Справа №: 343/718/25
Провадження №: 1-кп/343/96/25
29 квітня 2025 року м.Долина
Долинський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
з участю: прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Долина Івано-Франківської області кримінальне провадження № 12025091160000084, внесене до ЄРДР 24.03.2025 року, про обвинувачення
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Делева Тлумацького району Івано-Франківської області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, який має середню спеціальну освіту, працюючого механіком на підприємстві ТОВ «ІІК «Нова технологія», одруженого, що має на утриманні 2 неповнолітніх дітей, несудимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,
ОСОБА_5 умисно не виконав постанову суду, що набрала законної сили.
Кримінальне правопорушення вчинено за таких обставин.
Постановою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 28.05.2024 року в справі № 353/508/24, що набрала законної сили 08.06.2024 року, ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адмiнiстративні правопорушення, та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Будучи належним чином ознайомленим з даною постановою, розуміючи, що його позбавлено права керування транспортними засобами, оскільки безпосередньо приймав участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, з метою невиконання постанови суду про позбавлення права керування транспортними засобами, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами, їх об'єднаннями на всій території України, ОСОБА_5 продовжив керувати транспортними засобами, а саме: 24.03.2025 року о 07:05 год., керуючи транспортним засобом марки «ВАЗ 21063», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався автодорогою Р-21 сполученням Долина-Хуст, де перед поворотом на вул. Назарія Яремчука в с.Старий Мізунь Калуського району Івано-Франківської області був зупинений працівниками сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 (м.Долина) Калуського РВП ГУНП України в Івано-Франківській області за порушення п. 2.3 «в» Правил дорожнього руху - користування ременем пасивної безпеки, за що був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП.
11 квітня 2025 року між прокурором Долинського відділу Калуської окружної прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_7 та підозрюваним ОСОБА_5 було укладено угоду про визнання винуватості, згідно з якою підозрюваний під час досудового розслідування повністю визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, а саме: в умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення.
Сторони узгодили призначення обвинуваченому покарання в межах, встановлених санкцією ч. 1 ст. 382 КК України, а саме у вигляді позбавлення волі на строк 1 рік, із застосуванням відносно обвинуваченого ст. 75 КК України та звільненням його від відбування покарання з випробуванням і покладенням обов'язків, що передбачені ст. 76 КК України.
В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину за викладених в обвинувальному акті обставин. При цьому пояснив, що на час вчинення даного правопорушення знав про те, що постановою суду позбавлений прав керування транспортними засобами, розуміє, що вчинив неправильно, щиро розкаюється у вчиненому, обіцяє до відновлення прав керування за кермо більше не сідати та просить затвердити угоду про визнання винуватості.
Захисник ОСОБА_4 та прокурор ОСОБА_3 просили затвердити угоду про визнання винуватості.
Вирішуючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Пунктом 1 ч. 4 ст. 469 даного Кодексу передбачено, що угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, що згідно ст. 12 КК України, є нетяжким злочином, потерпілі у кримінальному провадженні відсутні, а тому сторонами дотримано вимоги ч. 4 ст. 469 КПК України.
Не встановлено судом порушень вимог ч. 5 ст. 469 КПК України, оскільки угоду про визнання винуватості укладено після повідомлення ОСОБА_5 про підозру і до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
Також сторонами дотримано вимог положень ст. 472 КПК України, оскільки в угоді зазначено її сторони, сформульовано підозру та її правову кваліфікацію із зазначенням частини статті закону України про кримінальну відповідальність, істотні для кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним винуватості у вчиненні злочину, узгоджене покарання та згоду обвинуваченого на його призначення, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, наслідки невиконання угоди. В угоді зазначено дату її укладення і вона скріплена підписами сторін.
Укладення угоди між прокурором та підозрюваним є добровільним, що підтвердили сторони в судовому засіданні.
Невідповідності інтересам суспільства умов угоди чи порушення прав, свобод або інтересів сторін та інших осіб у судовому засіданні не встановлено.
Підстав вважати, що укладення угоди про визнання винуватості не було добровільним, у суду немає.
При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені п.п. 1-4 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Крім того, суд бере до уваги той факт, що узгоджені сторонами вид і міра покарання відповідають ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, який працює механіком на підприємстві ТОВ «ІІК «Нова технологія», одружений, має на утриманні 2 неповнолітніх дітей, позитивно характеризується по місцю проживання, на обліку в психіатричному та наркологічному кабінетах не числиться, несудимий.
При цьому в угоді також враховано обставини, що пом'якшують покарання: щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Таким чином судом встановлено, що умови угоди про визнання винуватості відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження в підготовчому судовому засіданні, у відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором і обвинуваченим, та призначення обвинуваченому ОСОБА_5 узгодженої сторонами міри покарання у вигляді позбавлення волі на строк 1 рік із застосуванням ст. 75 КК України та звільненням його від відбування призначеного покарання з випробуванням на іспитовий строк 1 рік, якщо він протягом цього строку не вчинять нового злочину і виконає покладені на нього згідно ст. 76 КК України такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти цей орган про зміну місця проживання та роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Визначаючи обвинуваченому ОСОБА_8 іспитовий строк тривалістю 1 рік, суд виходить з того, що він раніше несудимий, у вчиненому розкаявся, а також враховує відсутність обтяжуючих покарання обставин та наявність 2 обставин, що пом'якшують покарання.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 не обирався, судові витрати та речові докази в даному кримінальному провадженні відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 373-374,475, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд
Затвердити угоду про визнання винуватості від 11 квітня 2025 року, укладену між прокурором Долинського відділу Калуської окружної прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_7 та підозрюваним ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцем с.Делева Тлумацького району Івано-Франківської області, жителем АДРЕСА_1 .
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 Кримінального кодексу України, та призначити йому узгоджене сторонами покарання у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 1 (одного) року не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього у відповідності до ст. 76 КК України обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України, до Івано-Франківського апеляційного суду через Долинський районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя: