Постанова від 28.04.2025 по справі 904/4201/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.2025 року м.Дніпро Справа № 904/4201/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Чус О.В. (доповідач),

судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Магнат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2024 (повний текст рішення складено 12.11.2024, суддя Мілєва І.В.) у справі № 904/4201/24

за позовом Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус", м. Київ

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Магнат", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

відповідача-2 ОСОБА_1 , м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область

відповідача-3 ОСОБА_2 , м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення 208 579,67 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Комерційний банк "Глобус" звернулося до господарського суду з позовною заявою до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Магнат", відповідача-2 ОСОБА_1 , відповідача-3 ОСОБА_2 про солідарне стягнення 208 579,67 грн, з яких: 154 864,88 грн - основний борг, 25 245,10 грн - заборгованість по процентам, 19 368,72 грн - пеня за несвоєчасне погашення гарантійної суми, 1222,46 грн - пеня за несвоєчасне погашення процентів, 2405,71 грн - 3% річних, 5472,80 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем-1 умов договору про надання гарантії № 35666/ЮГ-23 від 10.10.2023, відповідачем-2 - договору поруки № 35666/1/ЮПОР-23 від 10.10.2023, відповідачем-3 - договору поруки № 35666/2/ЮПОР-23 від 10.10.2023.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2024 у даній справі, позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Магнат" (50005, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Тбіліська, буд. 13, ідентифікаційний код 37065126), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" (04073, м. Київ, провулок Куренівський, буд. 19/5, ідентифікаційний код 35591059) 206 381, 31 грн, з яких: 154 864,88 грн - основний борг, 25 245,10 грн - заборгованість по процентам, 19 368,72 грн - пеня за несвоєчасне погашення гарантійної суми, 2227,51 грн - 3% річних, 4675,10 грн - інфляційні втрати, про що видати наказ.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Магнат" (50005, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Тбіліська, буд. 13, ідентифікаційний код 37065126) на користь Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" (04073, м. Київ, провулок Куренівський, буд. 19/5, ідентифікаційний код 35591059) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1031,95 грн, про що видати наказ.

Стягнуто з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" (04073, м. Київ, провулок Куренівський, буд. 19/5, ідентифікаційний код 35591059) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1031,95 грн, про що видати наказ.

Стягнуто з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" (04073, м. Київ, провулок Куренівський, буд. 19/5, ідентифікаційний код 35591059) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1031,95 грн, про що видати наказ.

В решті позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, до Центрального апеляційного господарського суду, засобом поштового зв'язку, з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "СК Магнат", в якій просить: скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2024 та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача 154 864,88 грн - основний борг, 25 245,10 грн - заборгованість по процентам, 8000,00 грн - пеня за несвоєчасне погашення гарантійної суми, 1000,00 грн - 3% річних, 1000,00 грн - інфляційні втрати. В іншій частині позову відмовити. Повідомити про дату та час розгляду апеляційної скарги. Судові витрати за подачу апеляційної скарги стягнути з позивача.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

- частиною другою статті 233 Господарського кодексу України встановлено, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду. Зі змісту вказаних норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу. Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафних санкцій. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов'язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника. Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України). З наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку;

- за змістом статей 546, 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником. Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання. Метою застосування неустойки є, в першу чергу, захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності. При цьому, згідно з частиною 1 статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України, щодо зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін у справі, з урахуванням встановлених обставин справи, та не допускати фактичного звільнення відповідача від їх сплати без належних на те правових підстав. Суд враховує, що метою штрафних санкцій в першу чергу є стимулювання боржника до виконання своїх обов'язків за договором, при цьому розмір таких санкцій не є джерелом збагачення кредитора. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення;

- в умовах воєнного стану неустойка не може становити непомірний тягар для осіб, місце розташування яких та місце ведення їх бізнесу є окуповані території або території, які знаходяться в зоні бойових дій. Суд, в даному випадку, вважає несправедливим отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Оцінюючи можливість зменшення суми неустойки (штрафу), суд має врахувати, що позивачем доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання останньому збитків в результаті дій саме відповідача, не надано;

- частиною 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Загальновідомість фактів військової агресії, ведення воєнних (бойових) дій, ракетні обстріли підтверджуються органами державної влади та місцевого самоврядування України, безліччю публікацій у національних та міжнародних засобах масової інформації, а також не заперечується агресором. Таким чином, наведені вище факти є загальновідомими обставинами, а отже в силу приписів частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України не потребують доказування;

- непогашення заборгованості перед позивачем викликано скрутним матеріальним становищем відповідача. Згідно довідки, яка додається до цієї апеляційної скарги, станом на 25.11.2024 ТОВ «СК МАГНАТ» має кредиторську заборгованість перед третіми особами. Всього заборгованість складає: 8 869 757,98 грн;

- з урахуванням викладеного у сукупності, зважаючи на положення діючого законодавства, з огляду на всі фактичні обставини справи, враховуючи важливість збереження господарської діяльності відповідача, приймаючи до уваги відсутність доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем умов договору, відсутність в діях відповідача прямого умислу, спрямованого на порушення зобов'язання, причини неналежного виконання зобов'язання відповідачем, притримуючись принципу "справедливого балансу інтересів сторін", беручи до уваги невідповідність розміру стягуваних штрафних санкцій з наслідками порушення зобов'язання, існування в країні воєнного стану, що значним чином вплинуло на ведення господарської діяльності підприємств, на підставі статті 233 Господарського кодексу України, статті 551 Цивільного кодексу України скаржник просить зменшити розмір штрафних санкцій, заявлених до стягнення позивачем, а саме стягнути з відповідача не більше ніж: 8000,00 грн - пеня за несвоєчасне погашення гарантійної суми, 1000,00 грн - 3% річних, 1000,00 грн - інфляційні втрати.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.12.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою ЦАГС від 09.12.2024 здійснено запит матеріалів справи №904/4201/24 із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

11.12.2024 матеріали справи надійшли до ЦАГС.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.01.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Магнат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2024 у справі № 904/4201/24 - залишено без руху. Апелянту надано строк, протягом 10 днів з дня отримання цієї ухвали, усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: надати Центральному апеляційному господарському суду докази оплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 4542 грн.; уточнити дату оскаржуваного рішення, викладену в прохальній частині апеляційної скарги.

10.01.2025 від апелянта до ЦАГС надійшла заява на виконання ухвали ЦАГС від 06.01.2025, якою долучено платіжну інструкцію №4177 від 08.01.2025 про сплату судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 4542 грн., а також уточнену апеляційну скаргу із зазначенням правильної дати оскаржуваного судового рішення, а саме скаржник просить: скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2024 та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача 154 864,88 грн - основний борг, 25 245,10 грн - заборгованості по процентам, 8 000,00 грн - пеня за несвоєчасне погашення гарантійної суми, 1 000,00 грн - 3% річних, 1 000,00 грн інфляційних втрат. В іншій частині позову відмовити. Повідомити про дату та час розгляду апеляційної скарги. Судові витрати за подачу апеляційної скарги стягнути з позивача.

