ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.04.2025Справа № 910/12054/24
За позовом ОСОБА_1 (позивач 1);
ОСОБА_2 (позивач 2);
ОСОБА_3 (позивач 3);
ОСОБА_4 (позивач 4);
до Міністерства юстиції України;
про визнання протиправним та скасування наказу.
Суддя Мандриченко О.В.
Секретар судового засідання Рябий І.П.
Представники:
Від позивача 1: Мартинович А.Б., адвокат, ордер серії АІ № 1866364 від 07.04.2025;
Від позивача 2: Мартинович А.Б., адвокат, ордер серії АІ № 1866365 від 07.04.2025;
Від позивача 3: Мартинович А.Б., адвокат, ордер серії АІ № 1866374 від 07.04.2025;
Від позивача 4: Мартинович А.Б., адвокат, ордер серії АІ № 1866375 від 07.04.2025;
Від відповідача: Вальчук М., в порядку самопредставництва.
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (далі разом - позивачі) звернулися до Господарського суду міста Києва із позовом, в якому просять визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства Юстиції України № 1040/7 від 11.04.2024 "Про залишення скарги без розгляду по суті".
14.10.2024 до суду від позивачів надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 07.10.2024 та надійшло клопотання про витребування доказів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 вирішено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 910/12054/24, розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, а підготовче засідання призначити на 28.11.2024.
04.11.2024 Міністерство юстиції України (далі також - відповідач) подало до господарського суду відзив на позовну заяву, в якому просило відмовити у задоволенні позову.
19.11.2024 від позивачів надійшла відповідь на відзив Міністерства юстиції України на позовну заяву.
У підготовчому засіданні 28.11.2024 судом розглядалося клопотання позивачів про витребування доказів.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не зазначено заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, не надано доказів вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання доказів та не вказано причин неможливості отримати цей доказ самостійно позивачами.
А відтак, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив відмовити у задоволенні клопотання про витребування доказів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/12054/24 до судового розгляду по суті.
Під час розгляду спору по суті у судовому засіданні 08.04.2025 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні 08.04.2025 проти позовних вимог заперечував, у задоволенні позову просив відмовити.
08.04.2025 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Міністерством юстиції України прийнято наказ від 11.04.2024 № 1040/7 "Про залишення скарги без розгляду по суті" (далі також - Наказ, оскаржуваний наказ, оспорюваний наказ, наказ № 1040/7), яким вирішено залишити без розгляду по суті колективну скаргу асоційованих членів (пайовиків) Споживчого товариства "Сузір'я Будова" ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та інших, оскільки скарга подана особами, права яких у зв'язку з оскаржуваними рішеннями не порушено.
Підставою для винесення вказаного наказу став висновок центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 05.04.2024 (далі також - Висновок).
У вказаному висновку центральна Колегія Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (далі також - Колегія) рекомендувала залишити без розгляду по суті колективну скаргу асоційованих членів (пайовиків) Споживчого товариства "Сузір'я Будова" ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та інших, оскільки скарга подана особами, права яких у зв'язку з оскаржуваними рішеннями не порушено.
Висновок мотивовано тим, що ні договори асоційованого членства в споживчому товаристві не визначають будь-яких прав асоційованих членів на об'єкти нерухомого майна чи їх частини на жодному з етапів будівництва, а лише передбачають можливість набуття прав у майбутньому, в залежності від настання певних умов, зокрема, взаємного виконання зобов'язань та введення будинку в експлуатацію, ні спеціальні закони, що регулюють відносини у сфері споживчої кооперації також не встановлюють презумпцію жодних прав асоційованих членів на майно Споживчого товариства "Сузір'я Будова", а отже, сам по собі факт прийняття оскаржуваного рішення не свідчить про порушення прав скаржників у розумінні реєстраційного законодавства.
Позивачі зазначають, що оскаржуваний наказ прийнято без врахування змін до законодавства, а саме, з порушенням пункту 7 статті 21 Закону України "Про гарантування речових прав на об'єкти нерухомості майна, які будуть споруджені в майбутньому" від 15.08.2022 № 2518, яким зазначено, що "...з дня набрання чинності цим Законом асоційовані члени кооперативів, предметом діяльності яких є житлове, дачне або гаражне будівництво, вважаються повноправними членами таких кооперативів. Набуття такими особами прав повноправних членів відповідних кооперативів не потребує прийняття рішень загальними зборами членів кооперативів та/або його статутними органами".
Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказує, що за результатами дослідження відомостей Державного реєстру прав та матеріалів скарги Колегія дійшла висновку, що скаржниками не підтверджено факт порушення своїх прав у зв'язку з оскаржуваними рішеннями в розумінні реєстраційного законодавства, оскільки у Державному реєстрі прав та Державному земельному кадастрі відсутні записи про будь-які права скаржників на земельні ділянки, розташовані під об'єктами нерухомості, та на об'єкти нерухомості, крім того скаржником не наведено жодних доказів та не надано документів на їх підтвердження, які б свідчили про наявність таких прав у скаржника.
Відповідач зауважує, що ні положення договорів асоційованого членства в споживчому товаристві не визначають будь-яких прав асоційованих членів на об'єкти нерухомого майна чи їх частини на жодному з етапів будівництва, а лише передбачають можливість набуття прав у майбутньому, в залежності від настання певних умов, зокрема, взаємного виконання зобов'язань та введення будинку в експлуатацію, ні спеціальні закони, що регулюють відносини у сфері споживчої кооперації також не встановлюють презумпцію жодних прав асоційованих членів на майно Споживчого товариства "Сузір'я Будова", а отже, сам по собі факт прийняття оскаржуваного рішення не свідчить про порушення прав скаржників у розумінні реєстраційного законодавства.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін та третіх осіб, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи на наступне.
Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 під охоронюваними законом інтересами необхідно розуміти прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Отже, охоронюваний законом інтерес є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони.
Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України в постанові від 21.10.2015 у справі №3-649гс15.
Оскільки позивачі були заявниками колективної скарги асоційованих членів (пайовиків) Споживчого товариства "Сузір'я Будова" (далі також - СТ "Сузір'я Будова") ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та інших (далі - скаржники), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.03.2024 за № СК-1611-24, суд приходить до висновку, що позивачі належними та допустимими доказами довели існування у них інтересу щодо предмету спору, а отже і наявність підстав для звернення до суду з даним позовом.
Як встановлено судом, до Міністерства юстиції України надійшла колективна скарга асоційованих членів (пайовиків) СТ "Сузір'я Будова" ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та інших, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 14.03.2024 за № СК-1611-24 (далі - Скарга), на рішення від 02.02.2024 №№ 71413222, 71412941 (далі - оскаржувані рішення) приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Кобзаря Олександра Юрійовича (далі - приватний нотаріус Кобзар О.Ю.) щодо об'єктів незавершеного будівництва - житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення, підземного паркінгу та наземного гаражу відкритого типу, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 (далі - об'єкти незавершеного будівництва, об'єкти нерухомого майна).
Мотивуючи вказану скаргу, скаржники зазначали, що є асоційованими членами СТ "Сузір'я Будова" та є пайовиками у житловому будинку з вбудованими приміщеннями у підземному паркінгу та наземними гаражами, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Як вказували скаржники, на підставі оскаржуваних рішень приватним нотаріусом Кобзарем О.Ю. припинено право власності СТ "Сузір'я Будова" на об'єкти незавершеного будівництва та закрито відповідні розділи.
За результатами розгляду Скарги висновком Центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (далі - Колегія) від 04.04.2024 рекомендовано: Залишити без розгляду по суті колективну скаргу асоційованих членів (пайовиків) Споживчого товариства "Сузір'я Будова" ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та інших, оскільки скарга подана особами, права яких у зв'язку з оскаржуваними рішеннями не порушено.
На підставі вказаного висновку Міністерством юстиції України прийнято наказ від 11.04.2024 № 1040/7 "Про залишення скарги без розгляду по суті", яким вирішено: Залишити без розгляду по суті колективну скаргу асоційованих членів (пайовиків) Споживчого товариства "Сузір'я Будова" ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та інших, оскільки скарга подана особами, права яких у зв'язку з оскаржуваними рішеннями не порушено.
У п. 10 Висновку, Колегією встановлено, що згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі Державний реєстр прав) оскаржуваними рішеннями припинено право власності та закрито розділи на об'єкти нерухомого майна за СТ "Сузір'я Будова" на підставі довідок про відповідність техніко-економічних показників об'єкта нерухомості від 29.01.2024 №№ 29-01-01c/2024, 29-01-02c/2024, виданих Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНПРОФ ПРОЕКТ", відомостей з Державного земельного кадастру від 01.02.2024 № 70171093, витягів з Державного реєстру речових прав від 22.02.2023 за №№ 323735344, 323739410.
