26.03.2025 року м.Дніпро Справа № 904/1979/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,
суддів: Іванова О.Г., Чередка А.Є.
секретар судового засідання Жолудєв А.В.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно транспортна компанія "СПЕЦТРАНС 48" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2024 (суддя Назаренко Н.Г.)
у справі № 904/1979/24
за позовом Криворізької міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно транспортна компанія "СПЕЦТРАНС 48"
про стягнення безпідставно збережених коштів
Криворізька міська рада (далі - позивач) звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна транспортна компанія "СПЕЦТРАНС 48" (далі - відповідач) заборгованість за договором оренди земельної ділянки № 2020442 від 01.09.2020р., у загальному розмірі 1 165 737,10 грн.
Ціна позову складається з наступних сум:
- заборгованість з орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:05:219:0016 за період з 01.01.2021 по 31.12.2023 у розмірі - 863 026,36 грн.
- пеня у розмірі - 302 710,72 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2024 у справі №904/1979/24 позов Криворізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно транспортна компанія "СПЕЦТРАНС 48" про стягнення безпідставно збережених коштів задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно транспортна компанія "СПЕЦТРАНС 48" (02660, м. Київ, вул. Червоногвардійська, буд. 22, ідентифікаційний код 40225360) на користь Криворізької міської ради (50101, Дніпропетровська область, пл.. Молодіжна, буд. 1, ідентифікаційний код 33874388) 863026,38 грн. - заборгованості з орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:05:219:0016 по вул.. Широківське шосе, 7 у м. Кривому Розі Дніпропетровської області за період з 01.01.2021 по 31.12.2023, 302 710,72 грн. - пені, 17 486,06 грн. - судового збору.
Не погодившись з вказаним рішенням Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно транспортна компанія "СПЕЦТРАНС 48" подано апеляційну скаргу, згідно якої просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2024р. у справі №904/1979/24 в частині стягнення пені в розмірі 302 710,72 грн. - скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким дану позовну вимогу задовольнити частково, а саме стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно транспортна компанія "СПЕЦТРАНС 48" на користь Криворізької міської ради пеню в розмірі 30 000,00 грн., а в іншій частині стягнення пені відмовити. Здійснити розподіл судових витрат, понесених в судах двох інстанцій.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує на те, що оскаржуване рішення прийнято при встановлені обставин, що мають значення для справи, які є недоведеними, неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що:
- скаржник надає суду інформацію про те, що згідно фінансової звітності ТОВ “БТК “СПЕЦТРАНС 48» чистий прибуток/збиток підприємства склав: за 2021 р. прибуток 72 498,64 гривень; за 2022 р. збиток 4 193 884,86 гривень; за 2023 р. прибуток 2 554 822,90 гривень. Отже, за період: 01.01.2021-31.12.2023 р.р. ТОВ “БТК “СПЕЦТРАНС 48" мало збиток в розмірі 1566563,32 гривні. Тому ТОВ “БТК “СПЕЦТРАНС 48» просить суд апеляційної інстанції врахувати, що оскільки в спірних правовідносинах відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (пені), то за обставин, зокрема, збитковості ТОВ “ВТК “СПЕЦТРАНС 48» (-1 566 563,32) обсяг відповідальності (302 710,72) є нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він є несправедливим щодо ТОВ “БТК “СПЕЦТРАНС 48», а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання ТОВ “БТК “СПЕЦТРАНС 48» своїх зобов'язань, зокрема, з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар є невиправдано обтяжливим та фактично непосильним. Стягнення з ТОВ “БТК “СПЕЦТРАНС48» пені в розмірі 302 710,72 призводить до явно нерозумних і несправедливих наслідків, без дотримання розумного балансу між інтересами боржника та кредитора;
- в період з 2021 р. до 17.07.2024 р., скаржник перебував у правовій визначеності, що має сплачувати за договором в його первісній та єдиній редакції - або в іншому розмірі у разі внесення до договору відповідних змін (позивач з такою офертою до відповідача, а також із відповідним позовом до суду не звертався), і лише з 17.07.2024 р. (оприлюднено постанову ВП ВС) опинився в ситуації, коли його дії в минулому стали вважатися порушенням;
- стягнення пені є не справедливим, позаяк вона розрахована не за умовами договору, тому фактично має ознаки ретроспективного застосування висновку Верховного Суду, що суперечить принципу правової визначеності, а тому при зменшені судом розміру пені прошу суд це теж врахувати;
- зменшуючи у цій справі розмір пені із заявлених 302 710,72 грн до 30 000 грн, слід виходили з неспівмірності заявленої до стягнення суми пені, оскільки наслідки невиконання боржником (відповідачем) зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання (наприклад, ігнорування позивачем досудового врегульована спору, а також зволікання позивача у поданні позову: щодо боргу за 2021р. - на початку 2022р.. щодо боргу за 2022р. - на початку 2023р., боргу за 2023р. - на початку 2024р., що очевидно змінило б правовідносини сторін і не призвело до тих наслідків, які наразі виникли).
Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.
Хронологія надходження інших процесуальних документів до суду.
15.11.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
25.03.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про розгляду справи без участі його уповноваженого представника.
В судовому засіданні 26.03.2025 брав участь представник позивача. Відповідач (апелянт) явку уповноваженого представника не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").
«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G.B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.
Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя навіть в умовах воєнного стану.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).
Тобто сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об'єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).
Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об'єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.
Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Так, апеляційне провадження у даній справі здійснюється на підставі поданої ТОВ "Будівельно транспортна компанія "СПЕЦТРАНС 48" апеляційної скарги, в межах її доводів та вимог, що відповідає приписам ч. 1 ст. 269 ГПК України.
Жодних доповнень до апеляційної скарги протягом визначеного ГПК України процесуального строку не подавалося.
Враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, з урахуванням того, що суд не визнавав обов'язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, приймаючи до уваги подану відповідачем заяву про розгляд справи без його участі, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішень суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представника відповідача (апелянта).
Судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.
Представник позивача просив суд, в тому числі з підстав, викладених у відзиві, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об'єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, між Криворізькою міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна транспортна компанія "СПЕЦТРАНС 48" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки № 2020442 від 01.09.2020, відповідно до пункту 1 якого орендодавець на підставі рішення міської ради від 29.07.2020 №4928 “Про надання в оренду земельних ділянок» надає, а орендар приймає в строкове платне користування землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення - за цільовим призначенням - для розміщення основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (код 11.03) для структурного підрозділу підприємства «Виробнича база механізації з кадастровим номером 1211000000:05:219:0016, яка розташована на вул. Широківське шосе, 7 в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу.
Згідно з пунктом 2 договору в оренду передається земельна ділянка площею 1,2300 га.
На земельній ділянці розміщені об'єкти нерухомого майна: Комплекс будівель та споруд згідно витягу з Державного реєстру речових правна нерухоме майно про реєстрацію права власності від 19.09.2019 індексний номер витягу 181686876, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 57269712110 (п.3 договору).
Договір укладено терміном на 5 років.
Після закінчення строку дії договору орендар, має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію, додавши до листа-повідомлення проект додаткової угоди (п. 7 договору).
Цей договір вважається укладеним з дати його підписання сторонами та набирає чинності з моменту його державної реєстрації згідно діючого законодавства (п. 42 договору).
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку від 03.06.2020 № 97-4-0.22-1304/165-20 становить 16 894 050,00 грн. (п. 4 договору).
Згідно п. 6 договору земельна ділянка вважається переданою орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди.
Пунктом 8 договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем виключно у грошовій формі в розмірі 0,9% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до рішення Криворізької міської ради від 26.06.2019 №3897 “Про встановлення ставок плати за землю та пільг щодо земельного податку на території м. Кривого Рогу у 2020 році».
Розмір орендної плати не є сталим і змінюється без внесення змін до цього договору у разі внесення змін до Податкового кодексу України та встановлення Криворізькою міською радою нового розміру орендної плати за землю на відповідний рік.
Пункт 9 договору передбачає, що розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки не є сталим і змінюється без внесення змін до цього договору у разі затвердження Криворізькою міською радою нової технічної документації на нормативну грошову оцінку земель міста, у зв'язку з проведенням її щорічної індексації та на інших підставах, визначених чинним законодавством України.
Орендар самостійно здійснює індексацію нормативної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до інформації центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, про коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, опублікований в засобах масової інформації, після чого самостійно обчислює суму орендної плати щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подає відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік.
Орендна плата вноситься щомісячно протягом 30- ти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця. За неповний календарний місяць орендна плата сплачується за дні фактичного користування земельною ділянкою.
Строки платежу не є сталими і можуть змінюватися відповідно до вимог чинного законодавства України без внесення змін до договору (п. 11 договору).
Пунктом 12 договору встановлено, що розмір орендної плати переглядається без внесення змін до цього договору в разі зміни умов господарювання, передбачених договором, зокрема, у разі зміни річного розміру орендної плати на підставі рішення Криворізької міської ради.
Позивач зазначає, відповідачем в період з 01.01.2021 по 31.12.2023 договірні зобов'язання в частині внесення орендної плати за користування земельною ділянкою не виконувались, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 863 026,38 грн.
Вказане стало причиною звернення позивача до суду.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача 863 026,38 грн заборгованості з орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:05:219:0016 по вул. Широківське шосе, 7 у м. Кривому Розі Дніпропетровської області за період з 01.01.2021 по 31.12.2023, 302710,72 грн пені.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.
Криворізька міська рада (далі - позивач) звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна транспортна компанія "СПЕЦТРАНС 48" (далі - відповідач) заборгованість за договором оренди земельної ділянки № 2020442 від 01.09.2020р., у загальному розмірі 1 165 737,10 грн.
Ціна позову складається з наступних сум:
- заборгованість з орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:05:219:0016 за період з 01.01.2021 по 31.12.2023 у розмірі - 863 026,36 грн.
- пеня у розмірі - 302 710,72 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором оренди земельної ділянки № 2020442 від 01.09.2020 в частині повної та своєчасної оплати орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:05:219:0016.
Відповідач про наявність справи у суді повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення (а.с. 100, 101, 107), відзив на позов не надав.
Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі є наявність або відсутність порушення відповідачем умов договору оренди земельної ділянки № 2020442 від 01.09.2020 в частині розрахунків; наявність або відсутність підстав для нарахування штрафних санкцій.
За змістом пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Статтею 25 Закону України "Про оренду землі" унормовано, що орендар земельної ділянки зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.
Пунктом 287.1 статті 287 Податкового кодексу України встановлено, що з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю.
Плата за землю - це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Згідно з пунктом 289.1 статті 289 Податкового Кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.
Відповідно до статті 23 Закону України "Про оцінку земель" технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільського, селищною, міською радою.
Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (стаття 20 Закону України "Про оцінку земель").
Рішенням Криворізької міської ради від 24.06.2015 року № 3728 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу, яке набрало чинності 01.01.2016.
Рішенням Криворізької міської ради від 26.05.2021 № 523, яке набрало чинності 01.01.2022, затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу.
З моменту набрання чинності означеного рішення, рішення Криворізької міської ради від 24.06.2015 № 3728 втрачає чинність.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц дійшла висновку, що обов'язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, про що також наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №320/5877/17 (п.71).
А отже, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, що підтверджує дані про нормативну грошову оцінку.
Подібна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі №917/353/19.
Згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, сформованого Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області 03.06.2020 за № 431338, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:05:219:0016 становила 16 894 050,00 грн., згідно витягу, сформованого 17.02.2023 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:05:219:0016 становить 22 465 212,00 грн.
Відповідно до статті 143 Конституції України, статей 12, 284 Податкового кодексу України, частини першої статті 69 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" Криворізька міська рада наділена повноваженнями самостійно встановлювати місцеві податки та збори у порядку, визначеному Податковим кодексом України, чим забезпечується реалізація принципу правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності місцевого самоврядування, під яким розуміється право територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
До місцевих податків, зокрема, належить податок на майно, до складу якого входить плата за землю - обов'язковий платіж, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (стаття 10, підпункт 14.1.147. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Так, рішеннями Криворізької міської ради від 24.06.2015 № 3727, від 30.06.2020 № 4799 та від 26.05.2021, № 506 встановлено ставки плати за землю та пільги зі сплати земельного податку на території міста Кривого Рогу, якими встановлено, у тому числі, ставки орендної плати за землю в залежності від цільового призначення земельної ділянки згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженою Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548, та які набрали чинності з 01.01.2016, 01.01.2021 та 01.01.2022 відповідно.
Розмір річної орендної плати за земельні ділянки вираховується на підставі даних витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, помножених на значення ставки орендної плати, розмір якої визначається відповідним рішенням Криворізької міської ради. Місячний розмір орендної плати визначається шляхом ділення річної орендної плати на 12, що відповідає кількості місяців у році.
Згідно наданого позивачем розрахунку, загальна сума, яка підлягала до сплати за земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:05:219:0016 за період 01.01.2021 по 31.12.2023, складає 863 026,38 грн.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як вже було зазначено, спірними договорами оренди земельної ділянки встановлено, що орендна плата вноситься щомісячно протягом 30-ти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця. За неповний календарний місяць орендна плата сплачується за дні фактичного користування земельною ділянкою.
Відповідно до статей 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доказів погашення заборгованості з орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:05:219:0016 за період 01.01.2021 по 31.12.2023 в сумі 863 026,38 грн. відповідач на момент розгляду спору не надав, у зв'язку з чим зазначена вище сума підлягає до примусового стягнення.
Рішення суду в цій частині не оскаржується, а відтак не переглядається судом апеляційної інстанції в силу приписів ч. 1 ст. 269 ГПК України.
У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Одним із наслідків порушення зобов'язання є оплата пені.
Згідно статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
В той же час, частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості
Отже, з вищенаведених приписів вбачається право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України.
Статтею 251 Цивільного кодексу України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 Цивільного кодексу України).
Пунктом 13 договору сторони погодили, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, стягується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов'язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.
Термін нарахування пені за прострочення сплати грошового зобов'язання не обмежується і встановлюється від першого дня виникнення прострочення до дня погашення включно.
Відтак, слід визнати, що у даному випадку не підлягають застосуванню до спірних правовідносин в частині вимог позивача про стягнення з відповідача пені за порушення грошових зобов'язань з оплати орендної плати, що виникли із спірних договорів оренди земельної ділянки, положення частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, які обмежують період нарахування пені строком у шість місяців.
Наведене узгоджується з правовою позицією, наведеною у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 04.10.2019 у справі № 912/1433/16, від 15.11.2019 у справі № 904/1148/19.
Позивач нарахував пеню за загальний період прострочення з 03.03.2021 до 29.02.2024 в розмірі 302 710,72 грн.
Відповідач контррозрахунку не надав.
Господарський суд перевірив розрахунок пені, помилок не виявив, тому дійшов висновку, що вимога є такою, що підлягає задоволенню в розмірі 302 710,72 грн.
Апелянтом не оскаржується правильність виконаних нарахувань.
Натомість щодо доводів апеляційної скарги, колегія суддів відхиляє їх як необґрунтовані та безпідставні, позаяк довідка ТОВ “БТК “СПЕЦТРАНС48» за вих.№2/08 від 16 серпня 2024 року не є належним та допустимим доказом фінансового/майнового стану відповідача. Такими доказами можуть бути: баланс (звіт про фінансовий стан), податкова декларація тощо.
За змістом ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В свою чергу, відповідно до приписів п.п. 2, 4, 5 ч. 2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов'язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.
Суд зазначає, що відповідач, всупереч вимогам ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, будучи обізнаним про наявність в суді справи, про що свідчать поштові повідомлення (а.с. 100, 101, 107), не надав суду жодних заперечень, пояснень у справі або доказів, які б свідчили про наявність підстав для відмови в позові.
Так само ним не заявлялось відповідне клопотання про зменшення штрафних санкцій при розгляді справи в суді першої інстанції.
Колегія суддів зауважує, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК України).
