Яготинський районний суд Київської області
Справа № 382/1226/24
Провадження № 1-кп/382/55/25
28 квітня 2025 року м. Яготин
Яготинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника адвоката ОСОБА_5 ,
законного представника потерпілого ОСОБА_6 ,
представника потерпілого адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12024111100001123, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.06.2024, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Яготин Київської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою спеціальною освітою, не маючого на утриманні дітей, пенсіонера, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України),
31 травня 2024 року, близько 12 години 30 хвилин, керуючи власним, технічно-справним автомобілем марки "ВАЗ 21099" державний номерний знак НОМЕР_1 , розпочав рух заднім ходом ґрунтовою прибудинковою територією поблизу багатоквартирного будинку №12 по вулиці Лисенка в місті Яготин Бориспільського району Київської області, в напрямку виїзду на асфальтобетонне покриття, проїжджої частини вулиці Лисенка в місті Яготин Бориспільського району Київської області. Відразу після цього, в порушення вимог пункту 10.2 та 10.9 ПДР України, ОСОБА_4 по ходу свого руху, при виїзді заднім ходом на проїжджу частину, проявив неуважність під час керування транспортним засобом, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не зреагував на її зміну, діючи з необережності, проявивши злочинну самовпевненість, легковажно розраховуючи на запобігання дорожньо-транспортної пригоди, допустив зіткнення задньою правою частиною автомобіля із передньою правою частиною мопеда марки "Yamaha" без державного номерного знаку, під керуванням ОСОБА_8 , що рухався спільно із пасажирами ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . В результаті дорожньо-транспортного пригоди пасажир мопеда марки "Yamaha" без державного номерного знаку - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому правої кульшової западини, закритого перелому нижньої третини обох кісток лівої гомілки, гематоми підборіддя, що оцінюються у сукупності та відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості. Грубе порушення, водія автомобіля марки "ВАЗ 21099" державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_4 , вимог пунктів 10.2 та 10.9 Правил дорожнього руху України, перебувають в прямому причинно-наслідковому зв?язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді заподіяння потерпілому ОСОБА_9 тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.
Таким чином, ОСОБА_4 порушив правила безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, тобто вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч. 1 ст. 286 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні вину у пред'явленому обвинуваченні визнав частково, заперечивши обставини викладені в обвинувальному акті. Цивільний позов не визнав, в подальшому погодившись із моральною шкодою в розмірі 5000 грн.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 показав, що 31.05.2024 року о 12:30 год їхав забирати зі школи онука, у нього заглох автомобіль і задня частина перекрила праву сторону руху. Він декілька разів робив спробу завезти автомобіль і в цей момент відчув удар. Вийшовши з автомобіля побачив, що ззаду лежить мопед, два хлопці стояли збоку, а потерпілий ОСОБА_9 лежав. Обвинувачений підходив до нього і говорив з ним. Потім навпроти зупинився автомобіль Тойота, в якому їхала вчителька. Вона перша зателефонувала в поліцію та швидку. Потім обвинувачений також зателефонував в поліцію та швидку. Після чого приїхала швидка та забрала ОСОБА_9 . Потім під'їхав поліцейський, перевірив всі документи. Після події обвинувачений їздив в ОСОБА_11 , віддавши ключі від автомобіля слідчому, та повідомив, що повернеться через 18 днів та буде давати всі покази. Коли повернувся, зателефонував до адвоката та вони разом пішли до слідчого давати покази. Зазначив, що мопед був без номерів і хлопці не мали прав. Коли відбулася подія ніякого гальмівного шляху не було. Хлопці не бачили куди їдуть, вони могли повернути, ліва частина дороги була вільна. Автомобіль обвинуваченого був технічно справним. Видимість була нормальна, зустрічного транспорту не було, йому нічого не заважало, хлопців не було, коли автомобіль заглох, але в цей момент відчув удар. Також йому відомо, що потерпілому зробили обстеження та наклали гіпс на ногу. Потім страхова компанія оплатила всі обстеження. Зазначив, що він за кермом вже багато років і розуміє, що в даній ситуації порушив ПДР, а раз порушив, то з'явилася кримінальна справа, то, в якійсь мірі, його вина є і він визнає. Обвинувачений в судових дебатах зазначив, що вину визнає, заперечень проти позиції свого захисника в частині призначення основного та додаткового покарання (позбавлення права керування на один рік) не виказав.
Допитаний в судовому засіданні, в присутності законного представника та психолога, потерпілий ОСОБА_9 повідомив, що потрапив у ДТП 31.05.2024 року. Перед ДТП потерпілий зранку був у школі, був випускний день, після 11 год потерпілого забрав ОСОБА_12 на своїму скутері, і вони мали намір поїхати з класом на шашлики. Вони на скутері біля 12 год забрали ОСОБА_13 із сіткою для шашликів. Потерпілий зазначив, що спочатку він їхав на задній частині скутера, а потім там сидів ОСОБА_14 , а потерпілий розмістився у передній частині скутеру, перед водієм. Потерпілий сам сказав ОСОБА_13 , щоб він сів позаду, ОСОБА_15 залишився за кермом, а потерпілий розмістився у передній частині скутера в ногах водія навпочівки ("там де ноги ставлять"). Потерплиій зазначив, що він "так їздив не вперше" й на цьому скутері їздив не вперше, а також про те, що йому відомо про відсутність у Назара прав керування. В момент руху перед ДТП потерпілий сидів обличчям вперед, (обличчя частково вище керма). В момент ДТП швидкість скутера була 35-40 км/год, попереду виїжджав ВАЗ, ліхтарі не світилися, і вони побачили його за кілька метрів, почали гальмувати і врізалися, коли ВАЗ маневр виїзду не закінчив. Потерпілий після удару лежав на асфальті біля ВАЗ у свідомості і не міг підвестися до приїзду швидкої. Потім потерпілий лікувався в трьох клініках, йому робили хірургічне втручання. Обвинувачений підходив до потерпілого подивитися. Засобів захисту у водія та пасажирів скутера не було. Потерпілому було відомо, що водій скутера не мав права керування. Про причину поїздки зазначив, що "захотілося покататися й погулять".
Вина ОСОБА_4 у вчиненні злочину за ч. 1 ст. 286 КК України доводиться показами допитаних у судовому засіданні свідків:
- показами допитаного в судовому засіданні, в присутності законного представника та психолога, свідка ОСОБА_8 , який показав, що в обідній час 31.05.2024 року вони утрьох їхали по головній дорозі швидкістю біля 40 км/год. Потім автомобіль ВАЗ із двору заднім ходом виїжджав на дорогу назустріч руху скутера і свідок не встиг зреагувати, почав гальмувати і скутер врізався в автомобіль ВАЗ, який маневр виїзду не закінчив. Свідок керував скутером, ОСОБА_16 сидів позаду та ОСОБА_17 розмістився попереду водія, знизу в місці розташування ніг водія, між сидінням та рулевою рейкою, обличчям прямо в напрямку руху. Скутер належить свідку, інших транспортних засобів на дорозі не було. Після ДТП проїжджала машина вчительки ( ОСОБА_18 ), яка викликала поліцію та швидку допомогу. Свідок керував скутером десь тиждень, посвідчення водія не має. Після ДТП обвинувачений підходив до них, кричав. Шоломів у водія та пасажирів скутера не було;
- показами допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_19 , яка показала, що вона працює вчителькою Яготинського ліцею № 2. 31.05.2024 року близько 11 год у школі було свято останнього дзвоника, і близько 12 год вона, керуючи автомобілем, їхала додому по вулиці Лисенко, було сонячна погода, інших транспортних засобів не було. Коли почала підїжджати до гуртожитка, свідок побачила автомобіль, який розпочав рух заднім ходом і в цей час по своїй стороні їхав скутер, на якому перебувало три хлопці. Вони їхали назустріч в напрямку школи, в одного в руках була сітка для шашлика. Автомобіль повільно здавав назад і хлопці врізалися в автомобіль на повній швидкості. Хлопець, що сидів позаду, зістрибнув зі скутера. ОСОБА_20 керував скутером і також сидів ОСОБА_21 , якого після ДТП занесло ногами з мопедом під автомобіль і він потім встати не зміг, зблід, з рота тікла кров, були пошкоджені зуби. Свідок викликала швидку та поліцію, і обвинувачений також викликав. Швидка надавала допомогу ОСОБА_21 та ОСОБА_22 . Коли легковий автомобіль здавав заднім ходом сигналів (поворотів, аварійку) свідок не бачила. Початок руху автомобіля ВАЗ був плавний і дуже повільний. Мопед врізався в задню праву частину автомобіля. Автомобіль виїжджав із двору заднім ходом, рухався із дуже повільною швидкістю та зупинився, коли вже відбувся удар. Свідок відразу зупинилася, увімкнула аварійку та підійшла до місця ДТП. Обвинувачений підійшов, хлопці кричали, а обвинувачений питав у них "де вони взялися?";
- показами допитаного в судовому засіданні, в присутності законного представника та психолога, свідка ОСОБА_10 , який показав, що 31.05.2024 року біля школи сталося ДТП. Вони їхали з друзями на мопеді святкувати випускний. Був ОСОБА_9 , ОСОБА_8 . Скутером керував ОСОБА_8 , а ОСОБА_9 сидів в ногах у ОСОБА_8 . Швидкість скутера була 30 км/год, погода була сонячна, перешкод ніяких не було. З учасників дорожнього руху був ще один автомобіль, це була завуч їхньої школи. Зазначив, що автомобіль він бачив, він був далеко, спочатку стояв, а потім почав здавати назад, хоча повинен був пропустити їх. Жодних звукових чи світлових сигналів не пам'ятає. Вони подумали, що автомобіль їх буде пропускати. Удар прийшовся в задню праву частину автомобіля, він рухався рівномірно без ривків. В момент зіткнення свідок встигнув зістрибнути з мопеда. Водій мопеда і ОСОБА_9 залишилися на ньому й впали разом з мопедом. ОСОБА_8 встав, в нього були подряпини на голові та тілі. ОСОБА_9 лежав вже з переломом. Швидку викликала завуч. В момент зіткнення швидкість автомобіля була 5-10 км/год, а в мопеда 10-15 км/год. Відстань до моменту удару, коли автомобіль розпочав рух, була приблизно 5-10 метрів. Мопед належав ОСОБА_8 , посвідчення водія він не мав. Номерних знаків також не було. Зазначив, що ОСОБА_8 намагався уникнути зіткнення, звертав кермо в ліво.
Вина ОСОБА_4 у інкримінованому кримінальному правопорушенні за ч. 1 ст. 286 КК України доводиться дослідженими в судовому засіданні у своїй сукупності доказами:
- рапортами старшого інспектора чергового СРПП ВП № 2 (м. Яготин) Бориспільського РУП ГУНП в Київській області від 31.05.2024 року;
- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 31.05.2024 року;
- схемою місця дорожньо-транспортної пригоди від 31.05.2024 року;
- ілюстративною таблицею до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 31.05.2024 року;
- протоколами огляду транспортного засобу від 31.05.2024 року та ілюстративними таблицями до них;
- висновком експерта №СЕ-19/111-24/33139-ІТ від 19.06.2024 року, в якому зазначено, що "Система робочого гальма автомобіля "ВАЗ 21099" номерний знак НОМЕР_2 на момент огляду знаходиться в працездатному стані. Несправностей, що могли б викликати погіршення або відмовлення в роботі системи робочого гальма перед подією, не виявлено. Рульове керування автомобіля "ВАЗ 21099" номерний знак НОМЕР_3 на момент огляду знаходиться в працездатному стані. Несправностей, що могли б викликати погіршення або відмову в роботі рульового керування перед подією, не виявлено. Елементи підвіски автомобіля "ВАЗ 21099" номерний знак НОМЕР_3 на момент огляду знаходяться в працездатному стані. Несправностей, що могли б викликати зміну курсової стійкості транспортного засобу перед подією, не виявлено";
- висновком експерта №СЕ-19/111-24/33126-ІТ від 19.06.2024 року, в якому зазначено, що "Система гальма заднього колеса та система гальма переднього колеса мопеда "Yamaha", без номерного знаку на момент огляду знаходяться в працездатному стані. Несправностей, які могли б викликати погіршення або відмову в роботі системи гальма переднього та заднього коліс перед пригодою, не виявлено. Рульове керування мопеда "Yamaha", без номерного знаку на момент огляду знаходиться в працездатному стані. Несправностей, що могли б викликати погіршення або відмовлення в роботі рульового керування перед подією, не виявлено. Елементи підвіски мопеда "Yamaha", без номерного знаку на момент огляду знаходяться в працездатному стані. Несправностей, що могли б викликати зміну курсової стійкості транспортного засобу перед подією, не виявлено";
- висновком експерта №СЕ-19/111-24/33129-ІТ від 21.06.2024 року, в якому зазначено, що "в момент первинного контакту мопед "Yamaha", без номерного знаку передньою правою частиною контактував із задньою правою частиною автомобіля "ВАЗ 21099" номерний знак НОМЕР_2 . Встановити яким було взаємне розташування повздовжніх осей мопеда "Yamaha", без номерного знаку та автомобіля "ВАЗ 21099" номерний знак НОМЕР_3 в момент їх первинного контакту не видається можливим, по причині, вказаній у дослідницькій частині. Зіткнення мопеда "Yamaha", без номерного знаку та автомобіля "ВАЗ 21099" номерний знак НОМЕР_3 сталося на смузі для руху в напрямку до вул. Б. Хмельницького, в районі подряпини на дорожньому покритті (позначка 1 схеми до протоколу огляду місця порожньо-транспортної пригоди)";
- копією виписки із медичної карти стаціонарного хворого 1939/416 хірургічного відділення/травматологічні ліжка;
- копією медичної карти стаціонарного хворого № 181305/42 від 05.06.2024 року;
- висновком експерта № 65д від 25.06.2024 року, в якому зазначено, що "(1-3) При вивченні медичних документів гр. ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 виявлено ушкодження закритий перелом правої кульшової западини, закритий перелом нижньої третини обох кісток лівої гомілки, гематома підборіддя. Описані вище тілесні ушкодження виникли від дії тупих предметів, або при падінні на такі, можливо в час та за обставин, вказаних в постанові та запитанні №2 постанови, оцінюються в сукупності і згідно "Правил визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень" відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров?я більш як 21 день";
- протоколами проведення слідчого експерименту від 25.06.2024 року;