Як вбачається з п. 13 Висновку, за результатами дослідження відомостей Державного реєстру прав та матеріалів скарги Колегія дійшла висновку, що скаржником не підтверджено факт порушення своїх прав у зв'язку з оскаржуваними рішеннями в розумінні реєстраційного законодавства, оскільки у Державному реєстрі прав та Державному земельному кадастрі відсутні записи про будь-які права скаржників на земельні ділянки, розташовані під об'єктами нерухомості, та на об'єкти нерухомості, крім того скаржником не наведено жодних доказів та не надано документів на їх підтвердження, які б свідчили про наявність таких прав у скаржника.
При цьому у п. 14 Висновку, Колегією досліджено договори асоційованого членства в споживчому товаристві від 01.03.2028 № 4/340, від 15.06.2018 № 226, від 28.03.2021 № 4/312-КР, від 20.02.2018 № 4/35, від 27.07.2020 № 4/1-Ки, від 19.04.2018 № 4/278, від 21.02.2018 № 4/264, від 03.0.2018 № 4/117, від 17.08.2020 № 206/M, від 25.04.2018 № 206/М, від 12.03.2018 № 4/26, від 12.03.2018 № 4/26, від 21.02.2018 № 4/196, від 23.07.2020 № 4/150, від 11.05.2018 № 264/M, укладені між СТ "Сузір'я Будова" та ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_3 , ОСОБА_13 , ОСОБА_2 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_4 (далі договори), що містяться в додатках до скарги.
Як встановлено у п. 15 Висновку, Колегією встановлено, що зазначеними договорами визначено коло прав та обов'язків його сторін. Відповідно до пункту 3.1.5 розділу 3 договорів пайовик має право вимагати від СТ "Сузір'я Будова" розірвання договору, в разі невиконання СТ "Сузір'я Будова" своїх зобов'язань, згідно з пунктом 4.2.1 договору повернення фактично внесеної частки на момент розірвання даного договору, протягом 20 банківських днів з моменту розірвання цього договору. Згідно з пунктом 4.2.1 договору після здачі будинку в експлуатацію та повної сплати пайовиком паю отримати квартиру у володіння від СТ "Сузір'я Будова" і підписати акт прийому-передачі квартири в наступному порядку: протягом двох місяців з моменту введення об'єкту в експлуатацію, СТ "Сузір'я Будова" письмово повідомляє пайовика про необхідність прийняти квартиру, приміщення і за відсутності претензій підписати акт прийому-передачі квартири.
У п. 16 Висновку, колегія вказала, що зазначені вище та інші положення договорів не визначають будь-яких прав асоційованих членів на об'єкти нерухомого майна чи їх частини на жодному з етапів будівництва, а лише передбачають можливість набуття прав у майбутньому, в залежності від настання певних умов, зокрема, взаємного виконання зобов'язань та введення будинку в експлуатацію.
При цьому у п. 17 Висновку, Колегією встановлено, що згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань організаційно-правовою формою СТ "Сузір'я Будова" споживче товариство.
В свою чергу, за висновками Колегії, викладеними у п. 20, 21 Висновку, спеціальні закони, що регулюють відносини у сфері споживчої кооперації також не встановлюють презумпцію жодних прав асоційованих членів на майно СТ "Сузір'я Будова". А отже, сам по собі факт прийняття оскаржуваного рішення не свідчить про порушення прав скаржників у розумінні реєстраційного законодавства.
Таким чином, у п. 23 Висновку, Колегія зазначила, що за наслідками розгляду скарги підтвердженого порушення прав скаржників в результаті прийняття оскаржуваних рішень Колегія не встановила.
Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (далі також - Закон), систему органів у сфері державної реєстрації становлять, зокрема, інші суб'єкти державної реєстрації.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону, державний реєстратор юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - державний реєстратор) - особа, яка перебуває у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації, нотаріус.
Як вбачається з п. 8 ч. 2 ст. 5 Закону, до повноважень Міністерства юстиції України у сфері державної реєстрації належить, зокрема розгляд скарг на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України та прийняття обов'язкових до виконання рішень, передбачених цим Законом.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1128 від 25.12.2015 затверджено Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (далі - Порядок № 1128).
Під час дії воєнного стану та з урахуванням вимог, встановлених п. 10 Порядку № 1128, за 15 днів (дата публікації оголошення 19.03.2024) до дня засідання колегії на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України було забезпечено оприлюднення інформації про дату засідання розгляду даної скарги та додатково повідомлено зазначену інформацію скаржникам, приватному нотаріусу Кобзарю О.Ю. засобами електронної пошти.