З урахуванням заяви про виправлення недоліків, апеляційна скарга оформлена у відповідності до вимог, встановлених ст. 258 ГПК України.

13.12.2024 від АТ "Комерційний банк "Глобус" до ЦАГС надійшла заява, якою просить: прийняти заперечення проти відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Відповідача-1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2024 та долучити його до матеріалів справи; відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Відповідачу 1 (ТОВ «СК МАГНАТ»); судові витрати по справі покласти на Відповідачів. Заперечення мотивовані тим, що відповідач-1 у своїй апеляційній скарзі не дотримався вимог п. 5 ч. 2 ст. 258 ГПК України, оскільки не зазначив у чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість оскаржуваного рішення (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин. Інші доводи заперечень стосуються розгляду справи по суті.

Колегія суддів, розглянувши заперечення АТ "Комерційний банк "Глобус" проти відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Магнат", виходячи з положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо забезпечення права скаржника на доступ до суду та пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України про забезпечення права на апеляційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках, дійшла висновку щодо їх необґрунтованості.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Магнат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2024 у справі № 904/4201/24; визначено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.

Акціонерним товариством "Комерційний банк "Глобус" подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить: прийняти відзив на апеляційну скаргу Відповідача- 1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2024 у справі № 904/4201/24 та долучити його до матеріалів справи. Залишити судове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2024 у справі № 904/4201/24 без змін, а скаргу без задоволення. Судові витрати по розгляду апеляційної скарги покласти на Відповідача-1.

Відзив обґрунтований наступним:

- Відповідач 1, в своїй апеляційній скарзі не дотримався вимог п. 5 ч. 2 ст. 258 ГПК України. В п. 5 ч. 2 ст. 258 ГПК України вказано, що в апеляційній скарзі має бути зазначено у чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин тощо). Однак, Відповідач - 1 не зазначив, у чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість оскаржуваного рішення (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин тощо, а тому апеляційна скарга не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 258 ГПК України;

- у своїй апеляційній скарзі Відповідач - 1 просить суд зменшити розмір штрафних санкцій та при цьому стверджує, що «метою штрафних санкцій в першу чергу є стимулювання боржника до виконання своїх обов'язків за договором, при цьому розмір таких санкцій не є джерелом збагачення кредитора. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові кошти як неустойку змінює її дійсне правове призначення». Однак, Позивач заперечує щодо даного твердження Відповідача - 1 оскільки, нарахування Позивачем штрафних санкцій відбулось відповідно до укладеного між сторонами Договору про надання гарантії №35666/ЮГ-23 від 10.10.2023 (гарантія виконання) (надалі - Договір гарантії) та відповідно до норм чинного законодавства України. Позивачем 22.04.2024 року отримано ВИМОГУ про сплату коштів за гарантією (надалі - Вимога) від Бенефіціара (вх. №1001ВИХ-24-1429 від 29.02.2024 р). Вказаною Вимогою, Бенефіціар, повідомляв Банка-Гаранта про те, що Відповідачем - 1, за результатами проведених торгів, яких останнього було визначено переможцем та укладено договір закупівлі № 2306000091 від 27.06.2023р., неналежно виконав свої зобов'язання, а саме не дотримався зобов'язань щодо терміну виконання робіт. 08.03.2023 року Позивачем на користь Бенефіціара здійснено оплату гарантійного платежу за БАНКІВСЬКОЮ ГАРАНТІЄЮ №35666 від 10.10.2023 року у розмірі 154 864,88 грн. (сто п'ятдесят чотири тисячі вісімсот шістдесят чотири гривні 88 копійок), що підтверджується платіжною інструкцією №9175 від 08.03.2024 року. 06.08.2024 року Позивачем направлено на адресу Відповідачів, Вимогу про стягнення коштів в порядку регресу за Гарантією про відшкодування суми Гарантійного платежу. Однак, станом на 13.09.2024 року Відповідачами за вказаними Вимогами не було сплачено суму заборгованості. У зв'язку з невиконанням Відповідачами своїх обов'язків по Договору гарантії, Позивач був вимушений звернутись до суду за захистом своїх прав та інтересів, а не тому як стверджує Відповідач -1, щоб «збагатитись як кредитор»;

- у своїй апеляційній скарзі Відповідач - 1 стверджує, що «метою штрафних санкцій в першу чергу є стимулювання боржника до виконання своїх обов'язків за договором», однак в даному випадку стимулюванням боржника є подання Позивачем даного позову, але нажаль, не для здійснення боржником своїх зобов'язань;

- в апеляційній скарзі Відповідач - 1 стверджує, що «В умовах воєнного стану неустойка не може становити непомірний тягар для осіб, місце розташування яких та місце ведення їх бізнесу є окуповані території або території, які знаходяться в зоні бойових дій. Суд, в даному випадку, вважає несправедливим отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.» Позивач не погоджується з даним твердження Відповідача - 1, оскільки відповідно до укладених документів, Відповідачі не знаходяться та не працюють на окупованих територіях або на території, які знаходяться в зоні бойових дій. Крім того, Відповідач - 1 не додав до апеляційної скарги, копії документів, які підтверджують обставину щодо знаходження його на окупованій території чи в зоні бойових дій;

- у своїй апеляційній скарзі Відповідач 1 стверджує, що «в результаті військової агресії, яка є загально відомим фактом і не потребує доказуванню, Відповідач - 1 зазнав скрутне матеріальне становище». Щодо даного твердження Відповідача 1, Позивач пояснює наступне. Розділ 10 Договору гарантії регулює правовідносини сторін, які виникають при настанні форс-мажорних обставин. Так, відповідно до п. 10.1. Договору гарантії, сторони повинні невідкладно повідомити одна одну про настання форс-мажорних обставин. Однак, Відповідачі не скористались своїм правом та не повідомили Позивача про настання форс-мажорних обставин. Більш того, Відповідачі не відповідали на вимогу Банку, та не надали відзиву на позовну заяву. Тобто, тільки у своїй апеляційній скарзі Відповідач - 1 заявив про зменшення судом штрафних санкцій у зв'язку з наявністю форс-мажорних обставин та намаганням Банку збагатитися за рахунок відповідачів. Так, у своїй Постанові від 21.08.2022 року у справі № 910/15264/21 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду звернув увагу на те, що настання форс- мажору не є підставою для зміни умов договору та звільнення від виконання зобов'язання. Оскільки посилаючись на форс-мажор як на підставу для звільнення від відповідальності, стороні потрібно довести, як саме проявився форс-мажор під час виконання такого зобов'язання. Одного лише посилання на наявність форс-мажору буде однозначно недостатньо. Прикладом такого належного повідомлення про форс-мажорні обставини стороні є Постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.08.2022 у справі № 922/854/21, де зазначено, що не є достатнім формальне посилання на лист ТПП, оскільки суд має досліджувати докази в сукупності. Отже, підсумовуючи вищевикладені висновки Верховного Суду, слід звернути увагу на те, що посилання Відповідача-1 на існування військової агресії, не є звільненням від виконання зобов'язань за договором під час воєнного стану;

