16 квітня 2025 року м. Харків Справа № 922/3533/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Здоровко Л.М. , суддя Мартюхіна Н.О.,
за участю секретаря судового засідання Фурсової А.М.,
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явився,
від відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гармонія Медікал" (вх.№387 Х/2)
на рішення Господарського суду Харківської області від 31.01.2025 (повне рішення складено 31.01.2025, суддя Жигалкін І.П.)
у справі № 922/3533/24,
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кривбасмедсервіс", м. Кривий Ріг,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гармонія Медікал", смт. Пісочин,
про стягнення 603 030, 53 грн (14 485,48 доларів США),
Товариство з обмеженою відповідальністю "Кривбасмедсервіс" звернулось до Господарського суду Харківської області 04 жовтня 2024 року із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гармонія Медікал" суми основного боргу у розмірі 14 485,48 доларів США, станом на дату подання позову у гривневому еквіваленті становить 603 030, 53 грн, а також суму судового збору у розмірі 7236,37 грн.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 31.01.2025 у справі №922/3533/24 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гармонія Медікал" (адреса: вул. Санаторна, буд. 46, смт. Пісочин, Харківська обл., 62416; код ЄДРПОУ 44771765) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кривбасмедсервіс" (адреса: Проспект 200-річчя Кривого Рогу, буд. 1, приміщ. 110, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл., 50042; ЄДРПОУ 40884735) суму основного боргу у розмірі 14 485,48 доларів США, станом на дату подання позову гривневому еквіваленті становить 603 030, 53 грн, а також суму судового збору у розмірі 7236,37грн.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Гармонія Медікал" 20.02.2025 через підсистему "Електронний суд" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 31.01.2025 у справі №922/3533/24 в повному обсязі; ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог; судові витрати за апеляційний розгляд справи покласти на позивача та здійснити перерозподіл судових витрат за результатами розгляду справи.
В обґрунтування заявлених апеляційних вимог зазначає таке:
- суд першої інстанції, не повідомивши відповідача належним чином про факт розгляду справи, фактично позбавив його права на подання відзиву та додаткових доказів по справі. Внаслідок цього суд порушив принципи змагальності та рівності сторін, які є елементами права на справедливий судовий розгляд;
- оплата за договором поставки від 06.04.2023 № 06/04/23, укладеному між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кривбасмедсервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гармонія Медікал", здійснена в готівковій формі на підставі розписок про отримання коштів від 21.01.2022 та від 31.03.2023. Встановлення факту нездійснення розрахунків у безготівковій формі не може вважатись підтвердженням того, що фактичні розрахунки сторонами в готівковій формі не здійснювались, в підтвердження чого відповідач посилається на правову позицію Великої палати Верховного Суду в постанові від 08.09.2020 у справі № 916/667/18. Крім того вказує, що факт отримання позивачем коштів в готівковій формі в якості оплати обладнання за договором поставки підтверджує зміну умов договору в частині зміни форми оплати поставленого товару з безготівкової на готівкову і мовчазної згоди позивача на таку зміну. На думку відповідача, зазначені вище докази відповідають критеріям належності та вірогідності, тому вважаються такими, що підтверджують наведені позивачем обставини щодо здійснення оплати поставки обладнання за договором поставки № 06/04/23 від 06.04.2023 на суму 27 000,00 доларів США (5 000,00 + 22 000,00). Передання коштів у більшому розмірі обґрунтовано переддоговірною домовленістю стосовно ціни обладнання - 90 000,00 доларів США, що вбачається з розписки № б/н від 21.01.2022. Однак при підписанні договору поставки сторони дійшли згоди стосовно іншої ціни обладнання - 14 485,48 доларів США, а відповідно до п. 12.1 договору з моменту підписання цього договору всі попередні переговори та листування по ньому втрачають силу. Таким чином, на думку скаржника, позивач безпідставно утримує у себе залишок коштів, переданих йому в якості розрахунків за договором поставки № 06/04/ у розмірі 12 514,52 доларів США (27 000,00 - 14 485,48).
- пред'явлення позову про стягнення неіснуючої заборгованості свідчить про недобросовісність позивача та про його суперечливу поведінку, тож позивачем порушено принцип Venire contra factum proprium.
