18.03.2025 року м.Дніпро Справа № 904/390/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,
суддів: Чус О.В., Чередка А.Є.
секретар судового засідання Жолудєв А.В.
розглянувши апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" та Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2024 (суддя Татарчук В.О.)
у справі № 904/390/24
за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
до Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів"
про стягнення заборгованості
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулося з позовною заявою до Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" про стягнення заборгованості в загальному розмірі 16389486,73 грн, з якої: 7328300,83 грн основного боргу, 3039915,63 грн пені, 1117901,26 грн штрафу, 810652,93 грн трьох відсотків річних, 4092716,08 грн інфляційних втрат. Судові витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління №0040-03032/1902921 від 22.05.2019 в частині своєчасної та повної оплати за надані послуги.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2024 у справі №904/390/24 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" про стягнення заборгованості в загальному розмірі 16389486,73 грн, з якої: 7328300,83 грн основного боргу, 3039915,63 грн пені, 1117901,26 грн штрафу, 810652,93 грн трьох відсотків річних, 4092716,08 грн інфляційних втрат задоволено частково. Закрито провадження у справі в зв'язку з відсутністю предмета спору в частині стягнення з Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" 7328300,83 грн - основного боргу, 195527,85 грн - пені. Стягнуто з Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (53200, Дніпропетровська обл., м. Нікополь, вул. Електрометалургів, буд. 310, ідентифікаційний код 00186520) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25, ідентифікаційний код 00100227) 284438,78 грн - пені, 111790,13 грн - штрафу, 4092716,08 грн - інфляційних втрат, 810652,93 грн - 3% річних, 132984,87 грн - витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2024 у справі № 904/390/24 в частині відмови в задоволенні стягнення з Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" пені в розмірі 2 559 949,00 грн. та штрафу в розмірі 1 006 111,13 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсягу. Стягнути з Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" судові витрати.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує на те, що оскаржуване рішення прийнято за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та за невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.
Апеляційна скарга мотивована тим, що:
- висновок суду, щодо застосування в даній справі ст.233 ГК України, ст.551 ЦК України, та зменшення штрафних санкцій на 90% є необґрунтованим з огляду на доведенні в судовому засіданні обставини, яким, на думку апелянта, судом не надано об'єктивної оцінки, а саме: 1. кількості (систематичності) допущених Відповідачем порушень виконання грошових зобов'язань. Судом встановлено систематичне порушення Відповідачем виконання грошових зобов'язань в межах періоду заявленого до стягнення. Тобто порушення Відповідача не носять характеру «винятковості», враховуючи період та кількість порушень; 2. не доведеність не виконання грошових зобов'язань Відповідачем, зумовлене об'єктивними причинами. Відповідач не надав жодного належного доказу поважних причин допущення порушень виконання грошових зобов'язань протягом вищевказаного періоду; 3. Порушення виконання грошових зобов'язань Відповідачем, мали місце і до початку повномасштабної агресії РФ проти України, яка почалася 24.02.2022р. 4. Суд не врахував майновий стан Позивача, зменшуючи до стягнення неустойку Відповідачу на 90%. Відповідач обґрунтовував клопотання про зменшення неустойки наявністю важкого фінансового стану Товариства, пов'язаного з війною, та як наслідок неможливості своєчасної оплати наданих послуг Позивачем. Разом з тим, зазначені обставини мали негативний вплив також і для Позивача, що дає підстави стверджувати про знаходження Позивача у не меш скрутному фінансовому становищі ніж Відповідач;
- висновки суду, які покладені в основу оскаржуваного Рішення в частині можливості зменшення неустойки до стягнення, є помилковими та необґрунтованими, а Рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог в решті, а саме зменшення розміру пені до суми 284438,78 грн. (на 90 % від заявленої суми) та розміру штрафу до 111 790,13 грн. (на 90 % від заявленої суми) є надмірним та прийняте в результаті невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, що зумовило неправильне застосування норм матеріального права, а саме частини третьої ст.551 ЦК України та ст. 233 Господарського кодексу України.
Також, не погодившись з вказаним рішенням Акціонерним товариством "Нікопольський завод феросплавів" подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2024 у справі № 904/390/24 в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове, яким в частині задоволених позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", відмовити. Судові витрати у справі покласти на Позивача..
