ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
23 квітня 2025 року Справа № 903/1322/23
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Гудак А.В.
судді Олексюк Г.Є.
судді Мельник О.В.
секретар судового засідання Новоселська О.В.
за участю представників сторін:
прокурор: Гарбарук В.А.
позивача: не з"явився
відповідача: Дитина А.І., Капітанюк В.В.
третьої особи: не з"явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Вишнівської сільської ради на ухвалу Господарського суду Волинської області від 17.03.2025 про відмову у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами у справі №903/1322/23 (суддя Дем'як В.М., м.Луцьк, повний текст складено 20.03.2025)
за позовом: Заступника керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації
до відповідача: Вишнівської сільської ради Ковельського району Волинської області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Головне управління Держгеокадастру у Волинській області
про скасування державної реєстрації земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянку
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 17.03.2025 у справі №903/1322/23 у задоволенні заяви Вишнівської сільської ради Ковельського району Волинської області за вх.№01-87/667/25 від 25.02.2025 про перегляд судового рішення за виключними обставинами, відмовлено. Рішення Господарського суду Волинської області у справі №903/1322/23 від 27.02.2024 залишено без змін.
Не погоджуючись з постановлено ухвалою Вишнівська сільська рада звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд ухвалити нове судове рішення, яким визнати, що рішення першої інстанції прийнято на основі нечинних нормативно - правових актів, що суперечить статям 8, 57, 58, 117 Конституції України та прийняти нове, яке відповідає вимогам законодавства та об'єктивно відображає фактичний стан справи.
Ухвалою суду від 02.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Вишнівської сільської ради на ухвалу Господарського суду Волинської області від 17.03.2025 про відмову у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами у справі №903/1322/23. Розгляд апеляційної скарги призначено на 23 квітня 2025 року.
10 квітня 2025 року заступником керівника Волинської обласної прокуратури через систему «Електронний суд» подано відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує доводи апеляційної скарги відповідача та просить суд залишити апеляційну скаргу Вишнівської сільської ради без задоволення, ухвалу Господарського суду Волинської області від 17.03.2025 у справі №903/1322/23 без змін.
11 квітня 2025 року Вишнівською сільською радою через систему «Електронний суд» подано відповідь на відзив прокурора, в якому заперечувала твердження прокурора та просила задовільнити заяву Вишнівської сільської ради про перегляд рішення за виключними обставинами та скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яке ґрунтується на чинних нормах права.
22 квітня 2025 року Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області через систему «Електронний суд» подано клопотання в якому зазначено, що Головне управління Держгеокадастру у Волинській області не заперечує щодо розгляду апеляційної скарги Вишнівської сільської ради без участі представника Головного управління.
Представники відповідача в судовому засіданні 23.04.2025 підтримали доводи апеляційної скарги та надали відповідні пояснення. Просили суд задовольнити апеляційну скаргу, скасувати ухвалу Господарського суду Волинської області від 17.03.2025 про відмову у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами у справі №903/1322/23 та прийняти нове судове рішення, яке відповідає вимогам законодавства та об'єктивно відображає фактичний стан справи.
В судовому засіданні 23.04.2025 прокурор заперечив доводи апеляційної скарги та надав відповідні пояснення. Просив суд залишити апеляційну скаргу Вишнівської сільської ради без задоволення, ухвалу Господарського суду Волинської області від 17.03.2025 у справі №903/1322/23 без змін.
Північно-західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
1.Зміст рішення суду першої інстанції.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви Вишнівської сільської ради Ковельського району Волинської області за вх.№01-87/667/25 від 25.02.2025 про перегляд судового рішення за виключними обставинами зазначив, що Вишнівська сільска рада у заяві та у судовому засіданні доводить, що існує виключна правова проблема неконституційності документів, застосованих судом при вирішенні даної справи № 903/1322/23, а застосування постанови обласної Ради депутатів трудящих Волинської області від 15.09.1946 № 39/599 у судовому процесі є порушенням Конституції України, ГПК України, міжнародних зобов'язань України, судової практики Верховного Суду та є недопустимим. Отже, як на підставу для звернення із заявою про перегляд рішення Господарського суду Волинської області від 27.02.2024 у справі № 903/1322/23 за виключними обставинами заявник посилається на пункт 1 частини третьої статті 320 Господарського процесуального кодексу України.
Проте, суд першої інстанції зазначив, що заявник у заяві та судовому засіданні не вказав, а суд не встановив норму Закону Україну “Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», яка передбачає заборону використання актів органів влади, якими визначено межу прикордонної смуги, зокрема постанову обласної Ради депутатів трудящих Волинської області від 15.09.1946 № 39/599. Крім того, Вишнівська сільська рада зазначає, що останньою до Конституційного Суду України подано скаргу щодо неконституційності постанови обласної Ради депутатів трудящих Волинської області від 15.09.1946 № 39/599, однак докази такого звернення зі скаргою чи рішення про неконституційність зазначеного документу у матеріалах справи відсутні.
Між тим, саме лише звернення до Конституційного Суду не дає підстави дійти обґрунтованого та правового висновку про неконституційність постанови обласної Ради депутатів трудящих Волинської області від 15.09.1946 № 39/59.
Отже, у даному випадку, суд першої інстанції дійшов висновку, що доводи заявника є передчасними, оскільки останній дійшов самостійного висновку про неконституційність постанови обласної Ради депутатів трудящих Волинської області від 15.09.1946 № 39/59.
За наведених обставин, правові підстави з якими закон пов'язує правомірність перегляду рішення Господарського суду Волинської області від 27.02.2024 у справі № 903/1322/23 за виключними обставинами відсутні, а відтак суд першої інстанції дійшов висновку, що у задоволенні заяви слід відмовити, а зазначене рішення залишити без змін.
2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення іншого учасника справи.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що ухвала Господарського суду першої інстанції від 17 березня 2025 року по справі № 903/1322/23 є неповною та поверхневою, оскільки суд замовчує та не враховує усі важливі доводи Вишнівської сільської ради, які були наведені під час розгляду заяви. При цьому, незважаючи на присутність представників ЗМІ «Аверс», що свідчить про публічний інтерес до справи, суд в оскаржуваній ухвалі не забезпечив належного публічного висвітлення всіх аспектів, що були висвітлені при розгляді заяви за виключними обставинами. Це свідчить про надмірний формалізм суду і в певному сенсі про правовий нігілізм, коли важливі аргументи замовчуються. Обов'язкова вимога, рішення Конституційного Суду щодо неконституційності акта: Постанови обласної ради депутатів трудящих Волинської області від 15 вересня 1946 року № 39/599» (далі - сталінська постанова), який вже є очевидно несумісним з Конституцією України, виглядає безпідставною, оскільки, норми Конституції України є нормами прямої дії, що повинні застосовуватись судами.
Визнання правового акта таким, що не відповідає Конституції України, та встановлення факту його суперечності Основному Закону України - поняття з неоднаковим змістом. Для втрати чинності сталінської постанови необхідні лише дві умови: 1) прийняття такого акта до 28 червня 1996 року; 2) його суперечність Конституції України, згідно пункту 1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України. Тобто, такий акт втрачає чинність на підставі факту прийняття іншого акту вищої юридичної сили (Конституції України), якому він суперечить. Сталінська постанова, як акт не набув чинності після проголошення Незалежності України і відповідно судом першої інстанції прийнято рішення за неналежними та недопустимими доказами, за актами які прямо суперечать Конституції України.
3а приписами ст. 8 Основного Закону України норми Конституції України є нормами прямої дії, які поширюються на всі сфери державної діяльності в тому числі і на законотворчий й судовий процес. Це також що було прописано у заяві за виключними обставинами та наголошувалось при розгляді справи, що у відповідності до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" №9 від 01.11.1996, Конституція України, як зазначено в ст. 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, які застосовуються безпосередньо суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй. У разі ж установлення судом, що закон України чи інший правовий акт суперечить Конституції України, прийняття судом рішення щодо неконституційності норми закону України чи іншого правового акта, тобто суд фактично повинен відмовитись від їх застосування.