Крім того, відповідачем повідомлено, що попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, які він поніс і очікує понести у зв'язку з розглядом справи Східним апеляційним господарським судом - витрати на професійну правничу допомогу (аналіз матеріалів справи, складання апеляційної скарги, інших процесуальних документів) складає орієнтовно 45 000,00 грн. (сорок п'ять тисяч гривень 00 коп.); докази на підтвердження понесених позивачем у зв'язку з розглядом справи судових витрат будуть подані до суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2024 апеляційна скарга у справі №922/3533/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Здоровко Л.М., суддя Мартюхіна Н.О.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.02.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гармонія Медікал" на рішення Господарського суду Харківської області від 31.01.2025 у справі №922/3533/24 залишено без руху, з тієї підстави, що апелянт у повному обсязі не сплатив судовий збір; постановлено надати суду докази доплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду у сумі 2 171,55 грн, протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
06.03.2025, після постановлення апеляційним господарським судом ухвали без руху, від апелянта надійшли докази доплати судового збору за апеляційний перегляд рішення Господарського суду Харківської області від 31.01.2025 у справі №922/3533/24 у сумі 2171,55 грн. Відтак, апелянт у встановлений судом строк усунув недоліки апеляційної скарги.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Гармонія Медікал" на рішення Господарського суду Харківської області від 31.01.2025 у справі №922/3533/24; призначено справу до розгляду; витребувано у Господарського суду Харківської області області матеріали справи №922/3533/24; встановлено позивачу у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв і клопотань по суті справи та з процесуальних питань - 15 днів з дня вручення даної ухвали.
14.03.2025 матеріали справи № 922/3533/24 на вимогу суду надійшли до Східного апеляційного господарського суду.
24.03.2025 через підсистему "Електронний суд" ТОВ "Кривбасмедсервіс" подано відзив на апеляційну скаргу (вх.№ 3798), в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ТОВ "Гармонія Медікал" в повному обсязі; рішення Господарського суду Харківської області від 31.01.2025 у справі № 922/3533/24 залишити без змін; судові витрати у справі покласти на відповідача.
В обґрунтування своєї позиції у справі вказує про таке:
- неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права зі сторони суду або позивача;
- надані відповідачем розписки від 21.01.2022 та 31.03.2023 не можуть бути прийняті судом до уваги. Розписка від 21.01.2022 була видана майже за рік до укладення договору поставки №06/04/23 від 06.04.2023. Вказана розписка виключає підтвердження виконання фінансових зобов'язань за договором та не може свідчити про те, що керівник позивача заздалегідь була обізнана про укладання вказаного договору у майбутньому. Умови договору поставки №06/04/23 від 06.04.2023 не містять посилання на попередню оплату, тому посилання на розписку від 21.01.2022, як на доказ виконання договору від 06.03.2023, є юридично неспроможним та безпідставним. В розписці від 31.03.2023 відсутній підпис ОСОБА_1 про отримання ним коштів в розмірі 22 долари США, а оплата даної суми не стосується умов договору поставки № 06/04/23 від 06.04.2023;
- розписки, що підписані між фізичними особами, не є належними документами, що підтверджують виконання фінансових зобов'язань між двома юридичними особами, правовідносини між якими визначені відповідним договором. Позивачем наведено правові позиції Верховного Суду, відповідно до яких вказує, що у разі передбачення договором безготівкової форми оплати, виконання зобов'язань повинно здійснюватися саме в цій формі. Використання розписок без належного документального підтвердження не є достатнім доказом виконання платіжних зобов'язань;
- позивач діє відповідно до умов договору № 06/04/23 від 06.04.2023, тому немає підстав для застосування принципу Venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки). Зокрема, відповідач не надає докази того, що позивач погодився на зміну форми оплати або отримав кошти готівкою;
- позивач заперечує проти стягнення з нього на користь відповідача витрат на правову допомогу, оскільки в наданому договорі про надання правничої допомоги №б/н від 19.02.2025 не зазначений конкретний розмір вартості кожної дії адвоката, тобто не вказаний розрахунок вартості правової допомоги. З наданих відповідачем документів не можливо здійснити висновок чи є вказана вартість правової допомоги співмірною чи вона значно завищена.
Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 16.04.2025 не з'явився та через підсистему «Електронний суд» надіслав до суду клопотання від 15.04.2025 (вх.№ 4763) про відкладення (перенесення) розгляду справи, в обґрунтування якого вказує на неможливість прибуття уповноваженого представника в судове засідання 16.04.2025 о 16:30 год. через сімейні обставини.
Представник позивача у судовому засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Розглянувши заявлене клопотання про відкладення розгляду справи суд апеляційної інстанції вказує наступне.
Згідно ч. 2 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
Статтею 129 Конституції України, ГПК України встановлено, що одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Статтею 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні одного з представників учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Крім того, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Беручи до уваги викладене, суд вважає, що відповідач належним чином та завчасно повідомлявся про розгляд справи, а також, керуючись ГПК України, яка зобов'язує учасників справи сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи та надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, мав можливість забезпечити участь іншого уповноваженого представника сторони у судовому засіданні. Разом з тим, подане клопотання не містить належних доказів на підтвердження обставин неможливості представника взяти участь у призначеному судовому засіданні з підстав, викладених в поданому клопотанні.