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує на те, що оскаржуване рішення прийнято при неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що:
- оплату вартості Послуги, після коригування обсягів, Користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта надання Послуги (включно). Отже, враховуючи умови Договору від 22.05.2019 № 0040-03032/1902921 та вимоги чинного законодавства України, підставою для розрахунків між сторонами є акти надання Послуги та акти коригування до актів надання Послуги, як первинні документи бухгалтерського обліку цих господарських операцій;
- з 20 вересня 2019 року до набрання рішенням у цій адміністративній справі законної сили, тобто до 22.02.2022 для Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів», в якості забезпечення позову у справі № 640/17408/19, відповідно до ухвали ОАСК було зупинено дію постанови НКРЕКП від 01.08.2019 року № 1622 «Про встановлення тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління ДП «НЕК «УКРЕНЕРГО». Отже, підстав для нарахування вартості наданих послуг за спірний період (серпень - грудень 2019 року) у Позивача не було;
- ухвалою Верховного Суду від 10.03.2021 у справі № 640/17408/19 заяву АТ НЗФ задоволено, зупинено дію постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2021 у справі №640/17408119 до закінчення перегляду рішення в касаційному порядку. Таким чином, на той час, у ПрАТ «НЕК «Укренерго» були відсутні правові підстави для проведення донарахування вартості наданих послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління за період з 20.09.2019 року до 31.12.2019 для АТ «Нікопольський завод феросплавів» на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2021 у справі №640/17408/19, оскільки її дія зупинена ухвалою Верховного Суду від 10.03.2021. У зв'язку з чим, у АТ НЗФ були відсутні підстави для підписання актів коригування до актів надання послуг за вказаний період та проведення відповідної доплати. З урахуванням наведеного, АТ НЗФ обґрунтовано повернув без підписання та оплати оригінали актів коригування до Актів надання послуг з диспетчерського (оперативнотехнологічного) управління за договором № 0040-03032/1902921 від 22.05.2019 та оригінал рахунку-фактури № 0040-03032/1902921/03/02/2021 від 03.02.2021, які були отримані Користувачем 09.02.2021 разом з листом № 01/4177 від 03.02.2021;
- 01.10.2021 рішенням ОАСК у справі № 640/17408/19, яке набрало законної сили 22.02.2022, були визнані протиправними та нечинними з моменту прийняття вищенаведені постанови НКРЕКП, якими було встановлено тариф для позивача у спірному періоді 2019 року. Отже, з 22.02.2022 до 28.09.2023 року був період, коли тариф на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, встановлений постановами НКРЕКП від 01.08.2019 № 1622 та № 1893 від 10.09.2019 для позивача у 2019 році, був скасований в судовому порядку. Тому у АТ НЗФ були всі законні підстави повернути без підпису спірні акти надання послуг (оскільки вони автоматично стали недійсними та такими, що не відповідають судовому рішенню, яке набрало законною сили). У зв'язку з чим у відповідача були і відсутні правові підстави для оплати послуг на користь позивача за спірний період. У зв'язку з тим, що існувало судове рішення, яким був скасований тариф за послуги ДУ для НЕК «Укренерго», то і застосування за п. 6.10 Договору штрафу 3% від вартості послуг розрахункового періоду, як за необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов'язань є безпідставним, оскільки у відповідача відсутній факт необґрунтованої відмови від виконання зобов'язань (на той час були законні підстави). А після 28.09.2023, тобто з дати остаточного вирішення адміністративного спору і прийняття постанови Верховним Судом у справі № 640/17408/19, позивач, на виконання умов п. 2.7 Договору, на адресу АТ «Нікопольський завод феросплавів» відповідних актів коригування (актів надання послуг) за спірний період, як підстави для проведення розрахунків та відповідного відображення цих послуг у бухгалтерському обліку, не складав та не направляв. У зв'язку з чим, в бухгалтерському обліку відповідача, станом на день відкриття провадження у цій справі господарським судом, нараховувалося сальдо на користь АТ «Нікопольський завод феросплавів» в розмірі 5 720 339,39 грн;
- позивач направив відповідачу спірні акти коригування до актів надання послуг (період серпень - грудень 2019 року) для підписання та оплати також вже після відкриття провадження у цій справі. Ці акти підписані представником позивача 20.02.2024 та надійшли поштовим відправленням до Товариства 05.03.2024 (докази наявні в матеріалах справи), про що свідчать відповідні штемпелі вхідної кореспонденції. Відповідно до п. 2.7 Договору, оплату вартості Послуги, після коригування обсягів, Користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта надання Послуги (включно). Таким чином, строк для оплати відповідачем вказаних спірних актів був до 15.04.2024;
- у зв'язку з безпідставністю позовних вимог про стягнення основного боргу та їх своєчасною оплатою відповідачем, відповідно до строків передбачених Договором, відсутні були і підстави для задоволення та нарахування пені (п.6.1 Договору), штрафу (п.6.10 Договору), інфляційних та 3% річних за ст.625 ЦК України, як похідних вимог у цьому спорі;
- відповідно до п. 6.1 Договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 22.05.2019 № 0040-03032/1902921 (в редакції, що діяла з 22.05.2019 та до 18.01.2022), за внесення платежів, передбачених пунктом 2.5 цього Договору, з порушенням термінів Користувач сплачує Виконавцю пеню у розмірі 0,1 % від суми боргу за кожен день прострочення платежу, ураховуючи день фактичної оплати. Сума пені (без ПДВ) зазначається у платіжному документі окремим рядком. При цьому п. 2.5 Договору (в редакції, що діяла з 22.05.2019 та до 16.07.2020), взагалі не передбачав жодних термінів оплати та обов'язку Користувача вносити платежі. Таким чином, у Позивача відсутні підстави для нарахування пені в період з вересня 2019 року по 18.01.2022. Відповідно до п. 6.1 Договору (в редакції, що діє з 18.01.2022), за внесення платежів, передбачених главою 2 цього Договору, з порушенням термінів Користувач сплачує Виконавцю пеню у розмірі 0,1 % від суми боргу за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Оплата здійснюється за окремим рахунком. Окремих рахунків на оплату пені та доказів їх отримання відповідачем позивач до матеріалів справи не надав. Тому, окрім відсутності підстав для нарахування пені, позивачем не дотримано передбачених договором умов щодо надання окремого рахунку для оплати можливої пені.
Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.11.2024 об'єднано апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2024 у справі № 904/390/24 в одне апеляційне провадження для спільного розгляду з апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2024 у справі № 904/390/24.
Хронологія надходження інших процесуальних документів до суду.
14.11.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить скаргу позивача залишити без задоволення.
15.11.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить скаргу відповідача залишити без задоволення.
В судовому засіданні 18.03.2025 брали участь представники сторін.
Судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.
Представник позивача просив суд свою апеляційну скаргу задовольнити, судове рішення в оскаржуваній частині скасувати та прийняти нове - про повне задоволення позову. При цьому заперечив проти задоволення апеляційної скарги відповідача в повному обсязі, зокрема, з підстав, наведених у відзиві, наполягав на необхідності залишення її без задоволення.
Представник відповідача наголосив на наявності підстав для задоволення своєї апеляційної скарги: скасування рішення в частині задоволення позову та постановлення нового - про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Натомість зважаючи на викладені у відзиві пояснення, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача.
Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об'єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційні скарги належить залишити без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 22.05.2019 між Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - оператор системи передачі (ОСП), виконавець, позивач) та Акціонерним товариством "Нікопольський завод феросплавів" (далі - користувач, відповідач) було укладено договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління №0040-03032/1902921.
