Справа № 167/128/25
Номер провадження 1-кп/167/48/25
29 квітня 2025 року м. Рожище
Рожищенський районний суд Волинської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
потерпілої ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Рожищенського районного суду Волинської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12024030590001197, про обвинувачення
ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1
в с. Лисинці Старокостянтинівського району Хмельницької області, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, непрацевлаштованого, пенсіонера, судимого вироком Рожищенського районного суду Волинської області від 17 жовтня 2023 року за ч. 1 ст. 125, ст. 1261 Кримінального кодексу України (далі - КК) за сукупністю кримінальних правопорушень до остаточного покарання у виді арешту на строк 1 місяць, проживає у АДРЕСА_1 ,
за ст. 1261 КК,
ОСОБА_3 , будучи особою, яка раніше вчиняла домашнє насильство відносно колишньої дружини, а саме: 24 січня та 2 липня 2024 року, за що постановами Рожищенського районного суду Волинської області від 8 лютого та 26 серпня 2024 року його притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 1732 КУпАП, належних висновків не зробив та продовжив систематично вчиняти домашнє насильство.
Так ОСОБА_3 , перебуваючи за місцем свого постійного проживання у квартирі АДРЕСА_2 , в порушення вимог ст. 28 Конституції України та Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», під час словесного конфлікту, який виник на грунті особистих неприязних відносин, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та їх наслідки, бажаючи їх настання, 23 листопада 2024 року приблизно о 14 год. вчинив домашнє насильство відносно колишньої дружини ОСОБА_6 , а саме: умисні дії психологічного характеру, що полягли у висловлюванні на її адресу нецензурною лайкою, словесних образах, погрозах фізичною розправою, приниженні її честі та гідності, що призвело до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої, яке виявилося у формі втоми, фізичного дискомфорту, втрати енергійності, повноцінного сну та відпочинку, що є в безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з домашнім насильством.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 зазначив про визнання своєї винуватості в інкримінованому йому злочині та пояснив, що не пригадує, щоб бив потерпілу, однак мали місце сварки під час яких висловлювався в її адресу нецензурно, проте не вважає це конфліктами чи насильством. Потерпіла інколи ночувала в сусідів, однак з квартири її не виганяв, а туди вона йшла за власним бажанням. Підтвердив, що мав місце випадок, коли плював в їжу потерпілій, а дверну ручку в кімнату потерпілої зламав випадково. Алкоголь вживає приблизно один раз на тиждень. Вважає колишню дружину безтолковою через коло її спілкування, вживання алкоголю, спосіб життя та місце роботи, які йому не подобаються. У власності обвинуваченого є будинок в Хмельницькій області, який успадкував від батьків, однак там він не бажає проживати через значну віддаленість від кордону з Республікою Польща, що зумовлює труднощі в доїзді на сезонні роботи.
