яносто) календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою Споживача, відповідно до пп. 4.2.2- 4.2.4. Договору. Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту. Відповідно до умов Договору кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані позичальником Кредитодавцю з метою отримання кредиту.
Укладення договору здійснюється Сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується позичальнику через Веб-сайт або Мобільний додаток. Електронна ідентифікація позичальника здійснюється при вході останнього в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Кредитодавцем правильності введення коду, направленого на номер мобільного телефону позичальника, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля входу до Особистого кабінету.
Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Позикодавець зі своєї сторони належним чином виконав свої зобов'язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами договору, що підтверджується відповідними доказами, які додані до позовної заяви. Станом на сьогоднішній день строк повернення грошових коштів за договором наступив, але відповідач не виконує свої зобов'язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.
24.01.2022 було укладено договір №24-01/2022 відповідно до якого ТзОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило на користь ТзОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №4313623.
10.01.2023 було укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого ТзОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №4313623. Таким чином, ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до Відповідача за договором №4313623.
З моменту отримання права вимоги до Відповідача, Позивачем не здійснювалося жодних додаткових нарахування штрафних санкцій та / або відсотків. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №4313623 від 14.06.2021 р., що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 19791,28 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 6000,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 13680,00 грн.; інфляційні збитки - 96,00 грн.; нараховані 3% річних - 15,28 грн. Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідаeча заборгованості за кредитним договором, заборгованість за яким була нарахована попередніми кредиторами. Враховуючи наведене просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за Договором №4313623 від 14.06.2021 у розмірі 19791,28 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн. витрати на правову допомогу у розмірі 9000,00 грн.
04.02.2025 року відповідачем подано до суму письмові пояснення, у яких зазначає, що не погоджується і позовними вимогами ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР».
Відповідачем зазначається, що 14.06.2021 року між ним та ТзОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» був укладений договір №4313623 у електронному вигляді, таким чином було пред'явлено від нього всі його документи та надані паспорт, ідентифікаційний номер, місце реєстрації електронна пошта та банківська карта з номером дати випуску та кодом, а також номер телефону для зв'язку. Таким чином було переведено на його карту 6 000,00 грн. через термінал EU Pal.
Згідно Договору №4313623 у розмірі 6 000,00 грн. під 0,01% на 30 днів від 14.06.2021 року. Згідно Договору від 14.06.2021 року №4313623 ТзОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» він мав би отримати письмово копію договору та рекомендацій, пояснення та роз'яснення та його адресу по місцю реєстрації. Але він їх не отримав навіть на електронну пошту. Тобто всі дані відповідача у них є, а у нього на руках немає нічого.
Крім того, відповідачем зазначається, що він не отримував листи, перехід одної компанії ТОВ на інших ТОВ, тому вважає, що ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» не виконало свої обов'язки за Договором №4313623 від 14.06.2021 року не надавши реквізити чи копію договору та інших даних у письмовому вигляді для погашення коштів. Не отримавши листа у письмову вигляді на адресу по його місцю реєстрації він не знав куди оплачувати та на які рахунки. Просить надати рахунок для повернення коштів у розмірі 6 000,00 грн. під 0,01 % (30 днів) та скасувати позов.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити.
Відповідач у судовому засіданні заперечив проти позову.
Суд, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Судом встановлено, що на підставі Договору про надання споживчого кредиту №4313623 від 14.06.2021 року, укладеного між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 в електронній формі та підписаного останнім електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора М632912, відповідач отримав кредит в сумі 6 000,00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на його платіжну картку № НОМЕР_1 на строк 30 днів, із встановленням стандартної процентної ставки 1.90% в день та зниженої процентної ставки 3,71% в день.
Додатком №1 до Договору про надання споживчого кредиту №4313623 від 14.06.2021 року позивачем долучено Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, яку також відповідачем підписано електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора М632912.
Із зазначеної таблиці встановлено, що сторонами погоджено суму кредиту - 6 000,00 грн. із строком кредитування - 30 днів та сплатою процентів у розмірі 18,00 грн.