Абзацом 5 п. 10 Порядку № 1128 регламентовано, що розгляд скарг у сфері державної реєстрації під час дії воєнного стану проводиться без участі скаржника, державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту, рішення, дія або бездіяльність яких оскаржується, а також інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі у сфері державної реєстрації або встановлених відповідно до відомостей реєстрів (далі - заінтересовані особи).
Після повідомлення заінтересованих осіб про розгляд скарги до Міністерства юстиції України надійшло клопотання про надіслання матеріалів скарги в електронній формі на адресу електронної пошти приватного нотаріуса Кобзаря О.Ю. від 19.03.2024 № 26/01-16, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 20.03.2024 за № СК-7121-24, відповідь на яке надано листом Міністерства юстиції України від 20.03.2024 № 43220/ СК-1721-24/33.2.1.
Пунктом 12 Порядку № 1128 передбачено, що заінтересовані особи мають право подавати письмові пояснення по суті скарги у сфері державної реєстрації, які обов'язково приймаються Колегією до розгляду.
До Міністерства юстиції України надійшли пояснення по суті поданої скарги приватного нотаріуса Кобзаря О.Ю. від 01.04.2024 № 31/01-16, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 01.04.2024 за № СК-1940-24.
Згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) оскаржуваними рішеннями припинено право власності та закрито розділи на об'єкти нерухомого майна за СТ "Сузір'я Будова" на підставі довідок про відповідність техніко-економічних показників об'єкта нерухомості від 29.01.2024 №№ 29-01-01с/2024, 29-01-02с/2024, виданих Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНПРОФ ПРОЕКТ", відомостей з Державного земельного кадастру від 01.02.2024 № 70171093, витягів з Державного реєстру речових прав від 22.02.2023 за №№ 323735344, 323739410.
При цьому, абз. 1 ч. 3 ст. 37 Закону передбачено, зокрема, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів особою, права якої порушено.
З наведеного вбачається, що перевірка підтвердження факту порушення права скаржника передує розгляду питання щодо правомірності рішення, котре оскаржується, а обов'язок щодо підтвердження такого факту Законом покладено на скаржника.
Колегією було досліджено договори асоційованого членства в споживчому товаристві від 01.03.2028 № 4/340, від 15.06.2018 № 226, від 28.03.2021 № 4/312-КР, від 20.02.2018 № 4/35, від 27.07.2020 № 4/1-Кп, від 19.04.2018 № 4/278, від 21.02.2018 № 4/264, від 03.0.2018 № 4/117, від 17.08.2020 № 206/М, від 25.04.2018 № 206/М, від 12.03.2018 № 4/26, від 12.03.2018 № 4/26, від 21.02.2018 № 4/196, від 23.07.2020 № 4/150, від 11.05.2018 № 264/М, укладені між СТ "Сузір'я Будова" та ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_3 , ОСОБА_13 , ОСОБА_2 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_4 (далі - договори), що містяться в додатках до скарги.
Відповідно до пункту 3.1.5 розділу 3 договорів, пайовик має право вимагати від СТ "Сузір'я Будова" розірвання договору, в разі невиконання СТ "Сузір'я Будова" своїх зобов'язань, а згідно з пунктом 4.2.1 договору, повернення фактично внесеної частки на момент розірвання даного договору, протягом 20 банківських днів з моменту розірвання цього договору.
В свою чергу, згідно з пунктом 4.2.1 договору, після здачі будинку в експлуатацію та повної сплати пайовиком паю отримати квартиру у володіння від СТ "Сузір'я Будова" і підписати акт прийому-передачі квартири в наступному порядку: протягом двох місяців з моменту введення об'єкту в експлуатацію, СТ "Сузір'я Будова" письмово повідомляє пайовика про необхідність прийняти квартиру, приміщення і за відсутності претензій підписати акт прийому-передачі квартири.
Тобто, з наведеного вбачається, що зазначені вище положення договорів не визначають будь-яких прав асоційованих членів на об'єкти нерухомого майна чи їх частини на жодному з етапів будівництва, а лише передбачають можливість набуття прав у майбутньому, в залежності від настання певних умов, зокрема, взаємного виконання зобов'язань та введення будинку в експлуатацію.