- також, Відповідач -1 додав до своєї апеляційної скарги, копію довідки про кредиторську заборгованість перед третіми особами. Однак, Відповідач -1 не надав пояснення, як його зобов'язання можуть впливати на вирішення даного спору, а тільки зловживає своїми процесуальними правами та затягую розгляд даної справи;

- Позивач, також просить суд апеляційної інстанції звернути увагу, що Банк здійснює свою діяльність в умовах воєнного стану та намагається надати підтримку юридичним особам для ведення їх підприємницької діяльності, зокрема наданням банківської гарантії виконання принципалом умов договору при виконання ним державних замовлень. Однак, в даній справі Відповідач-1 (Принципал) звинувачує Гаранта у спробі збагатитися. Банк, як добросовісна сторона Договору виконала свої зобов'язання, а тому має всі правові підстави для повернення своїх коштів;

- проаналізувавши апеляційну скаргу, можна прийти до висновку, що Відповідач - 1 злісно ухиляється від виконання умов погодженого Договору гарантії, не надав в апеляційній скарзі правового обґрунтування щодо своїх заперечень, не зазначив які норми матеріального і процесуального права були порушені, а тому Позивач просить суд залишити Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2024 по справі № 904/4201/24 в силі, а апеляційну скаргу Відповідача - 1 залишити без задоволення

Встановлені судом першої інстанції та перевірені апеляційним господарським судом обставини справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.10.2023 між Акціонерним товариством "Комерційний банк "Глобус" (банк-гарант) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СК Магнат" (принципал) було укладено договір про надання гарантії № 35666/ЮГ-23 (далі - договір).

Даний договір регулює правовідносини сторін щодо надання банком-гарантом гарантії виконання договору (надалі - «гарантія» або «гарантійне зобов'язання») з метою забезпечення належного виконання принципалом умов договору № 2306000091 від 27.06.2023 про закупівлю робіт «Інші завершальні будівельні роботи (Ремонт будівлі маслонасосної Дашавського ВУПЗГ)», що укладений згідно з оголошенням про проведення процедури відкриті торги з особливостями № UA-2023-05-18-005742-a, оприлюдненого на веб-порталі Уповноваженого органу 18.05.2023, та тендерною документацією в останній редакції, затвердженою рішенням уповноваженої особи бенефіціара від 18.05.2023 протокол № 23/ПО/068, та згідно з протоколом розгляду тендерних пропозицій уповноваженої особи бенефіціара від 12.06.2023 № 23/ПО/068-Н-1, між принципалом та Акціонерним товариством «Укртрансгаз», надалі - «бенефіціар» (надалі - основне зобов'язання) (п. 1.1. договору).

Гарантійним випадком є невиконання / неналежне виконання принципалом перед бенефіціаром основного зобов'язання, а саме: невиконання та/або неналежного виконання принципалом своїх зобов'язань за договором № 2306000091 від 27.06.2023 про закупівлю робіт «Інші завершальні будівельні роботи (Ремонт будівлі маслонасосної Дашавського ВУПЗГ)», відповідно до основного зобов'язання (п. 1.2. договору).

Надана в межах нього договору гарантія є безумовною, безвідкличною, надається у паперовому вигляді та у вигляді електронного документа, підписаного КЕП (Кваліфікований електронний підпис) з накладеною кваліфікованою електронною печаткою банка-гаранта через програмний комплекс «M.E.doc», яким накладено КЕП (п. 1.3. договору).

Сума і валюта гарантії: 154 864,88 грн (валюта платежу - гривня, цифровий код валюти - 980, літерний код валюти - UAH) (надалі -«гарантійна сума») (п. 2.1. договору).

Строк дії гарантії- з 10.10.2023 по 02.03.2024 включно (п. 2.2. договору).

Відповідальність банка-гаранта обмежується гарантійною сумою, обумовленою п. 2.1 цього договору. Після кожного здійснення платежу за гарантією на користь бенефіціара зобов'язання за гарантією будуть зменшуватись на суму здійсненого платежу, а у випадку сплати на користь бенефіціара повного розміру гарантійної суми вона вважається виконаною та припиняє свою дію (п. 2.3. договору).

Гарантія надається шляхом передачі гарантійного листа, в якому викладені умови гарантії, після належного виконання вимог п.п. 3.1.-3.2. цього договору щодо сплати комісії та розділу 4 цього договору щодо умов забезпечення виконання принципалом зобов'язань за договором. Другий екземпляр гарантійного листа має бути засвідчена підписом уповноваженої особи принципала, відбитком його печатки та є невід'ємною частиною цього договору. Шляхом отримання оригіналу гарантійного листа принципал підтверджує, що він ознайомлений та згоден з її змістом (п. 2.4. договору).

Відповідно до 2.5. договору гарантія припиняється у разі:

Закінчення строку дії гарантії, передбаченого п. 2.2. цього договору (п. 2.5.1. договору);

Своєчасного виконання у повному обсязі принципалом своїх зобов'язань перед бенефіціаром за договором про закупівлю робіт за рахунок бюджетних коштів (п. 2.5.2. договору);

Сплати банком-гарантом на користь бенефіціара повного розміру гарантійної суми (п. 2.5.3. договору);

Відмови бенефіціара від своїх прав за гарантією шляхом повернення до банку-гаранта оригіналу гарантії або шляхом подання банку-гаранту письмового підтвердження, або повідомлення про звільнення банку-гаранта від зобов'язань за гарантією (п. 2.5.4. договору).

Комісія за надання гарантії в сумі 2323,00 грн сплачується принципалом одноразово в день надання гарантії на рахунок банку-гаранта (п. 3.1. договору).

У випадку здійснення банком-гарантом на користь бенефіціара платежу за гарантією (надалі - «гарантійний платіж»), банк-гарант протягом трьох робочих днів з дати здійснення гарантійного платежу повідомляє принципала про здійснення гарантійного платежу. Принципал протягом десяти робочих днів з дати здійснення гарантійного платежу відшкодовує банку-гаранту суму гарантійного платежу на рахунок ІBAN НОМЕР_3 в AT «КБ «Глобус», МФО 380526, ідентифікаційний код 35591059, та сплачує банку-гаранту проценти із розрахунку 35% річних (п. 3.3. договору).

Проценти, передбачені п. 3.3. цього договору, нараховуються починаючи з одинадцятого робочого дня з дати здійснення гарантійного платежу до дати його відшкодування банку-гаранту за фактичний строк користування грошовими коштами, виходячи з фактичної календарної кількості днів у місяці та році. Нарахування банком-гарантом процентів здійснюється у валюті гарантії. День здійснення гарантійного платежу та день відшкодування його суми принципалом в часовий інтервал при нарахуванні процентів рахуються як один день (п. 3.4. договору).

Проценти за користування грошовими коштами сплачуються принципалом одночасно із відшкодуванням суми гарантійного платежу (п. 3.5. договору).