- висновком експерта №СЕ-19/111-24/37339-ІТ від 26.06.2024 року, в якому зазначено, що "1. Варіант 1. В заданій дорожній ситуації, водій автомобіля "ВАЗ 21099" державний номерний знак НОМЕР_3 був діяти відповідно до вимог п. 10.2 та п. 10.9 Правил дорожнього руху України. Варіант 2. За даних дорожніх обставин, для оцінки дій водія автомобіля "ВАЗ 21099" державний номерний знак НОМЕР_2 вимогам Правил дорожнього руху України не потрібно спеціальних знань в галузі автотехніки. 2. Варіант 1. За даних дорожніх обставин, технічна можливість попередження зіткнення з мопедом "Yamaha", без номерного знаку водієм автомобіля "ВАЗ 21099" державний номерний знак НОМЕР_3 полягала у виконанні ним вимог п. 10.2 та п. 10.9 Правил дорожнього руху України. Тобто, при виконанні вимог п. 10.2 та п. 10.9 Правил дорожнього руху України, водій автомобіля "ВАЗ 21099" державний номерний знак НОМЕР_3 мав технічну можливість попередити зіткнення з мопедом "Yamaha", без номерного знаку, нащо у нього не було перешкод технічного характеру. Варіант 2. За даних дорожніх обставин, для оцінки дій водія автомобіля "ВАЗ 21099" державний номерний знак НОМЕР_2 вимогам Правил дорожнього руху України не потрібно спеціальних знань в галузі автотехніки. 3. Варіант 1. В заданій дорожньо-транспортній ситуації, в діях водія автомобіля "ВАЗ 21099" державний номерний знак НОМЕР_1 вбачаються невідповідності у виконанні вимог п. 10.2 та п. 10.9 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору, перебувають у причинному зв?язку із виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди. Варіант 2. За даних дорожніх обставин, для оцінки дій водія автомобіля "ВАЗ 21099" державний номерний знак НОМЕР_2 вимогам Правил дорожнього руху України не потрібно спеціальних знань в галузі автотехніки. 4. Варіант 1. В заданій дорожній ситуації, з технічної точки зору, водій мопеда "Yamaha", без номерного знаку був діяти відповідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України. Варіант 2. В заданій дорожній ситуації, з технічної точки зору, водій мопеда "Yamaha", без номерного знаку був діяти відповідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України. 5. Варіант 1. В заданій дорожньо-транспортній ситуації, при заданому комплексі вихідних даних, водій мопеда "Yamaha", без номерного знаку не мав технічної можливості попередити зіткнення з автомобілем "ВАЗ 21099" державний номерний знак НОМЕР_3 шляхом застосування екстреного гальмування в момент виникнення небезпеки для його руху. Варіант 2. За даних дорожніх обставин, встановити чи мав водій мопеда "Yamaha", без номерного знаку технічну можливість попередити зіткнення з автомобілем "ВАЗ 21099" шляхом застосування екстреного гальмування в момент виявлення автомобіля "ВАЗ 21099" на проїзній частині, не видається можливим, по причині вказаній у дослідницькій частині. 6. Варіант 1. За даних дорожніх обставин, в діях водія мопеда "Yamaha", без номерного знаку невідповідностей у виконанні вимог п. 12.3. правил дорожнього руху України, які б могли перебувати в причинному зв?язку з виникненням даної ДТП, з технічної точки зору, не вбачається. Варіант 2. За даних дорожніх обставин, встанови и чи вбачаються в діях водій мопеда "Yamaha", без номерного знаку невідповідності у виконанні вимог п. 12.3 ПДР України, не видається можливим, по причині вказаній у дослідницькій частині";
- копією медичної карти стаціонарного хворого № 38 (дата госпіталізації 13.06.2024);
- копією договору про надання медичних послуг № 38 від 13.06.2024 року;
- копією виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 181305/42;
- копією триплексного сканування артерій та вен нижніх кінцівок від 14.06.2024 року;
- копією клінічного розбору (на операцію) (дата звернення 13.06.2024);
- копією передопераційного огляду анестезіологом та протокол загального знеболення від 13.06.2024 року;
- копією протоколу знеболення від 14.06.2024 року;
- копією протоколу оперативного втручання (операція №38 від 14.06.2025) та післяопераційний щоденник;
- копією виписного епікризу з історії хвороби № 38.
Приписами ст. 91 КПК України установлено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню (серед іншого), подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані, що характеризують особу обвинуваченого, обставини, що обтяжують чи пом'якшують покарання.