Також, 14.06.2021 року ОСОБА_1 в електронній формі підписано електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора М632912 Паспорт споживчого кредиту, у якому міститься детальна інформація щодо умов укладення Договору про надання споживчого кредиту.
З копії листа ТОВ «ФК «Контрактовий дім» від 05.09.2024 року № 7/5673, адресованого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» вбачається, що 14.06.2021 року була здійснена успішна операція, згідно договору ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» №087/20-П від 08.07.2020 року, а саме переказ на картку НОМЕР_1 на суму 6 000,00 грн.; номер транзакції 955602741.
Із розрахунку заборгованості за Договором №4313623 від 14.06.2021 року за яким боржником є ОСОБА_1 встановлено, що станом на 12.10.2021 року у відповідача наявна заборгованість у розмірі 19 680,00 грн. яка складається із заборгованості за основним боргом у розмірі 6000,00 грн. та процентах в розмірі 13 680 грн.
Крім того із розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за Договором №4313623 від 14.06.2021 року вбачається, що за користування кредитними коштами нараховані 3% річних за період з 24.01.2022 року по 23.02.2022 року в розмірі 15,28 грн. та інфляційні збитки за період з 24.01.2022 року по 23.02.2022 року в розмірі 96,00 грн.
24.01.2022 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» був укладений Договір факторингу № 24-01/2022, за умовами якого право грошової вимоги до боржників, зазначених у Реєстрі Боржників, за договорами про надання фінансових послуг, у тому числі і за договором, укладеним з Відповідачем, перейшли до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ».
24.01.2022 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» підписано Акт приймання передачі Реєстру боржників в електронному вигляді за Договором факторингу № 24-01/2022 від 24.01.2022 року.
24.01.2022 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» підписано Акт приймання передачі Реєстру боржників за Договором факторингу № 24-01/2022 від 24.01.2022 року.
Згідно реєстру боржників до Договору факторингу № 24-01/2022 від 24.01.2022 року ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором №4313623 від 14.06.2021 року у розмірі 19 680,00 грн., яка складається із заборгованості за основним боргом у розмірі 6000,00 грн. та процентах в розмірі 13 680 грн.
10.01.2023 між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «Коллект Центр» був укладений Договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, за яким право вимоги щодо стягнення заборгованості з боржників, указаних у відповідних Додатках було відступлено Позивачу.
Згідно Реєстру боржників до Договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 року (п.64266) та розрахунку заборгованості, Позивач набув права грошової вимоги до Відповідача за договором №4313623 на суму 19 791,28 грн, яка складається із заборгованості за основним боргом у розмірі 6000,00 грн. та процентах в розмірі 13 680 грн. та 111,28 грн. відповідальність за порушення грошового зобов'язання згідно зі ст. 625 ЦК України.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем, права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначено Законом України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року (надалі - Закон № 675-VIII), який набрав чинності 30 вересня 2015 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону № 675-VIII електронна комерція - це відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру; електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно ч. 2, 4 ст. 8 Закону № 675-VIII покупець (замовник, споживач) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції, який приймає (акцептує) пропозицію іншої сторони щодо укладення електронного договору, зобов'язаний повідомити про себе інформацію, необхідну для його укладення.
Фізична особа повинна надати інформацію про себе, необхідну для вчинення електронного правочину, створення електронного підпису, ідентифікації в інформаційній системі суб'єкта електронної комерції, шляхом введення (створення) особою спеціального набору електронних даних, а також вчинення інших дій у такій системі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно ч. 6 ст. 11 Закону № 675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Зі змісту зазначеної норми вбачається, що законом передбачено три різні способи акцепту пропозиції на укладення електронного договору.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону № 675-VIII у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону № 675-VIII).
Згідно ст. 12 Закону № 675-VIII якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Частиною 1 ст. 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19), електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону України «Про електронну комерцію», є оригіналом такого документа.