09.09.2019, 16.07.2020, 17.09.2021, 18.01.2022 та 14.02.2023 між сторонами було укладено додаткові угоди до договору (а.с. 55-97 том 1). В додатковій угоді від 14.02.2023 дійшли згоди викласти договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління №0040-03032/1902921 від 22.05.2019 в новій редакції, яка викладена нижче.
Відповідно до пункту 1.1 договору цей договір регулює оперативно-технологічні відносини під час взаємодії сторін в умовах паралельної роботи у складі об'єднаної енергетичної системи (ОЕС) України. За цим договором ОСП зобов'язується надавати послугу з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, а саме управління режимами роботи ОЕС України з виробництва, передачі, забезпечення планових перетоків електричної енергії по міждержавних лініях зв'язку ОЕС України з енергосистемами суміжних країн, розподілу та споживання електричної енергії для забезпечення здатності енергосистеми задовольняти сумарний попит на електричну енергію та потужність у кожний момент часу з дотриманням вимог енергетичної, техногенної та екологічної безпеки (далі - послуга).
Користувач зобов'язується здійснювати оплату за надану послугу відповідно до умов цього договору (пункт 1.2 договору).
Ціна договору визначається як сума нарахованої вартості послуг за сукупністю розрахункових періодів наростаючим підсумком протягом календарного року (пункт 2.1 договору).
Оплата послуг здійснюється за тарифом, який встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (Регулятором), відповідно до затвердженої нею методики та оприлюднюється ОСП на своєму офіційному вебсайті https://ua.energy/. Тариф застосовується з дня набрання чинності постановою, якою встановлено тариф, якщо більш пізній строк не визначено такою постановою (пункт 2.2 договору).
Обсяг наданої послуги визначається відповідно до розділу XI Кодексу системи передачі (пункт 2.3 договору).
Вартість послуги за розрахунковий період визначається як добуток обсягу наданої послуги на значення тарифу, що діє у визначений розрахунковий період. На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України (пункт 2.4 договору).
Пунктом 2.5 договору встановлено, що розрахунок за надану послугу здійснюється на умовах часткової попередньої оплати вартості послуги за поточний розрахунковий період згідно із нижчезазначеною системою платежів і розрахунків: до 10 числа розрахункового місяця - 35% вартості послуги; до 20 числа розрахункового місяця - 35% вартості послуги; до останнього банківського дня календарного місяця - 30% вартості послуги.
Плановий обсяг послуги на розрахунковий період визначається на основі наданих користувачем повідомлень, в тому числі щодо планового обсягу передачі електричної енергії на розрахунковий період. У разі зміни планових обсягів послуги протягом розрахункового місяця користувач передає оператору системи передачі (ОСП), виконавцю повідомлення про зміну обсягів послуги. Оператор системи передачі (ОСП), виконавець протягом 5 робочих днів після отримання такого повідомлення коригує розмір наступних планових платежів (пункт 2.6 договору).
Відповідно до пункту 2.7 договору користувач здійснює розрахунок з ОСП за послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання послуги, наданих виконавцем, або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою «Системи управління ринком» (далі - СУР), або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронному вигляді. Вартість наданої послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі даних, що надаються Адміністратором комерційного обліку (далі - АКО). Акти приймання-передачі послуги направляються користувачам до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Коригування обсягів та вартості наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за уточненими даними комерційного обліку, що надаються АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в СУР, що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені Правилами ринку. Оплату вартості послуги, після коригування обсягів, користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта надання послуги (включно). Акти надання послуги та акти коригування до актів надання послуги у відповідному розрахунковому періоді виконавець направляє користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає користувачу два примірники в паперовому вигляді, підписані власноручним підписом зі своєї сторони.
Згідно з пунктом 2.8 договору користувач здійснює підписання актів надання послуги відповідного розрахункового періоду протягом трьох робочих днів з дня їх отримання користувачем та повертає виконавцю.
За відсутності заборгованості надлишок коштів, що надійшли протягом розрахункового періоду, зараховується в рахунок оплати наступного розрахункового періоду. За наявності заборгованості кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення. При повній сплаті заборгованості минулих періодів надлишок коштів зараховується в оплату штрафних санкцій, за наявності згоди користувача (пункт 2.9 договору).
Відповідно до пункту 6.1 договору за внесення платежів, передбачених главою 2 цього договору, з порушенням термінів користувач сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України. Оплата пені здійснюється за окремим рахунком.
За необґрунтовану відмову від своїх зобов'язань винна сторона сплачує іншій стороні штраф у розмірі 3% від вартості послуг розрахункового періоду, у якому зафіксовано невиконання такого зобов'язання. Сплата штрафних санкцій за відмову від виконання своїх зобов'язань не звільняє сторони від виконання зобов'язання в натурі, крім випадку, коли управлена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання (пункт 6.10 договору).
Пунктом 10.4 договору встановлено, що акти надання послуги, акти коригування до актів надання послуги, акти звірки розрахунків наданої послуги, рахунки, повідомлення про планові обсяги та будь-які інші повідомлення за цим договором повинні направлятися однією стороною іншій за допомогою Сервісу, електронною поштою або факсимільним повідомленням, а також можуть бути підтверджені рекомендованим листом, іншим реєстрованим поштовим відправленням або доставлені кур'єром під розписку за адресою, зазначеною в цьому договорі.
Відповідно до пункту 10.6 договору будь-які документи, що створюються/укладаються сторонами під час виконання договору (у тому числі акт надання послуги або акт коригування до акта наданої послуги), можуть бути підписані сторонами як у паперовій формі шляхом проставлення власноручного підпису уповноваженої особи на час тимчасового нефункціонування Сервісу, про що виконавець зобов'язаний повідомити на своєму вебсайті, так і в електронній формі з використанням електронного підпису (за винятком випадків, коли використання електронного підпису прямо заборонено Законом) за допомогою Сервісу, який забезпечує юридично значимий електронний документообіг між сторонами та знаходиться в мережі Інтернет за посиланням: https;//online.ua,energy/. Один документ повинен бути підписаний обома сторонами в один і той самий спосіб (залежно від форми документа).
Цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2023. Договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (пункт 12.1 договору).
Договір та додаткові угоди до нього підписані сторонами без заперечень та зауважень до них.
На виконання умов договору позивачем було надано відповідачу послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління за період з липня 2019 року по листопад 2023 року на загальну суму 486787571,06грн, яка виникла також з урахуванням виконання позивачем постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2021 у справі 640/17408/19 в частині проведення донарахування вартості наданих послуг відповідно до договору шляхом складання актів коригування: акт-коригування до акту надання послуги за вересень 2019 року (з урахуванням акту коригування від 02.01.2020) яким суму збільшено на 1149124,85грн; акт-коригування від до акту надання послуги за жовтень 2019 року (з урахуванням акту коригування від 02.01.2020) яким суму збільшено на 2920352,00грн; акт-коригування від 03.02.2021 до акту надання послуги за листопад 2019 року, яким суму збільшено на 1937823,20грн; акт-коригування до акту надання послуги за грудень 2019 року, яким суму збільшено на 1964551,25грн. На підтвердження чого, позивачем надано до матеріалів справи акти надання послуг та акти-коригування (а.с. 98-180 том 1).
Як зазначає позивач, відповідач в порушення умов договору за надані послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління за період з липня 2019 року по листопад 2023 року здійснив часткову оплату наданих послуг у сумі 479459270,23грн, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 7328300,83грн, що і стало причиною звернення до суду.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості з оплати за надані послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління за період з липня 2019 року по листопад 2023 року в сумі 7 328 300,83 грн. Водночас, судом враховано здійснення відповідачем погашення основної заборгованості на суму 7 443 576,10 грн згідно з платіжною інструкцією №276642 від 15.04.2024 на підставі чого судом закрито провадження у справі в частині вимог про стягнення суми основного боргу в розмірі 7 328 300,83 грн у зв'язку з відсутністю предмету спору. Також, судом враховано здійснення відповідачем погашення пені на суму 195 527,85 грн згідно з платіжною інструкцією №277128 від 27.05.2024 та закрито провадження у справі в частині вимог про стягнення суми пені в розмірі 195 527,85 грн у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Крім того, встановивши обґрунтованість заявлених до стягнення штрафних санкцій, господарський суд виснував, що пеня у сумі 2 844 387,78 грн та штраф у сумі 1 117 901,26 грн становить надмірний тягар для відповідача, а також враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків внаслідок прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, розумності та справедливості, вважав за можливе зменшити розмір пені до 284 438,78 грн (на 90%) та штрафу до 111 790,13 грн (на 90% від заявленого), стягнувши відповідні суми з відповідача на користь позивача.
Поміж іншого, суд першої інстанції зазначив, що підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення 810 652,93 грн 3% річних, 4 092 716,08 грн інфляційних втрат.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулося з позовною заявою до Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" про стягнення заборгованості в загальному розмірі 16389486,73 грн, з якої: 7328300,83 грн основного боргу, 3039915,63 грн пені, 1117901,26 грн штрафу, 810652,93 грн трьох відсотків річних, 4092716,08 грн інфляційних втрат. Судові витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління №0040-03032/1902921 від 22.05.2019 в частині своєчасної та повної оплати за надані послуги.
Відповідач заперечив проти задоволення позову, в обґрунтування своїх заперечень зазначив, що позивачем до позовної заяви надані не підписані сторонами акти надання послуг та акти коригування до актів надання послуг за спірний період (серпень - грудень 2019 року). Зазначає, що вказані акти обґрунтовано не були підписані відповідачем та були повернуті позивачу у зв'язку з існуванням на той час спору між АТ «Нікопольський завод феросплавів» та НКРЕКП, який розглядався в порядку адміністративного судочинства - справа №640/17408/19, третя особа - ПрАТ «НЕК «Укренерго». Предметом спору було оскарження постанови НКРЕКП від 01.08.2019 №1622 «Про встановлення тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління ДП «НЕК «Укренерго» та постанови №1893 від 10.09.2019 «Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 01.08.2019 року № 1622» (що діяли у період серпень - грудень 2019 року). Враховуючи викладене, відповідач вважає, що строк оплати за спірний період не настав, оскільки саме з 28.09.2023, тобто з дати остаточного вирішення адміністративного спору і прийняття постанови Верховним Судом у справі №640/17408/19, позивач повинен був здійснити коригування та направити акти на адресу відповідача чого здійснено не було.
Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин, пов'язаних із встановленням факту надання послуг та порушення відповідачем домовленості з оплати вартості даних послуг на обумовлену суму, правомірність нарахування штрафних санкцій.
Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочин.
У відповідності до статті 16 Цивільного Кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно пункту 8 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України, способом захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).
В силу частин першої, четвертої статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 901 Цивільного кодексу України).
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 903 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо наявності заперечень відповідача стосовно обсягів наданих послуг, отже, позивачем дотримано положення договору в частині виконання його зобов'язань.
Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов'язку виконавця за договором надати послуги відповідає обов'язок користувача оплатити вартість наданих послуг.
У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Враховуючи умови договору строк оплати наданих послуг з урахуванням актів коригування є таким, що настав.
Відповідно до частини першої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами першої та третьої статті 74, частиною першою статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Судом встановлено, що доказів на підтвердження повної оплати наданих послуг на суму 7 328 300,83 грн відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.
Однак, як свідчать наявні у справі докази (а.с. 41 том 3) відповідач здійснив погашення основної заборгованості на суму 7 443 576,10 грн згідно з платіжною інструкцією №276642 від 15.04.2024.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі. Одночасно слід зазначити, що предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №13/51-04).