Приймаючи до уваги те, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, враховуючи наявність в матеріалах справи передбачених ГПК України заяв по суті справи, наразі відсутні питання, розгляду та вирішенню яких перешкоджає неявка належним чином повідомленого відповідача, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи та можливості розгляду справи за відсутності представників сторін.
У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України.
Відповідно до ч.1 ст.269 ГГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, 06 квітня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кривбасмедсервіс" (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гармонія Медікал" (відповідач, покупець) було укладено договір поставки № 06/04/23 (надалі - договір), який підписаний сторонами та скріплений печатками постачальника та покупця.
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник в порядку і на умовах, передбачених цим договором, зобов'язується поставити, передати у власність покупцю наступне медичне обладнання: бувший у використанні рентгенівський комп'ютерний томограф Brilliance CT 40-зіркової конфігурації, серійний номер 29114, модель: 455011004011, 2008 року випуску, виробництва компанії "Philips Medical Systems Technologies Ltd" MATAM, HAIFA 31004, ISRAEL (надалі - обладнання) у комплекті згідно специфікації № 1 (додаток № 1 до договору), що є невід'ємною частиною цього договору, а покупець прийняти та оплатити в порядку і терміни, встановлені цим.
З пунктів 2.1-2.4 договору вбачається, що постачальник зобов'язується передати обладнання покупцю в порядку та терміни згідно з п. 5.1 статті 5 договору. Поставка обладнання оформлюється підписанням сторонами видаткової накладної. Ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження обладнання переходить до покупця з дня підписання сторонами видаткової накладної. Встановлення та введення обладнання в експлуатацію постачальник здійснює із залученням третіх осіб з урахуванням пункту 5.5 цього договору на підставі отриманої від покупця заявки, оформленої у будь-якій формі.
Строк поставки обладнання 10 (десять) календарних дня з дня підписання цього договору (п. 5.1 договору).
Порядок здійснення оплати встановлений пунктами 4.1, 4.2, 4.3 договору.
Відповідно до пункту 4.1 договору ціна обладнання, що постачається за цим договором становить 541 032,44 гривень (п'ятсот сорок одна тисяча тридцять дві гривні) 44 копійок (без ПДВ), що еквівалентно 14 485,48 (чотирнадцять тисяч чотириста вісімдесят п'ять доларів 48 центів) доларів США на день підписання договору відповідно до курсу долар/гривня сайт: https://minfin.com.ua/ua/company/privatbank/currency/ (позиція "продажа") встановленого курсу валют АТ КБ "ПриватБанк" (37,3500). Сторони дійшли згоди, що у разі зміни офіційного валютного курсу на дату здійснення платежу за договором ціна договору в гривнях підлягає перерахунку виходячи з офіційного курсу АТ КБ "ПриватБанк" сайт: https://minfin.com.ua/ua/company/privatbank/currency/ (позиція "продажа"), що діє на дату оплати. Плата визначена в доларах США за обладнання, що постачається є незмінною.
Оплата за цим договором здійснюється покупцем на умовах 100 % (сто) оплати на поточний рахунок постачальника протягом 1 (одного) календарного дня з моменту підписання сторонами видаткової накладної або не пізніше 20 червня 2023 року (п. 4.2 договору).
У пункті 5.4 договору сторони передбачили, що право власності на обладнання переходить від постачальника до покупця відповідно до умов п. 1.3 цього договору. Дата приймання обладнання покупцем (дата поставки) проставляється покупцем у накладній. Обладнання передається постачальником покупцю і приймається уповноваженою особою покупця (повноваження якої повинні бути підтверджені належним чином). Накладна підписується від імені покупця особою, уповноваженою покупцем на приймання товарно-матеріальних цінностей та може бути скріплена печаткою покупця. Покупець гарантує, що накладні скріплюються підписами виключно тих осіб, що мають право приймати товарно-матеріальні цінності та ставити свої підписи у накладних та інших товаросупровідних документах від імені покупця.
Цей договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до "30" червня 2023 р., але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, а частині гарантійних зобов'язань - до спливу гарантійного терміну відповідно до п. 6.3 цього договору.
06.04.2023 сторонами за договором було підписано видаткову накладну № 2 від 06.04.2023, акт приймання-передачі до договору поставки № 06/04/23 від 06.04.2023 та постачальником на виконання своїх зобов'язань за договором поставки надано рахунок на оплату № 24 від 06.04.2023.
Таким чином, вбачається, що обладнання передбачене умовами договору, згідно специфікації №1, яке також зазначене в акті приймання-передачі до договору поставки №06/04/23 від 06.04.2023, було передано від постачальника до покупця, що засвідчується підписами та печатками сторін договору.