Статтею 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб'єктами господарювання на підставі договору. Договір про надання фінансових послуг укладається виключно в письмовій формі: 1) у паперовому вигляді; 2) у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг»; 3) шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; 4) в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Статтею 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
У частинах 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Отже, між сторонами вказаних договорів (позики та кредитних договорів) було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договорів, які оформлені ними в електронній формі з використанням електронних підписів.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, що передбачено ЦК України.
Згідно приписів статей 526, 530, 610 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Укладення кредитних договорів онлайн знаходиться в рамках правового поля України. Сторони електронних правочинів відповідають за невиконання своїх зобов'язань у порядку визначеному законодавством України або укладеним договором. Повернення позики за електронним договором є обов'язковим.
Згідно ч.1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до статті 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Так, судом встановлено, що 14.06.2021 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 був укладений Договір про надання споживчого кредиту №4313623 в електронній формі і який підписаний відповідачем шляхом використання одноразового ідентифікатора М632912, що відповідає вимогам ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію».
Без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора без здійснення входу відповідача на веб-сайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету укладання договору між сторонами є технічно не можливим. Належних і документальних доказів на спростування тверджень позивача щодо наявності на договорі електронного цифрового підпису одноразового ідентифікатора відповідачем не надано.
У вказаному договорі сторонами погоджено всі істотні умови щодо суми і строку кредиту сплати відсотків за користування кредитом/позикою, розмір і тип процентної ставки.
Згідно зі п.п. 10.1., 10.6. п. 10 Кредитного договору №4313623 від 14.06.2021 року цей Договір складений українською мовою, підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до реквізитів вищезазначеного Кредитного договору, ОСОБА_1 підписав договір електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора М632912.
Підпунктом 10.8. п. 10 Кредитного договору передбачено, що підписанням цього Договору клієнт підтверджує, зокрема, що перед укладенням цього Договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація: а) за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до ст.9 Закону України «Про споживче кредитування; б) вказана в ч.1, 2 ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та розміщена на Веб-сайті; - він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, ТзОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», що розміщені на Веб-сайті та затверджені наказом №53-0Д від 16.01.2020 року, повністю розуміє їх, погоджується з ними і зобов'язується неухильно їх дотримуватися; - дані, що стосуються його особи (дані паспорту, РНОКПП, ПІБ, місце проживання, інше), зазначені в преамбулі, та реквізитах сторін цього Договору є актуальними, правильними та відповідають дійсності. Споживач погоджується, що наявність помилок та/або неточностей, та/або описок в таких даних, не пливають на зобов'язання Споживача, передбачені цим Договором; - він погоджується, що у випадку передбаченому пп.2 п.5.1. Договору для Товариства не наступає прострочення кредитора; - він погоджується, що у випадку допущення ним прострочення виконання зобов'язань за цим Договором, Товариство має право передавати інформацію про прострочену заборгованість його близьким родичам, зокрема про розмір простроченої заборгованості (розмір кредиту, проценти за користування кредитом, розмір комісії та інших платежів, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту), розмір неустойки та інших платежів, що стягуються при невиконанні зобов'язання за цим Договором або відповідно до закону; - він не заперечує проти права Товариства залучати до врегулювання простроченої заборгованості колекторську компанію у разі невиконання зобов'язань за цим Договором; - йому відомо про передбачену статтею 182 Кримінального кодексу України відповідальність за незаконне збирання, зберігання, використання, поширення ним конфіденційної інформації про третіх осіб, персональні дані яких будуть передані ним Товариству в процесі укладання, виконання та припинення цього Договору.
Таким чином, судом встановлено, що договір між первісним кредитором та відповідачем ОСОБА_1 укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому відповідач через особистий кабінет на веб-сайті первісного кредитора подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого первісний кредитор надіслав відповідачу за допомогою засобів зв'язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який заявник використав для підтвердження підписання кредитного договору.
Відтак, без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір не був би укладеним сторонами, а тому такі дії відповідача відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цих договорів у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідачки.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).