У пункті 5.26 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі №916/3245/17 та в пункті 5.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №916/542/18 сформульовано правовий висновок про те, що під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об'єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.
З огляду на викладене, підтвердження позивачем здійсненої оплати, а також враховуючи дату звернення позивача з позовом (30.01.2024) та відкриття провадження у справі (05.02.2024), колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про необхідність закрити провадження у справі в частині вимог про стягнення суми основного боргу в розмірі 7328300,83 грн у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Натомість відповідач (апелянт) зазначає, що оплату вартості Послуги, після коригування обсягів, Користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта надання Послуги (включно). Отже, враховуючи умови Договору від 22.05.2019 № 0040-03032/1902921 та вимоги чинного законодавства України, підставою для розрахунків між сторонами є акти надання Послуги та акти коригування до актів надання Послуги, як первинні документи бухгалтерського обліку цих господарських операцій. З 20 вересня 2019 року до набрання рішенням у цій адміністративній справі законної сили, тобто до 22.02.2022 для Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів», в якості забезпечення позову у справі № 640/17408/19, відповідно до ухвали ОАСК було зупинено дію постанови НКРЕКП від 01.08.2019 року № 1622 «Про встановлення тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління ДП «НЕК «УКРЕНЕРГО». Отже, підстав для нарахування вартості наданих послуг за спірний період (серпень - грудень 2019 року) у Позивача не було. Ухвалою Верховного Суду від 10.03.2021 у справі № 640/17408/19 заяву АТ НЗФ задоволено, зупинено дію постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2021 у справі №640/17408119 до закінчення перегляду рішення в касаційному порядку. Таким чином, на той час, у ПрАТ «НЕК «Укренерго» були відсутні правові підстави для проведення донарахування вартості наданих послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління за період з 20.09.2019 року до 31.12.2019 для АТ «Нікопольський завод феросплавів» на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2021 у справі №640/17408/19, оскільки її дія зупинена ухвалою Верховного Суду від 10.03.2021. У зв'язку з чим, у АТ НЗФ були відсутні підстави для підписання актів коригування до актів надання послуг за вказаний період та проведення відповідної доплати. З урахуванням наведеного, АТ НЗФ обґрунтовано повернув без підписання та оплати оригінали актів коригування до Актів надання послуг з диспетчерського (оперативно технологічного) управління за договором № 0040-03032/1902921 від 22.05.2019 та оригінал рахунку-фактури № 0040-03032/1902921/03/02/2021 від 03.02.2021, які були отримані Користувачем 09.02.2021 разом з листом № 01/4177 від 03.02.2021. 01.10.2021 рішенням ОАСК у справі № 640/17408/19, яке набрало законної сили 22.02.2022, були визнані протиправними та нечинними з моменту прийняття вищенаведені постанови НКРЕКП, якими було встановлено тариф для позивача у спірному періоді 2019 року. Отже, з 22.02.2022 до 28.09.2023 року був період, коли тариф на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, встановлений постановами НКРЕКП від 01.08.2019 № 1622 та № 1893 від 10.09.2019 для позивача у 2019 році, був скасований в судовому порядку. Тому у АТ НЗФ були всі законні підстави повернути без підпису спірні акти надання послуг (оскільки вони автоматично стали недійсними та такими, що не відповідають судовому рішенню, яке набрало законною сили). У зв'язку з чим у відповідача були і відсутні правові підстави для оплати послуг на користь позивача за спірний період. У зв'язку з тим, що існувало судове рішення, яким був скасований тариф за послуги ДУ для НЕК «Укренерго», то і застосування за п. 6.10 Договору штрафу 3% від вартості послуг розрахункового періоду, як за необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов'язань є безпідставним, оскільки у відповідача відсутній факт необґрунтованої відмови від виконання зобов'язань (на той час були законні підстави). А після 28.09.2023, тобто з дати остаточного вирішення адміністративного спору і прийняття постанови Верховним Судом у справі № 640/17408/19, позивач, на виконання умов п. 2.7 Договору, на адресу АТ «Нікопольський завод феросплавів» відповідних актів коригування (актів надання послуг) за спірний період, як підстави для проведення розрахунків та відповідного відображення цих послуг у бухгалтерському обліку, не складав та не направляв. У зв'язку з чим, в бухгалтерському обліку відповідача, станом на день відкриття провадження у цій справі господарським судом, нараховувалося сальдо на користь АТ «Нікопольський завод феросплавів» в розмірі 5 720 339,39 грн.
Колегія суддів зауважує, що як свідчать матеріали справи, з метою виконання Постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2021 року у справі 640/17408/19 Позивачем було проведено донарахування вартості наданих послуг відповідно до Договору та листом від 03.02.2021 № 01/4177 (докази направлення додано до додаткових пояснень) направлено Відповідачу:
- Акт-коригування до Акту надання Послуги за вересень 2019 ( з урахуванням акту коригування від 02.01.2020) яким суму збільшено на 1 149 124,85 грн.;
- Акт-коригування до Акту надання Послуги за жовтень 2019 ( з урахуванням акту коригування від 02.01.2020) яким суму збільшено на 2 920 352,00 грн.;
- Акт-коригування від 03.02.2021 до Акту надання Послуги за листопад 2019 яким суму збільшено на 1 937 823,20 грн.;
- Акт-коригування до Акту надання Послуги за грудень 2019 яким суму збільшено на 1964551,25 грн.
Також, Відповідачу листом від 16.02.2021 за № 01/5771 було направлено рахунки фактури донарахування різниці тарифів.
За п. 2.7. Договору Користувач здійснює розрахунок з OCП за послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання Послуги наданих Виконавцем, або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою «Системи управління ринком» (далі - СУР), або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронному вигляді.
