ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
28 квітня 2025 року Справа №906/1134/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючий суддя Мельник О.В.,
суддя Петухов М.Г.,
суддя Маціщук А.В.
розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська торгова компанія" на рішення Господарського суду Житомирської області від 20.01.2025 (суддя Вельмакіна Т.М., повне рішення складено 23.01.2025)
за позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська торгова компанія"
про стягнення 205193,91 грн
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 20.01.2025 позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "Житомирська торгова компанія" на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" 141578,61 грн пені, 63615,30 грн штрафу та 2462,33 грн витрат по сплаті судового збору.
Враховуючи те, що згідно з умовами договору, графіком поставки постачальник зобов'язаний був поставити позивачу товар у строк до 08.05.2024, суд встановив, що відповідач несвоєчасно виконав зобов'язання з поставки товару за договором на загальну суму 23352,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №119 від 12.06.2024 та взагалі не виконав зобов'язання з поставки товару на суму 885438,00 грн.
Таким чином, посилаючись на ст.549, 611 ЦК України та п.7.8. договору, а також перевіривши розрахунок пені та штрафу, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлені суми є обґрунтованими та арифметично правильними, тому вимога про стягнення 141578,61 грн пені та 63615,30 грн штрафу підлягає задоволенню у повному обсязі.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "Житомирська торгова компанія" звернулось з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Апелянт, зокрема, вказує, що ознайомившись із Порядком приймання товарно-матеріальних цінностей під час виконання договорів в АТ "Укргазвидобування" із врахуванням п.5.9. договору поставки, варто констатувати факт того, що порядок не передбачає реальний процес із врахуванням та визначенням конкретних строків вчинення тих чи інших дій, що є необхідними при прийнятті товарно-матеріальних цінностей.
З огляду на викладене, проаналізувавши документи додані до позовної заяви, зауважує, що позивачем не додано доказів, які підтверджують повідомлення відповідального підрозділу про прибуття ТМЦ та початок здійснення вхідного контролю. Враховуючи фактичні дати поставки товару покупцеві та здійснення вхідного контролю, вбачається небажання позивача взагалі приймати даний товар.
Скаржник звертає увагу на порушення порядку приймання-передачі товару та неналежне виконання умов договору зі сторони позивача, оскільки акти повернення постачальнику товарно-матеріальних цінностей підписано невстановленою особою, а представника постачальника не було викликано для здійснення повернення товару та обміну належними документами.
Також зазначає, що з аналізу акта про зупинення вхідного контролю №521 не вбачається можливим встановити яких саме документів позивачу не вистачало для належного прийняття товару.
Із врахуванням ст.666 ЦК України, апелянт вказує, що факт отримання товару позивачем не заперечується, належних доказів відмови від приймання товару та його повернення, з огляду на відсутність сертифіката якості, матеріали справи не містять.
У відповідності до ст.263 ГПК України позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому вважає, що суд першої інстанції із врахуванням всіх обставин справи дійшов обґрунтованого висновку про несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання з поставки товару за договором на загальну суму 23352,00 грн та взагалі не виконання зобов'язання з поставки товару на суму 885438,00 грн.
Позивач зауважує, що акти повернення позивачем відповідачу товару, підписані зі сторони постачальника директором ТОВ "Житомирська торгова компанія" Кіндруком В. та містять печатки обох сторін, що свідчить про те, що товар був повернутий відповідачу.
Також вказує, що в акті №521 чітко зазначено про відсутність товаросупровідних документів відповідно до п.5.4 договору, а саме: сертифікату якості та/або паспорта виробника та/або інструкції з експлуатації та/або аналогічний за змістом документ на товар, що спростовує відповідні доводи апелянта.
Позивач вважає, що господарський суд з'ясував всі обставини, які мають значення для справи та дійшов обґрунтованого та правомірного висновку, що позовні вимоги АТ "Укргазвидобування" підлягають задоволенню у повному обсязі. Просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Враховуючи приписи абз.1 ч.10 ст.270 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська торгова компанія" на рішення Господарського суду Житомирської області від 20.01.2025 у справі №906/1134/24 без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, відзив на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 08.02.2024 року між Акціонерним товариством "Укргазвидобування" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирська торгова компанія" (постачальник) укладено договір поставки №УГВС25/25-24 (а.с.7-13), відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві обігрівачі автономні (далі - товар), зазначений в специфікації, що додається до договору і є його невід'ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити такий товар. Під поставкою сторони розуміють передачу товару постачальником для прийняття покупцем.