Відповідач зазначає, що в суперечить цьому, судом першої інстанції прийнято рішення де доводить, що Постановою обласної ради депутатів трудящих Волинської області від 15.09.1946, №39/599 у межах Волинської області встановлені наступні прикордонні зони та полоси: а) заборонену прикордонну зону, в яку включений у тому числі Любомльський район; б) 2 кілометрові та 800 метрові прикордонні смуги, які визначені на місцевості від лінії кордону та позначені відповідними вказівниками. Інші розміри прикордонної смуги у встановленому порядку в подальшому не визначались, ця постанова не змінювалась і не скасовувалась, що не відповідає дійсності, оскільки такі норми, вже «застаріли», Кабінетом Міністрів України 27 липня 1998 за №1147 прийнято постанову «Про прикордонний режим». «Закон пізніший має перевагу над давнішим“ (lex posterior derogat priori), «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali), «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» (lex posterior generalis non derogat priori specialis). Про це йдеться у рішенні Конституційного Суду України (Другий сенат) від 18 червня 2020 року № 5-р (II)/2020).
До того ж відповідач вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення, яке не може бути виконано без порушення чинного законодавства, що вказує про неправильне застосування норм права та не вірної їх оцінки.
Прокурор в свою чергу, заперечуючи доводи апеляційної скарги відповідача у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що відповідач не надає жодних доказів, які б підтверджували наявність підстав для перегляду рішення Господарського суду Волинської області від 27.02.2024 у зв'язку з виключними обставинами, а саме у своїй же заяві відповідач не надає ні рішення Конституційного Суду України щодо визнання неконституційною Постанови обласної ради трудящих Волинської області від 15.09.1946 №39/599, ні навіть рішення про відкриття провадження за конституційною скаргою сільської ради. Посилаючись на те, що рішенням Конституційного Суду України у справі № 1-24/2018 (1919/17) від 16.07.2019 №9-р/2019 визнано таким, що відповідає Конституції України Закон України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», відповідач не вказує, яка саме норма зазначеного Закону передбачає заборону використання актів органів влади, якими визначено межу прикордонної смуги. Постанова обласної ради трудящих Волинської області від 15.09.1946 №39/599 не належить до документів, що зазначені у ч. 4 ст. 5 Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки». Інших обставин, які б були підставою для перегляду за виключними обставинами рішення Господарського суду Волинської області від 27.02.2024 у справі № 903/1322/23 відповідач не наводить.
3.Обставини справи, встановлені апеляційним судом.
Заступник керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом до Вишнівської сільської ради Ковельського району Волинської області в якому просив суд :
- усунути перешкоди державі в особі Волинської обласної військової адміністрації у користуванні та розпорядженні землями оборони шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0723380800:03:003:1105 площею 15, 5735 гектарів, цільове призначення (16.00) землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), категорією земель - землі сільськогосподарського призначення в Державному земельному кадастрі;
- зобов'язати Вишнівську сільську раду Ковельського району повернути Волинській обласній державній адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером 0723380800:03:003:1105 площею 15, 5735 гектарів.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 27.02.2024 у справі №903/1322/23 позов задоволено. Вирішено усунути перешкоди державі в особі Волинської обласної військової адміністрації у користуванні та розпорядженні землями оборони шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0723380800:03:003:1105 площею 15,5735 га, з цільовим призначенням (16.00) землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), категорією земель - землі сільськогосподарського призначення в Державному земельному кадастрі. Зобов'язано Вишнівську сільську раду Ковельського району повернути Волинській обласній державній адміністрації (Волинській обласній військовій адміністрації) земельну ділянку з кадастровим номером 0723380800:03:003:1105 площею 15,5735 гектарів.
Суд першої інстанції встановив, що відповідні розміри та ширина прикордонної смуги на території колишнього Любомльського району Волинської області затверджені постановою обласної Рада депутатів трудящих Волинської області від 15.09.46 №39/599.