Вартість наданої Послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі даних, що надаються Адміністратором комерційного обліку (далі - АКО). Акти приймання-передачі Послуги направляються Користувачам до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).
Коригування обсягів та вартості наданої Послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за уточненими даними комерційного обліку, що надаються АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в СУР, що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені Правилами ринку.
Оплату вартості Послуги, після коригування обсягів, Користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта надання Послуги (включно).
Таким чином, зобов'язання здійснити оплату за отримані послуги за актами коригування серпня - грудня 2019 року у Відповідача виникло ще у лютому 2021 року.
За п. 3.2.1. Договору на Користувача покладено обов'язок своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки за Договором.
Пунктом 6.1. Договору визначено, що за внесення платежів, передбачених главою 2 цього Договору, з порушенням термінів, Користувач сплачує, Виконавцю пеню у розмірі 0,1 % від суми боргу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України.
Згідно з п. 6.10. Договору за необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов'язань винна Сторона сплачує іншій Стороні штраф у розмірі 3 % від вартості послуг розрахункового періоду, в якому зафіксовано невиконання такого зобов'язання. Сплата штрафних санкцій за відмову від виконання своїх зобов'язань не звільняє Сторони від виконання зобов'язання в натурі, крім випадку, коли управнена Сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.
Крім того статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вже у лютому 2024 року Позивачем було отримано лист Відповідача № 2024.02.13/11-4005 про повторне направлення на адресу АТ «Нікопольських завод феросплавів» актів надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління за період серпень-грудень 2019 року та актів коригування до них, на звернення якого НЕК «Укренерго» направило листом від 20.02.2024 № 01/10799 (копію додано Відповідачем до заперечення) дублікати актів коригування до актів надання послуги за період серпень - грудень 2019 року за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 22.05.2019 № 0040- 03032/1902921.
Наведеним вище доводиться безпідставність тверджень апелянта про те, що позивач направив відповідачу спірні акти коригування до актів надання послуг (період серпень - грудень 2019 року) для підписання та оплати також вже після відкриття провадження у цій справі. Ці акти підписані представником позивача 20.02.2024 та надійшли поштовим відправленням до Товариства 05.03.2024 (докази наявні в матеріалах справи), про що свідчать відповідні штемпелі вхідної кореспонденції. Відповідно до п. 2.7 Договору, оплату вартості Послуги, після коригування обсягів, Користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта надання Послуги (включно).
Таким чином, аргументи відповідача, що строк оплати за актами - коригування становить до 15.04.2024 не відповідають встановленим обставинам справи.
Щодо зупинення дії постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2021 по справі 640/17408/19 до закінчення перегляду рішення в касаційному порядку, судом зазначається наступне.
Зупинення дії нормативно-правового акту, як одного із видів забезпечення позову, не змінює обсягу прав та обов'язків сторін за Договором, та тим більше не звільняє Сторони від обов'язку виконання своїх зобов'язань відповідно до умов Договору, адже правовідносини сторін є господарськими і регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законом України «Про ринок електричної енергії» та умовами Договору про надання послуг з передачі електричної енергії.
Слід зауважити, що ухвала суду про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якою зупинено дію нормативно-правового акта, не скасовує його чинність, не змінює обсягу прав та обов'язків сторін у спорі, а лише тимчасово забороняє застосування передбачених цим актом заходів до вирішення спору по суті. А якщо суд за наслідками розгляду справи визнав нормативно-правовий акт незаконним і це судове рішення набрало законної сили, положення зазначеного нормативно-правового акта не підлягають застосуванню саме з моменту визнання його незаконним.
Судом враховується, що ухвалою Верховного Суду від 10.03.2021 була зупинена дія постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року (яким скасовано рішення від 02.02.2021 про часткове задоволення вимог АТ «Нікопольський завод феросплавів) у справі № 640/17408/19 до закінчення перегляду рішення в касаційному порядку. При цьому Верховним Судом 31.03.2021 винесено постанову якою рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
За наслідком нового розгляду справи постановою Верховного Суду від 28.09.2023 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 жовтня 2021 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року у справі №640/17408/19 у частині задоволених позовних вимог Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправними та скасування постанов - скасовані і ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні цих вимог відмовлено.
В свою чергу, необхідно зважати на положення п. 1.2 Договору, за якими Користувач зобов'язується здійснювати оплату за надану Послугу відповідно до умов цього Договору.
НЕК «Укренерго» надавалися послуги АТ "Нікопольський завод феросплавів" з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління відповідно до умов Договору, отримання яких не заперечується.
Щодо відмови у підписання актів за серпень - грудень 2019 року, то відповідач заперечував виключно щодо застосування тарифу, однак будь-які зауваження щодо обсягу наданої послуги - відсутні.
Згідно з ч.1 ст.222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Згідно з ч.2 ст. 222 ГК України у разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб'єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.
Отже, відповідно до ч.2 ст.222 ГК України у позивача існує право, щодо звернення з Претензією (направлення рахунку на пеню) до відповідача, а не обов'язок, і таке не звернення не позбавляє Позивача в майбутньому у судовому порядку заявляти про їх стягнення.
Такої ж позиції дотримується і Верховний Суд у постанові від 23.06.2020 у справі № 910/5561/19, зокрема, зазначивши: Відповідно до пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 № 15-рп/2002 положення частини 2 статті 124 Конституції України (254к/96-ВР) щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без 10 громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту. За змістом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом (частина 1 статті 4 ГПК України) (пункти 35-37 постанови).
