Справа № 308/4653/25
1-кс/308/2351/25
25 квітня 2025 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , при секретарі судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах власника майна ОСОБА_4 , подане у кримінальному провадженні №12025070000000088, про скасування арешту майна,
встановив:
18.04.2025 представник власника арештованого майна звернувся до слідчого судді із вищевказаним клопотання, в якому просить частково ( в частині користування таким) скасувати арешт, накладений за ухвалою слідчого судді від 03.04.2025 на автомобіль марки «OPEL ZAFIRA» з д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_4 , так як необхідні слідчі дії з т/з проведені, а ОСОБА_4 автівка необхідна для надання послуг приватного перевезення пасажирів, оскільки він є інвалідом ІІ групи і вказана діяльність є єдиною для нього.
Від адвоката ОСОБА_3 надійшла заява про розгляд клопотання за його відсутності, заявлені вимоги підтримує.
Представник сторони обвинувачення у кримінальному провадженні №12025070000000088в судове засідання повторно не з'явився.
Дослідивши матеріали клопотання та додані до нього докази, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.04.2025 у справі №308/4653/25 (провадження 1-кс/308/8174/25) накладено арешт на вилучені в ході огляду місця події за адресою м. Ужгород, вул. Василя Балоги, 4а речі, зокрема на автомобіль марки «OPEL ZAFIRA» з д.н.з. НОМЕР_1 .
Задовольняючи клопотання про арешт майна слідчий суддя виходив з того, що серед іншого автомобіль має значення речового доказу у даному кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Вказана норма пов'язує право слідчого судді на скасування арешту майна, із можливістю надання учасникам процесу, доказів та відомостей, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба та доведеності перед слідчим суддею їх
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Слідчий суддя зауважує, що прокурор, слідчий у к/п в судове засідання не з'явився обґрунтування подальшої необхідності арешту майна суду не надав, тобто проявили індиферентне ставлення щодо розглядуваного клопотання
При цьому слідчий суддя враховує, що власником автомобіля марки «OPEL ZAFIRA» з д.н.з. НОМЕР_1 є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію т/з серії НОМЕР_2 .
Також слідчий суддя враховує, що з копії довідки МСЕК №895072 серії 12 ААГ ОСОБА_4 є особою з інвалідністю другої групи.
Також суд приймає до уваги твердження власника арештованого автомобіля про те, що надання послуг приватного перевезення на вказаній автівці є джерелом його заробітку.
Окрім цього арешт на вилучений автомобіль накладеного за ухвалою від 03.04.2025, а відтак строк у понад два тижні є достатнім для проведення необхідних слідчих дій з означеним.
Відтак стороною обвинувачення на даній стадії досудового розслідування кримінального провадження не доведено подальшу необхідність у забезпеченні кримінального провадження шляхом арешту майна, накладеного за ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.04.2025 у справі №308/4653/25 (провадження 1-кс/308/8174/25), в частині заборони користуватися арештованим майном, а тому слідчий суддя приходить до висновку про можливість скасування арешту в означеній частині.
Більш того стороною обвинувачення не надано слідчому судді доказів на підтвердження необхідності подальшого арешту майна.
Згідно зі ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Положеннями ст.ст. 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю.
Згідно з протоколом Першим Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Слідчий суддя враховує, що згідно з обставин кримінального правопорушення. передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, 25.03.2025 в ході контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту, ОСОБА_4 було затримано в адміністративному порядку працівниками ДПС України. Надалі, 26.03.2025 о 00:44 год. було проведено огляд місця події за адресою м. Ужгород, вул. Василя Балоги, 4а. В ході огляду було виявлено та вилучено, зокрема автомобіль марки «OPEL ZAFIRA» з д.н.з. НОМЕР_1 , тобто такий може бути знаряддям вчинення злочину.
Тож, на думку слідчого судді, на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують подальше втручання у права та інтереси власника з метою забезпечення кримінального провадження, а тому подальший арешт в частині заборони розпорядження арештованим майном, в тому числі шляхом його відчуження, наразі є виправданим, оскільки скасування арешту може зашкодити подальшому проведенню досудового розслідування.
Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24.03.2005 по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.
Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя з метою забезпечення розумного балансу між завданнями кримінального провадження та майновими інтересами володільця арештованого майна, вважає за необхідне задовольнити клопотання щодо скасування арешту в частині заборони володіння та користування автомобілем, залишивши заборону відчуження та розпорядження такого.
Керуючись ст. ст. 174, 309, 376, 394, 395 КПК України, слідчий суддя
постановив:
Скасувати арешт, накладений за ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.04.2025 у справі №308/4653/25 (провадження 1-кс/308/8174/25) у кримінальному провадженні №12025070000000088, на автомобіль марки «OPEL ZAFIRA» з д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині заборони володіння та користування вищевказаним.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1