Отже, враховуючи те, що землі в межах прикордонної смуги передані в повне розпорядження прикордонних військ, за виключенням райцентру Устилуг (пункт 4 постанови обласної ради депутатів трудящих Волинської області від 15.09.46 №39/599), з посиланням, зокрема, на правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.09.2019 у справі №924/174/18, Верховним Судом у постановах від 14.11.2018 у справі №297/1395/15-ц, від 06.11.2019 у справі №163/2369/16-ц, від 26.10.2020 у справі №297/1408/15-ц, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірна земельна ділянка належить до земель оборони та може перебувати лише у державній власності.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду Волинської області від 10.09.2024 у справі №903/1322/23, апеляційну скаргу Вишнівської сільської ради на рішення Господарського суду Волинської області від 27.02.2024 у справі №903/1322/23 задоволено. Рішення Господарського суду Волинської області від 27.02.2024 у справі №903/1322/23 скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову Заступника керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації відмовлено.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.02.2025 у справі №903/1322/23, касаційну скаргу Першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури задоволено частково. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2024 у справі № 903/1322/23 скасовано. Рішення Господарського суду Волинської області від 27.02.2024 у справі № 903/1322/23 залишено в силі.
22 лютого 2025 року Вишнівською сільською радою через систему «Електронний суд» подано заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами за вх.№01-87/677/25, у якій просила скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 27.02.2024 у справі №903/1322/23 на підставі пункту 1 частини 3 статті 320 Господарського процесуального кодексу України, яким передбачено, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане, є підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з виключними обставинами.
В обґрунтування доводів вказаної заяви відповідач посилається на те, що Вишнівська сільська рада вважає, що рішення Господарського суду Волинської області ухвалене та сформоване на основі нечинного акту, що суперечить Конституції України, який Законом заборонений до розповсюдження у органах влади, а саме: «Постанови обласної Ради депутатів трудящих Волинської області від 15.09.1946 № 39/599».
Відповідач зазначає, що хоча, Конституційний Суд України не приймав окремого рішення щодо неконституційності Постанови обласної ради депутатів трудящих Волинської області від 15 вересня 1946 року № 39/599, рішення про конституційність Закону щодо заборони пропаганди комуністичних і нацистських режимів ставить на порядок денний обов'язковість дотримання принципів Конституції України щодо заборони пропаганди тоталітаризму, русифікації та його символіки на підставі якої здійснювався геноцид Українського народу. Після прийняття даної постанови 21 жовтня 1947 року уряд СРСР розпочав примусове виселення українців. Операція називалася "Захід" ("Запад" мовою оригіналу) і стала наймасовішою депортацією населення заходу України в історії. Тоді до віддалених районів Сибіру та Казахстану депортували понад 78 тисяч осіб, що охоплювали Волинську, тодішні Дрогобицьку та Станіславську, Львівську, Рівненську, Тернопільську й Чернівецьку області.
Поряд з цим, відповідач вважає, що Постанова обласної ради депутатів трудящих Волинської області від 15 вересня 1946 року №39/599, як основний доказ у справі №903/1324/23 є нечинною, оскільки такий акт не був зареєстрований в належному порядку та не опублікований державною мовою, він не має юридичної сили і не може використовуватися, як доказ у судових справах.
Відповідач зазначає, що Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі №913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19). Аналогічну правову позицію висловлювала і Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постанові від 13 січня 2021 року у зразковій справі № 440/2722/20 (Пз/9901/14/20).
Крім того, відповідач зазначає, що дія сталінської постанови закінчилася ще до проголошення Акту Незалежності України, і вона втратила чинність навіть на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 р. №1147 «Про прикордонний режим», а також, дана постанова заборонена до застосування на основі Закону України «Про засудження комуністичного та націонал- соціалістичного тоталітарних режимів та заборону використання їх символіки». З таких підстав відповідач вважає, що існує виключна правова проблема неконституційності документів, застосованих судом при вирішенні даної справи № 903/1322/23 і постанова 1946 року у судовому процесі є порушенням Конституції України, ГПК України, міжнародних зобов'язань України та судової практики Верховного Суду, її застосування у судовому процесі є недопустимим.
