Справа № 308/5252/25
1-кс/308/2542/25
28 квітня 2025 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, клопотання старшого слідчого Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_6 , погоджене прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони про застосування щодо
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чернівеці, проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, із середньою освітою, розлученого, раніше не судимого, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, який перебуває на посаді - кухара їдальні 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,
встановив:
З розглядуваного клопотання та матеріалів доданих до нього з'ясовано, що 30.06.2024 ОСОБА_4 призваний на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_2 , того ж дня наказом командира військової частини НОМЕР_1 за № 94, ОСОБА_4 призначено на посаду - кухаря господарчого відділення взводу матеріально - технічного забезпечення 1 піхотного батальйону, зараховано до списків особового складу, взято на всі види забезпечення. В подальшому наказом командира військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_4 увільнено від займаної посади та призначено на посаду кухара їдальні 1 стрілецького батальйону. Таким чином, з моменту призову ОСОБА_4 на військову службу за мобілізацією, на особливий період, та його відправлення до військової частини НОМЕР_1 , тобто з 30.06.2024, ОСОБА_4 набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період. ОСОБА_4 , діючи всупереч інтересам служби та наведеним вимогам Статутів Збройних Сил України та законів України, став на шлях вчинення кримінального правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, за наступних обставин. Так, солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби під час мобілізації, на особливий період, в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 49, 127, 128, 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, не бажаючи переносити труднощі військової служби, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, без дозволу командування та начальників, яким підпорядкований за службою, без поважних причин, в умовах воєнного стану, 08.11.2024 о 08:00 год. не з'явився на службу з основної щорічної відпустки (терміном на 15 діб з урахуванням 2 діб на дорогу з 21.10.2024 по 06.11.2024 року) до місця тимчасового розташування військової частини НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_2 та був відсутній без поважних причин до 29.01.2025, до моменту з'явлення до Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) ТУ ДБР у м. Львові, проводячи час на власний розсуд, не пов'язуючи свою діяльність з проходженням військової служби, чим вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, а саме: нез'явлення вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану. 01.04.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру за ч. 5 ст. 407 КК України.
Окрім цього в клопотанні зазначено про існування обґрунтованості підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, а також існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив таке задовольнити.
Захисник підозрюваного у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання.
Підозрюваний у судовому засіданні підтримав позицію свого захисника.
Заслухавши думку прокурора, заперечення підозрюваного та його захисника, дослідивши клопотання та матеріали, додані до нього, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Витягом з ЄРДР стверджується, що Шостим слідчим відділом (з дислокацією у м. Ужгороді) ТУ ДБР, розташованого у м. Львові, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62024140160001036, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 20.12.2024, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
01.04.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
10.04.2025 ОСОБА_4 постановою слідчого оголошений в розшук, а кримінальне провадження відносно останнього зупинено.
14.04.2055 слідчим суддею постановлено надати дозвіл на затримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
У відповідності до ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.
КПК України встановлює обов'язок розглядати обґрунтованість підозри, яка за визначенням ЄСПЛ «є необхідною умовою законності тримання під вартою» (справа «Нечипорук і Йонкало проти України», 42310/04, § 219, 21.04.2011р.).
Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57).
На підтвердження обґрунтованості підозри в інкримінованому підозрюваному кримінальному правопорушенні, слідчим до клопотання додано ряд доказів, зібраних під час досудового розслідування, зокрема така підтверджується повідомленням командування військової частини, службовим розслідування за фактом самовільного залишення військової частини, допитами свідків тощо.
Сукупність фактичних даних, які містяться в наведених доказах, є достатньою для висновку про причетність підозрюваного до кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Разом з цим слідчий суддя зауважує, що стандарт доведення обґрунтованості підозри є нижчим від стандарту доведеності винуватості поза розумним сумнівом та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку.
Окрім того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» Європейський Суд з прав людини зазначив, що поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Слідчий суддя враховує, що при обранні запобіжного заходу заявлений прокурором в судовому засіданні ризик того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду знайшов своє підтвердження з огляду на процесуальну поведінку останнього (зокрема не з'явлення до слідчого за викликом, що зумовимо постановлення слідчим суддею ухвали про дозвіл на затримання підозрюваного для його участі в розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу). Окрім цього наявність цього ризику зумовлена тим, що злочин, який інкримінується підозрюваному, є тяжким і передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного уникнути відповідальності за вчинене, зокрема шляхом виїзду за кордон, як і поза межами пункту пропуску через державний кордон України, у зв'язку з межуванням області з іншими країнами.
Також, на думку суду, наявним є ризики незаконного впливу підозрюваного на учасників кримінального провадження, оскільки перебуваючи на волі підозрюваний може чинити психологічний тиск на свідків, в тому числі й шляхом вмовлянь, погроз або підкупу, з метою зміни даних ними слідству показів, або надання ними неправдивих показань, що зрештою утруднить встановлення об'єктивної істини у даному кримінальному провадженні й свідчить про наявність ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Слідчий суддя враховує, що підозрюваний раніше не судимий.
В рішенні у справі «Лабіта проти Італії» Європейський суд з прав людини вказує, що тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.
В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Так, наразі в Україні триває воєнний стан, вчинення підозрюваним злочину в означений час засуджується законом і суспільством.
При цьому слідчий суддя вважає, що застосування альтернативних запобіжних заходів, не пов'язаних з ізоляцією підозрюваного від суспільства, на думку слідчого судді, буде недостатнім для попередження вищевказаних ризиків.
Таким чином, наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, а також наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а також недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання таким ризикам, свідчить про підставність обрання запобіжного заходу підозрюваному у виді тримання під вартою на строк до 60 днів.
При цьому слідчий суддя враховує, що вік та стан здоров'я підозрюваного не перешкоджають перебуванню такого в умовах тримання під вартою.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 183 КПК України взяття під варту як запобіжний захід може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно з абз. 8 ч. 4 ст. 183 КК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Тож, враховуючи, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, слідчий суддя не визначає розмір застави, як альтернативний триманню під вартою запобіжний захід.
Відповідно до ст. 205 КПК України ухвала слідчого судді, суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 186, 193, 196, 197, 309 КПК України, слідчий суддя
постановив:
Обрати щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, в межах строку досудового розслідування, а саме до 26.06.2025 включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1