Справа № 276/2363/24
Провадження № 1-кп/293/98/2025
22 квітня 2025 рокуселище Черняхів
Черняхівський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді ОСОБА_1
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
законного представника потерпілого ОСОБА_4
предстаника потерпілого ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
розглянув у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в с-щі Черняхів кримінальне провадження, внесене до ЄРДР № 12024065460000034 від 06.03.2024 по обвинуваченню ОСОБА_6
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст. 125 КК України
У провадженні суду перебуває кримінальне провадження стосовно ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст. 125 КК України.
19.11.2024 від законного представника потерпілого ОСОБА_7 - ОСОБА_4 надійшло клопотання про повернення обвинувального акта, за змістом якого просить:
повернути прокурору ОСОБА_8 обвинувальний акт відносно вчинення кримінального злочину, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України.
Клопотання мотивоване тим, що у порушення п.5 ч.2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт містить спотворене посилання на мотив вчинення кримінального правопорушення, що є ознакою фальсифікації.
Як на підставу повернення обвинувального акту прокурору заявник вказує, на порушення прокурором його прав згідно із ст. 56 КПК України, яку пов"язує з відмовою у приєднанні доказів, залучення свідків, що ставить під сумнів всебічний розгляд обставин кримінальної справи та всебічне повне і неупереджене розслідування.
Також вказує на порушення прокурором ч. 4 ст. 217 КПК України щодо виділення матеріалів кримінального провадження в окреме провадження, що негативно впливає на повноту досудового розслідування та судового розгляду .
Доводить, що події та обставини на які вказує прокурор в обвинувальному акті є ознаками іншої правової кваліфікації, а саме ст. 296 КК України.
Обвинувачений у судовому засіданні при вирішенні клопотання покладалися на розсуд суду.
Законний представник потерпілого в судовому засіданні подане клопотання підтримав, просив його задовольнити.
Представник потерпілого - адвокат ОСОБА_5 , яка діє на підставі доручення №004-0607369 від 03.12.2024/ ордер серії АМ №1109345 від 04.12.2024 щодо клопотання законного представника потерпілого поклалсь на розсуд суду.
Прокурор в судовому засіданні висловив думку про необґрунтованість та безпідставність заявленого клопотання та просив відмовити у його задоволенні. Зауважив, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України у повному обсязі , тому підстав для його повернення не існує.
Стосовно виділених матеріалів досудового розслідування в окреме провадження, вказав, що прокурор наділений таким правом та те, що виділення таких матеріалів в окреме провадження ніяким чином не вплинуло на повноту досудового розслідування.
Дослідивши зміст клопотання, зміст обвинувального акту відносно ОСОБА_6 , суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК - обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.
За нормами ст. 291 КПК України обвинувальний акт складається слідчим, дізнавачем, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим, дізнавачем.
Підписується обвинувальний акт слідчим, дізнавачем та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.
Обвинувальний акт має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3-1) анкетні відомості викривача (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 8-1) розмір пропонованої винагороди викривачу; 9) дату та місце його складення та затвердження.
До обвинувального акта додається:1) реєстр матеріалів досудового розслідування; 2) цивільний позов, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування; 3) розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу); 4) розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного; 5) довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації. Надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється.
Отже, порядок складання обвинувального акту, відомості, які має містити обвинувальний акт та документи, які додаються до обвинувального акту передбачено ст.291 КПК України. Інших вимог, яким має відповідати обвинувальний акт, КПК України не встановлено.
Тобто, для ухвалення рішення про повернення обвинувального акта прокурору з підстав його невідповідності вимогам КПК, суд має встановити невідповідність форми чи змісту такого обвинувального акта положенням статті 291 КПК України.
Суд зазначає, що завданням підготовчого провадження є перевірка наявності підстав для призначення судового розгляду, в якому суд зобов'язаний перевірити матеріали кримінального провадження, з'ясувати достатність правових підстав для прийняття судових рішень, передбачених частиною третьою статті 314 КПК України.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України.
Таким чином одним з організаційно-розпорядчих питань, що вирішуються судом під час підготовчого судового засідання при визначені можливості призначення обвинувального акту до судового розгляду, є питання відповідності обвинувального акту вимогам кримінального процесуального законодавства. При цьому оскільки вимоги до обвинувального акту встановлюються лише положеннями ст. 291 КПК України, то суд під час підготовчого судового засідання здійснює перевірку обвинувального акту на предмет відповідності саме нормам цієї статті.
Водночас, суд звертає увагу на ті обставини, що підстави для повернення обвинувального акту не можуть тлумачитися та застосовуватися з надмірним формалізмом, оскільки останній може призвести не тільки до безпідставного повернення обвинувального акту, але і до затягування кримінального провадження, що також є неприпустимим для прав та інтересів обвинуваченого.
Зважаючи на те, що п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України визначає можливість повернення обвинувального акту як право, а не обов'язок суду, то підставою для такого повернення не може слугувати будь-яка його невідповідність вимогам КПК України, а лише та, яка дійсно перешкоджає призначенню судового розгляду, і в кожному конкретному випадку суд має перевірити чи дійсно створює перешкоди для судового розгляду певна невідповідність та недоліки обвинувального акту вимогам КПК України, що узгоджується з висловленою правовою позицією у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року у справі № 520/8135/15-к.
Судом встановлено, що обвинувальний акт складено 18.10.2024 року прокурором Хорошівського відділу Коростишівської окружної прокуратури ОСОБА_9 та підписано останнім, відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства, а саме згідно з положеннями ст. 291 КПК України.