Додатково відповідач повідомив, шо Вишнівською сільською радою подано скаргу до Конституційного Суду України, щодо неконституційності постанови обласної ради депутатів трудящих Волинської області від 15 вересня 1946 року №39/599, застосованого судом при вирішенні справи та заяву про перегляд судового рішення з підстав, визначеної пунктом 2 частини третьої статті 320 цього Кодексу, до Великої Палати Верховного Суду, щодо встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
Враховуючи вищевикладене, Вишнівська сільська рада просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 27.02.2024р., у справі № 903/1322/23, як таке, що прийняте на основі неконституційного правового акту, що не відповідає вимогам чинного законодавства.
Поряд з цим, з матеріалів справи, зокрема копії листа Секретаріата Конституційного Суду України №004-018-16/562 від 25.02.2025 вбачається, що конституційну скapry Вишнівської сільської ради повернуто як таку, що за формою не відповідає вимогам Закону.
У вказаному листі зазначено: "...що в надісланій конституційній скарзі, яка надійшла до Конституційного Суду України без підпису, питань щодо перевіряння на відповідність Конституції України (конституційності) закону України, що застосований в остаточному судовому рішенні у справі, Сільська рада не порушила. Натомість зазначила: «З таких підстав вважаємо, що існує виключна правова проблема неконституційності «Постанови обласної ради депутатів трудящих Волинської області від 15 вересня 1946 року №39/599“, застосованого судом...», однак Конституційний Суд України не уповноважений перевіряти такі акти на відповідність Конституції України та законам України (статті 147, 150, 151-1 Конституції України, статті 7, 8 Закону).
Крім того, до матеріалів клопотання Сільська рада не долучила копії рішення Господарського суду Волинської області від 02 квітня 2024 року у справі № 903/1311/23, про яку згадала в розділі конституційної скарги «Опис перебігу розгляду справи в судах та інформація про вичерпання національних засобів юридичного захисту“ (а.с.7 т.4).
4. Правові норми, застосовані апеляційним судом до спірних правовідносин та правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно із ч. 3 ст. 320 ГПК України підставами для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є: 1) встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні цієї справи судом; 3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні кримінального правопорушення, внаслідок якого було ухвалено судове рішення.
При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (ч. 5 ст. 320 ГПК України).
Таким чином, колегія суддів відзначає, що частина 3 ст. 320 ГПК України містить вичерпний перелік обставин, за якими судові рішення можуть бути переглянуті за виключними обставинами.
Наведеним положенням процесуального закону запроваджено правовий механізм перегляду судового рішення, яке набрало законної сили, у зв'язку з виключними обставинами, якими є, зокрема, визнання Конституційним Судом України неконституційним закону іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, при умові, якщо рішення суду ще не виконане.
Разом з тим принцип правової визначеності, який невід'ємно притаманний принципу верховенства права, закріплений в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), і на чому неодноразово наголошував ЄСПЛ у своїх рішеннях (зокрема у § 58 рішення у справі "Маркс проти Бельгії" від 13.06.79, заява №6833/74), дозволяє не вдаватися до перегляду судових рішень, які мали місце до прийняття рішення ЄСПЛ як рішення прецедентного або загального характеру, яке формує певну правову позицію. До таких рішень загального характеру належать і рішення конституційних судів. При цьому, як визнає ЄСПЛ, публічне право окремих країн обмежує можливість прийняття конституційними судами рішень, які мають зворотну дію у часі (див. § 58 рішення у справі "Маркс проти Бельгії").
Відповідно до ст. 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Застереження щодо можливості перегляду судового рішення у зв'язку з виключними обставинами у разі, якщо воно ще не виконане, ґрунтується на принципі юридичної визначеності, який вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Суть цього принципу полягає у тому, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов'язковим, не може ставитися під сумнів та підлягає виконанню, тобто вирішення судом спірного питання визнається за істину.
