23 квітня 2025 року м. Харків Справа № 905/699/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Крестьянінов О.О. , суддя Мартюхіна Н.О.,
за участю секретаря судового засідання Фурсової А.М.,
за участю представників сторін:
позивача (в режимі відеоконференції) - Гордієнко В.А., діє на підставі довіреності №1796-К-Н-О від 12.07.2022 року;
першого відповідача - не з'явився;
другого відповідача - не з'явився;
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні першого відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сегента Фарм" та ОСОБА_1 (вх.№520Д/2) на рішення Господарського суду Донецької області від 11.02.2025 року (повне рішення підписано 13.02.2025 року, суддя Величко Н.В.) у справі №905/699/24
за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", м. Київ,
до:1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланс-Хім", м. Бахмут,
2. ОСОБА_1 , м. Бахмут,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні першого відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Сегента Фарм", м.Вінниця,
про солідарне стягнення 315000,00 грн,-
Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" через систему "Електронний суд" звернулося до Господарського суду Донецької області із позовною заявою про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланс-Хім" (відповідач-1) та ОСОБА_1 (відповідач-2) заборгованості за кредитним договором №33503730-КД-1 від 12.11.2018 року в розмірі 391074,73 грн, з яких: 385004,41 грн - заборгованості за тілом кредиту та 6070,32 грн - заборгованості за процентами, крім того судові витрати.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 11.02.2025 року у справі №905/699/24 позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланс-Хім" та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" заборгованість в розмірі 270000,00 грн за тілом кредиту.
Закрито провадження у справі в частині вимог про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланс-Хім" та ОСОБА_1 заборгованості у сумі 45000,00 грн за відсутністю предмета спору.
Повернуто Акціонерному товариству комерційний банк "Приватбанк" з державного бюджету 912,90 грн судового збору, сплаченого за платіжною інструкцією №ZZ423B1ZDL від 03.05.2024 року на суму 4692,90 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сегента Фарм" та ОСОБА_1 із вищевказаним рішенням суду першої інстанції частково не погодились та звернулись до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просять:
- долучити до матеріалів справи №905/699/24 платіжну інструкцію №1743 від 11.02.2025 року на суму 22500,00 грн;
- задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ТОВ "Сегента Фарм" та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивачу АТ КБ "Приватбанк" повністю у зв'язку із передчасністю заявлених таких вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що строк виконання зобов'язань за кредитним договором № 33503730-КД-1 від 12.11.2018 року був змінений договором поруки №33503730-ДП-2, укладеним 15.10.2024 року між ТОВ "Сегента Фарм" та АТ КБ "Приватбанк".
Так, спільною заявою відповідачів і третьої особи у справі №905/699/24, яку, до речі прийняв позивач АТ КБ "Приватбанк" і на підставі якої 15.10.2024 року був укладений договір поруки №33503730-ДП-2, ТОВ "Сегента Фарм" стало новим поручителем позичальника ТОВ "Ланс-Хім" за кредитним договором №33503730-КД-1 від 12.11.2018 року. Вказаним договором поруки всі учасники справи №905/699/24 погодили новий порядок виконання зобов'язань за кредитним договором №33503730-КД-1 від 12.11.2018 року, а саме, заборгованість за кредитом в сумі 360000,00 грн виконується позичальником та/або його поручителями (у тому числі і третьою особою) не пізніше 15.01.2026 року, тобто, по 22500,00 грн щомісячно. Матеріали справи містять докази виконання третьою особою умов договору поруки і погашення заборгованості відповідачів за кредитним договором з урахуванням нових термінів строку виконання обов'язку позивальника по погашенню кредиту перед позивачем.
Скаржники вказують, що щомісячно, в строк не пізніше 15-го числа, ТОВ «Сегента Фарм» перераховує на рахунок позивача грошові кошти в сумі 22500,00 грн на погашення кредиту за кредитним договором №33503730-КД- 1 від 12.11.2018 року. Зокрема, після ухвалення судового рішення, апелянт-1 (третя особа) продовжує сплачувати кредит і станом на день подання апеляційної скарги, тіло кредиту за кредитним договором зменшилось ще на 22500,00 грн.
