Справа №: 636/4181/23 Головуючий 1 інстанції: Оболєнська С.А.
Провадження №: 11-кп/818/1183/25 Головуючий апеляційної інстанції: Курило О.М.
Категорія: продовження строку тримання
під вартою обвинуваченій
24 квітня2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді Курила О.М., суддів Люшні А.І. та Гєрцика Р.В., при секретареві Маленку В.В., без участі прокурора, без участі всіх інших учасників по даній справі, а саме обвинуваченої та її захисника, належним чином повідомлених про розгляд справи, від яких надійшли заяви про розгляд справи без них, за умови, що заяв про відкладення розгляду справи ні від кого не надходило, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові справу за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_1 на ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 02 04 2025 року, -
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Вказаною ухвалою суду першої інстанції задоволено клопотання прокурора та продовжено, зокрема стосовно обвинуваченої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» на 60 днів, тобто до 31 травня 2025 року включно, без визначення розміру застави.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погодившись зі вказаним рішенням суду першої інстанції, обвинувачена ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить про скасування ухвали Чугуївського міського суду Харківської області від 02 04 2025 року та про постановлення нової, якою просить обрати стосовно неї більш м'який запобіжний захід, а саме цілодобовий домашній арешт, з покладенням відповідних обов'язків, передбачених п.п.2,3,4,8 ч.5 ст.194 КПК України.
Позиції учасників апеляційного провадження.
Обвинувачена, захисник та прокурор про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином.
Перед початком судового засідання від захисника - адвоката Супрун А.Д. надійшов телефонний дзвінок. Останній просив судове засідання проводити без участі сторони захисту, про що секретарем було складено відповідну довідку.
Обвинувачена ОСОБА_1 на особистій участі також не наполягала.
Прокурор Романов Р. звернувся до апеляційного суду із клопотанням, в якому просив судове засідання проводити за його відсутності, у задоволенні скарги відмовити, ухвалу суду першої інстанції - залишити без змін, враховуючи наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Враховуючи вимоги ч.4 ст.405 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проведення апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції за відсутності обвинуваченої чи її захисника та прокурора, оскільки неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи із наступного.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного законодавства.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо продовження існування ризиків, передбачених п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови»). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Надаючи оцінку можливості обвинуваченої переховуватися від суду, колегія суддів бере до уваги те, що існує певна ймовірність того, що остання з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого їй кримінального правопорушення, може вдатися до відповідних дій.
Так, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.111 КК України, яке є особливо тяжким злочином проти основ національної безпеки України, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна.
Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченій, усвідомлюючи, яке покарання їй загрожує, з метою його уникнення, вона може вчинити дії направлені на переховування від суду.
Крім того, у зв'язку з тим, що ризик впливу на свідків та іншого обвинуваченого існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання показань та дослідження їх судом, а ОСОБА_1 має реальну можливість впливати на вказаних осіб у даному кримінальному провадженні, не можна виключати можливість такого впливу обвинуваченої на останніх з метою зміни їх свідчень на свою користь.
Разом з цим колегія суддів погоджується з існуванням ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки, враховуючи обставини вчинення інкримінованого ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.111 КК України, спрямованого проти основ національної безпеки України, вчиненого в умовах воєнного стану, тобто за тяжких обставин у яких опинилося суспільство, є достатні підстави вважати, що обвинувачена не зупиняться перед вчиненням інших кримінальних правопорушень.
Також, у зв'язку з тим, що на даний час не всі ділянки державного кордону України перебувають під контролем української влади, не виключена можливість продовження обвинуваченою протиправної діяльності, зокрема направленої проти основ національної безпеки України.
Крім того, судом першої інстанції було в сукупності оцінено всі обставини відповідно до вимог ч.1 ст.178 КПК України, такі як тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченій в разі визнання її винуватою, а також те, що ОСОБА_1 є незаміжньою, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, має задовільний стан здоров'я, на обліку у лікарів-нарколога та психіатра не перебуває, не є особою з інвалідністю, не працює,та вирішено продовжити дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обраного стосовно обвинуваченої на 60 днів.
Судом першої інстанції вивчалась можливість застосування стосовно ОСОБА_1 альтернативного запобіжного заходу, але з посиланням на ч.4 ст.183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст.177 та 178 КПК України, було зроблено вмотивований висновок про те, що наявність обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.111 КК України, дає підстави суду не визначати розмір застави у цьому кримінальному провадженні.
З таким висновком погоджується і апеляційний суд.
У зв'язку з викладеним продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою є цілком обґрунтованим та відповідає вимогам, визначеним ст.ст.177, 178 КПК України, оскільки більш м'який запобіжний захід не здатний запобігти ризикам, передбаченим п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Як вбачається з клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 , ризики, передбачені ст.177 КПК України, не зменшилися, при цьому сторона обвинувачення надала оцінку протиправності дій, скоєних обвинуваченою, тяжкості покарання, у разі доведення її винуватості, відомостям, які характеризують особу обвинуваченої та навела підстави, які вказують про необхідність продовження строку дії обраного раніше запобіжного заходу.
Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
З урахуванням конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_1 , враховуючи його тяжкість, а також те, що воно спрямоване проти основ національної безпеки України та є найбільш небезпечним посяганням на суспільні відносини, які забезпечують державну безпеку, обороноздатність, незалежність країни, її конституційний лад в умовах воєнного стану, колегія суддів вважає, що у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції по даній справі, колегія суддів бере до уваги рішення Конституційного Суду України від 13 06 2019 року в тій його частині, де звернуто увагу на необхідність дотримання вимог п.1 ч.1 ст.178 КПК України щодо оцінки в сукупності всіх обставин, у тому числі вагомості наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень.
Крім того, як випливає із вищевказаного Рішення Конституційного Суду України, на даний час, коли кримінальна справа знаходиться у провадженні суду першої інстанції, то тепер уже суд має перебирати на себе як ризики можливої втечі обвинувачених, так і забезпечення їх участі в судових засіданнях.
З огляду на значимі для даного провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Також суд апеляційної інстанції враховує положення ч.6 ст.176 КПК України, якою встановлено, що під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Враховуючи викладене, на думку колегії суддів, в апеляційній скарзі не наведено жодних доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції щодо необхідності продовження строків тримання під вартою ОСОБА_1 та не вбачається підстав для зміни раніше обраного останній запобіжного заходу на більш м'який, не пов'язаний з триманням під вартою.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 та відсутності підстав для зміни чи скасування рішення за доводами поданої апеляційної скарги.
Керуючись ч.6 ст.9, ст.ст.7, ст.ст. 176-206, 392, 393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 424-426 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 02 04 2025 року про продовження щодо обвинуваченої за ч.2 ст.28, ч.2 ст.111 КК України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» до 31 05 2025 року включно, - залишити без змін.
Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_1 , - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Оскарження даної ухвали, у відповідності до ч.2 ст.424 КПК України, в касаційному порядку не передбачено, оскільки така ухвала не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню.
Судді:
____________ _______________ _____________
О.М. Курило А.І. Люшня Р.В. Гєрцик