Потерпіла ОСОБА_6 в судовому засіданні давала показання про те, що з обвинуваченим одружилися у 1984 році. Потерпілій виділено квартиру для проживання, яку вона згодом приватизувала на усіх членів сім'ї: себе, чоловіка та трьох дітей. З часом ОСОБА_3 став зловживати алкогольними напоями, ображати потерпілу, влаштовувати сварки та бійки. У 1998 році вони розлучилися, проте обвинувачений продовжував проживати в квартирі, оскільки їздив на заробітки і рідко бував вдома. Упродовж кількох останніх років, коли ОСОБА_3 повернувся із заробітків з Польщі, то став регулярно вживати алкогольні напої, принижувати потерпілу, влаштовувати сварки, які супроводжувалися нецензурними образами та погрозами фізичною розправою. Були випадки, що обвинувачений плював у приготовлену їжу, душив потерпілу,не пускав у квартиру,через що вона була вимушена ночувати в сусідів. ОСОБА_6 уникала обвинуваченого, однак він намагався контролювати місце її перебування, вказував на необхідність зміни місця роботи.З метою захисту від протиправних дій колишнього чоловіка поставила замок у свою кімнату, зачинялася зсередини і виходила з неї тоді, коли той спав або його не було вдома. ОСОБА_3 відірвав дверну ручку та розбив замок молотком в кімнаті потерпілої, тому вона змушена носити ручку з собою, щоб потрапити в свою кімнату. ОСОБА_6 просила обвинуваченого, щоб виїхав з будинку, однак побувши в батьківському будинку один-два тижні, знову повертався. Потерпіла боялася за своє життя та здоров'я, реально сприймала погрози обвинуваченого, що він вб'є, не дасть жити, тому під час сварок викликалаполіцейських (приблизно два рази на місяць), які відносно обвинуваченого складали протоколи про адміністративні правопорушення, виносили тимчасові заборонні приписи, але це не давало жодного результату - він продовжував чинити насильство. Були випадки, коли про вчинення домашнього насильства потерпіла не повідомляла в поліцію, оскільки боялася, щоб ОСОБА_3 вчинить більш жорстокі дій відносно неї. Такі події негативно впливають на здоров'я потерпілої: у неї болить серце, утруднюється дихання, постійне відчуття тривоги, погіршення сну і внаслідок цього вона отримувала допомогу в психолога. Вказувала, що їхні спільні діти мешкають за кордоном, а іншого житла, щоб змінити місце проживання, вона не має.
З показань свідка ОСОБА_7 слідує, що вона проживає по сусідству з колишнім подружжям ОСОБА_8 і знає їх приблизно 10 років. Обвинувачений зловживає спиртним і в стані алкогольного сп'яніння кричить, нецензурно ображає та б'є потерпілу, влаштовує в квартирі безлад, вибиває двері в її кімнату. Кілька разів потерпіла показувала свідкові синці, садна і подряпини на голові, руках та розповідала, що це зробив обвинувачений. ОСОБА_7 один раз особисто бачила як ОСОБА_3 на подвір'ї бив потерпілу. У зв'язку з цими обставинами ОСОБА_6 , шукаючи захисту, часто викликає поліцейських, після приїзду яких орієнтовно кілька днів обвинувачений не зачіпає потерпілу. Такі обставини негативно впливають на здоров'я ОСОБА_6 , вона постійно пригноблена та безпорадна.
Свідок ОСОБА_9 давала показання про те, що ОСОБА_6 знає приблизно
7 років, оскільки вони разом працюють. Протягом останнього року потерпіла часто приходить на роботу пригніченою, невиспаною та заплаканою. ОСОБА_6 не менше
10 разів розповідала ОСОБА_9 , що колишій чоловік ОСОБА_3 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, ображає її, вибаває двері, душить та застосовує іншу фізичну силу. Оскільки ОСОБА_6 боїться сама йти додому через погрози з боку обвинуваченого побити чи позбавити її життя, то свідок кілька разів проводила потерпілу до квартири, і, переконавшись, що вона зайшла в свою кімнату та зачинилася на ключ зсередини, йшла у власних справах.
Відповідно до копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1
(а.к.п. 43) обвинувачений ОСОБА_3 та потерпіла ОСОБА_6 розірвали шлюб
19 листопада 1998 року.
У протоколі прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 23 листопада 2024 року (а.к.п. 40) зафіксовано повідомлення ОСОБА_6 про вчинення ОСОБА_3 23 листопада 2024 року приблизно о 13:30 у квартирі АДРЕСА_2 психологічного насильства, що полягало у нецензурних образах та погрозі фізичною розправою.
Згідно з копіями постанов Рожищенського районного суду Волинської області від 8 лютого 2024 року (справа № 167/125/24) та від 26 серпня 2024 року (справа
№ 167/670/24) обвинувачений ОСОБА_3 визнався винуватим за ч. 2 ст. 1732 КУпАП за вчинення 24 січня та 2 липня 2024 року домашнього насильства відносно ОСОБА_6 , яке завдало шкоди її психічному здоров'ю (а.к.п. 49, 51).