Якщо принципал не відшкодує банку-гаранту суму гарантійного платежу та проценти за користування грошовими коштами в строки, вказані в п.п. 3.3-3.5. цього договору, принципал доручає банку-гаранту здійснювати договірне списання на користь банку-гаранта з усіх рахунків принципала, відкритих у банку-гаранта (в т.ч. у іноземній валюті), коштів, в сумах, які мають бути сплачені відповідно до пунктів 3.3-3.5. цього договору принципалом, штрафні санкції передбачені договором, а також, інші понесені банком-гарантом витрати, пов'язані з виконанням ним своїх зобов'язань у зв'язку з цим договором (п. 3.6. договору).

Відповідно до п. 4.1. договору виконання принципалом зобов'язань за цим договором (відшкодування суми гарантійного платежу за гарантією, сплати комісії банку-гаранту за надання гарантії, сплати процентів за користування грошовими коштами за період, починаючи з одинадцятого робочого дня з дати здійснення гарантійного платежу до дати його відшкодування принципалом, штрафних санкцій, інших платежів, передбачених цим договором) забезпечується:

- фінансовою порукою фізичної особи - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (п. 4.1.1. договору);

- фінансовою порукою фізичної особи - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 (п. 4.1.2. договору).

Банк-гарант зобов'язується надати принципалу гарантію відповідно до умов цього договору (п. 5.1. договору).

У разі дотримання сторонами всіх необхідних формальностей банк-гарант зобов'язується здійснити платежі по виконанню зобов'язань принципала за наданою гарантією в межах гарантійної суми та в строки, передбачені наданою гарантією, після одержання від бенефіціара письмової вимоги із зазначенням реквізитів гарантії, гарантійної суми, яка підлягає сплаті банком-гарантом, платіжних реквізитів бенефіціара. Вимога за гарантією може бути пред'явлена бенефіціаром банку-гаранту протягом терміну дії гарантії (п. 5.2. договору).

Принципал зобов'язується належним чином виконати зобов'язання перед бенефіціаром за основним зобов'язанням та перед банком-гарантом за цим договором (п. 6.1. договору).

Принципал зобов'язується своєчасно та в повному обсязі сплатити банку-гаранту комісію за надання гарантії, комісію за внесення змін до умов гарантії, передбачені п. 3.1.-3.2. цього договору, проценти за користування грошовими коштами за період від одинадцятого робочого дня з дати здійснення гарантійного платежу до дати його відшкодування принципалом, штрафних санкцій, інших платежів, передбачених цим договором (п. 6.2. договору).

Принципал зобов'язується у випадку здійснення банком-гарантом гарантійного платежу по гарантії відшкодувати банку-гаранту суму гарантійного платежу не пізніше одинадцятого робочого дня з дати його здійснення банком-гарантом та проценти за фактичний термін користування грошовими коштами, згідно п.п. 3.3.-3.5. цього договору (п. 6.3. договору).

У разі настання гарантійного випадку та виконання банком-гарантом своїх гарантійних зобов'язань останній має право на зворотну вимогу (регрес) до принципала і у випадку, якщо сума, сплачена банком-гарантом на користь бенефіціара, не відповідає умовам гарантії (п. 7.1. договору).

За невиконання або за неналежне виконання обов'язків за цим договором сторони несуть відповідальність відповідно до діючого законодавства України (п. 9.1. договору).

У разі порушення банком-гарантом своїх обов'язків за цим договором, його відповідальність обмежується гарантійною сумою (п. 9.2. договору).

У випадку невиконання/неналежного виконання принципалом будь-якого грошового зобов'язання, передбаченого цим договором, зокрема у випадку прострочення його виконання, принципал сплачує банку-гаранту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення (п. 9.3. договору).

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до дня повного виконання сторонами зобов'язань зa цим договором (п. 12.1. договору).

Вимоги за гарантією можуть бути пред'явлені бенефіціаром банку-гаранту протягом строку дії гарантії (п. 12.2. договору).

Позивач зазначає, що ним від Акціонерного товариства «Укртрансгаз» отримано вимогу № 1001 вих-24-1429 від 29.02.2024 за банківською гарантією № 35666 від 10.10.2023 (а.с. 31-32), відповідно до якої бенефіціар повідомив, що принципал неналежно виконав свої зобов'язання за договором закупівлі № 2306000091 від 27.06.2023, а саме не дотримався зобов'язань щодо терміну виконання робіт, у зв'язку із чим Акціонерне товариство «Укртрансгаз» звертається з письмовою вимогою до гаранта сплатити протягом 5 робочих днів грошові кошти у розмірі 154 864,88 грн.

Листом № 1-863 від 01.03.2024 (а.с. 33) позивач повідомив відповідача-1 про надходження від Акціонерного товариства «Укртрансгаз» письмової вимоги № 1001ВИХ-24-1429 від 29.02.2024 за банківською гарантією № 35666 від 10.10.2023 про сплату гарантійного платежу у розмірі 154 864,88 грн.

08.03.2024 позивачем на користь бенефіціара здійснено оплату гарантійного платежу за банківською гарантією № 35666 від 10.10.2023 у розмірі 154 864,88 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 9175 від 08.03.2024 (а.с. 34).

Відповідно до п. 3.3. договору у випадку здійснення банком-гарантом на користь бенефіціара платежу за гарантією, банк-гарант протягом трьох робочих днів з дати здійснення гарантійного платежу повідомляє принципала про здійснення гарантійного платежу. Принципал протягом десяти робочих днів з дати здійснення гарантійного платежу відшкодовує банку-гаранту суму гарантійного платежу на рахунок ІBAN НОМЕР_3 в AT «КБ «Глобус», МФО 380526, ідентифікаційний код 35591059, та сплачує банку-гаранту проценти із розрахунку 35% річних.

Позивач зазначає, що направив на адресу відповідача-1 вимогу № 1792 від 06.08.2024 про стягнення коштів в порядку регресу за гарантією про відшкодування суми гарантійного платежу (а.с. 35). В якості доказу направлення на адресу відповідача-1 вказаної вимоги позивач надав до суду копії опису вкладення, накладної Укрпошти та фіскального чеку (а.с. 38). Однак, як зазначає позивач, принципал в порушення умов договору суму гарантійного платежу не відшкодував.

- фінансовою порукою фізичної особи - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (п. 4.1.1. договору);

- фінансовою порукою фізичної особи - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 (п. 4.1.2. договору).

10.10.2023 між Акціонерним товариством "Комерційний банк "Глобус" (банк-гарант) та ОСОБА_1 (поручитель) було укладено договір поруки №35666/1/ЮПОР-23 (далі - договір поруки-1).