Пунктом 1.2 договору передбачено, що найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість товару вказується у специфікації, яка є додатком №1 до договору та є його невід'ємною частиною. Строк поставки товару визначається графіком поставки товару, який є додатком №3 до договору та є його невід'ємною частиною.
Згідно з п. 5.1 договору, строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоодержувачів вказується в специфікації та графіку поставки до цього договору. Здійснення поставки товару не потребує будь-яких додаткових погоджень, крім тих, що передбачені договором.
Пунктом 5.2 договору сторони погодили, що датою прийняття товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару, форма якого наведена в додатку №4 до цього договору, який є невід'ємною частиною (застосовується, якщо постачальник є нерезидентом в Україні) або видаткової накладної. Датою передачі постачальником товару для прийняття покупцем є дата прибуття товару до місця поставки зазначена у відповідному товаротранспортному документі або дата підписання сторонами акту приймання-передачі товару, якщо покупець за допомогою товаротранспортних документів не може визначити дату їх передачі для прийняття. Право власності на товар, ризик випадкового знищення/ пошкодження переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної (при наявності двох дат, датою підписання акту приймання-передачі товару або видаткової накладної вважається дата підписання покупцем).
Згідно пп.6.3.1 договору, постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором.
У специфікації №1 від 08.02.2024 (додаток №1 до договору) сторони погодили поставку обігрівачів автономних Defu 24D 5кВт у кількості 171 шт. на суму 885438,00 грн та обігрівачів автономних LFBros H-Plus 5.0кВт, 12В у кількості 4 шт. на суму 23352,00 грн, всього на загальну суму 908 790,00 грн. Місце поставки: для вхідного контролю та розвантаження - Філія "УГВ-Сервіс", Україна, 39420, Полтавська область, Полтавський район, Машківська територіальна громада, с.Базилівщина (а.с.13-14).
У графіку поставки від 08.02.2024 (додаток №3 до договору) сторони визначили строк поставки товару - впродовж 90 календарних днів з дати укладання договору про закупівлю (а.с.15).
Додатком №5 до договору визначено технічні характеристики товару (а.с.16), а саме:
1) обігрівач автономний Defu 24D 5кВт: номінальна напруга - 24 В; теплова потужність - 5 кВт; тип палива - дизель;
2) обігрівач автономний LFBros H-Plus 5.0кВт, 12В: номінальна напруга - 12 В; теплова потужність - 5 кВт; тип палива - дизель.
Відповідно до видаткової накладної №89 від 30.05.2024 (фактична дата прийняття товару - 03.06.2024) відповідач здійснив поставку товару на загальну суму 908790,00 грн на склад філії "УГВ-Сервіс" БВТЗтаК виробничий об'єкт №1 за адресою: Полтавська область, Полтавський район, Машівська територіальна громада, с. Базилівщина, вул.Миру, 1А (а.с.20).
Комісією вхідного контролю 04.06.2024 було здійснено огляд ТМЦ та виявлено невідповідність найменування поставленого товару по першій позиції специфікації до договору, а саме: номінальна напруга поставленого товару п.1 - 12В, необхідно - 24В, та складено акт вхідного контролю №375 (а.с.21-22) та акт невідповідності №16 від 07.06.2024 (а.с.23-24).
Листом від 06.06.2024 року (а.с.25) покупець повідомив постачальника про неналежну якість товару та просив відправити уповноважену особу ТОВ "Житомирська торгова компанія" для продовження огляду та складання документів про приймання/неприймання ТМЦ.
13.06.2024 року сторони підписали акт №1 повернення товару постачальнику, а саме обігрівачів автономних Defu 24В 5 кВт у кількості 171 шт. на загальну суму 885438,00 грн (а.с.26).
Відповідно до видаткової накладної №119 від 12.06.2024 (ТТН №Р119 від 12.06.2024), позивач отримав від відповідача товар - обігрівачі автономні LFBros H-Plus 5/0 кВт, 12В у кількості 4 шт. на загальну суму 23352,00 грн (а.с.27-28).
Згідно з товарно-транспортною накладною №Р89 від 14.08.2024 (фактична дата прийняття товару - 15.08.2024) відбулася передача товару на загальну суму 885438,00 грн (а.с.29).
20.08.2024 року комісією вхідного контролю було здійснено приймання ТМЦ та складено акт №521 про зупинення вхідного контролю через відсутність товаросупровідних документів відповідно до п.5.4 договору (а.с.30-31).