Дія принципу res judicata передбачає встановлення у відносинах між сторонами спору, вирішеного остаточним і обов'язковим для сторін судовим рішенням, стану правової визначеності. Вирішуючи господарський спір, суд застосовує правовий акт, а у випадку, якщо дійде висновку, що правовий акт суперечить Конституції України, не застосовує його з дотриманням порядку, встановленого ч. 6 ст. 11 ГПК України і вирішивши таким чином спір, встановлює стан правової визначеності у відносинах між сторонами.
Встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, має значення, перш за все, як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду справи із ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності, вже встановленої остаточним судовим рішенням.
Звертаючись із заявою, відповідач Вишнівська сільська рада зазначила, що рішення Господарського суду Волинської області від 27.02.2024 у даній справі ухвалене на основі нечинного акту, а саме: Постанови обласної Ради депутатів трудящих Волинської області від 15.09.1946 №39/599, що суперечить Конституції України та Закону України “Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки».
В обґрунтування вказаного відповідач, зокрема посилається на рішення Конституційного Суду України у справі №1-24/2018 (1919/17) від 16 липня 2019 року №9-р/2019, яким визнано конституційним Закон України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» від 9 квітня 2015 року № 317-VIII.
Проте, колегія суддів відзначає, що згідно приписів п.1 ч.3 ст.4 Закону Україну “Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» заборона використання та пропаганди символіки комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів не поширюється на випадки використання символіки комуністичного тоталітарного режиму, символіки націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму на документах державних органів та органів місцевого самоврядування (місцевих органів державної влади і управління), прийнятих чи виданих до 1991 року.
Частиною 4 статті 5 Закону Україну “Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» встановлено, що архівні документи, зокрема документи колишніх радянських органів державної безпеки, пов'язані з політичними репресіями, Голодомором 1932-1933 років в Україні, іншими злочинами, вчиненими представниками комуністичного або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів, а також будь-яка інформація, що міститься в них, не належать до інформації з обмеженим доступом. Держава здійснює оприлюднення, забезпечує можливість вивчення та доступ до зазначених архівних документів та інформації, що міститься в них.
Таким чином, приписи вищевказаного Закону не встановлюють заборону використання актів органів місцевого самоврядування (місцевих органів державної влади і управління), якими визначено межу прикордонної смуги, в даному випадку Постанову обласної Ради депутатів трудящих Волинської області від 15.09.1946 №39/599.
Поряд з цим, суд апеляційної інстанції зауважує, що у випадках, коли певне рішення Конституційного Суду України, на думку учасника справи, мало значення для правової оцінки спірних у справі відносин, це слід було заявити та використати як правове обґрунтування під час судового розгляду. Той факт, що сторони не посилалися на це рішення, а суд не застосовував його на етапі розгляду справи в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, не може бути підставою для перегляду судового рішення за виключними обставинами.
Водночас, судова колегія зазначає, що із приписів п.1 ч.3 ст.320, п.4 ч.1 ст.321 ГПК України вбачається, що подання заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами, а відтак і перегляд судового рішення можливий лише після офіційного оприлюднення відповідного рішення Конституційного Суду України.
Відповідна правова позиція щодо застосування приписів ч.1 ст.320, п.4 ч.1 ст.321 ГПК України, викладена у постановах Верховного Суду від 27.09.2022 та від 14.06.2023 у справі №924/57/19, від 16.12.2022 у справі №911/152/18.
Однак Конституційний Суд України не приймав окремого рішення щодо неконституційності Постанови обласної ради депутатів трудящих Волинської області від 15 вересня 1946 року №39/599.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи заявника є передчасними, оскільки останній дійшов самостійного висновку про неконституційність Постанови обласної Ради депутатів трудящих Волинської області від 15.09.1946 №39/599.
Разом з тим, колегія суддів відзначає, що саме лише звернення Вишнівської сільської ради до Конституційного Суду України, не дає підстави дійти обґрунтованого та правового висновку про неконституційність постанови обласної Ради депутатів трудящих Волинської області від 15.09.1946 № 39/599.