Апелянти звертають увагу, що заборгованість почала утворюватися з періоду повномасшабного вторгнення Росії на територію України та обов'язкової евакуації мешканців міста Бахмут Донецької області, де постійно проживав і працював апелянт-2 та відповідач-1 ТОВ "Ланс-Хім". До матеріалів справи №905/699/24 було долучено докази того, що відповідачі є потерпілими особами у кримінальному провадженні №12023041720000335 від 25.03.2023 року за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.438 Кримінального кодексу України. Тобто, з урахуванням добросовісної поведінки учасників справи, апелянт-2 постійно вчиняв дії для врегулювання спору мирним шляхом, ініціював залучення нового поручителя - апелянта-1, тобто всі можливі дії для погашення кредиту. Крім того в матеріалах справи міститься інформація про намір сторін укласти мирову угоду на умовах, зазначених в договорі поруки №33503730-ДП-2 від 15.10.2024 року, але станом на день подачі апеляційної скарги остаточного рішення позивачем не прийнято.
Також скаржники звертають увагу, що однією з умов для укладення договору поруки від 15.10.2024 року була вимога АТ КБ "ПриватБанк" в повному обсязі компенсувати суму судового збору, сплаченого банком за подачу позову у справі №905/699/24. Таку вимогу апелянт-2 виконав, що підтверджується платіжною інструкцією, яка міститься в матеріалах справи, у зв'язку з чим розподіл судових витрат є помилковим.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2025 року апеляційна скарга у справі №905/699/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Здоровко Л.М.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 31.03.2025 року відкрито апеляційне провадження за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сегента Фарм» та ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Донецької області від 11.02.2025 року у справі №905/699/24. Встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду відзиви на апеляційну скаргу, а також встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду клопотання, заяви, документи та докази в обґрунтування своєї позиції по справі. Справу призначено до розгляду в судове засідання і роз'яснено шляхи реалізації права учасників справи на участь у судовому засіданні, а також шляхи реалізації права учасників справи на подання документів до суду засобами електронного зв'язку через підсистему електронний суд. Витребувано з Господарського суду Донецької області матеріали справи №905/699/24.
Вказана ухвала була направлена учасникам справи до електронного кабінету користувача у підсистемі електронний суд і доставлені їм 31.03.2025 року.
03.04.2025 року матеріали справи №905/699/24 на вимогу надійшли до Східного апеляційного господарського суду.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу (вх.№4585 від 11.04.2025 року), в якому зазначає, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об'єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Позивач звертає увагу суду, що термін повернення кредиту є істотною умовою договору та передбачений п. А.3 розділу "А" кредитного договору. З урахуванням п. А.9 кредитного договору внесення змін до кредитного договору щодо терміну повернення кредиту може вчинятися в тій же формі, що й укладено договір, тобто шляхом укладання між сторонами, а саме АТ КБ "Приватбанк" та ТОВ "Ланс-Хім" додаткової угоди або договору про внесення змін. У той час, між АТ КБ "Приватбанк" та ТОВ "Ланс-Хім" не було укладено жодної додаткової угоди або договору про внесення змін до кредитного договору №33503730-КД-1 від 12.11.2018 року, якими б було змінено термін повернення кредиту.
Також позивач вказує на помилковість доводів, що суд першої інстанції невірно розподілив судові витрати, оскільки їх розподіл вчинено у відповідності до приписів Закону України "Про судовий збір", а чинним законодавством України не передбачено такої процедури як зарахування судом частини повернутої суми судового збору в рахунок погашення заборгованості.
При цьому позивач зазначає, що намір апелянтів укласти мирову угоду не є підставою для скасування рішення Господарського суду Донецької області від 11.02.2025 року у справі №905/699/24.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.04.2025 року, у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Білоусової Я.О. та судді Здоровко Л.М., для розгляду справи №905/699/24 сформовано новий склад суду, а саме: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Мартюхіна Н.О.
У судовому засіданні 23.04.2025 року представник позивача проти позиції апелянта заперечував з підстав викладених у відзиві.
Представники відповідачів та третьої особи, яка не заявляє вимог на предмет спору на стороні першого відповідача у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце судового засідання повідомленні належним чином.
Відповідно до ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
В ухвалі від 31.03.2025 року суд повідомляв, що участь сторін у судовому засіданні не є обов'язковою; неявка сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, враховуючи приписи ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України, а також те, що явка представника відповідача обов'язковою не визнавалась, колегія суддів дійшла висновку про розгляд скарги у даному судовому засіданні.