Окрім цього, звертаючись до суду з позовом, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» надано належні докази, які підтверджують право вимоги позивача за кредитним договором, а також наявність у відповідача грошового зобов'язання та заборгованості перед позивачем.
Отримання відповідачем грошових коштів у порядку та на умовах, що визначені укладеним договором сторонами не оспорюється.
Однак, відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, у передбачені в договорі строки грошові кошти (кредит) та нараховані відсотки не повернув, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість, яка не сплачувалась ні новому, ні попередньому кредитору.
Крім того, п. 2.1 Договору про надання споживчого кредиту №4313623 від 14.06.2021 року передбачено, що кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані Споживачем Товариству з метою отримання кредиту. Факт перерахування коштів на картковий рахунок відповідача підтверджується листом ТОВ «ФК «Контрактовий дім».
Як встановлено судом відповідачем укладено Договір про надання споживчого кредиту №4313623 від 14.06.2021 року на підставі якого ним отримано кредит на суму 6 000,00 грн., однак він не виконував належним чином взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 6000 гривень, відтак, суд приходить до переконання, що заборгованість за надані кредитні кошти на підставі вказаного договору підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо заборгованості за нараховані відсотки слід зазначити наступне.
Пред'являючи вимоги про стягнення заборгованості, крім заборгованості за основним боргом, позивач просив стягнути заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Такі висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 р по справі № 300/438/18.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18, вказала, що поняття «строк договору», «строк виконання зобов'язання» та «термін виконання зобов'язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.
Поняття «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання» охарактеризовані у ст. 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18.01.2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
В постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 352/1950/15-ц (провадження № 61-2973св22) зазначено, що договір, як приватноправова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, має на меті забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Тлумачення правочину - це з'ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). Потреба в тлумаченні виникає в разі різного розуміння змісту правочину його сторонами, зокрема при невизначеності і незрозумілості буквального значення слів, понять і термінів. Згідно з ч. 1 ст. 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст. 213 цього Кодексу.
Звертаючись з позовом, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» посилалося на наявність у позичальника заборгованості за звичайними відсотками, нарахованими за користування кредитами, що підтверджується також наданим, як доказ, розрахунком. Однак, заявлена до стягнення сума відсотків нарахована як за період до прострочення боржника, так і за період після такого прострочення за кредитним договором.
Згідно з пунктом 3.1 Договору про надання споживчого кредиту нарахування процентів здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту (включаючи періоди пролонгації та автопролонгації), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році.
Як зазначено в пункті 3.2 Договору про надання споживчого кредиту до періоду розрахунку процентів включається день надання та день фактичного повернення кредиту, але не включається дата повернення кредиту, вказана в Графіку платежів, крім випадку, якщо в межах строку надання кредиту, визначеного у пункті 1.4 Договору, відбулася пролонгація строку кредиту відповідно до п. 4.2 цього Договору, де проценти нараховуються і за дату повернення кредиту, вказану в Графіку платежів. У випадку якщо день надання та день повернення кредиту співпадають, нарахування процентів здійснюється за один день.
За умовами п. 1.4 цього кредитного договору строк кредиту складає 30 днів. Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком № 1 до цього Договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в розділі 4 цього Договору.
Аналогічні умови щодо строку кредитування строком на 30 днів з можливістю пролонгації та автопролонгації визначені у Паспорті споживчого кредиту, який підписаний електронним підписом кредитодавця та споживача ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 1.5.1 Договору про надання споживчого кредиту стандартна процентна ставка становить 1,90% в день застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього Договору, якщо не виконані умови для застосування зниженої процентної ставки; у межах нового строку кредиту, якщо відбулась пролонгація за ініціативою Споживача, відповідно до п. 4.2 Договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулась автопролонгація, відповідно до п. 4.3 Договору.