У відповідності до розділу 3 "Обов'язки покупця" даного договору ТОВ "Гармонія Медікал" зобов'язалось своєчасно здійснювати оплату та у повному обсязі згідно п. 4.1, 4.2, 4.3 статті 4 цього договору.
Проте, як зазначає позивач, станом на 06.02.2024 кошти за поставку обладнання від ТОВ "Гармонія Медікал" на поточний рахунок ТОВ "Кривбасмедсервіс", визначний розділом 13 договору, - не надходили.
Сторони передбачили порядок вирішення спорів у п. 11.1 договору, де сторони повинні вирішувати всі спірні питання, що виникають при виконанні цього договору, шляхом переговорів. У випадку неможливості вирішення спорів шляхом переговорів всі питання, за виключенням тих, що відносяться до компетенції судів, вирішуються у судовому порядку згідно законодавства України.
З метою досудового врегулювання господарського спору та відновлення порушеного законного права щодо отримання оплати за поставлене обладнання ТОВ "Кривбасмедсервіс" рекомендованими листами з описом вкладення за вих. № 06-02/1 від 06.02.2024 направило претензії на адресу провадження господарської діяльності ТОВ "Гармонія Медікал", за вих. № 06-02/2 від 06.02.2024, направило аналогічну претензію на юридичну адресу ТОВ "Гармонія Медікал" та додатково в електронному вигляді на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1. Згідно з вказаним претензіями просить заборгованості за поставлене медичне обладнання на суму 541 032,44 грн згідно укладеного договору. Позивачем зазначено, що сума до сплати з урахуванням курсу валют, що діє на дату оплати. ТОВ "Гармонія Медікал" отримало претензію за адресою провадження господарської діяльності нарочно 08.02.2024, згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
22.02.2024 засобами електронного зв'язку на пошту ТОВ "Кривбасмедсервіс" отримало відповідь на претензію за договором поставки № 06/04/23 від 06.04.2023 про сплату заборгованості, в якому відповідач повідомив про пропозицію зменшити суму договору на вартість витрат, здійснених ТОВ "Гармонія Медікал" для виправлення недоліків (діагностичні та відновлювальні процедури, проведення пусконаладки та введення в експлуатацію обладнання в розмірі 450 160,00 грн). Залишок вартості обладнання у сумі 90 872,44 грн зобов'язались сплатити після підписання додаткової угоди з урахуванням відповідних змін згідно узгодженого сторонами графіку.
Позивач посилається на те, що ТОВ "Гармонія Медікал" під час своїх розрахунків для відповіді на отриману претензію не врахував коливання курсу долара США.
Відповідно ст. 6.3 договору на обладнання надається наступна гарантія:
- на рентгенівську трубку, що постачається в комплекті з Обладнанням - гарантія першого сканування;
- на обладнання в цілому (без урахування рентгенівської трубки) - гарантія першого сканування.
Згідно з пунктом 6.4 договору у разі виявлення невідповідності обладнання за кількістю (комплексністю) специфікації № 1 (додаток №1), що є невід'ємною частиною цього договору покупець має право пред'явити претензію постачальнику протягом 3 (трьох) днів від дати поставки обладнання.
У разі виявлення невідповідності обладнання за якістю пункту 6.2 цього договору покупець має право пред'явити претензію постачальнику протягом 3 (трьох) днів від дати введення в експлуатацію обладнання (п.6.5 договору).
Покупець повинен обладнання або частину обладнання, за яким пред'явлено претензію, зберігати без будь-яких змін до отримання від постачальника результатів розгляду претензії (п. 6.6 договору).
Датою пред'явлення претензії щодо якості або кількості вважається дата її передачі покупцем постачальнику. Датою передачі претензії є дата вручення претензії постачальнику (п.6.7 договору).
Постачальник розгляне претензію і повідомить покупця про результати розгляду протягом 1 (одного) місяця від дати вручення такої претензії (п.6.8 договору).
Позивач зазначає, що з боку відповідача (покупця) не отримував жодного звернення або претензії щодо невідповідності якості та недоліків обладнання. Витрати на усунення недоліків не доведено, не надано жодного доказу витрат. З урахуванням вищезазначеного, ТОВ "Кривбасмедсевіс" не погоджується з такою пропозицією. Вважає, що зменшення вартості суми договору є необґрунтованим та не доведеним. Саме тому, звернулась до суду за захистом своїх порушених прав.
Також, позивач посилається на користування з боку відповідача придбаним обладнанням, оскільки останнім отримало ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, обґрунтовуючи своє твердження наступним.
Згідно вимог чинного законодавства України, до переліку господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, належить медична практика.