У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності зі ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язок.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 Господарського кодексу України).
Згідно ч.7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох чи більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Так, 12.11.2018 року між АТ КБ "Приватбанк" (далі за текстом - банк, позивач у справі) та ТОВ "Ланс-Хiм" (далі - позичальник, відповідач-1) укладено кредитний договір №33503730-КД-1 (далі за текстом - кредитний договір), за умовами якого банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати позичальнику кредит у вигляді згідно з п. А.1 цього договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п. А.2 цього договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці п. 2.1.2 цього договору, в обмін на зобов'язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни. Усі істотні умови кредитування наведені у розділі А цього договору - «Істотні умови кредитування».
Так, істотними умовами кредитування є:
A.1. Вид кредиту - невідновлювальна кредитна лінія. Надається у вигляді невідновлювальної кредитної лінії в формі надання траншами з встановленням періоду вибірки - 6 місяців.
A.2. Ліміт цього Договору: 2118858.52 грн (два мільйона сто вiсiмнадцять тисяч вiсiмсот п'ятдесят вiсiм гривень 52 копійок), у тому числі на наступні цілі:
- у розмірі 2000000 грн (два мільйона гривень 00 копійок), на ремонт майнового комплексу,
- у розмірі 101000 грн (сто одна тисяча гривень 00 копійок) на сплату судових витрат, передбачених п.п. 2.2.15, 2.3.13, 5.8 цього договору,
- у розмірі 17858,52 грн (сiмнадцять тисяч вiсiмсот п'ятдесят вiсiм гривень 52 копійок), на сплату страхових платежів у випадках та у порядку, передбачених п.п. 2.1.5, 2.2.12 цього договору.
Забороняється використання кредитних коштів для погашення кредитів і відсотків або іншої заборгованості за кредитними договорами, виплати дивідендів, надання матеріальної допомоги.
А.3. Термін повернення кредиту 11.11.2023 року.
А.6. За користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 19 (дев'ятнадцять) % річних.
А.6.1. У випадку невиконання та/або неналежного виконання позичальником зобов'язань, передбачених п. 2.2.13 цього договору, банк за користування кредитом встановлює позичальнику проценти у розмірі 24 (двадцять чотири) % річних. При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням підстави - порушення зобов'язань, передбачених п. 2.2.13 цього договору та дати початку нарахування підвищених процентів, без внесення змін до цього договору. За умови відновлення виконання позичальником зобов'язань, передбачених п. 2.2.13 цього договору, позичальник за користування кредитом сплачує проценти у розмірі зазначеному в п. А.6. цього договору. При цьому банк направляє письмове повідомлення Позичальнику із зазначенням процентної ставки у розмірі, зазначеному в п. А.6. цього договору та дати початку її нарахування.
А.7. У випадку порушення позичальником будь-якого грошового зобов'язання позичальник сплачує банку проценти за користуванням кредитом у розмірі 38 (тридцять вісім) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості.
А.8. Порядок погашення заборгованості за кредитом: щомісяця рівними частинами, починаючи з місяця, наступного за місяцем видачі коштів клієнту, до календарного числа місяця, в яке було надано перший транш, включно із цим числом, але не пізніше дати, зазначеної у п. А.3 цього договору. Погашення процентів щомісяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем видачі коштів клієнту, до календарного числа місяця, в яке було надано перший транш, включно із цим числом, але не пізніше дати, зазначеної у п. А.3. цього договору. Сторони узгодили, що при наданні кожного наступного траншу за цим договором сума до погашення оновлюється та відображається в системі "Приват-24 для бізнесу". Дата платежів за кредитом та процентами при цьому не змінюється.
А.10. Будь-які повідомлення, запити та кореспонденція за цим договором або у зв'язку з ним повинні бути в письмовій формі, можуть передаватися по електронній пошті, за умови, що оригінали юридично важливої кореспонденції і документації повинні передаватися визнаною в Україні кур'єрською службою або вручатися особисто. Будь-яке таке повідомлення повинно бути адресовано одержувачу на його адресу, що вказана нижче, або за іншою адресою, яка може час від часу повідомлятися в письмовій формі одержувачем відправнику як адреса одержувача. Для доказу вручення повідомлення або документа буде достатнім довести, що доставка була здійснена особисто або що конверт, що містить повідомлення або документ, мав вірно вказану адресу і був відправлений (відповідно до вимог даного пункту, і всі поштові витрати були повністю оплачені), або що повідомлення електронною поштою було відправлено на адресу електронної пошти відповідної сторони. Адреса, згадана для обміну повідомленнями, така: адреса банку - вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, 49094, Україна, електронна пошта: help@pb.ua; адреса позичальника - 84500, Україна, область Донецька, місто Бахмут, вулиця Незалежності, будинок 32, електронна пошта: sgg67@ukr.net.