На підставі викладеного, судом відхиляються доводи скаржника (відповідача), що відповідно до п. 6.1 Договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 22.05.2019 № 0040-03032/1902921 (в редакції, що діяла з 22.05.2019 та до 18.01.2022), за внесення платежів, передбачених пунктом 2.5 цього Договору, з порушенням термінів Користувач сплачує Виконавцю пеню у розмірі 0,1 % від суми боргу за кожен день прострочення платежу, ураховуючи день фактичної оплати. Сума пені (без ПДВ) зазначається у платіжному документі окремим рядком. При цьому п. 2.5 Договору (в редакції, що діяла з 22.05.2019 та до 16.07.2020), взагалі не передбачав жодних термінів оплати та обов'язку Користувача вносити платежі. Таким чином, у Позивача відсутні підстави для нарахування пені в період з вересня 2019 року по 18.01.2022. Відповідно до п. 6.1 Договору (в редакції, що діє з 18.01.2022), за внесення платежів, передбачених главою 2 цього Договору, з порушенням термінів Користувач сплачує Виконавцю пеню у розмірі 0,1 % від суми боргу за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Оплата здійснюється за окремим рахунком. Окремих рахунків на оплату пені та доказів їх отримання відповідачем позивач до матеріалів справи не надав. Тому, окрім відсутності підстав для нарахування пені, позивачем не дотримано передбачених договором умов щодо надання окремого рахунку для оплати можливої пені.
Судом також встановлено, що окрім вимоги про стягнення основного боргу позивач просив стягнути з відповідача пеню згідно з п. 6.1 договору в розмірі 3 039 915,63 грн, штраф згідно п. 6.10 договору у сумі 1 117 901,26 грн, 3% річних 810 652,93 грн, інфляційні втрати 4092716,08 грн, які розраховані на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, відповідно до розрахунку (а.с. 126-131 том 2).
Згідно з частиною першою статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
За частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до пункту 6.1 договору за внесення платежів, передбачених главою 2 цього договору, з порушенням термінів користувач сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України. Оплата пені здійснюється за окремим рахунком.
За необґрунтовану відмову від своїх зобов'язань винна сторона сплачує іншій стороні штраф у розмірі 3% від вартості послуг розрахункового періоду, у якому зафіксовано невиконання такого зобов'язання. Сплата штрафних санкцій за відмову від виконання своїх зобов'язань не звільняє сторони від виконання зобов'язання в натурі, крім випадку, коли управлена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання (пункт 6.10 договору).
Заявлена позивачем пеня розрахована у загальній сумі 3 039 915,63 грн за загальний період з 20.09.2019 по 25.04.2022 та штраф у сумі 1 117 901,26 грн.
Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку пені та штрафу, судом порушень не встановлено.
Таким чином, судом першої інстанції правомірно було встановлено порушення АТ «Нікопольський завод феросплавів» умов договору, та як наслідок - наявність підстав для стягнення штрафних санкції та інфляційних втрат.
Разом з цим, як свідчать наявні у справі докази (а.с. 180 том 3) відповідач здійснив погашення пені на суму 195527,85 грн згідно з платіжною інструкцією №277128 від 27.05.2024.
З огляду на підтвердження позивачем здійсненої оплати, а також враховуючи дату звернення позивача з позовом (30.01.2024) та відкриття провадження у справі (05.02.2024), колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про закриття провадження у справі в частині вимог про стягнення суми пені в розмірі 195 527,85 грн у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Крім того, судом прийнято до уваги, що відповідач під час розгляду справи звернувся з клопотанням в якому просив в частині стягнення пені та штрафу, зменшити розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій на 95%.
В обґрунтування клопотання відповідач зазначив, що з 01.11.2023 виробництво відповідача знаходиться в стані повної зупинки пічних агрегатів, що викликано безпосередньо як руйнуваннями, пошкодженнями виробничих потужностей, майна відповідача, внаслідок ворожих обстрілів, так і складною ситуацією в енергетичній системі України, що є також наслідком військової агресії рф проти України. У зв'язку з відсутністю організаційних можливостей та зупинкою виробництва працівникам Товариства оголошено вимушений простій. При цьому відповідач дотримується передбачених трудовим законодавством України гарантій з виплати 2/3 тарифної ставки працівникам, що знаходяться у вимушеному простої не з вини працівників. Відтак проведення воєнних (бойових) дій на території Нікопольської міської територіальної громади та повна зупинка виробництва у відповідача в аспекті його обов'язку виконати умови договору є надзвичайною та винятковою обставиною, яку він не міг передбачити та запобігти їй будь-якими доступними для нього засобами. Ведення бойових дій в місті Нікополь Дніпропетровської області не є для відповідача звичайним господарським (комерційним) ризиком, а є надзвичайною обставиною в умовах війни. На підтвердження зазначеного надав витяги з Єдиного реєстру досудових розслідувань, звіти про фінансовий стан, довідку щодо оголошення повітряних тривог за період з 01.01.2024 по 30.04.2024, внутрішні накази відповідача про часткове скорочення штату та зупинення виробництва (а.с. 87-172 том 3).
Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Норма ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачає дві умови для зменшення розміру неустойки, а саме: (1) якщо він значно перевищує розмір збитків, (2) наявність інших обставин, які мають істотне значення.
Тлумачення ч. 3 ст. 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов'язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них (постанова Верховного Суду від 04.04.2018 у справі №367/7401/14-ц).
На підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру (аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 15.02.2023 у справі №910/437/22, від 13.07.2022 у справі № 925/577/21, від 28.06.2022 у справі № 902/653/21, від 30.03.2021 у справі № 902/538/18).
Аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України свідчить, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання (постанова Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №914/1517/18).
Положення статей 233 ГК України та 551 ЦК України при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій є універсальними у правозастосуванні (пункт 8.26. постанови Верховного Суду від 09.03.2023 у справі № 902/317/22).
Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (пункт 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 905/1409/21).