В обвинувальному акті відображено всі необхідні відомості, які він має містити, зокрема, анкетні відомості обвинуваченого, потерпілого, викладені всі фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор уважає встановленими, вказана правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статтю закону України про кримінальну відповідальність та сформульовано обвинувачення.
Стосовно формулювання обвинувачення та викладу фактичних обставин кримінального правопорушення суд зазначає, що обставини, на які в своєму клопотанні посилається заявник, як на підставу для повернення обвинувального акту прокурору, а саме щодо мотиву вчинення кримінального правопорушення, можуть бути підтверджені, або спростовані виключно під час судового розгляду кримінального провадження по суті у судовому засіданні. Водночас і питання щодо правильності кваліфікації дій обвинуваченого також вирішується судом за наслідками судового розгляду.
Відповідно до норм ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб, форма співучасті, якщо наявна, та інші обставини та факти, що стосуються вчиненого протиправного діяння, у тому числі розкривають причинно-наслідковий зв'язок між протиправним діянням та наслідками), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, а також вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Системний аналіз ст. 91 КПК України та ст. 291 КПК України дає можливість зробити висновок, що обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, втілюються у такій частині обвинувального акту як виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор уважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
При цьому відповідно до ч. 2 ст. 91 КПК України доказування визначається як інтелектуальний процес, що полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження. І якщо відповідно до ст. 92-94 КПК України сторона обвинувачення у вигляді слідчого та прокурора мають право як збирати, перевіряти та оцінювати докази, то суд має право лише оцінювати зібрані у кримінальному провадженні докази на підтвердження чи спростування обставин, що визначені у ст. 91 КПК України.
Оскільки доказова діяльність суду у кримінальному провадженні починається лише під час судового розгляду обвинувачення по суті та полягає лише в оцінці зібраних доказів, то під час підготовчого судового засідання суд в жодному разі не може встановлювати, спростовувати, підтверджувати, перевіряти по суті ту частину обвинувального акту, в якій прокурор викладає фактичні обставини кримінального правопорушення, правову кваліфікацію та формулювання обвинувачення.
Під час підготовчого судового засідання суд перевіряє лише те, щоб відповідно до ст. 291 КПК України обвинувальний акт містив відповідну частину, яка при цьому не мала б зайвої натуралізації правопорушення та суттєвих суперечностей, що перешкоджають призначенню обвинувального акту до судового розгляду.
Враховуючи, що кримінальне провадження здійснюється на засадах змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, то суд уважає, що прокурор як сторона кримінального провадження, є самостійним у визначені фактичних обставин кримінального правопорушення, правової кваліфікації та формулювання обвинувачення, розкриття характеру дій обвинувачення та суті злочину.
Такий висновок, зокрема, підтверджується і тим, що відповідно до ст. 291 КПК України в обвинувальному акті зазначаються ті фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, які «прокурор вважає встановленими».
Суд, маючи повноваження лише щодо вирішення обвинувачення по суті і лише в межах висунутого обвинувачення, не має права втручатися у дискреційні повноваження прокурора, вказуючи на факти та обставини, що потрібно встановити чи спростувати, змінювати у будь-якій спосіб зміст та обсяг обвинувачення, правової кваліфікації.
Отже, встановлення та виклад фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, формулювання обвинувачення та здійснення правової кваліфікації кримінального правопорушення є дискреційними повноваженнями прокурора, а тому викладаються в обвинувальному акті у такому виді, як це вважає за необхідне саме прокурор.
Як резюмує ВС у постанові від 03.07.2019 року у справі № 273/1053/17, кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов'язувати його змінювати цей обсяг та повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв'язку з неправильною або неповною кваліфікацією дій обвинуваченого, визначення ж обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акту до суду належить виключно до повноважень прокурора.
Таким чином, визначення повноти формулювання обвинувачення, розкриття характеру дій обвинуваченого та суті злочину, підтвердження або спростування обставин та фактів вчиненого кримінального правопорушення на основі зібраних доказів, вирішення питання про достатність доказів на підтвердження ознак та елементів складу кримінального правопорушення здійснюється судом лише під час судового розгляду по суті шляхом оцінки доказів, наданих як стороною обвинувачення так і стороною захисту.
Вирішення цих питань під час підготовчого судового засідання суперечить призначенню цієї стадії кримінального провадження.
Стосовно посилань законного представника потерпілого про порушення прокурором його прав на стадії досудового розслідування згідно із ст. 56 КПК України та порушення норм ч.4 ст. 217 КПК України при виділенні матеріалів досудового розслідування в окреме провадження, суд зазначає, що вказані обставини не є тими правовими підставами для повернення обвинувального акта, як такого, що не відповідає вимогам ст. 291 КПК України.
При цьому суд звертає увагу, що доказів, які вказували б на порушення прокурором тих чи інших норм закону на які, зокрема, вказує заявник, суду останнім не надано.
З аналізу викладеного та змісту клопотання, зазначені заявником підстави для повернення обвинувального акту, не є істотними та такими, що є перешкодою для прийняття судом рішення відповідно до вимог статті 314 КПК України та призначення кримінального провадження до судового розгляду.
Відтак, в задоволенні клопотання законного представника потерпілого про повернення обвинувального акта належить відмовити.
Керуючись ст.ст. 314-316, 369-374 КПК України, суд
1. У задоволенні клопотання законного представника потерпілого ОСОБА_4 про повернення обвинувального акта прокурору - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і окремому оскарженню в апеляційному порядку не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст.392 КПК України.
Повний текст ухвали оголошений: 29.04.2025 об 11:55 год.
Суддя ОСОБА_10