У пунктах 2.4.3, 7.3 кредитного договору обумовлено, що позичальник має право погашати заборгованість, ініціювати інші платежі за цим договором у безготівковому порядку з відкритих у банку поточних рахунків в режимі "24/7/365", тобто в будь-яку годину дня (цілодобово), у будь-який календарний день, в тому числі в вихідні, святкові та неробочі дні, шляхом подачі банку відповідного розрахункового документа (платіжного доручення) через систему дистанційного обслуговування "Приват-24". Здійснення платежів в означеному режимі допускається лише у випадку співпадання валюти, в якій має бути виконане відповідне грошове зобов'язання перед банком, з валютою поточного рахунку, з якого позичальником ініціюється відповідний платіж.
Згідно п. 4.5. кредитного договору погашення кредиту, сплата процентів за цим договором здійснюються у валюті кредиту. Погашення винагороди, неустойки за цим договором здійснюється у гривні відповідно до умов цього договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Частиною 1, 2 ст.1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За приписами ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України).
Матеріалами справи підтверджується, а саме протоколом перевірки кваліфікованих електронних підписів, факт підписання кредитного договору шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами.
На виконання умов кредитного договору №33503730-КД-1 від 12.11.2018 року, банк видав відповідачу-1 як позичальнику наступні кошти:
16.11.2018 року - 800000,00 грн,
21.11.2018 року - 100000,00 грн,
27.11.2018 року - 100000,00 грн,
28.11.2018 року - 50000,00 грн,
05.12.2018 року - 50000,00 грн,
11.12.2018 року - 260000,00 грн,
12.12.2018 року - 40000,00 грн,
18.12.2018 року - 150000,00 грн,
21.12.2018 року - 50000,00 грн,
26.12.2018 року - 400000,00 грн, що підтверджується випискою по рахунку № НОМЕР_1 . Загальна сума виданих кредитних коштів становить 2000000,00 грн (два мільйона гривень 00 копійок).
05.12.2022 року між позивачем та відповідачем-1 укладено договір про внесення змін до кредитного договору №33503730-КД-1 від 12.11.2018 року, відповідно до якого позичальник підтверджує свої зобов'язання перед банком щодо погашення заборгованості за договором, яка складається з: суми неповернутого кредиту - 430231,76 (чотириста тридцять тисяч двiстi тридцять одна гривня 76 копійок); суми нарахованих до 04.12.2022 року та не сплачених позичальником процентів за користування кредитом - 7018,60 грн. Погашення позичальником заборгованості за договором, розмір якої визначено згідно п.п. 1). п. І. цього договору про внесення змін, здійснюється наступним чином: повернення кредиту (погашення заборгованості за кредитом), а також погашення заборгованості за нарахованим та несплаченим процентами за користування кредитом здійснюється в строки/терміни встановлені в графіку погашення заборгованості, що наведений в додатку №1 до цього договору про внесення змін (що є додатком №1 до договору), з урахуванням змін внесених цим договором про внесення змін.
Згідно з п. 3 договору про внесення змін сторони дійшли згоди змінити розмір процентної ставки за користування кредитними коштами за договором, та встановити наступне: за користування кредитом позичальник сплачує проценти у наступному розмірі, що застосовується при відсутності порушення позичальником умов договору: у період з 05.12.2022 року по 31.12.2022 року (включно) за ставкою 0.0001% річних; починаючи з 01.01.2023 року за ставкою 19% річних (п. 3.1).
У випадку порушення позичальником термінів/строків погашення заборгованості за кредитом, встановлених умовами договору, з урахуванням змін внесених цим договором про внесення змін, позичальник сплачує банку проценти від суми простроченої заборгованості за кредитом в наступних розмірах: у період з 05.12.2022 року по 31.12.2022 року (включно) за ставкою 0.0001% річних; починаючи з 01.01.2023 року за ставкою 24% річних (п. 3.2.).