В порядку та на умовах, визначених цим договором, поручитель поручається перед банком-гарантом за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «СК Магнат» (надалі в тексті - «принципал») зобов'язань за договором про надання гарантії № 35666/ЮГ-23 від 10.10.2023 (надалі - «договір гарантії»), що укладений між банком-гарантом та принципалом, з метою забезпечення належного виконання принципалом умов договору № 2306000091 від 27.06.2023 про закупівлю робіт «Інші завершальні будівельні роботи (Ремонт будівлі маслонасосної Дашавського ВУПЗГ)», шо укладений згідно з оголошенням про проведення процедури відкриті торги з особливостями № UA-2023-05-18-005742-a, оприлюдненого на веб-порталі Уповноваженого органу 18.05.2023, та тендерною документацією в останній редакції, затвердженою рішенням уповноваженої особи Бенефіціара від 18.05.2023 протокол № 23/ПО/068, та згідно з протоколом розгляду тендерних пропозицій уповноваженої особи бенефіціара від 12.06.2023 № 23/ПО/068-Н-1, між принципалом та Акціонерним товариством «Укртрансгаз», надалі - «бенефіціар» (надалі - основне зобов'язання), в сумі 154 864,88 грн (валюта платежу - гривня, цифровий код валюти - 980, літерний код валюти - UAH). Строк дії гарантії - з 10.10.2023 по 02.03.2024 включно. Крім цього, порукою забезпечуються вимоги банка-гаранта щодо сплати процентів за користування грошовими коштами відповідно до умов договору гарантії, штрафних санкцій, інших платежів, передбачених договором гарантії (п. 1.1. договору поруки-1).

Договір гарантії, зазначений в п. 1.1. цього договору, а також будь-які додаткові договори до нього, якщо такі будуть укладені між банком-гарантом та принципалом, далі в тексті цього договору іменуються «договір гарантії» (п. 1.2. договору поруки-1).

Поручитель підтверджує, що йому відомі всі умови договору гарантії. У випадку внесення принципалом та банком-гарантом змін та доповнень до договору гарантії поручитель дає свою згоду на збільшення розміру забезпеченого порукою за цим договором зобов'язання принципала, що може виникнути в майбутньому, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Датою збільшення обсягу відповідальності поручителя за цим договором є дата укладання відповідних змін та доповнень до договору гарантії в частині збільшення суми зобов'язання принципала (п. 1.3. договору поруки-1).

У разі порушення принципалом зобов'язань, передбачених договором гарантії, поручитель та принципал відповідають перед банком-гарантом як солідарні боржники (п. 1.4. договору поруки-1).

Поручитель відповідає перед банком-гарантом у тому ж обсязі, що й принципал (п. 1.6. договору поруки-1).

Банк-гарант має право пред'явити вимогу до поручителя у випадку невиконання/неналежного виконання принципалом своїх зобов'язань передбачених договором гарантії (п. 2.1.1. договору поруки-1).

Поручитель зобов'язується виконати за принципала зобов'язання за договором гарантії в порядку та в строки, що визначені цим договором (п. 2.4.1. договору поруки-1).

У разі невиконання принципалом зобов'язань за договором гарантії в строки та в розмірах, що визначені договором гарантії, банк-гарант має право звернутися до поручителя із відповідною письмовою вимогою (п. 3.1. договору поруки-1).

Поручитель не пізніше наступного робочого дня з моменту отримання вимоги банка-гаранта зобов'язаний виконати обов'язок принципала шляхом перерахування грошових коштів в сумі та на рахунок (рахунки), що визначені у вимозі банка-гаранта (п. 3.2. договору поруки-1).

Відповідно до п. 3.3. договору поруки-1 сторони домовились, що при невиконанні/неналежному виконанні принципалом будь-якого зі своїх зобов'язань за договором гарантії, зокрема, невиконання принципалом зобов'язань: невиконання та/або неналежного виконання принципалом своїх зобов'язань за договором № 2306000091 від 27.06.2023 про закупівлю робіт «Інші завершальні будівельні роботи (Ремонт будівлі маслонасосної Дашавського ВУПЗГ)», відповідно до основного зобов'язання та/або сплати процентів та/або комісій та/або суми штрафних санкцій (неустойки) та/або виконання інших грошових зобов'язань принципала, поручитель доручає банку-гаранту, починаючи з дати прострочення виконання будь-якого із таких зобов'язань, здійснювати на користь банка-гаранта договірне списання коштів поручителя в наступному порядку, а саме:

- списувати кошти з будь-якого рахунку поручителя в національній та/або іноземній валюті та з будь-яких інших рахунків, відкритих поручителем у банка-гаранта, в тому числі з тих, які буде відкрито в майбутньому (п. 3.3.1. договору поруки-1).

- списувати кошти: в сумі та валюті фактичної заборгованості поручителя за договором; в сумі коштів у іншій валюті, еквівалентній сумі коштів у валюті фактичної заборгованості поручителя за договором, при цьому, поручитель доручає банку-гаранту здійснювати від імені та за рахунок поручителя купівлю/продаж/конвертацію іноземної валюти на МВРУ у сумі, необхідній для погашення такої заборгованості принципала, за комерційним курсом банка-гаранту, що встановлено для цього типу операцій, з обов'язковим зарахуванням купленої/конвертованої валюти або коштів, одержаних від продажу валюти, на поточний рахунок поручителя за відповідною валютою, та сплатити, в разі необхідності, від імені та за рахунок поручителя податки та збори, які встановлені під час здійснення вищевказаних операцій в розмірі, визначеному діючим законодавством України. При цьому сторони домовились, що порядок визначення курсу купівлі/продажу/конвертації відповідної іноземної валюти з метою виконання вищезазначеного доручення поручителя вважається узгодженим, а інформація, викладена в даному пункті цього договору, є достатньою для купівлі/продажу/конвертації відповідної іноземної валюти без необхідності додаткового отримання від поручителя заяви про купівлю/продаж/конвертацію іноземної валюта (п. 3.3.2. договору поруки-1).

Моментом виконання зобов'язань принципала поручителем є дата зарахування на відповідний рахунок (рахунки) банка-гаранта суми заборгованості принципала за договором гарантії, при цьому за рахунок отриманих від поручителя грошових коштів заборгованість принципала погашається в черговості, що передбачена договором гарантії (п. 3.4. договору поруки-1).

До поручителя, що виконав зобов'язання принципала за договором гарантії, переходять усі права банка-гаранта щодо цього зобов'язання, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання (п. 3.5. договору поруки-1).

У випадку, якщо поручитель не виконає вимогу банка-гаранта у строки, що визначені в цьому договорі, банк-гарант має право нараховувати поручителю неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення (п. 4.1. договору поруки-1).

Цей договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками сторін та діє з дати початку дії гарантії, що зазначений в договорі гарантії, до повного виконання зобов'язань за договором гарантії або до моменту припинення поруки з інших підстав, визначених чинним законодавством України (п. 5.1. договору поруки-1).

Також 10.10.2023 між Акціонерним товариством "Комерційний банк "Глобус" (банк-гарант) та ОСОБА_2 (поручитель) було укладено договір поруки № 35666/2/ЮПОР-23 (далі - договір поруки-2).

