Яготинський районний суд Київської області
Справа № 382/642/25
Провадження 2-а/382/12/25
24 квітня 2025 року м. Яготин
Яготинський районний суд Київської області в складі
головуючого судді Нарольського М. М.,
при секретарі Матвієнко Ю. Л.,
за участю позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 382/642/25 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання постанови протиправною та її скасування,
Позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом, у якому просив суд скасувати постанову серії ЕНА/4336027 про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування заявлених вимог містяться посилання на те, що в постанові не зазначені документи, що містять доказову інформацію, а ненадання поліцейським можливості реалізувати клопотання про надання правової допомоги є підставою для скасування постанови.
Ухвалою суду від 03.04.2025 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду.
Від відповідача на адресу суду надійшов відзив, відповідно до якого він просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування стверджеється про порушення позивачем п. 2.3а ПДР України, оскільки комплектність транспортного засобу передбачає наявність медичної аптечки (згідно з ДСТУ 3961-2000, зі змінами від 01.09.2013 р.), вогнегасника і знака аварійної зупинки. Інспектор діяв відповідно до Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026 та до ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію", таким чином зафіксовано розгляд справи на портативний наргудний відеореєстратор. Інспектор в ході розгляду справи не перешкоджав реалізації права на отримання правової допомоги на місці розгляду справи чи в телефонному режимі. Оскільки постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення з дотриманням правил чинного законодавства, тому немає підстав для її скасування.
У відповіді на відзив позивач додатково стверджує, що наданий відповідачем відеозапис не підписаний ЕЦП, а нероз'яснення прав є підставою для скасування постанови.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити. Відповідач в засідання не 'зявився, у відзиві просив провести розгляд справи за своєї відсутності.
Заслухавши пояснення позивача, розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, суд дійшов наступних висновків.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно з п. 1 розділу IV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07.11.2015, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Пунктами 4-5 Розділу І Інструкції № 1395 передбачено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зокрема, передбачених частиною першою, другою, третьою, п'ятою та шостою статті 122, частиною першою, другою та четвертою статті 126 КУпАП.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Судом встановлено, що 23.03.2025 року постановою серії ЕНА № 4336227 притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (340 ГРН) за ст. 121 КУпАП.
Статтею 121 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил керування або експлуатації транспортного засобу, правил користування ременями безпеки або мотошоломами. Так, зокрема, частинами 1, 3 ст. 121 КУпАП встановлена аналогічна санкція у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, а також за керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов'язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов.
Закон України "Про дорожній рух" регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об'єднань).
Згідно статті 14 вказаного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.
До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.
Учасники дорожнього руху зобов'язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.
Відповідно до п. 1.1 Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Пунктом 1.3 вказаних Правил закріплено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно п. 1.9 Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
У відповідності до пп. "а" п.2.3 Правил дорожнього руху для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу.
У свою чергу, пп. "є" пункту 31.4.7 Правил дорожнього руху встановлено, що забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: інші елементи конструкції відсутні: знак аварійної зупинки (миготливий червоний ліхтар), який відповідає вимогам стандарту, - на мотоциклі з боковим причепом, легковому, вантажному автомобілі, колісному тракторі, автобусі.
Тобто, саме на водія покладено відповідальність за технічний стан автомобіля як перед початком руху так і під час руху.
Отже, експлуатація транспортного засобу без знаку аварійної зупинки (миготливий червоний ліхтар) забороняється.
Пунктом 15.9 Правил дорожнього руху передбачено, що зупинка забороняється, зокрема на перехрестях та ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга. При цьому, пунктом 1.10 Правил дорожнього руху встановлено, що вимушена зупинка - припинення руху транспортного засобу через його технічну несправність чи небезпеку, яка спричинена вантажем, який перевозиться, станом учасника дорожнього руху, появою перешкоди для руху. Згідно з пунктом 15.14 Правил дорожнього руху у разі вимушеної зупинки в місці, де зупинку заборонено, водій повинен вжити всіх заходів, щоб прибрати транспортний засіб, а за неможливості це зробити - діяти згідно з вимогами пунктів 9.9-9.11 цих Правил.
Так, п.п. "е" п. 9.9 Правил дорожнього руху України передбачено, що аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена: у разі скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
У той же час, пп. "а" пункту 9.10 цих Правил визначено, що разом з увімкненням аварійної світлової сигналізації слід установити знак аварійної зупинки або миготливий червоний ліхтар на відстані, що забезпечує безпеку дорожнього руху, але не ближче 20 м до транспортного засобу в населених пунктах і 40 м поза ними, у разі: скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
Відтак, з аналізу вищевказаних норм вбачається, що законодавством визначено комплектність транспортного засобу (наявність знаку аварійної зупинки) та чіткий перелік випадків, коли водій повинен установити знак аварійної зупинки (миготливий червоний ліхтар).
Частиною першою статті 121 КУпАП визначено, що керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, експлуатація транспортного засобу з іншими технічними несправностями (відсутній знак аварійної зупинки (миготливий червоний ліхтар) (за наявності всіх інших необхідних ознак складу правопорушення), становить собою склад адміністративного правопорушення, передбачений частиною першою статті 121 КУпАП.