Нарахування процентів та їх сплата позичальником здійснюється на умовах, як це визначено договором, з урахуванням зміни його умов, що внесені цим договором про внесення змін (п.3.3).
Згідно з графіком, що є додатком №1 до договору про внесення змін, сторонами погоджено суму щомісячних платежів, її склад, дату погашення, кінцевим строком платежу є 11.11.2023 року.
Стаття 204 Цивільного кодексу України визначає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Наразі, укладені між позивачем та першим відповідачем кредитний договір та додаткова угода до нього є дійсними, укладеними належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).
Частинами 1 та 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків (термінів), зокрема повернення кредиту, сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно положень ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як зазначав позивач, а відповідачами не оспорюється, що заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором станом на 25.04.2024 року становила 391074,73 грн, з яких 385004,41 грн - заборгованості за тілом кредиту та 6070,32 грн - заборгованості за процентами, що підтверджується наданими виписками по рахункам відповідача-1 за період з 12.11.2018 року по 26.04.2024 року, а також розрахунком заборгованості.
Досліджені судом матеріали справи свідчать про належне виконання позивачем своїх зобов'язань із видачі кредиту відповідачу-1 у повному обсязі, у свою чергу, відповідачем-1 порушено зобов'язання із повернення кредиту та сплати процентів за користування ним у порядку і строки, обумовлені у кредитному договорі з урахуванням змін. Кінцевий строк для повернення кредитних коштів настав 11.11.2023 року.
Матеріали справи свідчать, що після відкриття провадження у цій справі відбулось погашення заборгованості за кредитним договором №33503730-КД-1 від 12.11.2018 року, а саме:
22.08.2024 року - 31074,73 грн,
21.10.2024 року - 22500,00 грн,
20.11.2024 року - 22500,00 грн.
З огляду на такі обставини, позивач зменшив розмір позовних вимог по справі №905/699/24 і просив стягнути заборгованість за кредитним договором №33503730-КД-1 від 12.11.2018 року у розмірі 315000,00 грн, яка складається з заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), повернути з державного бюджету надмірно сплачений судовий збір у зв'язку із зменшенням розміру позовних вимог.
Суд першої інстанції таке зменшення позовних вимог прийняв і вирішив розглядати позов з їх урахуванням.
У той час, після закриття підготовчого провадження у справі відбулось часткове погашення заборгованості за кредитним договором №33503730-КД-1 від 12.11.2018 року у розмірі 45000,00 грн, про що свідчить надана виписка про рух коштів по рахунку відповідача-1 за період з 12.11.2018 року по 20.01.2025 року, у зв'язку із чим розмір заборгованості перед позивачем становить 270000,00 грн за тілом кредиту.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про закриття провадження у справі в частині вимог про стягнення заборгованості у сумі 45000,00 грн за відсутністю предмета спору.
Слід відзначити, що у відповідній частині рішення місцевого господарського суду не оскаржується.
Звертаючись до суду з апеляційною скаргою апелянти просять суд долучити до матеріалів справи платіжну інструкцію №1743 від 11.02.2025 року на суму 22500,00 грн, стверджуючи таким чином, що розмір заборгованості за тілом кредиту є меншим ніж визначено судом першої інстанції за оскаржуваним рішенням.
Відповідно до приписів ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Отже, за загальним правилом, усі докази в обґрунтування своїх вимог та заперечень мають бути подані учасниками справи до суду першої інстанції, а до суду апеляційної інстанції додаткові докази подаються у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Позивач мав, належним чином користуючись своїми процесуальними правами, подати усі докази суду першої інстанції, зокрема разом з позовною заявою. Разом з тим, колегія суддів враховує, що відповідна платіжна інструкція станом на момент прийняття оскаржуваного рішення не існувала, що свідчить про те що вона є новим доказом у справі; не досліджувалась судом першої інстанції та не була покладено в основу рішення, яке є предметом перегляду судом апеляційної інстанції.
Наразі колегія суддів дійшла висновку про долучення до матеріалів справи платіжної інструкцію №1743 від 11.02.2025 року на суму 22500,00 грн. Однак не приймає її як доказ у справі і здійснює перегляд рішення суду першої інстанції без її урахування, оскільки прийняття судом апеляційної інстанції додаткових (нових) доказів, які не були предметом розгляду суду першої інстанції буде свідченням про порушення приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.