Суд вказує, що згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань організаційно-правовою формою СТ "Сузір'я Будова" - є споживче товариство.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про споживчу кооперацію", споживче товариство - є первинною ланкою споживчої кооперації.
Як передбачено статтею 12 вказаного Закону, основними правами члена кооперативу є: участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; одержання кооперативних виплат та виплат на паї; одержання паю у разі виходу з кооперативу в порядку і в строки, визначені його статутом; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов'язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити. Основними обов'язками члена кооперативу є: додержання статуту кооперативу; виконання рішень органів управління кооперативу та органів контролю за діяльністю кооперативу; виконання своїх зобов'язань перед кооперативом; сплата визначених статутом кооперативу внесків. Законами, що регулюють діяльність окремих типів кооперативів або кооперативів за напрямами їх діяльності, та статутом кооперативу можуть бути передбачені додаткові права та обов'язки його членів.
Відповідно до частини 2 статті 14 Закону України "Про кооперацію" (в редакції, чинній станом на дату укладання договорів про асоційоване членство), асоційований член кооперативу - фізична чи юридична особа, яка внесла пайовий внесок і користується правом дорадчого голосу в кооперативі. При ліквідації кооперативу асоційований член кооперативу має переважне порівняно з членами кооперативу право на одержання паю.
Таким чином, суд вказує, що спеціальні закони, що регулюють відносини у сфері споживчої кооперації також не встановлюють презумпцію жодних прав асоційованих членів на майно СТ "Сузір'я Будова".
Як визначено п. 6.2. Статуту СТ "Сузір'я Будова" (далі - Статут), права асоційованого члена Споживчого товариства: отримання житла (квартири, нежитлового приміщення, парковочного місця та ін.) від Споживчого товариства на підставі договору асоційованого членства у Споживчому товаристві: користування послугами Споживного товариства: одержання паю та цільового внеску у разі виходу зі Споживного товариства, шляхом розірвання Договору про асоційоване членство у Споживчому товаристві; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи Споживчого товариства: самостійно без згоди з іншими членами Споживного товариства розпоряджатись належним йому на праві власності майном; приймати участь у роботі Загальних зборів членів Споживного товариства за бажанням, з правом дорадчого голосу.
Тобто, з наведеного вбачається, що Статутом також не встановлюють презумпцію жодних прав асоційованих членів на майно СТ "Сузір'я Будова".
Відповідно до пункту 4 частини 6 статті 37 Закону, за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав Міністерство юстиції України приймає мотивоване рішення, зокрема, залишення скарги без розгляду по суті, якщо скаргу подано особою, права якої у зв'язку з оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю у сфері державної реєстрації прав не порушено.
А відтак, суд приходить до висновку, що оскаржуваний наказ прийнято з повний з'ясуванням всіх обставин та у відповідності до чинного законодавства.
Позивачі у позові вказують, що оскаржуваний наказ прийнятий з порушенням пункту 7 статті 21 Закону України "Про гарантування речових прав на об'єкти нерухомості майна, які будуть споруджені в майбутньому" від 15.08.2022 № 2518, яким зазначено, що "...з дня набрання чинності цим Законом асоційовані члени кооперативів, предметом діяльності яких є житлове, дачне або гаражне будівництво, вважаються повноправними членами таких кооперативів. Набуття такими особами прав повноправних членів відповідних кооперативів не потребує прийняття рішень загальними зборами членів кооперативів та/або його статутними органами".
Однак суд вказує, що Колегія у Висновку не оспорювала права скаржників (позивачів) на управління СТ "Сузір'я Будова", більш того, у Висновку Колегією встановлено, що скаржники є асоційованими членами СТ "Сузір'я Будова", що вбачається з відповідних договорів, та дослідила їх зміст.
Крім того, позивачі не позбавлені права ініціювати позачергові Загальні збори членів Споживчого товариства, що передбачено п. 8.5. Статуту.
Враховуючи вище наведене, суд приходить до висновку про законодавчу необґрунтованість тверджень позивачів, а від так їх відхиляє.
За вказаних обставин, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України № 1040/7 від 11.04.2024.
Згідно з частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частинами 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Як вказано в статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено що, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
В статті 79 Господарського процесуального кодексу України вказано, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають покладенню на позивачів.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97 від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", №49684/99 від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах №910/13407/17 та №915/370/16.
З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як законодавчо необґрунтовані та безпідставні.
Керуючись ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 25.04.2025.
Суддя О.В. Мандриченко