При цьому, суд враховує, що обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів (п.1 статті 247 КУпАП).
Відповідно, стаття 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Таким чином, фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, встановлюються, зокрема, показаннями технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, іншими визначеними законодавством доказами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У відповідності до статті 31 Закону України "Про Національну поліцію" поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 вказаного Закону встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У свою чергу, відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд враховує, що саме по собі описання адміністративного правопорушення у оскаржуваній постанові не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
У той же час, на підтвердження порушення позивачем вимог пп. "а" пункту 2.3 Правил дорожнього руху України у матеріалах справи наявний відеозапис події, із відповідною фіксацією вчиненого правопорушення.
Вказані обставини спростовують твердження позивача про недоведеність відповідачем вчинення позивачем адміністративного правопорушення, за що передбачена відповідальність у частині першій статті 121 КУпАП.
Посилання позивача на непідписання відеозапису ЕЦП суд відхиляє, оскільки відеозапис приєднано до відзиву та долучено в електронному вигляді в системі "Електронний суд". Крім цього, даний відзив разом із відеозаписом надіслано до суду Укрпоштою. А тому суд вважає даний доказ належним та допустимим.
З вказаного відеозапису вбачається, що позивач, керуючи транспортним засобом марки Hyundai Tucson 500Е, д.н.з. НОМЕР_1 в м. Києві, став учасником дорожньо-транспортної пригоди. Втім, позивач, будучи учасником дорожньо-транспортної пригоди, не мав при собі відповідний знак аварійної зупинки, який повинен був бути встановлений, враховуючи факт дорожньо-транспортної пригоди, який спричинив вимушену зупинку.
Вказані обставини не були спростовані позивачем на місці зупинки, та останній щодо відсутності знаку аварійної зупинки надавав суперечливі пояснення, спочатку посилався на те, що постанову щодо нього складено виключно у зв'язку із його незгодою із ушкодженнями іншого транспортного засобу, потім на запитання працівника поліції щодо причин відсутності знаку сказав "ви ж під'їхали вже", потім що "не до знака було", потім виказував розуміння ("ну я понімаю"), що підтверджується відповідним відеозаписом.
Доводи позивача фактично зводяться до того, що самостійно інспектором не було проведено перевірки наявності у нього знаку аварійної зупинки. Факт не встановлення знаку аварійної зупиники на місці ДТП позивач визнав. Із відезапису не вбачається, що позивач посилався на наявність у нього знаку, доказів на спростування протилежного (наявність знаку чи миготливого червоного ліхтаря) позивачем до суду надано не було.
У даному випадку відсутність у позивача відповідного знаку аварійної зупинки та його подальше не встановлення не може свідчити про дотримання останнім Правил дорожнього руху.
Інші питання щодо невідповідності оскаржуваної постанови вимогам чинного законодавства на чому наголошує позивач, на переконання суду, не можуть бути окремими самостійними підставами для скасування цієї постанови по суті.
Із відеозапису не вбачається, а позивач не надав докази, які б підтверджували, що він заявляв клопотання про відкладення розгляду справи про адміністративне правопорушення з причини, що не було достатньо часу між повідомленням і розглядом справи для того, щоб позивач міг підготуватися до захисту, і необхідність реалізації права користуватися юридичною допомогою адвоката.
Таким чином, оскільки суть адміністративного правопорушення, що передбачена частиною першою статті 121 КУпАП, яка фактично викладена відповідачем в постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4336227 від 23.03.2025 року підтверджується належними та допустимими доказами, що в сукупності є підставою для визнання оскарженої постанови про адміністративне правопорушення щодо позивача за вчинення адміністративного правопорушення правомірною.
У відповідності до частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Отже, відповідачем доведено відсутність підстав для задоволення позову, що відповідає приписам законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини. Також суд, з урахуванням того, що фабула інкримінованого позивачу правопорушення за ч. 1 ст. 121 КУпАП викладена правильно, фактично в постанові допущена описка в цифровому зазначенні її частини, ч. ч. 1, 3 ст. 121 КУпАП встановлюють однакову санкцію за правопорушення, суд не вбачає підстав для застосування п. 4 ч. 3 ст. 286 КАС України щодо зміни заходу стягнення.
Крім цього, даючи оцінку доводам, викладеним стороною, суд також вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах "Серявін та інші проти України", "Трофимчук проти України", "Проніна проти України"). Отже, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З огляду на викладене, враховуючи наявні у справі докази, суд вважає, що постанова у справі про адміністративне правопорушення винесена відносно позивача уповноваженою посадовою особою та відповідає вимогам закону, а відтак позовні вимоги є необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягають.
Пунктом 3 ч. 3 ст. 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
Керуючись ст. 132, 139, 227, 241-246, 255, 286, 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання постанови протиправною та її скасування відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його підписання/складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: Департамент патрульної поліції, місцезнаходження: м. Київ, вул.Федора Ернста 3, код ЄДРПОУ 40108646.
Повний текст рішення підписано 28.04.2025.
Суддя М. М. Нарольський