28.08.2024 був підписаний акт №2 повернення постачальнику товаро-матеріальних цінностей (а.с.32), а саме: Обігрівач автономний Defu 24В 5 кВт у кількості 171 шт. Цього ж дня було поновлено вхідний контроль актом №532 про не оприбуткування та складено акт не відповідності №21 (а.с.33-35).
У зв'язку з порушенням строку поставки товару, який визначений п.3 специфікації №1 до договору, позивач звернувся до відповідача з вимогою від 03.09.2024 про сплату пені та штрафу протягом семи робочих днів (а.с.37-40).
Враховуючи відсутність відповіді ТОВ "Житомирська торгова компанія" на вказану вимогу та відповідно несплату пені та штрафу у добровільному порядку, АТ "Укргазвидобування" звернулось з даним позовом до суду.
Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду справи по суті заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
Відповідно до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
За змістом положень статей 626, 627 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За приписами ст.525, 526, 629 ЦК України та ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Правовідносини сторін виникли на підставі договору поставки №УГВС25/25-24 від 08.02.2024, який є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до положень ст.173, 174 ГК України та ст.11, 202, 509 ЦК України.
Згідно із ч. 1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У силу ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст.662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
У статті 663 ЦК України вказано, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Із урахуванням встановленого у графіку поставки від 08.02.2024 (додаток №3 до договору) строку поставки товару - впродовж 90 календарних днів з дати укладання договору про закупівлю (08.02.2024), суд першої інстанції вірно встановив, що відповідач зобов'язаний був поставити позивачу товар у строк до 08.05.2024.
Натомість, як вбачається з матеріалів справи, частину товару, а саме обігрівачі автономні LFBros H-Plus 5/0 кВт, 12В у кількості 4 шт. на загальну суму 23352,00 грн згідно специфікації №1 як додатку до договору, покупець отримав від постачальника лише 12.06.2024 року, що підтверджується видатковою накладною №119 (а.с.27) та ТТН №Р119 (а.с.28), тобто з порушенням строку погодженого сторонами згідно додатку №3 до договору.
Щодо іншої частини товару, а саме обігрівачів автономних Defu 24В 5 кВт у кількості 171 шт. на загальну суму 885438,00 грн, апеляційний суд встановив, що 13.06.2024 року сторони підписали акт №1 повернення вказаного товару постачальнику (а.с.26), який поставлявся згідно видаткової накладної №89 від 30.05.2024 (а.с.20), у зв'язку із невідповідністю найменування та характеристик поставленого товару специфікації до договору (а.с.21-25).
У подальшому, згідно з товарно-транспортною накладною №Р89 від 14.08.2024 (фактична дата прийняття товару - 15.08.2024) відбулася передача товару на загальну суму 885438,00 грн (а.с.29).
Однак, 20.08.2024 року комісією вхідного контролю було складено акт №521 про зупинення вхідного контролю через відсутність товаросупровідних документів відповідно до п.5.4 договору (а.с.30-31).
28.08.2024 року сторонами був підписаний акт №2 повернення постачальнику товаро-матеріальних цінностей (а.с.32), а саме: Обігрівач автономний Defu 24В 5 кВт у кількості 171 шт., а також було поновлено вхідний контроль актом №532 та складено акт невідповідності ТМЦ по якості №21 (а.с.33-35).
Таким чином, судами встановлено факт повернення ТОВ "Житомирська торгова компанія" товаро-матеріальних цінностей, а саме обігрівачів автономних Defu 24В 5 кВт у кількості 171 шт. на загальну суму 885438,00 грн, що свідчить про невиконання постачальником зобов'язань щодо поставки частини товару згідно специфікації №1 та відповідно порушення строку поставки, погодженого сторонами.
Апеляційний суд також враховує, що відповідач не заперечує фактичних обставин повернення вказаного товару, а лише вказує про неналежне оформлення такого повернення, зокрема, відсутність належних документів на повернення та підпис актів про повернення товару №1 від 13.06.2024 та №2 від 28.08.2024 невстановленою особою зі сторони постачальника.
Із аналізу змісту вказаних актів (а.с.26, 32 зворот) вбачається, що вони підписані уповноваженими представниками сторін (зокрема, директором відповідача Кіндруком В.) та скріплений їх печатками, з огляду на що відповідні доводи апелянта є безпідставними та не приймаються судом.