В порядку та на умовах, визначених цим договором, поручитель поручається перед банком-гарантом за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «СК Магнат» (надалі в тексті - «принципал») зобов'язань за договором про надання гарантії № 35666/ЮГ-23 від 10.10.2023 (надалі - «договір гарантії»), що укладений між банком-гарантом та принципалом, з метою забезпечення належного виконання принципалом умов договору № 2306000091 від 27.06.2023 про закупівлю робіт «Інші завершальні будівельні роботи (Ремонт будівлі маслонасосної Дашавського ВУПЗГ)», що укладений згідно з оголошенням про проведення процедури відкриті торги з особливостями № UA-2023-05-18-005742-a, оприлюдненого на веб-порталі Уповноваженого органу 18.05.2023, та тендерною документацією в останній редакції, затвердженою рішенням уповноваженої особи Бенефіціара від 18.05.2023 протокол № 23/ПО/068, та згідно з протоколом розгляду тендерних пропозицій уповноваженої особи бенефіціара від 12.06.2023 № 23/ПО/068-Н-1, між принципалом та Акціонерним товариством «Укртрансгаз», надалі - «бенефіціар» (надалі - основне зобов'язання), в сумі 154 864,88 грн (валюта платежу - гривня, цифровий код валюти - 980, літерний код валюти - UAH). Строк дії гарантії - з 10.10.2023 по 02.03.2024 включно. Крім цього, порукою забезпечуються вимоги банка-гаранта щодо сплати процентів за користування грошовими коштами відповідно до умов договору гарантії, штрафних санкцій, інших платежів, передбачених договором гарантії (п. 1.1. договору поруки-2).

Поручитель відповідає перед банком-гарантом у тому ж обсязі, що й принципал (п. 1.6. договору поруки-2).

Поручитель зобов'язується виконати за принципала зобов'язання за договором гарантії в порядку та в строки, що визначені цим договором (п. 2.4.1. договору поруки-2).

Відповідно до п. 3.3. договору поруки-2 сторони домовились, що при невиконанні/неналежному виконанні принципалом будь-якого зі своїх зобов'язань за договором гарантії, зокрема, невиконання принципалом зобов'язань: невиконання та/або неналежного виконання принципалом своїх зобов'язань за договором № 2306000091 від 27.06.2023 про закупівлю робіт «Інші завершальні будівельні роботи (Ремонт будівлі маслонасосної Дашавського ВУПЗГ)», відповідно до основного зобов'язання та/або сплати процентів та/або комісій та/або суми штрафних санкцій (неустойки) та/або виконання інших грошових зобов'язань принципала, поручитель доручає банку-гаранту, починаючи з дати прострочення виконання будь-якого із таких зобов'язань, здійснювати на користь банка-гаранта договірне списання коштів поручителя в наступному порядку, а саме:

Позивач зазначає, що на адреси відповідача-2 та відповідача-3 було направлено вимоги № 1793 від 06.08.2024 (а.с. 37) та № 1794 від 06.08.2024 (а.с. 36) про стягнення коштів в порядку регресу за гарантією, про відшкодування суми гарантійного платежу. Однак, станом на 13.09.2024 відповідачами за вказаними вимогами не було сплачено суму заборгованості, тобто на даний момент вимоги не виконані. Таким чином, станом на 13.09.2024 загальна сума заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «СК Магнат» та поручителів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перед AT «КБ «Глобус» складає 208 579,67 грн, з яких: 154 864,88 грн - основний борг, 25 24510 грн - заборгованість по процентам, 19 368,72 грн - пеня за несвоєчасне погашення гарантійної суми, 1222,46 грн - пеня за несвоєчасне погашення процентів, 2405,71 грн - 3% річних, 5472,80 грн - інфляційні втрати.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем-1 допущено неналежне виконання умов договору про надання гарантії № 35666/ЮГ-23 від 10.10.2023, а саме не відшкодування відповідачем-1 суми гарантійного платежу, що не заперечується останнім.

Причиною звернення з апеляційною скаргою стала незгода відповідача-1 з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції в частині стягнення основного боргу, нарахованих пені за несвоєчасне погашення гарантійної суми, 3 % річних та інфляційних втрат.

В іншій частині зазначене судове рішення не оскаржується, а тому згідно з частиною першою статті 269 Господарського процесуального кодексу України в апеляційному порядку не переглядається.

Розглядаючи доводи апеляційної скарги, судова колегія враховує наступні положення діючого законодавства України.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

За гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (ст. 560 Цивільного кодексу України).

Гарантія діє протягом строку, на який вона видана (ч. 1 ст. 561 Цивільного кодексу України).

Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше (ч. 2 ст. 561 Цивільного кодексу України).

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії (ч. 1 ст. 563 Цивільного кодексу України).

Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії (ч. 2 ст. 563 Цивільного кодексу України).

У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією (ч. 3 ст. 563 Цивільного кодексу України).

Кредитор може пред'явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано (ч. 4 ст. 563 Цивільного кодексу України).

Після одержання вимоги кредитора гарант повинен негайно повідомити про це боржника і передати йому копії вимоги разом з доданими до неї документами (ч. 1 ст. 564 Цивільного кодексу України).

Гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії (ч. 2 ст. 564 Цивільного кодексу України).

Обов'язок гаранта перед кредитором обмежується сплатою суми, на яку видано гарантію. У разі порушення гарантом свого обов'язку його відповідальність перед кредитором не обмежується сумою, на яку видано гарантію, якщо інше не встановлено у гарантії (ч. 1 ст. 566 Цивільного кодексу України).

Гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником (ч. 1 ст. 569 Цивільного кодексу України).

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Матеріалами справи встановлено, що доказів оплати суми гарантійного платежу за гарантією в розмірі 154 864,88 грн відповідач-1 не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.

За змістом ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб (ст. 553 Цивільного кодексу України).

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 554 Цивільного кодексу України).

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 2 ст. 554 Цивільного кодексу України).

Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом (ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України).

Як вже зазначалось, п. 1.1. договорів поруки-1,2 в порядку та на умовах, визначених цим договором, поручитель поручається перед банком-гарантом за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «СК Магнат» (надалі в тексті - «принципал») зобов'язань за договором про надання гарантії № 35666/ЮГ-23 від 10.10.2023 (надалі - «договір гарантії»), що укладений між банком-гарантом та принципалом, з метою забезпечення належного виконання принципалом умов договору № 2306000091 від 27.06.2023 про закупівлю робіт «Інші завершальні будівельні роботи (Ремонт будівлі маслонасосної Дашавського ВУПЗГ)», шо укладений згідно з оголошенням про проведення процедури відкриті торги з особливостями № UA-2023-05-18-005742-a, оприлюдненого на веб-порталі Уповноваженого органу 18.05.2023, та тендерною документацією в останній редакції, затвердженою рішенням уповноваженої особи бенефіціара від 18.05.2023 протокол № 23/ПО/068, та згідно з протоколом розгляду тендерних пропозицій уповноваженої особи бенефіціара від 12.06.2023 № 23/ПО/068-Н-1, між принципалом та Акціонерним товариством «Укртрансгаз», надалі - «бенефіціар» (надалі - основне зобов'язання), в сумі 154 864,88 грн (валюта платежу - гривня, цифровий код валюти - 980, літерний код валюти - UAH). Строк дії гарантії - з 10.10.2023 по 02.03.2024 включно. Крім цього, порукою забезпечуються вимоги банка-гаранта щодо сплати процентів за користування грошовими коштами відповідно до умов договору гарантії, штрафних санкцій, інших платежів, передбачених договором гарантії.

Поручитель відповідає перед банком-гарантом у тому ж обсязі, що й принципал (п. 1.6. договорів поруки-1,2).