Статтею 92 КПК України визначено, що обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, покладається на слідчого, прокурора, а в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Згідно з ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Відповідно до вимог ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне відстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості та підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором є основними засадами судочинства та закріплені в статті 129 Конституції України.
Національне законодавство України узгоджується з усталеною судовою практикою ЄСПЛ, що сформульована зокрема у п. 43 рішення від 14.02.2008 в справі "Кобець проти України" (з відсиланням на п. 282 рішення у справі "Авшар проти Туреччини"), згідно яких "доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом".
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом кримінального провадження, крім того, що інкримінований злочин вчинений і обвинувачений є винним у його вчиненні.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що кваліфікація злочину - це кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому КК, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння (постанови Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 705/623/18, від 17 квітня 2019 року у справі №472/342/16-к, від 11 лютого 2021 року у справі № 462/3062/16-к).
За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов'язана з необхідністю обов'язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб'єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 2 Кримінального кодексу України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 КК України, злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.
Суд зазначає, що для вирішення питання про притягнення особи до кримінальної відповідальності за вчинений злочин в обов'язковому порядку мають бути встановлені усі елементи складу злочину, зокрема, об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона, а обов'язок доведення наявності вказаних елементів покладається на сторону обвинувачення.
Диспозиція ст. 286 КК України сформульована законодавцем як бланкетна, тому для встановлення ознак об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого цією статтею, потрібно проаналізувати ті нормативно-правові акти, які унормовують правила безпеки руху й експлуатації транспорту, насамперед ПДР, для з'ясування, які саме порушення цих правил були допущені особою, котра керувала транспортним засобом у момент ДТП.
При цьому належить враховувати, що злочин, передбачений ст. 286 КК України, є злочином із так званим матеріальним складом, і обов'язковою ознакою його об'єктивної сторони, що характеризує вчинене діяння (дію чи бездіяльність), є не будь-які з допущених особою порушень ПДР, а лише ті з них, які спричиняють (викликають, породжують) суспільно небезпечні наслідки, передбачені в частинах 1, 2, 3 або ст. 286 КК, тобто тільки такі порушення ПДР, які є причиною настання цих наслідків і, отже, перебувають із ними у причиновому зв'язку. Таким чином, об'єктивна сторона даного складу злочину включає такі обов'язкові елементи: діяння (дія або бездіяльність); обстановка; суспільно-небезпечні наслідки (середньої тяжкості тілесне ушкодження - ч. 1; смерть потерпілого або заподіяння тяжких тілесних ушкоджень- ч. 2, спричинили загибель кількох осіб- ч. 3; причиновий зв'язок між суспільно небезпечним діянням та передбаченими законом суспільно небезпечними наслідками.
Діяння полягає в порушенні Правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами. Воно може вчинятися шляхом дії або бездіяльності й полягати: 1) у вчиненні дій, заборонених правилами (наприклад, без посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії тощо); 2) у невиконанні дій, які особа може і зобов'язана вчинити відповідно до вимог правил безпеки руху й експлуатації транспорту (не зниження швидкості руху відповідно до дорожньої обстановки, недотримання безпечного інтервалу тощо).
Обстановка вчинення злочину характеризується тим, що діяння вчиняється та наслідки настають в обстановці дорожнього руху.
Причиновий зв'язок між діянням і наслідками має місце тоді, коли порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту, допущене винуватою особою, неминуче зумовлює шкідливі наслідки, передбачені ст. 286 КК України.
Під час розгляду кримінального провадження суд зобов'язаний виявити, встановити і вказати в мотивувальній частині вироку порушення ПДР, які мали місце під час конкретної ДТП, але водночас він повинен чітко зазначати у вироку, які саме з цих порушень були причиною настання наслідків, передбачених ст. 286 КК України, тобто знаходилися у причиновому зв'язку з ними, а які з цих порушень виконали лише функцію умов, що їм сприяли. Вказана правова позиція відображена в Постанові Верховного суду від 21.08.2019 у справі № 682/956/17.
За змістом закону порушення Правил безпеки руху та експлуатації транспорту полягає в дії або бездіяльності, пов'язаній з невиконанням однієї чи кількох вимог Правил дорожнього руху або інших нормативних актів, що регламентують безпеку руху та експлуатацію транспорту, з боку особи, яка керує транспортним засобом. Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 286 КК України, полягає в: а) порушенні Правил безпеки руху чи експлуатації транспорту, тобто в порушенні конкретного правила, передбаченого конкретним пунктом правил; б) настанні суспільне небезпечних наслідків заподіяння смерті чи тілесних ушкоджень учасникам дорожнього руху і г) причинному зв'язку між порушенням правил безпеки руху чи експлуатації транспорту та спричиненими наслідками.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується необережною формою вини, що визначається характером ставлення до наслідків. Сама ж дія або бездіяльність при порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту можуть бути як умисними, так і вчиненими з необережності.