Згідно п.1.5.2. Знижена процентна ставка 0,01 % в день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо Споживач у межах строку, визначеного в п.1.4 Договору або протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку, здійснить повне погашення кредитної заборгованості або протягом такого строку за ініціативою Споживача відбудеться продовження строку кредиту на новий строк, Споживач як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Споживач за стандартною процентною ставкою до дати фактичного повернення кредиту, але в будь-якому випадку не більше ніж за період строку кредиту, зазначеного в п.1.4 Договору,а у випадку пролонгації - до дати пролонгації (не включно), буде перераховано за зниженою процентною станкою. У випадку невиконання Споживачем умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для Споживача здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших споживачів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, Споживач розуміє та погоджується, що застосування стандартної процентної ставки без знижки не можна вважати зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для Споживача, оскільки надання кредиту за цим Договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки, а можливість отримання індивідуальної знижки забезпечена для Споживача лише як для учасника Програми лояльності та лише за умови виконання вимог для її застосування, передбачених цим Договором. Якщо Споживач є учасником Програми лояльності - розмір зниженої процентної ставки зазначений в Договорі має значення, що є меншим за розмір стандартної процентної ставки, зазначеної в Договорі. Якщо Споживач не є учасником Програми лояльності, розмір зниженої процентної ставки дорівнює розміру стандартної процентної ставки, у зв'язку з чим цей підпункт Договору носить технічний характер та не має юридичного змісту для Споживача.
Із змісту укладеного між сторонами кредитного договору та Паспорту споживчого кредиту вбачається, що строк кредитування встановлено 30 днів і за спливом цього строку позичальник зобов'язався повернути кредит в загальному розмірі 6 018,00 грн, з яких: 6 000 грн тіло кредиту, 0,18 грн - проценти за користування кредитом.
Пунктом 4.1. договору передбачено, що строк кредиту може бути продовжено за ініціативою позичальника на кількість днів, зазначену в п.1.4. цього Договору, якщо між Сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження в порядку визначеному п.п. 4.2. (п.п. 4.2.1.-4.2.3) цього Договору або в порядку авто пролонгації на кількість днів та відповідно до умов визначених в п.4.3 (пп.4.3.1.-4.3.2.) Договору.
В той же час, у п.4.3.1 Договору про надання споживчого кредиту №4313623 від 14.06.2021 року передбачено, що якщо у споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на наступний календарний день, що слідує за днем закінченням такого строку, але не більше ніж на 90 календарних днів поспіль, крім випадку якщо в цей день повинна відбутись пролонгація строку кредиту за ініціативою Споживача, відповідно до пп. 4.2.2.-4.2.4. Договору. Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту.
Згідно пп. 4.3.2. Договору про надання споживчого кредиту №4313623 від 14.06.2021 року споживач дає згоду на автопролнгацію строку кредиту на умовах, передбачених в пп. 4.3.1. Договору. Споживач вважається таким, що прострочив повернення кредиту, якщо після закінчення періоду автопролонгації у Споживача наявна заборгованість за кредитом та відбулось продовження строку кредиту за ініціативою Споживача, у пордяку передбаченому п. 4.2. Договору.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 травня 2022 року у справі № 944/3046/20 (провадження № 61-19719св21) зроблено висновок, що у разі, якщо з'ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у ч. 3, 4 ст. 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення "contra proferentem". "Contra proferentem" (лат. "verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem") - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав. Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" ("no individually negotiated"), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін". Тобто contra proferentem має застосовуватися у разі, якщо є два різні тлумачення умови (чи умов) договору, а не дві відмінні редакції певної умови (умов) договору, з врахуванням того, що: contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність; contra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань); contra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою; у разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань.
Отже, при стягненні заявленої позивачем заборгованості за нарахованими процентами необхідно ґрунтуватися на чітко обумовлених між контрагентами кредитних договорів умовах, якими визначено ціну кредиту і строк кредитування саме у 30 днів відповідно, а не завуальованими умовами, які дозволяють кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму вартості кредиту. Такий механізм не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Як встановлено судом, строк кредитування за Договором про надання споживчого кредиту №4313623 від 14.06.2021 року був погоджений сторонами та становив 30 днів (п.1.4.Договору). Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування позикою та зміну дати повернення всієї суми кредиту матеріали справи не містять.