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 ГК України, в силу якої у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
На підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру (аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 15.02.2023 у справі № 910/437/22, від 13.07.2022 у справі № 925/577/21, від 28.06.2022 у справі № 902/653/21, від 30.03.2021 у справі № 902/538/18).
Аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України свідчить, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання (постанова Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №914/1517/18).
Положення статей 233 ГК України та 551 ЦК України при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій є універсальними у правозастосуванні (пункт 8.26. постанови Верховного Суду від 09.03.2023 у справі № 902/317/22).
Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (пункт 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 905/1409/21).
В постанові від 08.03.2020 у справі № 902/417/18 Велика палата Верховного Суду зазначила таке: за частиною третьою статті 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин; зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі; господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 слідує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Поряд з цим, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18: «господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань» (п. 8.32).
Для зменшення нарахованих позивачем сум має бути встановлена очевидна їх неспівмірність, в тому числі обставини того, що наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання.
Проте судом враховується, що у разі неухильного виконання відповідачем домовленостей закріплених у договорі, у позивача були б відсутні підстави для стягнення штрафних санкцій.
Умови щодо нарахування пені та їх розмір визначалися обопільно сторонами у договорі.
В свою чергу, у разі незгоди з розміром штрафних санкцій, які мають нараховуватися у разі неналежного виконання зобов'язання, відповідач не був позбавлений права запропонувати інший їх розмір під час підписання договору чи ініціювати внесення змін до нього в подальшому.
Розмір пені не перевищує суму заборгованості та становить лише 3/8 від її розміру.
До такого розміру пені, який був заявлений позивачем, відповідач допустив сам виключно своїм зволіканням з виконання основного грошового зобов'язання за договором, і таке порушення носило систематичний характер та є триваючим.
Відповідно до ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Виходячи з наведених норм, наявність форс-мажорних обставин є підставою для звільнення особи від відповідальності за порушення зобов'язання, а не від обов'язку виконання основного зобов'язання.
Відповідач не підтвердив у встановленому порядку настання форс-мажорних обставин саме для спірного випадку.
Зміна правозастосовчої практики також не є поважною причиною, яка звільняє від виконання договірних зобов'язань.
Також, не вважається випадком в контексті звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання відсутність у боржника необхідних коштів (стаття 617 Цивільного кодексу України).
Стосовно можливої збитковості відповідача, то слід зауважити, що вказана обставина не є винятковою обставиною що дає підстави для зменшення нарахованих штрафних санкцій, адже підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, наслідки від ведення якої несе відповідний суб'єкт господарювання.
В свою чергу, можлива відсутність збитків у позивача не є визначальним критерієм для зменшення заявленої до стягнення неустойки, а лише однією із складових, які враховуються судом в комплексі з оцінкою інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, зважаючи на те, що зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки - є прерогативою суду, яке реалізується ним на власний розсуд, виходячи з системного та комплексного аналізу всіх фактичних обставин справи та поданих сторонами доказів, апеляційний суд не вбачає підстав для зменшення розміру компенсаційних нарахувань позивача.
За таких умов, відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в частині стягнення пені.
Відтак, слід погодитися з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача 863 026,38 грн. заборгованості з орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:05:219:0016 по вул. Широківське шосе, 7 у м. Кривому Розі Дніпропетровської області за період з 01.01.2021 по 31.12.2023, 302 710,72 грн. пені.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і обставини, надав їх належну правову оцінку.
Порушень або неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, апеляційним судом під час перегляду справи в апеляційному порядку не встановлено.
З огляду на все вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що доводи скаржника, наведені ним в апеляційній скарзі, свого підтвердження не знайшли, не спростовують мотивів та висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, у зв'язку з чим, відхиляються судом апеляційної інстанції, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2024 у справі № 904/1979/24.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на її заявника.
Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно транспортна компанія "СПЕЦТРАНС 48" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2024 у справі № 904/1979/24 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2024 у справі №904/1979/24 залишити без змін.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно транспортна компанія "СПЕЦТРАНС 48".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови підписано 28.04.2025
Головуючий суддя В.Ф. Мороз
Суддя О.Г. Іванов
Суддя А.Є. Чередко