Станом на момент прийняття судом першої інстанції рішення у цій справі - 11.02.2025 року матеріали справи не містили доказів повного погашення заборгованості позичальника за кредитним договором №33503730-КД-1 від 12.11.2018 року, а розмір заборгованості перед банком становив 270000,00 грн за тілом кредиту.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовна вимога про стягнення заборгованості за тілом кредиту за договором №33503730-КД-1 від 12.11.2018 року з урахуванням додаткової угоди до нього є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в сумі 270000,00 грн.
Щодо солідарного стягнення заборгованості.
Відповідно до ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.
Порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання.
Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника, та кредитором боржника.
За приписами ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
У статті 553 Цивільного кодексу України зазначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Статтею 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Отже, обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.
У відповідності до ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов'язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов'язання не пред'явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред'явить позову до поручителя. Для зобов'язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов'язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов'язання.
Частиною 1 ст. 543 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Так, в забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором, 12.11.2018 року між АТ КБ "Приватбанк" (далі - банк, кредитор, позивач) та громадянином ОСОБА_1 (далі - поручитель, відповідач-2) укладено договір поруки №33503730-ДП-1, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання зобов'язань Товариством з обмеженою відповідальністю "Ланс-Хiм" (далі - боржник) за кредитним договором №o33503730-КД-1 від 12.11.2018 року, невідновлювальної кредитної лінії на суму 2118858,52 грн з терміном дії до 11.11.2023 року, в тому числі на наступні цілі: у розмірі 2000000,00 грн на ремонт майнового комплексу; у розмірі 101000,00 грн на сплату судових витрат, передбачених п.п. 2.2.16, 2.3.13, 5.8 цього договору, у розмірі 17858,52 грн на сплату страхових платежів у випадках та у порядку, передбачених п.п. 2.1.5, 2.2.12 цього договору. Забороняється використання кредитних коштів для погашення кредитів і відсотків або іншої заборгованості за кредитними договорами, виплати дивідендів, надання матеріальної допомоги. Термін повернення кредиту 11.11.2023 року. За користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 19% річних. У випадку невиконання та/або неналежного виконання позичальником зобов'язань, передбачених п. 2.2.14 цього договору, банк за користування кредитом встановлює позичальнику проценти у розмірі 24% річних. При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням підстави - порушення зобов'язань, передбачених п. 2.2.14 цього договору та дати початку нарахування підвищених процентів, без внесення змін до цього договору. За умови відновлення виконання позичальником зобов'язань, передбачених п. 2.2.14 цього договору, позичальник у випадку невиконання та/або неналежного виконання позичальником зобов'язань, передбачених п. 2.2.13 цього договору, банк за користування кредитом встановлює позичальнику проценти у розмірі 24% річних. При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням підстави - порушення зобов'
Якщо під час виконання кредитного договору зобов'язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов'язань за кредитним договором (в тому числі щодо збільшення розміру кредиту, процентної ставки, комісійної винагороди та інших зобов'язань за кредитним договором) в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення, повідомлення поручителя та укладення окремої угоди з поручителем не потрібне.
Згідно п. 1.2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.
У випадку припинення боржника, та/або заміни боржника в зобов'язанні/зобов'язаннях за кредитним договором на будь-яку іншу особу та переходу зобов'язання/зобов'язань боржника до будь-якої (будь-яких) іншої (інших) особи (осіб), внаслідок правонаступництва та/або переведення боргу на будь-яку інші особу (нового боржника), порука зберігає свою чинність в початковому обсязі до моменту повного виконання зобов'язань за кредитним договором, поручитель приймає на себе зобов'язання та згодний відповідати за виконання кредитного договору за боржника, а також за будь-якого іншого боржника (нового боржника) при настанні вказаних в даному пункті обставин, в зв'язку з чим, поручитель надає поруку перед кредитором за виконання новим боржником зобов'язань за кредитним договором у розмірі і порядку, визначеному умовами кредитного договору. При цьому, будь-які додаткові узгодження з поручителем не потрібні.
Поручитель з умовами кредитного договору ознайомлений (п. 1.3).
До поручителя, який виконав зобов'язання боржника за кредитним договором переходять всі права кредитора за кредитним договором, та договором(ам) застави (іпотеки), що укладені в забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за кредитним договором (п. 1.4.).