Відомості про спеціальності, місця провадження ліцензіатом виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, вносяться до Ліцензійного реєстру МОЗ України, який останній формує та веде ліцензійний реєстр з медичної практики в електронній формі з урахуванням вимог Закону України "Про захист персональних даних". Кожен бажаючий може отримати інформацію про медичний заклад чи фізичну особу-підприємця, які надають медичну допомогу. Дані в ліцензійному реєстрі з медичної практики постійно оновлюються.
Згідно з відомостями ліцензійного реєстру МОЗ України від 17.09.2024, які оприлюднюються у формі відкритих даних у форматі .xlsx на виконання Закону України "Про доступ до публічної інформації" та постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 835 "Про затвердження Положення про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних", ТОВ "Гармонія Медікал" згідно рішення МОЗ України № 1443 від 11.08.2023 отримало ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики за адресою: 61024, Харківська обл., м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 80, корпус Е-2 за наступними спеціальностями: організація і управління охороною здоров'я, мол. Сестринська справа, мол. Рентгенологія, Рентгенологія.
Отже, позивач вказує, що ТОВ "Гармонія Медікал" безпідставно користується обладнанням, та не має право власності на предмет укладеного договору.
Окрім того, п. 6.12 договору сторони гарантують, що на момент укладання цього договору: належним чином зареєстровані і мають необхідні документи для здійснення господарської діяльності.
На день складання позовної заяви грошові кошти (заборгованість) за договором від ТОВ "Гармонія Медікал" на рахунок товариства не надходили.
Надісланий позивачем для підпису акт звіряння взаємних розрахунків за період з квітень 2023 року - серпень 2024 року за договором поставки № 06/04/23 від 06.04.2023, засобами поштового зв'язку АТ "Укрпошта" накладна № 4905123385109 від 04.09.2024, опис, фіскальний чек та електронною поштою, на адресу відповідача, станом на 17.09.2024, залишився не підписаним та не повернуто позивачеві, як і обґрунтованої відмови.
Оскільки ТОВ "Гармонія Медікал" порушило умови договору та як покупець не виконало свої зобов'язання належним чином, в зв'язку з чим утворилася перед позивачем заборгованість в розмірі 14 485,48 (чотирнадцять тисяч чотириста вісімдесят п'ять доларів 48 центів) доларів США, яка станом на дату подання позову в гривневому еквіваленті становить 603 030,53 грн, для захисту свого порушеного права.
Місцевий господарський суд, перевіривши матеріали справи, умови даного договору, встановив, що дії вчинені з боку позивача у вигляді поставки товару до відповідач виконані у повному обсязі, в свою чергу відповідач, порушуючи умови договору, не здійснив оплати та не звернувся до постачальника з відповідними заявами щодо введення в експлуатацію, а також залучення без відповідного погодження з постачальником третіх осіб на власний розсуд, а, отже, не може покладатися тягарем на постачальника. Таким чином, суд визнав, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а саме щодо стягнення з відповідача загальної суми розмірі 603 030,53 грн.
Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вказує про таке.
Оскільки фактично рішення суду першої інстанції скаржником оскаржується лише в частині визнання невиконаного ТОВ "Гармонія Медікал" обов'язку зі сплати вартості обладнання за договором поставки №06/04/23 від 06.04.2023, судова колегія, в силу вимог ст. 269 ГПК України, договору не переглядає обставини існування між сторони договірних правовідносин за договором у відповідності до визначених сторонами умов, а також належного виконання з боку позивача обов'язку з поставки товару (обладнання) на виконання даного, оскільки апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції лише в межах доводів та вимог апеляційної скарги і підстав для виходу за її межі в даному випадку немає.
Частиною 1 ст.15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Приписами ч.ч.1, 2 ст. 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.
Відповідно до ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Статтею 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 199 ГК України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договором відповідно до ч. 1 статті 626 ЦК України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Частиною 1 статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом встановлено, що правовідносини сторін склалися на підставі укладеного між ними договору поставки.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 ЦК України)
За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 265 ГК України).
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 ЦК України).
Положеннями ч. 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
За умовами ч. 1 ст. 662 та ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Згідно з ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Матеріали справи свідчать про таке.
Відповідачем отримано обладнання за договору, що підтверджує відповідь на претензію від 21.02.2024 №1, акт приймання-передачі до договору поставки №06/04/23 від 06.04.2023, а також видаткова накладна №2 від 06.04.2023.
Крім того, судом першої інстанції встановлено, що згідно даного акту, який підписаний обома сторонами та містить відповідні печатки, сторони зазначили, що стан товару на дату складання акту приймання-передачі: 1) технічно справне; 2) відповідна та повна комплектація; 3) зовнішні пошкодження відсутні. Сторони претензій до товару по Акту одна до одної не мають.