У довідці Волинського обласного центру соціально-психологічної допомоги
від 12 грудня 2024 року № 39/01.60 (а.к.п. 54) містяться дані про те, що потерпіла
ОСОБА_6 зверталася до вказаного центру за психологічною консультацією у зв'язку з тим, що протягом тривалого часу страждає від домашнього насильства (приниження, залякування, словесні образи) з боку колишнього чоловіка ОСОБА_3 . У ході консультації помічено підвищений рівень страху через загрозу життю та здоров'ю, що вкрай негативно впливає на її фізичний і психологічний стан. Для стабілізації її психоемоційного стану та мінімізації наслідків тривалого домашнього насильства рекомендовано роботу з психологом.
Відповідно до листа Волинського обласного центру соціально-психологічної допомоги від 7 лютого 2025 року № 14/01.17/2 (а.к.п. 53) із потерпілою ОСОБА_6 проведено ряд консультацій, які спрямовані на зниження рівня тривожності та стресу. Психологічна допомога включала використання різних психологічних методів для зниження негативних емоційних реакцій та відновлення впевненості в собі. Проведено вправи на самоусвідомлення та релаксацію. Напрацьовано стратегії для подолання наслідків домашнього насильства та покращення психоемоційного стану. Відзначаються позитивні зміни, оскільки потерпіла покращила здатність до самостійного прийняття рішень, однак продовжується робота з надання постійної психологічної підтримки.
У висновку судово-психіатричного експерта № 29 (дата проведення експертизи
28 січня 2025 року) констатовано, що з часу вчинення відносно ОСОБА_6 протиправних дій вона страждала і на даний час продовжує страждати на розлад адаптації у вигляді тривожно-депресивної реакції на стрес. Вказаний психічний розлад виник внаслідок протиправних дій щодо неї, описаних в постанові про призначення експертизи. За своїм психічним станом ОСОБА_6 могла правильно сприймати обставини, що мають значення у справі, і може свідчити про них.
Таким чином, здійснивши, відповідно до встановлених у нормі ч. 1 ст. 337 КПК меж, судовий розгляд на підставі обвинувального акта, заслухавши показання обвинуваченого, потерпілої, дослідивши та проаналізувавши показання свідків, письмові докази у справі, оцінивши їх сукупність на предмет достатності та взаємозв'язку, суд доходить висновку про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні умисного систематичного психологічного насильства щодо колишнього подружжя, що призвело до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої, тобто злочину, відповідальність за який передбачено ст. 1261 КК.
Позиція сторін кримінального провадження у судових дебатах та потерпілої.
Прокурор ОСОБА_5 у судових дебатах просив визнати ОСОБА_3 винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ст. 1261 ККта призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник ОСОБА_4 зазначали про доцільність призначення покарання у виді пробаційного нагляду.
Потерпіла ОСОБА_6 наполягала на суворому покаранні для обвинуваченого.
Обираючи вид та міру покарання ОСОБА_3 , суд враховує, що вчинений ним злочин за характером посягає на життя та здоров'я особи, за ступенем суспільної небезпечності є нетяжким злочином з умисною формою вини, а також враховує дані, що характеризують особу обвинуваченого, його вік та обставину, що обтяжує його покарання.
Таких обставин, що пом'якшували б покарання обвинуваченому, в судовому засіданні не встановлено. З установлених під час розгляду справи обставин суд не вбачає щирого каяття обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненому злочині, так як визнання ним своєї винуватості у вчиненому не є рівнозначним щирому каяттю. Обвинувачений не висловлює жалю щодо того, що відбулося, не вжив заходів до відшкодування шкоди, не вибачився перед потерпілою, а тому така поведінка ОСОБА_3 свідчить про відсутність з його боку щирого каяття і дещо байдуже ставлення до розглядуваної ситуації.