У пункті 1.5. договору поруки обумовлено, що у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
Згідно п. 2.1.2. цього договору у випадку невиконання боржником якого-небудь зобов'язання, передбаченого п.1.1 цього договору, кредитор має право направити поручителю вимогу із зазначенням невиконаного(их) зобов'язання(нь). Ненаправлення кредитором вказаної вимоги не є перешкодою та не позбавляє права кредитора звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе поручителем зобов'язання або вимагати від поручителя виконання взятих на себе зобов'язань іншими способами. Поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, незалежно від факту направлення чи ненаправлення кредитором поручителю передбаченої даним пунктом вимоги.
Поручитель зобов'язаний виконати зобов'язання боржника, зазначені в направленій кредитором вимозі згідно п.п.2.1.2 п.2.1 цього договору (п. 2.4.1. договору поруки).
У пункті 4.1 цього договору сторони взаємно домовились, що порука за цим договором припиняється через 15 (п'ятнадцять) років після укладення цього договору. У випадку виконання боржником та/або поручителем всіх зобов'язань за кредитним договором цей договір припиняє свою дію.
Підписання договору поруки шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами підтверджується протоколом перевірки кваліфікованих електронних підписів.
05.12.2022 року між позивачем та відповідачем-2 укладено договір про внесення змін до договору поруки №33503730-ДП-1 від 12.11.2018 року, згідно з яким укладенням цього договору про внесення змін поручитель надає свою згоду на внесення змін до кредитного договору №33503730-КД-1 від 12.11.2018 року, укладеного між ТОВ "Ланс-Хім" (позичальником) та кредитором, відповідно до договору про внесення змін від 05.12.2022 року до кредитного договору, та підтверджує надану поручителем поруку (солідарну в повному обсязі) згідно договору поруки №33503730-ДП-1 від 12.11.2018 року, в забезпечення виконання зобов'язань позичальника перед кредитором за кредитним договором, з урахуванням зміни його умов, в тому числі згідно договору про внесення змін від 05.12.2022 року до кредитного договору.
Поручитель свідчить, що він ознайомлений з умовами та змістом кредитного договору та договорів, що забезпечують його виконання, а також з усіма змінами та доповненнями до кредитного договору, в тому числі згідно договору про внесення змін від 05.12.2022 року до кредитного договору, і заперечень щодо них не має.
Підписання змін до договору поруки шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами підтверджується протоколом перевірки кваліфікованих електронних підписів.
З огляду на відсутність в матеріалах справи доказів виконання позичальником в повному обсязі своїх зобов'язань за кредитним договором щодо повернення кредитних коштів, то порука, встановлена договором поруки, як вид забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, не є припиненою, адже кредитор звернувся з вимогою про стягнення в межах належного строку з дня настання строку виконання забезпеченого зобов'язання.
Враховуючи підписання договору поруки та договору про внесення змін, відповідно до умов яких відповідач-2 узяв на себе зобов'язання за виконання відповідачем-1 умов кредитного договору, то у відповідача-1 та відповідача-2 виник солідарний обов'язок сплатити заявлену позивачем до стягнення суму заборгованості, наявність якої в межах даної справи не спростовано.
Надавши відповідну юридичну оцінку всім наявним в матеріалах справи доказам, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку, що оскільки порука має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання, а відповідачами не надано належних та допустимих доказів щодо виконання договірних зобов'язань, позовні вимоги позивача в частині солідарного стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 270000,00 грн за тілом кредиту визнаються правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Другий відповідача та третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні першого відповідача у суді першої інстанції заявляли та вказують в апеляційній скарзі, що заборгованість перед позивачем погашається на умовах і в порядку, визначених договором поруки №33503730-ДП-2 від 15.10.2024 року. Наполягають на тому, що сторони змінили строк виконання зобов'язань за спірним кредитним договором і строк виконання зобов'язань не сплив та триває до 15.01.2026 року.
