Справа № 442/83/25 Головуючий у 1 інстанції: Грицай М.М.
Провадження № 22-ц/811/440/25 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.
24 квітня 2025 року м.Львів
Справа № 442/83/25
Провадження № 22-ц/811/440/25
Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Приколоти Т.І.,
суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.,
секретар Іванова О.О.
розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області, постановлену у м. Дрогобичі 14 січня 2025 року у складі судді Грицай М.М., у справі за заявою ОСОБА_1 , з участю заінтересованих осіб: Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, про встановлення факту належності правовстановлюючого документа,-
встановив:
7 січня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, у якій просить встановити факт належності їй трудової книжки Серії НОМЕР_1 , виданої 27 березня 1987 року Дрогобицьким заводом «Граніт». В обґрунтування заяви посилається на те, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 12 липня 2024 року їй (заявнику) відмовлено у призначенні пенсії за віком через відсутність на титульній сторінці її трудової книжки печатки підприємства та через невідповідність її імені паспортним даним. Вказує, що Дрогобицький завод «Граніт» ліквідовано. Внести будь-які виправлення, зміни та застереження до трудової книжки неможливо. Факт, про встановлення якого вона ( ОСОБА_1 ) просить у своїй заяві, має юридичне значення для охорони її прав, свобод та інтересів, оскільки надає правові підстави для отримання пенсії за віком у розмірі відповідно до трудового стажу, частина якого не зарахована.
Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 14 січня 2025 року відмовлено у відкритті провадження у справі.
Ухвалу суду оскаржила ОСОБА_1 . Просить оскаржену ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вказує, що Верховний Суд у постанові від 29 березня 2023 року у справі № 638/5047/21 зазначив, що спори щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсій та інших соціальних виплат, є публічно-правовими, які виникли з публічно - правих відносин за участю органу державної влади як суб'єкта владних повноважень, тому повинні розглядатися у порядку адміністративного судочинства. Посилається на ст.ст. 5, п. 1 ч. 1 ст. 170 5 КАС України, постанову Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 205/2102/19-ц. Вказує, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про наявність спору між нею (заявником) та органами ПФУ, оскільки заінтересовані особи не оспорюють її право на пенсію за віком. Зазначає, що йдеться про необхідність підтвердження належності їй ( ОСОБА_1 ) трудової книжки, при заповненні якої роботодавцем були допущені помилки, виправити які не надається можливим в іншому, ніж судовий розгляд порядку з причин ліквідації такої юридичної особи без її правонаступника. Право на пенсію є майновим об'єктом цивільного права, оскільки воно надає особі можливість подати заяву про призначення пенсії (заявити про право), але право розпорядження нею виникає після оформлення в органах ПФУ у встановленому законом порядку.
17 березня 2025 року Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подало до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, у якому посилається на законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, яку просить залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Належно повідомлені про час та місце розгляду справи її учасники в судове засідання не з'явилися, заяв про відкладення розгляду справи не подали, що відповідно до вимог ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не проводиться. Датою ухвалення рішення, прийнятого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.
Ухвала суду першої інстанції мотивована наступним.
Відповідно до ст. 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження.
Згідно із ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності не оспорюваних прав.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Згідно із п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства. Заяви про встановлення із зазначених підстав факту належності особі вироку або рішення суду, квитка про членство в об'єднанні громадян, військового квитка, посвідчення до ордена або медалі, паспорта, чи свідоцтв, що їх видають органи реєстрації актів громадянського стану, та інших документів, що посвідчують особу, не підлягають розгляду в порядку, передбаченому главою 37 ЦПК, оскільки ці питання вирішуються органом, який видав документ. Судами також не встановлюється тотожність особи. Разом з тим, суд може встановлювати факти належності особі документів, які не відносяться до таких, що посвідчують особу, наприклад, довідок про поранення чи перебування у госпіталі у зв'язку з пораненням, повідомлення військових частин, військкоматів і інших органів військового управління про загибель чи пропажу без вісті в зв'язку з обставинами військового часу, а також заповіту, страхового свідоцтва (полісу), ощадної книжки, трудової книжки, іншого документа про трудовий стаж.
У постанові від 22 квітня 2020 року (справа № 200/14136/17) Верховний Суд зазначив, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; встановлення такого факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, а також вказав, що у разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов'язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
У пункті 3 цієї постанови зазначено, що, вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, так і вимогам щодо її змісту, передбаченим конкретною статтею про зміст заяви.
Згідно зі ст. 318 ЦПК України у заяві про встановлення юридичного факту повинно бути зазначено, який факт заявник просить встановити та з якою метою.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнювальні довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 7 жовтня 2020 року у справі № 161/4728/19 встановлений законом порядок призначення пенсії передбачає також встановлення органом Пенсійного фонду України факту наявності відповідного трудового стажу, а рішення вказаного органу щодо призначення чи не призначення такої пенсії підлягає оскарженню у встановленому законом порядку.
Верховний Суд у постанові від 29 березня 2023 року у справі № 638/5047/21 зазначив, що спори щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсій та інших соціальних виплат, є публічно-правовими, виникли з публічно-правових відносин за участю органу державної влади як суб'єкта владних повноважень, тому повинні розглядатися у порядку адміністративного судочинства.
Згідно постанови Верховного Суду від 5 липня 2023 року у справі № 336/1272/19 порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній передбачає можливість лише встановлення судом факту належності документа, що підтверджує трудовий стаж, якщо зазначені в ньому прізвище, ім'я та по батькові не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові особи за паспортом або свідоцтвом про народження. В усіх інших випадках підтвердження наявного трудового стажу здійснюється підрозділами Пенсійного фонду України під час прийняття рішення про призначення пенсії, яке (рішення) може бути предметом оскарження у встановленому законом порядку. Заяви про встановлення фактів трудового стажу не можуть розглядатися в порядку цивільного судочинства. Відмова відповідного органу у встановленні таких фактів може бути оскаржена заінтересованою особою до адміністративного суду.
У судовому порядку не може бути встановлений факт наявності трудового стажу, оскільки встановлення такого факту здійснюється органами Пенсійного фонду України в позасудовому порядку, відмова цього органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до адміністративного суду (постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 363/1099/21).
ОСОБА_1 , окрім необхідності встановити факт належності їй трудової книжки у зв'язку з неправильним зазначенням імені, у своїй заяві посилається на те, що недоліки щодо заповнення трудової книжки (запис не завірено печаткою підприємства) не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Слід звернути увагу, що заява про встановлення юридичного факту також містить розділ «Обгрунтування неправомірності дій відповідачів», в якому вона виклала свою незгоду з відмовою Пенсійного фонду у призначенні їй пенсії у зв'язку з відсутністю відтиску печатки підприємства, яке видало трудову книжку. Заявник, серед іншого, не погоджується із рішенням Пенсійного фонду України про відмову в призначенні пенсії від 12 липня 2024 року, у тому числі з причини не зарахування до її трудового стажу всіх періодів роботи згідно трудової книжки через відсутність печатки підприємства.
Відповідно до ч.4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право.
Із заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право (право на призначення пенсії за віком).
З урахуванням встановленого, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відмову у відкритті провадження, роз'яснивши заявнику її право подати позов на загальних підставах.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, які не спростовані доводами апеляційної скарги. Ухвала суду прийнята з додержанням вимог закону, підстави для її скасування не встановлені.
Керуючись: ст. 367, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381-384, 388-391, ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 14 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з часу її прийняття.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 24 квітня 2025 року.
Головуючий_-_____________________Т.І.Приколота
Судді:________________ Ю.Р. Мікуш _______________ Р.В. Савуляк