Як доречно зазначено судом першої інстанції, відповідачі-2,3 поручились за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «СК Магнат» зобов'язань за договором про надання гарантії та взяли на себе обов'язок здійснити оплату грошового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «СК Магнат».

За матеріалами даної справи, доказів сплати відповідачами-1,2,3 гарантійного платежу за гарантією в розмірі 154 864,88 грн сторонами до суду не надано.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є правомірними та такими, що підлягають задоволенню про солідарне стягнення з відповідачів-1,2,3 на користь позивача 154 864,88 грн.

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України, невиконання зобов'язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушенням зобов'язання.

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) згідно з приписами статті 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

У зв'язку з несвоєчасним погашенням гарантійної суми, позивачем нараховано пеню у розмірі 19 368,72 грн за період з 25.03.2024 по 10.09.2024. Скаржником в апеляційній скарзі не наведено заперечень щодо правильності здійсненого розрахунку.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За змістом цієї норми, вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання, суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної суми штрафних санкцій таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Однією із функцій неустойки є компенсаторна функція (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 303/2408/16-ц).

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 та послідовно у постановах Верховного Суду.

Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити з того, що одним із завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому вона має обов'язковий для учасників правовідносин характер.

Цивільне законодавство поряд із засадою свободи договору також містить таку засаду як справедливість, добросовісність і розумність (пункти 3, 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України).

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з'ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об'єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена у постанові об'єднаної плати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 910/353/19).

Зменшення розміру неустойки є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Так, за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статей 86, 210 Господарського процесуального кодексу України на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки. Тобто право суду на зменшення розміру штрафних санкцій у кожному конкретному випадку залежить від встановлених судом обставин, зокрема, але не виключно: розміру неустойки перед розміром збитків; винятковості випадку; ступеню виконання зобов'язань; причин неналежного невиконання зобов'язання; характеру прострочення; поведінки винної особи (вжиття/невжиття заходів до виконання зобов'язання, добровільне усунення порушення) тощо, та від поданих на їх підтвердження/спростування сторонами доказів.

Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статей 86, 210 Господарського процесуального кодексу України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність/відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення такої дії. Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, але не виключно, у постановах: від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 12.12.2018 у справі № 921/110/18, від 14.01.2019 у справі № 925/287/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 27.03.2019 у справі № 912/1703/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 03.06.2019 у справі № 914/1517/18, від 23.10.2019 у справі № 917/101/19, від 06.11.2019 у справі № 917/1638/18, від 17.12.2019 у справі № 916/545/19, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 14.01.2020 у справі № 911/873/19, від 27.01.2020 у справі № 916/469/19, від 10.02.2020 у справі № 910/1175/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1303/19, від 26.02.2020 у справі № 925/605/18, від 17.03.2020 № 925/597/19, від 18.06.2020 у справі № 904/3491/19 тощо.

Усі наведені висновки Верховного Суду щодо застосування статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України є загальними (універсальними) для правовідносин про стягнення неустойки, однак результат їх застосування може бути різним (наявність або відсутність підстав для зменшення неустойки) у залежності від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі.

Позивачем правомірно нараховано до стягнення з відповідача пеню за несвоєчасне погашення гарантійної суми за період з 25.03.2024 по 10.09.2024 у розмірі 19 368,72 грн.

В обґрунтування необхідності зменшення розміру штрафних санкцій, заявлених до стягнення позивачем, до розміру 8000,00 грн - пеня за несвоєчасне погашення гарантійної суми, 1000,00 грн - 3% річних, 1000,00 грн - інфляційні втрати, відповідач-1 зазначає про те, що в умовах воєнного стану неустойка не може становити непомірний тягар для осіб, місце розташування яких та місце ведення їх бізнесу є окуповані території або території, які знаходяться в зоні бойових дій. Суд, в даному випадку, вважає несправедливим отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора; оцінюючи можливість зменшення суми неустойки (штрафу), суд має врахувати, що позивачем доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання останньому збитків в результаті дій саме відповідача, не надано; частиною 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Загальновідомість фактів військової агресії, ведення воєнних (бойових) дій, ракетні обстріли підтверджуються органами державної влади та місцевого самоврядування України, безліччю публікацій у національних та міжнародних засобах масової інформації, а також не заперечується агресором. Таким чином, наведені вище факти є загальновідомими обставинами, а отже в силу приписів частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України не потребують доказування; непогашення заборгованості перед позивачем викликано скрутним матеріальним становищем відповідача. Згідно довідки, яка додається до цієї апеляційної скарги, станом на 25.11.2024 ТОВ «СК МАГНАТ» має кредиторську заборгованість перед третіми особами. Всього заборгованість складає: 8 869 757,98 грн.

Разом із тим, згідно з частиною 1 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 Цивільного кодексу України і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що «в умовах воєнного стану неустойка не може становити непомірний тягар для осіб, місце розташування яких та місце ведення їх бізнесу є окуповані території або території, які знаходяться в зоні бойових дій. Суд, в даному випадку, вважає несправедливим отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.», колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресою реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Магнат" є: 50005, Україна, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, вулиця Тбіліська, будинок, 13.

Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" затверджений відповідний Перелік, у якому відсутні дані про те, що м. Кривий Ріг Дніпропетровської області належить до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або до тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Крім того, відповідачем-1 не додано до апеляційної скарги доказів, які підтверджують обставину щодо знаходження його на окупованій території чи в зоні бойових дій.

Доводи скаржника про те, що «частиною 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Загальновідомість фактів військової агресії, ведення воєнних (бойових) дій, ракетні обстріли підтверджуються органами державної влади та місцевого самоврядування України, безліччю публікацій у національних та міжнародних засобах масової інформації, а також не заперечується агресором. Таким чином, наведені вище факти є загальновідомими обставинами, а отже в силу приписів частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України не потребують доказування.», відхиляються колегією суддів з огляду на таке.

Згідно з частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, у тому числі: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії тощо (частина 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні").

Відповідно до статті 14 та частини 1 статті 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні" ТПП України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб. ТПП України та уповноважені нею регіональні ТПП засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціального (заздалегідь встановленого) характеру. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21 та від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21.

Як вбачається з матеріалів справи, Розділ 10 Договору гарантії регулює правовідносини сторін, які виникають при настанні форс-мажорних обставин.

Так, відповідно до п. 10.1. Договору гарантії, сторони повинні невідкладно повідомити одна одну про настання форс-мажорних обставин.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач-1 у апеляційній скарзі посилається на факти військової агресії, ведення воєнних (бойових) дій, ракетні обстріли.

Проте, колегія суддів зазначає, що договір про надання гарантії № 35666/ЮГ-23 було укладено сторонами 10.10.2023, тобто вже за наявності фактів військової агресії, ведення воєнних (бойових) дій, ракетних обстрілів.

Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У постанові від 16.07.2019 по справі № 917/1053/18 Верховний Суд дійшов висновку, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.