Отже, станом на момент отримання обладнання за договором (06.04.2023) відповідач не мав претензій, що комплектації, пошкоджень чи технічного стану. Таким чином, покупець взяв на себе зобов'язання після отримання сплати вартість передбачену умовами договору.
Так, на підставі п. 4.2 договору покупець здійснює 100% оплату постачальнику протягом одного календарного дня, з дня підписання накладної або не пізніше 20 червня 2023 року у розмірі передбаченому у п. 4.1 цього договору.
В матеріалах справи відсутні докази сплати з боку покупця (відповідачем) встановленої суми у передбачений сторонами договору строк.
Виходячи з викладеного у відповіді на претензію від 21.02.2024 №1, з боку відповідача станом на 21.02.2024 сплати за обладнання не здійснено. Покупець обґрунтовує таке невиконання порушенням з боку постачальника (позивача) умови передбачені у п. 2.4 договору, де ТОВ "Гармонія Медікал" за період з 06.04.2023 по 13.02.2024 неодноразово зверталось з заявами на встановлення та введення обладнання в експлуатацію.
Надаючи оцінку передбаченим учасникам справи умовам даного договору та наявних в матеріалах справи доказах, місцевий господарський суд зазначив, що відповідач після отримання обладнання повинен був сплатити у встановлений умовами договору строк та розмір, звернутись до постачальника з заявою (п. 2.4. договору) щодо встановлення та введення в експлуатацію обладнання у приміщенні, визначене п. 3.3 договору.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту звернення до постачальника (позивача) з відповідними заявами щодо введення в експлуатацію обладнання.
Таким чином, на підставі укладеного між сторонами договору у відповідача виник обов'язок сплатити суму за обладнання, яка складає 603 030, 53 грн, що еквівалентна 14485,48 доларів США (за курсом 41,6300 станом на 17.09.2024) згідно передбаченого сторонами умовами п. 4.1 договору поставки №06/04/23 від 06.04.2023.
Як вже було зазначено вище, вказані обставини не спростовуються з боку відповідача у справі, не визначено підставами поданої у справі апеляційної скарги.
З приводу доводів апеляційної скарги щодо проведення відповідачем оплати вартості поставленого за договором обладнання на підставі розписок про отримання коштів від 21.01.2022 та від 31.03.2023, які не було надано суду через обставини неналежного повідомлення сторони про розгляд відносно неї судовою справи, суд апеляційної інстанції вказує про таке.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.10.2024 з урахуванням малозначності справи №922/3533/24 в розумінні частини п'ятої статті 12 ГПК України відкрито спрощене позовне провадження, призначено розгляд справи без повідомлення сторін та встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.
Частиною п'ятою статті 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Ухвала про відкриття провадження у даній справі була надіслана за місцезнаходженням відповідача (юридичною адресою): 62416, Харківська область, Харківський район, селище Пісочин, вул. Санаторна, б. 46, проте повернулася на адресу суду з відміткою поштового відділення "Відсутність адресата за вказаною адресою" (а.с. 54-58).
Суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 25.04.2018 у справі №800/547/17).
При цьому, виходячи зі змісту статей 120, 242 ГПК, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. № 270 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2023 р. № 1071), у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (Аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 30.03.2023 у справі №910/2654/22).
Враховуючи факт направлення судом ухвали про відкриття провадження у справі на дійсну адресу відповідача та повернення такої ухвали з відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою", суд дійшов висновку про належне повідомлення сторони у даній справі.
Положеннями частини другої статті 14 ГПК України передбачено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини третя статті 13 ГПК України).
Відповідно до частини дев'ятої статті 165, частини другої статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідач у строк, встановлений частиною першою статті 251 ГПК України відзиву на позов не подав, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Таким чином, посилання відповідача на розгляд справи № 922/3533/24 за відсутності належного повідомлення сторони про час та місце розгляду справи спростовуються матеріалами справи.
Відповідно до частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.
За змістом ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Системний аналіз статей 80, 269 ГПК свідчить про те, що докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на позивача покладено обов'язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою.
Прийняття судом (у т.ч. апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку є можливим лише у разі наявності об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи.
При цьому приписи ч. 3 ст. 269 ГПК передбачають наявність критеріїв, які є обов'язковою передумовою для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів: «винятковість випадку» та «причини, що об'єктивно не залежать від особи».
При поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від особи, яка їх подає.
Вказаний висновок щодо застосування норми ст.269 ГПК викладений у постановах Верховного Суду від 07.09.2021 у справі 912/2294/20, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 18.06.2020 у справі №909/965/16, від 26.02.2019 у справі №913/632/17.