Дослідженими в судовому засіданні доказами встановлено, що ОСОБА_4 порушив пункти 10.2 та 10.9 Правил дорожнього руху України, що перебувають в прямому причинно-наслідковому зв?язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, і зазначені дії суд кваліфікує за ч. 1 ст. 286 КК України.
Сукупність наведених і вивчених в судовому засіданні доказів, підтверджує вину обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочинному діянні, і, аналізуючи наведені докази у їх сукупності, суд визнає їх належними, допустимими, достовірними, вони узгоджуються між собою і є достатніми для постановлення обвинувального вироку. Таким чином, аналізуючи вищевикладені докази у їх сукупності, виходячи з принципів законності, об'єктивності, справедливості та розумності, оцінюючи надані сторонами кримінального провадження докази, кожен з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд приходить до висновку про обґрунтованість обвинувачення, яке є предметом даного кримінального провадження, та приходить до висновку про доведеність поза розумним сумнівом вини ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, які пом'якшують та обтяжують його покарання.
Суд також враховує вимоги статті 50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів. У відповідності до ст. 65 КК України суд призначає покарання в межах, встановлених в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, яка передбачає відповідність за скоєний злочин, враховуючи ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу винного, пом'якшуючі та обтяжуючі покарання обставини. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, повинно бути призначено покарання, необхідне та достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
При призначенні обвинуваченому покарання суд враховує, що ОСОБА_4 вперше вчинив нетяжкий необережний злочин, раніше не судимий, до адміністративної відповідальності не притягувався, із середньою спеціальною освітою, пенсіонер, на диспансерному обліку у лікарів нарколога, психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно; на утриманні малолітніх дітей не має.
Обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання судом не встановлено.
Санкція ч. 1 ст. 286 КК України передбачає такі види основного покарання: штраф, виправні роботи, арешт, обмеження волі; також вказує на обов'язковість призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами і вказане положення закону України про кримінальну відповідальність не має альтернативного характеру застосування.
Підстав для застосування до обвинуваченого покарання у виді виправних робіт або обмеження волі суд не вбачає, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 57, ч. 3 ст. 61 КК України такі види покарань не застосовується до осіб, що досягли пенсійного віку (обвинуваченому 73 роки, пенсіонер). Так само відсутні підстави для застосування покарання у виді арешту, оскільки обвинувачений не є військовослужбовцем (ч. 1 ст. 60 КК України).
Під час судового розгляду, детально проаналізувавши поведінку обвинуваченого до вчинення інкримінованого злочину, його поведінку після його вчинення, наслідки суспільно-небезпечного діяння, зваживши на всі обставини кримінального провадження у їх сукупності, суд приходить до переконання, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 буде призначення йому покарання в межах санкцій ч. 1 ст. 286 КК України КК України у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами, чим буде досягнута передбачена ч. 2 ст. 50 КК України мета покарання у вигляді виправлення особи та попередження скоєння нових злочинів як обвинуваченим так і іншими особами.
Таким чином, враховуючи викладене та призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 у відповідності до положень ст. ст. 65-67 КК України, суд враховує відсутність пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, сукупність усіх характеризуючих обставин, обстановку, спосіб вчинення злочину та наслідки, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , вік обвинуваченого, а також те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, враховуючи конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, а також дані про особу обвинуваченого, його відношення до вчиненого злочину, думку потерпілого щодо покарання.
У зв'язку з цим суд вважає необхідним призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання за ч. 1 ст. 286 КК України, передбаченого санкцією, у виді штрафу в розмірі 5 (п'яти) тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 85 000 (вісімдесят п'ять тисяч) гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.
Саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання. Так, у розумінні ЄСПЛ, покарання повинне встановити новий додатковий обов'язок для особи, який випливає з факту вчинення кримінального правопорушення. Автономна концепція поняття "покарання" у практиці ЄСПЛ передбачає, що покарання переслідує подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів, а застосування принципу пропорційності дає можливість встановити орієнтири для держави у виборі адекватних засобів реагування на конкретні кримінально-карані діяння.
Щодо заявленого цивільного позову суд зазначає наступне.
Законний представник ОСОБА_6 , яка діє в інтересах ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , пред'явила цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_4 , з урахуванням уточнених позовних вимог, про відшкодування моральної шкоди.