Обтяжуючою покарання обвинуваченого ОСОБА_3 обставиною є рецидив злочинів.
Згідно із досудовою доповіддю Луцького районного сектору № 2 філії Державної установи «Центр пробації» у Волинській області від 11 березня 2025 року орган пробації зазначає про високу ймовірність вчинення ОСОБА_3 повторного кримінального правопорушення і вважає, що його виправлення без позбавлення або обмеження волі неможливе та становить високу небезпеку для суспільства. Виконання покарання у громаді неможливе.
Обвинувачений ОСОБА_3 неодружений, непрацевлаштований, пенсіонер, на обліку у психіатричному та наркологічному кабінетах не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо як особа, яка зловживає спиртним, має непогашену судимість за вчинення умисних кримінальних правопорушень проти життя і здоров'я осіб, в тому числі й щодо потерпілої ОСОБА_6 , та знову вчинив умисний злочин через незначний проміжок часу після звільнення з місць відбування покарання у виді арешту. Наведене свідчить про сформованість стійкої направленості обвинуваченого на протиправну асоціальну поведінку, вчинення умисних кримінальних правопорушень, а тому, з метою виправлення ОСОБА_3 та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, необхідно обрати покарання, за видом найбільш суворе з передбачених нормою ст. 1261 КК - у виді позбавлення волі, так як альтернативне покарання у виді пробаційного нагляду буде недостатнім. Водночас, за обставин цього кримінального провадження та з урахуванням наслідків, які настали внаслідок протиправних дій обвинуваченого, суд не знаходить підстав для звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання з випробування на підставі ст. 75 КК чи призначення йому покарання з урахуванням вимог ст. 69 КК, оскільки під час судового розгляду не встановлено обставин, які б істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого ним злочину. На судове рішення в частині обрання виду покарання ОСОБА_3 істотним чином впливає думка потерпілої ОСОБА_6 , яка, з огляду на побоювання за своє життя та здоров'я, наполягала суворому покаранні. При цьому, виходячи з приписів ч. 3 ст. 56, ч. 3 ст. 61 КК, обвинуваченому ОСОБА_3 не може бути призначене передбачене санкцією ст. 1261 ККпокарання у виді у виді громадських робіт чи обмеження волі, оскільки він досяг пенсійного віку.
При вирішенні згідно з п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК питання щодо заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу до набрання вироком суду законної сили суд керується тим, що даним вироком суду визнається доведеним обвинувачення ОСОБА_3 і йому призначається покарання у виді позбавлення волі. Обвинувачений ОСОБА_3 не має міцних соціальних зв'язків, посередньо характеризується за місцем проживання, та, зважаючи на визнання його винуватим і призначення покарання у виді позбавлення волі, яке слід відбувати реально, з урахуванням повідомлених ним відомостей щодо періодичного виконання робіт в Республіці Польща та можливості безперешкодного перетину кордону, суд вбачає наявним ризик його переховування від суду, з метою уникнення відбування призначеного покарання. Тому, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків і запобігання спробам переховування від суду з ціллю уникнення відбування покарання, є підстави залишити обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою до набрання вироком суду законної сили.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК слід зарахувати період перебування обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою з 10 квітня 2025 року у строк відбування покарання у виді позбавлення волі з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
На підставі наведеного, керуючись статтями 368, 374 КПК, суд, -
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ст. 1261 КК, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили ОСОБА_3 залишити той самий - тримання під вартою.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 обчислювати з 10 квітня 2025 року.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК у строк відбуття покарання ОСОБА_3 зарахувати строк тримання під вартою з 10 квітня 2025 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку, що один день попереднього ув'язнення дорівнює одному дню позбавлення волі.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Рожищенський районний суд Волинської області. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після проголошення вручається обвинуваченому та прокурору і не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.
Суддя : ОСОБА_1