Скаржником не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем по договору про надання гарантії № 35666/ЮГ-23 від 10.10.2023, як і не надано обґрунтованих причинно-наслідкових зв'язків між наявністю фактів військової агресії, ведення воєнних (бойових) дій, ракетних обстрілів та неможливістю виконання відповідачем-1 своїх зобов'язань за вказаним договором, з огляду на те, що вказаний Договір було укладено сторонами вже після настання таких обставин.

Крім того, колегія суддів зауважує, що наявність фактів військової агресії, ведення воєнних (бойових) дій, ракетних обстрілів не означає, що скаржник не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти, адже протилежного скаржником не доведено відповідними доказами.

Скаржником не надано доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв'язку з наявністю фактів військової агресії, ведення воєнних (бойових) дій, ракетних обстрілів, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов'язки у зв'язку з фактами військової агресії, веденням воєнних (бойових) дій, ракетними обстрілами, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб'єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час військової агресії, веденні воєнних (бойових) дій, ракетних обстрілів.

Сама по собі наявність обставини воєнного стану на території України, не є безумовною підставою для звільнення відповідача-1 від відповідальності за невиконання договору про надання гарантії № 35666/ЮГ-23 від 10.10.2023. Безпосередній вплив таких обставин має бути доведений належним доказами, чого відповідачем-1 не було зроблено. При цьому, слід зазначити, що як відповідач-1 так і позивач під час воєнного стану в Україні знаходяться в однакових умовах, отже несприятливі обставини, пов'язані з військовою агресію Російської Федерації проти України настали не тільки для відповідача-1, але й для позивача.

Доводи апеляційної скарги про те, що «непогашення заборгованості перед позивачем викликано скрутним матеріальним становищем відповідача. Згідно довідки, яка додається до цієї апеляційної скарги, станом на 25.11.2024 ТОВ «СК МАГНАТ» має кредиторську заборгованість перед третіми особами. Всього заборгованість складає: 8 869 757,98 грн.», не приймаються колегією суддів до уваги, з огляду на наступне.

Доводи Відповідача-1 про скрутне матеріальне становище не є беззаперечними, оскільки реальний майновий стан та платоспроможність боржника має оцінюватися в сукупності з іншими доказами, зокрема але не виключно, інформацією про всі розрахунки боржника; доказами відсутності руху коштів по всіх відкритих банківських рахунках божника; доказами про відсутність майна або його недостатності для погашення вимог кредиторів; та доказами того, що задоволення вимог Позивача призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань Відповідача-1 в повному обсязі перед іншими кредиторами (і довести ці обставини Відповідач-1 має належними доказами). При цьому, скрутне матеріальне становище Відповідача-1, наявність у нього кредиторської заборгованості в істотному розмірі є результатом господарської діяльності, як самостійного суб'єкта господарювання, а тому вказані обставини не є самостійними та достатніми підставами для беззаперечного зменшення пені. Водночас, відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Отже, за порушення договірних зобов'язань та інших правил здійснення господарської діяльності підприємство самостійно несе відповідальність, передбачену законодавством України.

Щодо доводів скаржника про те, що «оцінюючи можливість зменшення суми неустойки (штрафу), суд має врахувати, що позивачем доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання останньому збитків в результаті дій саме відповідача, не надано», колегія суддів зазначає наступне.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).

Оцінюючи надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, слід зазначити, що сам лише факт не надання позивачем доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання останньому збитків в результаті дій саме відповідача, не може бути єдиною самостійною підставою для зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки означені посилання нівелюють інститут застосування штрафних санкцій за порушення зобов'язання, у даному випадку, за неналежне виконання умов договору про надання гарантії № 35666/ЮГ-23 від 10.10.2023, а саме, не відшкодування відповідачем-1 суми гарантійного платежу, розмір яких визначений сторонами.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів не знаходить підстав для зменшення розміру пені за несвоєчасне погашення гарантійної суми, що підлягає стягненню з відповідача-1 на користь позивача.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивач нарахував та просив стягнути з відповідача - 3% річних за період з 09.03.2024 по 13.09.2024 у розмірі 2405,71 грн та інфляційні втрати за період з березня 2024 року по липень 2024 року у розмірі 5472,80 грн. Скаржник в апеляційній скарзі не наводить заперечень щодо правильності здійсненого розрахунку.

Проте, місцевим господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних та вірно встановлено, що він виконаний не правильно, а саме позивачем при розрахунку використано неправильну початкову дату періоду нарахування.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відповідно до виконаного місцевим господарським судом розрахунку до стягнення з відповідачів підлягають 3% річних за період з 23.03.2024 по 13.09.2024 у розмірі 2227,51 грн.

З наявного в матеріалах справи розрахунку вбачається, що позивач нараховує інфляційні втрати на заборгованість у розмірі 154 864,88 грн за період з березня 2024 року по липень 2024 року.

Об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз'яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції вірно встановлено, що оскільки сума боргу у розмірі 154 864,88 грн виникла 23.03.2024, тобто з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок інфляційних втрат починатиметься з наступного місяця - з квітня 2024 року.

Відповідно до виконаного місцевим господарським судом розрахунку, з яким погоджується колегія суддів, до стягнення з відповідачів підлягають інфляційні втрати за період з квітня 2024 року по липень 2024 року у розмірі 4675,10 грн.

Щодо заявленого відповідачем-1 в апеляційній скарзі клопотання про зменшення 3% річних та інфляційних втрат, то апеляційний суд не вбачає у даних правовідносинах сторін виключних обставин, які б свідчили про необхідність їх зменшення. Ставка річних не збільшувалась сторонами у договорі, а їх нарахування не є значним. Зменшення ж інфляційних втрат взагалі не передбачено законодавством.

Колегія суддів, об'єктивно оцінивши даний випадок, приймаючи до уваги всі обставини неналежного виконання зобов'язання скаржником, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності, приймаючи до уваги, що відповідачем-1 не було надано відповідь на вимогу позивача № 1792 від 06.08.2024 про стягнення коштів в порядку регресу за гарантією про відшкодування суми гарантійного платежу та відповідно не було відшкодовано суму гарантійного платежу, крім того, після звернення позивача з позовом до суду жодної сплати відповідачем-1 проведено не було (доказів протилежного скаржником не надано, матеріали справи не містять), тому не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача-1 щодо зменшення розміру штрафних санкцій, заявлених до стягнення позивачем.

З огляду на усе вищевикладене, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, а рішення в оскаржуваній частині таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства, тому підстави, передбачені ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення відсутні.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2024 у справі № 904/4201/24 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Магнат" задоволенню не підлягає.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати, пов'язані з розглядом апеляційної скарги, покладаються на апелянта.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Магнат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2024 у справі № 904/4201/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2024 у справі № 904/4201/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя М.О. Дармін

Суддя І.М. Кощеєв

Попередній документ

126904783

Наступний документ

126904785

Інформація про рішення:

№ рішення:	126904784
№ справи:	904/4201/24
Дата рішення:	28.04.2025
Дата публікації:	30.04.2025
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Центральний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їхніх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення; банківської діяльності, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено склад суду (02.12.2024)
Дата надходження:	02.12.2024
Предмет позову:	стягнення заборгованості