В обгрунтування позову зазначає, що внаслідок травм, отриманих в результаті ДТП, спричиненого відповідачем 31.05.2024 року, ОСОБА_9 понесено значний психоемоційним стрес, він страждає від порушення нормального ритму життя та порушень здоров?я, а саме таких як: відчуття постійної тривоги, порушення сну, негативні переживання та спогади, постійні болі, виснаження організму дією ліків, значні складності при пересуванні, неможливість проводити час з друзями, що виливається в психологічну невпевненість, постійні думки про жахливий зовнішній вигляд, внаслідок чого контакт з соціумом став мінімальним, що негативно впливає на його емоційний стан. Таким чином, внаслідок протиправних дій ОСОБА_4 ОСОБА_9 були заподіяні психологічні (моральні) страждання, розмір відшкодування яких, враховуючи характер та обсяг цивільний позивач оцінює в 500 000 ( п?ятсот тисяч) гривень. Докази, які містяться в матеріалах кримінального провадження, є належні, допустимі і достовірні та у взаємозв?язку свідчать про їх достатність стверджувати, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України та завдав її синові матеріальну та моральну шкоду. Тому, вважає, що розмір компенсації моральної шкоди, яку вона просить стягнути з відповідача, за заподіяні ОСОБА_9 середньої тяжкості тілесні ушкодження, відповідає вимогам розумності та справедливості. Також зазначає, що відповідно до ст. 26-1 Закону України "Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відшкодування моральної шкоди, заподіяної потерпілому страховиком у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "6" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров?я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров?ю. З огляду на вказану норму розмір моральної шкоди, який підлягає відшкодуванню зі страхової компанії становить 4052,46 грн, проте, вказаний розмір не відшкодовує спричинену позивачам моральну шкоду в повному обсязі, а тому різницю між спричиненою шкодою та страховим відшкодуванням повинен компенсувати ОСОБА_4 , як винна особа. Відтак, враховуючи визначений розмір моральної шкоди в розмірі 500000 грн, відшкодування страховою компанією матеріальної шкоди та частини моральної шкоди (4 052,46 грн), позивач остаточно просив стягнути з обвинуваченого 495947,54 грн моральної шкоди. В частині вимог до страхової компанії представник потерпілої подала заяву про відмову від позовних вимог.
Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України).
Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).
За загальним правилом підставою виникнення зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі.
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).
Зобов'язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, в силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов'язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.
За змістом статті 1167 ЦК України, якщо моральної шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, така моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.
Головною умовою покладення на особу обов'язку компенсувати моральну шкоду є наявність такої шкоди. При цьому слід враховувати, що особливі правила статті 1187 ЦК України діють тоді, коли шкоду завдано тими властивостями об'єкта, через які діяльність із ним визнається джерелом підвищеної небезпеки.
Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об'єкта зобов'язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов'язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об'єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 272/579/22 (провадження № 61-17339св23).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 квітня 2021 року у справі № 336/2892/18 (провадження № 61-15830св19) зазначено: "відповідно до частини п'ятої статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об'єкта зобов'язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Отже, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 263 ЦК України непереборною силою визнається надзвичайна або невідворотна за таких умов подія. Непереборна сила - це подія, об'єктивно невідворотна за певних умов не тільки для цього заподіювача шкоди, а й для інших осіб при досягнутому рівні розвитку науки і техніки; надзвичайна подія, яка не може бути передбачена заподіювачем шкоди; завжди зовнішня подія по відношенню до діяльності заподіювача шкоди. Під умислом потерпілого необхідно розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними. Обов'язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція винуватості заподіювача шкоди. Подібні правові висновки сформульовані Верховним Судом у постановах: від 05 червня 2019 року у справі № 466/4412/15-ц (провадження № 61-37654св18); від 15 серпня 2019 року у справі № 756/16649/13-ц (провадження № 61-26702св18); від 02 жовтня 2019 року у справі № 447/2438/16-ц (провадження № 61-26195св18); від 11 грудня 2019 року у справі № 601/1304/15-ц (провадження № 61-33216св18)".
Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов'язання з її відшкодування. Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22)).
Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні "трансформують" шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування "обчислює" шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22)).
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України).
Диспозитивність - один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача. Якщо особою заявляється належна позовна вимога, яка може її ефективно захистити, суди не повинні відмовляти у її задоволенні виключно з формальних міркувань. Така відмова призведе до необхідності особи повторно звертатись до суду за захистом своїх прав (які при цьому могли бути ефективно захищені), що невиправдано затягне вирішення справи по суті (див. пункт 118 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року в справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21).
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1. ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України). Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України).
Пред'являючи даний позов, цивільний позивач просить стягнути моральну шкоду з цивільного відповідача ОСОБА_4 , обґрунтовуючи свої вимоги тим, що внаслідок заподіяної шкоди ОСОБА_9 здоров?ю, в результаті дорожньо-транспортної пригоди, спричинило потерпілому душевні хвилювання, оскільки через понесений значний психоемоційним стрес, він страждає від порушення нормального ритму життя та порушень здоров?я, а саме таких як: відчуття постійної тривоги, порушення сну, негативні переживання та спогади, постійні болі, виснаження організму дією ліків, значні складності при пересуванні, неможливість проводити час з друзями, що виливається в психологічну невпевненість, постійні думки про жахливий зовнішній вигляд, внаслідок чого контакт з соціумом став мінімальним, що негативно впливає на його емоційний стан. Отже, моральну шкоду за спричинення фізичні, душевні, психічні хвилювання, виходячи з розумності, виваженості та справедливості завданою ОСОБА_9 позивач оцінив в розмірі 500000 грн та, враховуючи часткову компенсацію моральної шкоди страховою компанією, просить стягнути з ОСОБА_4 495947,54 грн моральної шкоди.