Крім того, суд апеляційної інстанції вважає, що посилання відповідача, як на підставу перегляду рішення Господарського суду Волинської області від 27.02.2024 у справі №903/1322/23 за виключними обставинами, що постанова обласної Ради депутатів трудящих Волинської області від 15.09.1946 № 39/599 не доведена до відома населення в установленому порядку, не опублікована державною мовою і не зареєстрована в Міністерстві юстиції України та не викладена державною мовою, є безпідставними, оскільки вказані обставини не є правовими підставами згідно пункту 1 частини третьої статті 320 Господарського процесуального кодексу України для перегляд рішення Господарського суду Волинської області від 27.02.2024 у справі №903/1322/23 за виключними обставинами.
Таким чином, колегія суддів відзначає, що всі доводи та аргументи Вишнівської сільської ради, наведені у поданій заяві зводяться до незгоди заявника із рішенням Господарського суду Волинської області від 27.02.2024 у справі №903/1322/23.
Згідно ч.1 ст. 254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
З матеріалів справи вбачається, що Вишнівська сільська рада скористалася своїм правом на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Волинської області від 27.02.2024 у справі №903/1322/23, подавши відповідну апеляційну скаргу.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду Волинської області від 10.09.2024 у справі №903/1322/23, апеляційну скаргу Вишнівської сільської ради на рішення Господарського суду Волинської області від 27.02.2024 р. у справі №903/1322/23 задоволено. Рішення Господарського суду Волинської області від 27.02.2024 р. у справі №903/1322/23 скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову Заступника керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації відмовлено.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
В свою чергу, перший заступник керівника Рівненської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2024 у справі № 903/1322/23.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.02.2025 у справі №903/1322/23, касаційну скаргу Першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури задоволено частково. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2024 у справі № 903/1322/23 скасовано. Рішення Господарського суду Волинської області від 27.02.2024 у справі № 903/1322/23 залишено в силі.
Так, у вказаній постанові Верховного Суду у п.4.8. зазначено: "...При наданні земельної ділянки за відсутності проєкту землеустрою зі встановлення прикордонної смуги необхідно виходити із її нормативних розмірів, встановлених статтею 22 Закону України “Про державний кордон України» та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 №1147 “Про прикордонний режим». Відсутність окремого проєкту землеустрою щодо встановлення прикордонної смуги не свідчить про її відсутність, оскільки її розміри встановлені законом та фактичним розташуванням прикордонних інженерних споруд.
Аналогічні за змістом висновки наведено у постановах Верховного Суду від 04.09.2024 у справі № 922/4669/23, від 26.10.2020 у справі №297/1408/15-ц, від 26.07.2023 у справі №454/2498/19, на які послався прокурор в обґрунтування підстави касаційного оскарження судового рішення, у постанові Верховного Суду від 02.10.2024 у справі № 444/1011/20)....".
У пункті 4.9 постанови Верховного Суду від 11.02.2025 у справі №903/1322/23 зазначено: "4.9. Суд першої інстанції установив, що постановою обласної Ради депутатів трудящих Волинської області від 15.09.1946 № 39/599 у межах Волинської області встановлені наступні прикордонні зони та полоси: а) заборонену прикордонну зону, в яку включений, у тому числі, Любомльський район; б) 2 кілометрові та 800 метрові прикордонні смуги, які визначені на місцевості від лінії кордону та позначені відповідними вказівниками.
При цьому, як вже зазначалося, обставини щодо визначення розмірів та ширини прикордонної смуги підтверджені судовими рішеннями Любомльського районного суду від 05.02.2021 у справі № 163/955/20, від 19.02.2021 у справах № 163/985/20 та № 163/981/20, які набрали законної сили.