Разом з тим, колегія суддів зауважує, що даний позов є спором про стягнення штрафних санкцій, у зв'язку із невиконанням постачальником своїх зобов'язань згідно договору поставки, а не спором щодо повернення поставленого товару, а тому доводи скаржника щодо неналежного повернення товару не заслуговують на увагу та не входять в предмет доказування у спірних правовідносинах.
З огляду на вищевикладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання з поставки товару за договором на загальну суму 23352,00 грн, та невиконання зобов'язання з поставки товару на суму 885438,00 грн.
Будь-яких належних та допустимих доказів у розумінні ст.76, 77 ГПК України в спростування вказаних обставин відповідачем суду не надано.
Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.
За приписами ч. 1 ст. 546 ЦК України та ст. 230 ГК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
У відповідності до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п.7.8 договору, у разі прострочення постачальником виконання зобов'язання з поставки товару, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вказаної вартості. Сторони домовились, що нарахування пені здійснюється до моменту належного виконання постачальником порушеного зобов'язання.
Колегія суддів, здійснивши перевірку розрахунку заявленого до стягнення розміру пені та штрафу із врахуванням умов договору та ч.6 ст.232 ГК України, погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову у повному обсязі та відповідно стягнення з відповідача на користь позивача 205193,91 грн, з яких: 141578,61 грн пені та 63615,30 грн штрафу.
Доводи апелянта про небажання покупця приймати поставлений товар є безпідставними та необґрунтованими, оскільки спростовується фактом порушення умов договору саме постачальником щодо невідповідності найменування та характеристик поставленого товару специфікації до договору, а в подальшому ненадання товаросупровідних документів відповідно до п.5.4 договору.
Щодо посилання скаржника на Порядок приймання товарно-матеріальних цінностей під час виконання договорів в АТ "Укргазвидобування", який не передбачає реальний процес із врахуванням та визначенням конкретних строків вчинення тих чи інших дій, що є необхідними при прийнятті товарно-матеріальних цінностей, апеляційний суд враховує наступне.
Згідно ч. 1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За приписами ст.638 ЦК України, яка кореспондується зі ст.180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Аналіз статей 662, 663, 655, 712 ЦК України дає підстави для висновку, що істотними умовами договору поставки, зокрема, є предмет договору, ціна, строки поставки, якість товару та гарантія якості тощо.
Враховуючи принцип свободи договору, який передбачений ст.6, 627 ЦК України та полягає у наданні сторонам права та можливості визначити зміст договору на власний розсуд, приймаючи до уваги підписання договору уповноваженими представниками сторін, скріплення їх підписів печатками підприємств, та аналізуючи пункти договору, а також зміст додатків до договору (специфікації №1, графік поставки, технічні характеристики товару) вбачається погодження сторонами всіх істотних умов договору поставки.
Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі судового рішення (відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №916/5073/15).
Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Колегія суддів, враховуючи презумпцію правомірності правочину, встановлену ст.204 ЦК України, яка не спростована жодною стороною, та відповідно відсутність обставин визнання недійсним договору у даній справі, дійшла висновку, що договір поставки №УГВС25/25-24 від 08.02.2024 року є таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки сторін господарського зобов'язання, є обов'язковим для виконання сторонами в силу ст. 629 ЦК України та містить в собі погоджені ними умови, на яких сторони домовилися реалізувати свої права та обов'язки.
З огляду на викладене, доводи апелянта про те, що Порядок приймання товарно-матеріальних цінностей під час виконання договорів в АТ "Укргазвидобування" не передбачає конкретних строків вчинення тих чи інших дій, що є необхідними при прийнятті товарно-матеріальних цінностей, не заслуговують на увагу, оскільки правовідносини сторін регулюються умовами договору поставки №УГВС25/25-24 від 08.02.2024 року, в тому числі в частині графіку поставки, якості та технічних характеристик товару, що не було дотримано відповідачем.
У силу приписів ч.1 ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та досліджені судом апеляційної інстанції в розумінні ст.73, 76-79, 86 ГПК України.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин справи.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення рішення Господарського суду Житомирської області від 20.01.2025 без змін, з огляду на що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська торгова компанія" задоволенню не підлягає.
Оскільки відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції, судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на скаржника згідно ст.129 ГПК України.
Керуючись ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд
Рішення Господарського суду Житомирської області від 20.01.2025 у справі №906/1134/24 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська торгова компанія" - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Мельник О.В.
Суддя Петухов М.Г.
Суддя Маціщук А.В.