Відповідачем не наведено причин, що об'єктивно не залежали від нього, та з яких він не міг подати відповідні докази до суду першої інстанції до ухвалення оскаржуваного рішення.
Відповідач лише посилається на те, що позивач не повідомив суд першої інстанції про погашення заборгованості.
Водночас, відповідні доводи не можуть бути належним обґрунтуванням обставин неможливості подання доказів до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від відповідача, оскільки стаття 2 ГПК України встановлює основні засади (принципи) господарського судочинства є, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність.
Тобто, з огляду на основні засади господарського судочинства, саме на відповідача покладався обов'язок доводити обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень, а саме щодо здійснення повного розрахунку за договором.
Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження, за відсутності визначених ст. 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює одному учаснику справи більш сприятливі, аніж іншому умови в розгляді конкретної справи.
Суд враховує, що одним із елементів права на суд (окрім права на доступ) є принцип процесуальної рівноправності сторін, або так званий принцип «рівної зброї» («equality of arms»), згідно з яким кожній стороні має бути надано розумну можливість подати обґрунтування своєї позиції за умов, які б не ставили цю сторону у становище істотно невигідне по відношенню до опонента.
Цей принцип вимагає насамперед рівності сторін спору в їхніх процесуальних можливостях щодо подання доказів і пояснень у судовому провадженні (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Dombo Beheer B.V. v. The Netherlands" від 27.10.1993 та "Ankerl v. Switzerland" від 23.10.1996).
У зв'язку з чим колегія суддів дійшла до висновку, що долучені відповідачем до апеляційної скарги нові докази (які були відсутні у суду першої інстанції на час винесення оскаржуваного рішення) до розгляду колегією суддів не приймаються.
Водночас додатково суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. З укладенням такого договору постачальник бере на себе обов'язок передати у власність покупця товар належної якості і водночас набуває права вимагати його оплати, а покупець зі свого боку набуває права вимагати від постачальника передачі цього товару та зобов'язаний здійснити оплату.
Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.06.2022 у справі № 922/2115/19.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Правовий інститут забезпечення виконання зобов'язання врегульований главою 49 Цивільного кодексу України, яка передбачає спеціальні міри, що стимулюють боржника до належного виконання зобов'язання та забезпечують захист майнових інтересів кредитора на випадок порушення зобов'язання боржником.
За загальним правилом підставою для встановлення та застосування певного виду забезпечення виконання зобов'язання є домовленість сторін (правочин). Закон встановлює обов'язкову письмову форму правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання (ст. 547 ЦК України).
Згідно з ст.570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19, постанова Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17).
Приписами ч. 2 ст. 1087 ЦК України передбачено, що розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться в безготівковій формі. Розрахунки між цими особами можуть провадитися також готівкою, якщо інше не встановлено законом.
У відповідності до ч.ч. 2 та 3 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (ч.ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні").
Згідно з ч.ч. 3 та 8 ст. 19 ГК України обов'язком суб'єктів господарювання є ведення бухгалтерського обліку та подання фінансової звітності згідно із законодавством, що забезпечує здійснення державою контролю і нагляду за господарською діяльністю суб'єктів господарювання, а також за додержанням ними податкової дисципліни.
У відповідності до п. 4 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління національного банку України від 29.12.2017 № 148 (надалі Положення), суб'єкти господарювання, які відкрили рахунки в банках і зберігають на цих рахунках свої кошти, здійснюють розрахунки за своїми грошовими зобов'язаннями, що виникають у господарських відносинах, у безготівковій формі, а також у готівковій формі з дотриманням обмежень та в порядку, установленому законодавством України.
Згідно з п.п.1 п. 6 Положення, суб'єкти господарювання мають право здійснювати розрахунки готівкою протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами між собою у розмірі до 10 000 гривень включно.
Так, за загальним правилом доказом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку. Доказом підтвердження проведення розрахунків між юридичними особами у їх господарській діяльності, зокрема проведення оплати товару у певній господарській операції, є розрахункові документи, що відповідають встановленим законом вимогам. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постанові Касаційного господарського суду від 18.02.2021 у справі №904/3242/18.
При цьому, у випадку наявності дефектів первинних документів та невизнання стороною факту оплати поставки товару сторони не позбавлені права доводити оплату поставленого згідно договору товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення такої оплати товару, а порушення правил оформлення первинних документів не спричиняє їх недійсність, однак, безпосередньо впливає на можливість доведення стороною обставин, на підтвердження яких вона подала відповідні документи. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.06.2022 у справі № 922/2115/19.
Відтак, порушення встановленої законодавством граничної суми розрахунків може мати наслідком передбачені законодавством заходи відповідальності, але не впливає на чинність розрахунків і не заперечує самого факту проведення розрахунків.