Накладення спірної земельної ділянки на землі прикордонної смуги підтверджується викопіюванням земель сільськогосподарського призначення Вишнівської сільради на землі, що розташовані в межах 800 м від лінії державного кордону, розробленим сертифікованим інженером-землевпорядником ПФ “Реформатор», а зі змісту листа ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 09.10.2023 вбачається, що спірна земельна ділянка розташована між орієнтовною лінією державного кордону та земельною ділянкою земель оборони з видом цільового призначення для розміщення та постійної діяльності Державної прикордонної служби України в межах дії обмеження використання земель - прикордонна смуга."
Поряд з цим, Верховний Суд у пункті 4.10. постанови від 11.02.2025 у справі №903/1322/23 зазначив: "....Такі висновки суду першої інстанції узгоджуються з висновками, наведеними у постанові Верховного Суду від 02.10.2024 у справі №444/1011/20, відповідно до яких земельні ділянки, розташовані в межах прикордонної смуги, можуть перебувати виключно у державній власності, не можуть передаватися у приватну власність або в користування іншим особам, крім випадків, встановлених законом, оскільки їх правовий режим характеризується особливим значенням для забезпечення державної безпеки та охорони державного кордону. Передача цих земель у користування чи володіння іншим суб'єктам суперечить встановленому правовому режиму та може створювати загрози для національної безпеки.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15.01.2025 у справах №903/1311/23 та №903/1324/23."
Отже, Вишнівська сільська рада намагається домогтися перегляду судового рішення, що набрало законної сили, з мотивів його незаконності шляхом його перегляду за виключними обставинами за її заявою, що не узгоджується із положеннями ГПК України та свідчить про порушення принципу обов'язковості судового рішення (п. 7 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Наведене у сукупності виключає можливість задоволення заяви Вишнівської сільської ради про перегляд за виключними обставинами рішенням Господарського суду Волинської області від 27.02.2024 у справі № 903/1322/23 в порядку ч.3 ст. 320 ГПК України.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 325 ГПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може, зокрема, відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі. У разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суд першої інстанції про відсутність правових підстав з якими закон пов'язує правомірність перегляду рішення Господарського суду Волинської області від 27.02.2024 у справі № 903/1322/23 за виключними обставинами, а відтак у задоволенні заяви слід відмовити, а зазначене рішення залишити без змін.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що посилання відповідача у заяві про перегляд судового рішення за виключними обставинами, що судді, які порушують Конституцію, можуть бути притягнуті до дисциплінарної відповідальності, слід розцінювати як спроби втручання у правосуддя, тиску на суд і суддів не процесуальним шляхом, поза межами процедури оскарження судових рішень, що є прямим порушенням вимог закону щодо незалежності судів та суддів. Така ситуація є загрозою для засад демократичного устрою, забезпечення прав та свобод людини і громадянина через можливе зниження їх рівня захисту судом, адже ухвалення позитивного рішення може бути тільки на користь однієї сторони судового процесу, а інша - завжди буде незадоволена результатом розгляду справи. Саме тому посилання на відповідальність судді у разі незгоди з його рішенням є тиском на суд, і не є виправданим та ефективним для встановлення справедливості у конкретній справі.
5. Висновки за результатами апеляційного розгляду.
Таким чином, у апеляційній скарзі Вишнівської сільської ради не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б дійти висновку про помилковість оскаржуваного судового рішення.
Виходячи з положень статті 11 ГПК України, апеляційний суд виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України», хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відтак, застосовуючи наведену практику європейського суду, суд апеляційної інстанції враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши у оскаржуваному судовому рішенні неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування судового рішення, дійшов висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду дійшла висновку, що доводами апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовано, підстав скасування чи зміни ухвали, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу Вишнівської сільської ради слід залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Волинської області від 17.03.2025 про відмову у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами у справі №903/1322/23 без змін.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК України.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Вишнівської сільської ради залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Волинської області від 17.03.2025 про відмову у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами у справі №903/1322/23 без змін.
2. Справу №903/1322/23 повернути Господарському суду Волинської області.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "28" квітня 2025 р.
Головуючий суддя Гудак А.В.
Суддя Олексюк Г.Є.
Суддя Мельник О.В.