За змістом ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У постанові об'єднаної палати КГС ВС від 02.10.2020 № 911/19/19 зазначено, що суд має з'ясувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.
Та обставина, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, не позбавляє позивача обов'язку надати суду належні та допустимі докази щодо розміру заборгованості за відсотками, оскільки саме таким чином діють принципи диспозитивності та змагальності сторін у цивільному процесі.
Тому з підстав, заявлених в позові, з позичальника підлягають стягненню проценти, які є звичайною платою за користування грошима, нараховані за період до прострочення боржника відповідно до умов договору та частини першої ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а саме за період з 14.06.2021 до 14.07.2021 року у розмірі 3 420,00 грн. згідно Договору про надання споживчого кредиту №4313623 від 14.06.2021 року (6 000,00 грн.*1,90%*30).
Що стосується вимог позову в частині стягнення з відповідача інфляційних збитків та 3% річних слід зазначити наступне.
Згідно з наданими розрахунками на підтвердження сум заборгованості, передбачених статтею 625 ЦК України, стягнення здійснюється за період з 24.01.2022 року по 23.02.2022 року. Позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних за порушення зобов'язання з повернення заборгованості за кредитним договором, що складає 15,28 грн, а також нараховані на заборгованість інфляційні втрати, що становлять 96,00 грн.
Відповідно до ч. 2ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Оскільки судом вирішено стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором за період з 14.06.2021 до 14.07.2021 року у сумі 9 420,00 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 6 000,00 грн., та заборгованості за відсотками у розмірі 3 420,00 грн., відтак із врахуванням заявлених вимог позову з відповідача на користь позивача підлягають стягненню за період з 24.01.2022 року по 23.02.2022 року 3% річних за порушення зобов'язання з повернення заборгованості за кредитним договором в розмірі 15,28 грн, а також нарахованих на заборгованість інфляційних втрат у розмірі 96,00 грн.
Відповідно до ч.1. ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позов задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 166 гривень 63 копійки (9 531,28 грн./19 791,28 грн.= 0,4816; 0,4816*2 422,40= 1 166,63 грн.)
Щодо витрат на правничу допомогу, то слід зазначити наступне.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат(частина друга статті 137 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У частині четвертій статті 62 ЦПК України передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні, відповідно до статті 1 якого договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності) (частина третя статті 4зазначеного Закону).
Відповідно до статті 13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Тлумачення наведених норм дає підстави для висновку, що до судових витрат на професійну правничу допомогу віднесено витрати на правничу допомогу адвоката, і така допомога надавалася саме тим адвокатом (адвокатами), з яким укладено договір про надання правової допомоги або з відповідним адвокатським бюро чи об'єднанням.
Такі висновки викладені Верховним Судом України у постанові від 31 травня 2023 року у справі №757/13974/21-ц.
Згідно договору №02-09/2024-8 від 02 вересня 2024 року про надання правничої допомоги правову допомогу позивачу у справі надавала фізична особа-підприємець ОСОБА_2 .
У постанові Великої Палати Верховного Суду України від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 зазначено, що витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані у порядку частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 ЦПК України.
В матеріалах справи відсутні докази, що фізична особа-підприємець Калітна Олена Володимирівна є адвокатом.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 9 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
На підставі викладеного, керуючись ст. 526, 527, 530, 536, 610-611, 625, 628, 629, 634, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», ст. 81, 141, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», місцезнаходження: м.Київ, вул.Мечнікова, буд.3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926, заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту №4313623 від 14.06.2021 року в розмірі 9 531 (дев'ять тисяч п'ятсот тридцять одна) гривня 28 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», місцезнаходження: м.Київ, вул.Мечнікова, буд.3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926, витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 166 гривень 63 копійки.
В решті вимог позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», місцезнаходження: м.Київ, вул.Мечнікова, буд.3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .
Суддя Татарінова О.А.