Вище за текстом суд вже навів та обґрунтував свій висновок про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Потерпілий ОСОБА_23 отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому правої кульшової западини, закритого перелому нижньої третини обох кісток лівої гомілки, гематоми підборіддя, що оцінюються у сукупності та відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.
Оцінюючи заявлений до стягнення розмір компенсації моральної шкоди, суд враховує, що потерпілий внаслідок ДТП є неповнолітній ОСОБА_9 , який у результаті ДТП отримав травми, зокрема, закритий перелом правої кульшової западини, закритий перелом нижньої третини обох кісток лівої гомілки, гематоми підборіддя. Через отримані травми проходив курс як стаціонарного, так і амбулаторного лікування у різних медичних закладах. Потерпілий ОСОБА_9 зазнав моральних страждань, пов'язаних із погіршенням стану здоров'я та необхідністю його довготривалого відновлення. Тривале лікування безумовно порушило звичний ритми життя потерпілого.
Поряд з цим, як вже зазначалося, відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Поряд з цим, суд враховує також положення ч. 2 ст. 1193 ЦК, якою регламентовано, що якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом. У цьому кримінальному провадженні встановлено, що дії потерпілого ОСОБА_9 перед ДТП сприяли збільшенню шкоди, оскільки: потерпілому було відомо про відсутність у водія скутера права керування; потерпілий, будучи пасажиром скутера, самостійно та на власний розсуд прийняв рішення розташуватися на скутері під час його руху у вочевидь не пристосованому для перевезення пасажирів та травмонебезпечному місці - у передній частині скутера в ногах водія зігнувшись навпочівки, обличчям вперед руху частково вище керма; потерпілий у такий спосіб пересувався не вперше; засобів захисту (шолому) не мав; необхідність поїздкти у такий спосіб пояснив як "захотілося покататися й погулять". Наведене у своїй сукупності вказує на те, що і груба необережність потерпілого сприяла збільшенню завданої йому шкоди. Зазначені обставини, хоча і не мають прямого причинного зв'язку саме з настанням ДТП, однак мають істотне значення при визначенні розміру відшкодування, оскільки мають причино-правовий зв'язок із розміром шкоди.
З огляду на викладене вище, враховуючи вимоги розумності і справедливості, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність визначених законом підстав для часткового задоволення цивільного позову в частині відшкодування обвинуваченим моральної шкоди, а саме в розмірі 350 000 грн. Саме такий розмір, на переконання суду, відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Тому цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди необхідно задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_4 350 000 грн моральної шкоди, відмовивши в іншій частині, а провадження у справі в частині вимог до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" необхідно закрити у зв'язку із відмовою в позові до цієї особи, яка прийнята судом.
Накладений ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07.06.2024 року арешт, необхідно скасувати. Долю речових доказів необхідно вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України. Запобіжний захід до обвинуваченого не застосовувався. На підставі ст. ст. 122, 124 КПК України необхідно стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати, пов'язані із залученням експерта, в сумі 12 873,76 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 100, 122-125, 128, 174, 368-371, 373-374, 376, 392-393, 395, 615 КПК України,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 5 (п'яти) тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 85 000 (вісімдесят п'ять тисяч) гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.
Цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_6 , яка діє в інтересах ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 350 000 грн моральної шкоди. В іншій частині в позові до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовити. Провадження у справі в частині вимог до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" закрити.
Скасувати накладений ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07.06.2024 року арешт на автомобіль марки "ВАЗ 21099" державний номерний знак НОМЕР_1 ; мопед марки "Yamaha" без номерного знаку, які поміщені на спеціальний майданчик утримання транспортних засобів, що за адресою: Київська область, Бориспільський район, село Семенівка, вулиця Піщана, 15.
Речові докази:
- автомобіль марки "ВАЗ 21099" державний номерний знак НОМЕР_1 , після набрання вироком законної сили повернути ОСОБА_4 ;
- мопед марки "Yamaha" без номерного знаку, після набрання вироком законної сили, повернути особі у якої було його вилучено.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні в розмірі у сумі 12 873,76 грн.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його оголошення через Яготинський районний суд Київської області.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вручити учасникам судового провадження повний текст вироку в день його проголошення.
Суддя ОСОБА_1