Отже, ані встановлення факту нездійснення розрахунків у безготівковій формі, ані наявність законодавчої заборони на здійснення розрахунків готівкою понад певну граничну суму, не може вважатись підтвердженням того, що фактичні розрахунки сторонами в готівковій формі не здійснювались. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постанові Великої палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 916/667/18.
Разом з тим, суд звертає увагу, що під розпискою на практиці, як правило, розуміється письмовий документ, який містить відомості про певні обставини, наприклад про отримання однією особою від іншої грошей, іншого майна тощо.
Таке розуміння узгоджується із законом. Так, відповідно до частини першої статті 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Відповідно до частини першої статті 545 ЦК України в разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання; у цьому разі настає прострочення кредитора. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постанові Великої палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 916/667/18.
Розписка у такому значенні є письмовим доказом згідно із частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 73 ГПК України.
Водночас, як передбачено ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з позицією Верховного Суду (постанова від 11.09.2020 у справі № 910/16505/19), тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Керуючись наведеним критерієм доказування, суд доходить висновку, що зазначені вище докази не відповідають критеріям належності та вірогідності щодо підтвердження виконання зобов'язання саме за умовами договору поставки від 06.04.2023 № 06/04/23, з огляду на те, що: заходи забезпечення виконання зобов'язання забезпечують захист майнових інтересів кредитора на випадок порушення зобов'язання боржником, умовою їх застосування є невиконання або неналежне виконання останнім тих зобов'язань, для забезпечення яких встановлені такі заходи; зі змісту наданих розписок не вбачається за можливе дійти однозначного висновку щодо дійсного волевиявлення сторін щодо зарахування переданих коштів на сплату ціни товару за договором від 06.04.2023 №06/04/23, яка є меншою, ніж в визначено в розписці від 21.01.2022 (відповідно до розписки вартість комп'ютерного томографу складає 90 000 доларів США), що, з огляду на обставини даної справи, може бути кваліфіковане як зловживання відповідачем наданим правом; умови договору поставки не містять посилань на попередню оплату відповідно до наданих розписок; в розписці від 31.03.2023 відсутній підпис ОСОБА_1 про те, що кошти в розмірі 22 долари США ним отримані; статус особи, якою визначено передача грошових коштів за наданими розписками, не відноситься до посадових осіб відповідача у справі.
За таких обставин, вважаються такими, що не підтверджують наведені відповідачем обставини оплати поставки товару в порядку, передбаченому п. 4.1 договору.
Суд вважає за можливе у виниклих правовідносинах за суттю спору застосувати принцип справедливості визначений на законодавчому рівні у межах ч. 1 ст. 2 ГПК України.
На єдність права і справедливості неодноразово вказував і Конституційний Суд України. Зокрема, у рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 зазначено: "із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі". "Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права" (Рішення КСУ від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004).
Окрім того, принцип справедливості поглинається напевно найбільшим за своєю "питомою вагою" принципом верховенства права, який також чітко зафіксований у новітніх кодексах. Лише додержання вимог справедливості під час здійснення судочинства дозволяє характеризувати його як правосуддя. Цю думку можна, зокрема, простежити і в рішенні Конституційного Суду України від 30 січня 2003 р. № 3-рп/2003: "правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах".
Суд наполягає на застосуванні принципу справедливості (ст. 2 ГПК України) замість закону (praeter legem) і всупереч закону (adversus legem). Адже трапляються випадки, коли несправедливі нормативно-правові акти з'являються внаслідок "помилок" законодавця. Інша ситуація може мати місце тоді, коли застосування нормативно-правового акту в конкретній ситуації у сукупності з іншими істотними обставинами справи стає настільки несумісним зі справедливістю, що унеможливлює його застосування в розумінні здорового глузду.
Слід також зазначити, що аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України". Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Крім того необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У цій справі апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків Господарського суду Харківської області щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Кривбасмедсервіс".
Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, враховуючи, що апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, які (доводи і вимоги апеляційної скарги) у даному випадку не підтверджують ухвалення оскаржуваного рішення із порушеннями, визначеними ст.277 ГПК України в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог у порядку ч.4 ст.269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Гармонія Медікал" підлягає залишенню без задоволення, оскаржуване рішення Господарського суду Харківської області від 31.01.2025 у справі № 922/3533/24 - без змін.
За змістом ст.129 вказаного Кодексу такий результат апеляційного перегляду має наслідком віднесення на рахунок скаржника витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гармонія Медікал" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 31.01.2025 у справі №922/3533/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 28.04.2025.
Головуючий суддя В.В. Лакіза
Суддя Л.М. Здоровко
Суддя Н.О. Мартюхіна