Матеріали справи свідчать, що після відкриття провадження у цій справі між Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (кредитор, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сегента Фарм" (поручитель, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні першого відповідача) укладено договір поруки №33503730-ДП-2 від 15.10.2024 року, предметом якого є зобов'язання поручителя безумовно, безвідклично та безоплатно відповідати перед кредитором солідарно з позичальником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Ланс-Хім" (відповідач-1) за виконання в повному обсязі зобов'язання, у тому числі того, що виникне у майбутньому відповідно до умов кредитного договору. Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язання в тому ж розмірі, що і позичальник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків (п.1.1, п.1.2 договору). Згідно з визначенням термінів у цьому договорі, кредитний договір 1 - кредитний договір №33503730-КД-1 від 12.11.2018 року, укладений між кредитором та позичальником, а також усі додаткові договори, угоди, додатки, зміни та доповнення до нього, в тому числі щодо суми зобов'язань, строків їх виконання, розміру процентів, комісійних винагород та інших умов, які є чинними на момент укладення цього договору або можуть бути укладені після його укладання.
Даний договір поруки є самостійним зобов'язанням і не є договором про внесення змін до основного договору - кредитного договору №33503730-КД-1 від 12.11.2018 року та не змінює умов названого кредитного договору.
Перевіривши зміст вказаного договору поруки встановлено, що він не містить положень або інших вказівок про зміну строку виконання зобов'язань за спірним кредитним договором і що строк виконання зобов'язань не сплив та триває до 15.01.2026 року.
До матеріалів справи не надано доказів внесення змін до кредитного договору №33503730-КД-1 від 12.11.2018 року у зв'язку із укладенням між позивачем та третьою особою, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні першого відповідача договору поруки.
Твердження апелянтів, що договором поруки всі учасники справи №905/699/24 погодили новий порядок виконання зобов'язань за кредитним договором №33503730-КД-1 від 12.11.2018 року, а саме, заборгованість за кредитом в сумі 360000,00 грн виконується позичальником та/або його поручителями (у тому числі і третьою особою) не пізніше 15.01.2026 року, тобто, по 22500,00 грн щомісячно не підтверджуються матеріалами справи, оскільки жодний правочин, що укладався між сторонами не містить таких положень.
Доказів того, що до кредитного договору вносились зміни щодо терміну повернення кредиту матеріали справи не містять. Також відсутні будь-які правочини, щодо погодження іншого графіку погашення заборгованості ніж той, що був погоджений при укладенні кредитного договору як і доказів погодження між сторонами розстрочення чи реструктуризації заборгованості.
При цьому за відомостями матеріалів справи, позивач предмет чи підстави позову не змінював, склад та правовий статус учасників справи також не змінювався.
Щодо посилань апелянтів, що заборгованість почала утворюватися з періоду повномасшабного вторгнення Росії на територію України та обов'язкової евакуації мешканців міста Бахмут Донецької області, де постійно проживав і працював апелянт-2 та відповідач-1 ТОВ «Ланс-Хім», а до матеріалів справи №905/699/24 долучено докази того, що відповідачі є потерпілими особами у кримінальному провадженні №12023041720000335 від 25.03.2023 року за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.438 Кримінального кодексу України слід вказати таке.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Натомість апелянтами не доведено належним чином і не зазначено, яким чином наявність кримінального провадження ч.1 ст.438 Кримінального кодексу України впливає на обов'язок щодо виконання взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, договором поруки і перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів також критично ставиться до посилань апелянтів щодо порушення порядку розподілу судового збору у даній справі, оскільки їх розподіл вчинено у відповідності до приписів Закону України "Про судовий збір", з урахуванням як зменшення розміру позовних вимог так і з пропорційністю задоволених позовних вимог і підставністю виникнення позовних вимог, порядку їх відшкодуванням за приписами процесуального законодавства. У суду відсутні повноваження зараховувати та змінювати призначення коштів за судовим збором в іншому порядку як виключно судовий збір. Тобто здійснювати зарахування коштів судового збору в рахунок інших зобов'язань сторін - заборонено.
Згідно ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Колегія суддів зазначає, що апелянтом по даній справі всупереч приписів ст. 73, 74, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України не доведено факту, а також не надано належних, допустимих доказів у розрізі доктрини вірогідності доказів на підтвердження своєї позиції по справі.
Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Сегента Фарм" та ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення Господарського суду Донецької області від 11.02.2025 року у справі №905/699/24 має бути залишене без змін.
Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявниками апеляційної скарги, у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-79, 126, 129, 240, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сегента Фарм" та ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Донецької області від 11.02.2025 року у справі №905/699/24 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 28.04.2025 року.
Головуючий суддя В.В. Лакіза
Суддя О.О. Крестьянінов
Суддя Н.О. Мартюхіна