Так, суд першої інстанції надавши оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених ст. 3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, прийняв до уваги:
- ступінь виконання зобов'язання відповідачем: станом на час ухвалення рішення у справі здійснено погашення основної заборгованості та частково нарахованої пені;
- поведінку винної сторони: відповідач умисно не ухилявся від виконання взятих на себе зобов'язань за договором, а вважав, хоч і помилково, обґрунтованою таку затримку у зв'язку з тим, що існувало судове рішення, яким був скасований тариф за послуги ДУ для НЕК «Укренерго»;
- надзвичайність та винятковість обставин: підприємство відповідача знаходиться на території Нікопольської міської територіальної громади, де відбуваються воєнні (бойові) дії, перебуваючи під постійними обстрілами, що спричиняють руйнування та пошкодження виробничих потужностей, майна відповідача. Також матеріалами справи підтверджується відсутність організаційних можливостей та зупинку виробництва відповідача;
- основною метою інституту неустойки є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов'язання, при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
та зменшив заявлені до стягнення з відповідача пеню та штраф на 90% до розміру 284438,78 грн та 111 790,13 грн відповідно.
Поряд з цим, щодо тверджень апелянта про систематичність допущених відповідачем порушень виконання грошових зобов'язань в межах періоду заявленого до стягнення, то такі не підтверджуються матеріалами справи та встановленими обставинами.
Колегія суддів зауважує, що зобов'язання в решті решт було виконано відповідачем, при цьому останній представив докази наявності причин, з яких було допущено прострочення виконання зобов'язання.
В постанові від 08.03.2020 у справі № 902/417/18 Велика палата Верховного Суду зазначила таке: за частиною третьою статті 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин; зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі; господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань; з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 слідує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Правова позиція Верховного Суду щодо підстав для зменшення розміру штрафних санкцій (пункт 13 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 924/709/17) наголошує, що за змістом наведених вище норм зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Встановивши відповідні обставини, суд вирішує стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд (відповідний висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 18.06.2019 у справі № 914/891/16).
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.09.2019 зі справи № 904/4685/18).
Верховний Суд у постанові від 26.05.2020 у справі № 918/289/19 зазначив, що реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
У даній справі господарським судом, з урахуванням доводів позивача та заперечень відповідача було зменшено заявлені до стягнення штрафні санкції на 90%.
Зменшуючи розмір пені та штрафу на 90% суд належно (в достатній мірі) обґрунтував підстави і розмір такого зменшення, врахував обставини справи, причини несвоєчасного виконання зобов'язання і ступінь його виконання, баланс та інтереси сторін.
При цьому колегія суддів зазначає, що зменшення суми штрафних санкцій на 90% у даному випадку зважаючи на розмір таких санкцій не нівелює мету існування таких санкцій, як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання.
Щодо посилань апелянта на те, що суд не врахував майновий стан позивача, зменшуючи до стягнення неустойку відповідачу на 90%, то варто наголосити, що не є визначальним критерієм для зменшення заявленої до стягнення неустойки можлива наявність збитків у позивача, - така є лише однією із складових, які враховуються судом в комплексі з оцінкою інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому позивачем не надано суду належних та допустимих доказів завдання йому збитків порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань, як і не доведено спричинення йому збитків взагалі.
Таким чином, враховуючи те, що зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки - є прерогативою суду, яке реалізується ним на власний розсуд, виходячи з системного та комплексного аналізу всіх фактичних обставин справи та поданих сторонами доказів, апеляційний суд вважає обґрунтованим та справедливим зменшення місцевим господарським судом розміру штрафних санкцій на 90 відсотків 284 438,78грн суми пені та 111 790,13 грн - штрафу, з огляду на загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), вищезазначені обставини щодо фінансового стану сторін, їх інтересів, ступеня виконання зобов'язання відповідачем, причин несвоєчасного виконання зобов'язання та виходячи з основної мети інституту неустойки, а також того, що визначення судом розміру, на який має бути зменшено заявлену до стягнення суму штрафних санкцій в кожному випадку вирішується з урахуванням конкретних встановлених обставин справи, правових підстав та наявних у матеріалах справи доказів.
За таких умов, відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваного й судом відхиляються відповідні доводи апеляційної скарги як необґрунтовані.
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, врегульовані законодавством.
Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати розраховані у сумі 4 092 716,08 грн за загальний період з листопада 2019 року по листопад 2023 року.
Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат судом порушень не встановлено.
Позивачем також заявлено до стягнення 3% річних, які розраховані у сумі 810 652,93 грн за загальний період з 20.09.2019 по 18.12.2023.
Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку 3% річних судом порушень не встановлено.
Скаржник правильність цих розрахунків 3% річних та інфляційних втрат, наявність підстав для їх стягнення не спростував.
На підставі викладеного з урахуванням встановлених обставин, слід погодитися з висновком господарського суду, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення 284 438,78 грн пені, 111 790,13 грн штрафу, 810 652,93 грн 3% річних, 4092716,08 грн інфляційних втрат, що спростовує відповідні доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для задоволення та нарахування пені (п.6.1 Договору), штрафу (п.6.10 Договору), інфляційних та 3% річних за ст.625 ЦК України, як похідних вимог у цьому спорі.
Враховуючи у даному випадку сукупність встановлених обставин, підтверджених відповідними доказами, з огляду на положення ст.ст. 74-80, 86 ГПК України та норми законодавства, які застосовуються у спірних правовідносинах, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і обставини, надав їх належну правову оцінку.
Порушень або неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, апеляційним судом під час перегляду справи в апеляційному порядку не встановлено.
З огляду на все вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що доводи скаржників, наведені ними в апеляційних скаргах, свого підтвердження не знайшли, не спростовують мотивів та висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, у зв'язку з чим, відхиляються судом апеляційної інстанції, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2024 у справі №904/390/24.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційних скарг відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржників.
Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд
Апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" та Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2024 у справі №904/390/24 залишити без задоволення.
Рішення Господарського Дніпропетровської області від 15.07.2024 у справі №904/390/24 залишити без змін.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційних скарг покласти на скаржників.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови підписано 28.04.2025
Головуючий суддя В.Ф. Мороз
Суддя О.В. Чус
Суддя А.Є.Чередко