Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-сс/4809/170/25 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
21.04.2025 року. м. Кропивницький
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24.03.2025, стосовно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Бандурове Олександрівського району Кіровоградської області, громадянина України, зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 , одруженого, утриманці відсутні, працює робітником ТОВ ТД "Елітне Насіння", раніше не судимого
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України
застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту на 2 (два) місяці, тобто до 22.05.2025 включно, в межах строку досудового розслідування, з покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених ст.194 КПК України
За участю сторін кримінального провадження :
прокурора - ОСОБА_8 ,
захисника-адвоката - ОСОБА_9 ,
підозрюваного - ОСОБА_7
Ухвалою слідчого судді Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24.03.2025 застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на 2 (два) місяці, тобто до 22.05.2025 (в межах строку досудового розслідування), заборонивши йому цілодобово залишати місце свого постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду.
Покладено на підозрюваного ОСОБА_7 обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, строком на 2 (два) місяці, тобто з 24.03.2025 до 22.05.2025, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду;
- не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- здати слідчому на зберігання паспорт громадянина України та у разі наявності паспорт для виїзду з України;
- утриматися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;
- носити електронний засіб контролю.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, який класифікуються як тяжкий злочин, яким передбачено покарання строком до 10 років позбавлення волі, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання та сім'ю, а також постійне місце роботи, позитивно характеризується.
Підозра ОСОБА_7 у тому числі ґрунтується на показаннях свідка, а тому є вагомі підстави вважати, що у разі не застосування запобіжного заходу, останній може здійснювати незаконний вплив на нього з метою зміни наданих ними показань для уникнення від кримінальної відповідальності за скоєний ним злочин, тим самим перешкоджаючи кримінальному провадженню.
Слідчий суддя прийшов до висновку, що з матеріалів клопотання не вбачається, що підозрюваний ОСОБА_7 має на меті ухилятись від слідства та суду. Будь-яких доказів переховування ОСОБА_7 від органів досудового розслідування чи ймовірності такого переховування, слідчому судді не надано. При цьому, ризик переховування підозрюваного від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення.
Суд взяв до уваги, що підозрюваний має постійне місце проживання, дружину, раніш не притягувався до кримінальної відповідальності. Під час розгляду клопотання ОСОБА_7 обіцяв виконувати всі покладені на нього процесуальні обов'язки у разі обрання до нього запобіжного заходу, не по'язанного з утриманням під вартою.
У клопотанні слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_7 відсутнє достатнє обґрунтування, що більш м'який запобіжний захід від такого виняткового запобіжного заходу, як тримання під вартою, не здатний запобігти ризикам у кримінальному провадженні, необхідність застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді взяття під варту не доведено і в судовому засіданні.
В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_6 просить ухвалу слідчого судді скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_10 в межах строку досудового розслідування.
ОСОБА_7 будь-яких осіб на утриманні не має, отже немає міцних соціальних зв'язків, скоїв тяжкий злочин, а тому з метою ухилення від відповідальності може переховуватись від органів слідства та суду.
Вина ОСОБА_7 у вчиненні злочину, крім іншого, підтверджується, оглядами місця події, показами свідка ОСОБА_11 з огляду на що вбачається, що, з метою ухилення від відповідальності за скоєний злочин, ОСОБА_7 може незаконно впливати на вказаного свідка.
Враховуючи те, що ОСОБА_7 скоїв тяжкий злочин тому з метою уникнення від відповідальності останній може перешкоджати кримінальному провадженню будь - яким іншим чином.
Ризик переховування від правосуддя слід оцінювати в світлі обставин цього кримінального провадження та особистої ситуації (обставин) (фактичних даних, які можуть свідчити про особливості характеру та моральні принципи, сімейний стан, освіту, роботу, місце проживання, засоби до існування).
Ризик переховування обумовлюється серед іншого можливість притягненням до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання (злочин, у якому обґрунтовано підозрюється ОСОБА_7 , як вже зазначалось вище передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від 7 до 10 років).
Фактичні дані цього кримінального провадження та особисті обставини обвинуваченого ОСОБА_7 дають підстави дійти висновку про існування достатньої ймовірності ризику переховування від органу досудового розслідування та суду.
Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку значно підвищують ймовірність ризику переховування від суду.
Домашній арешт не доцільно застосовувати, оскільки місце вчинення кримінального правопорушення знаходиться в одній місцевості місце проживання підозрюваного ОСОБА_7 , де містяться сліди вчинення злочину, свідки кримінального правопорушення, ще допитані судом, проживають з одній місцевості з місцем вчинення кримінального правопорушення та проживання підозрюваного, тому в цілому домашній арешт як запобіжний захід не зможе запобігти наявним ризикам.
В запереченні на апеляційну скаргу прокурора адвокат ОСОБА_9 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 просив хвалу слідчого судді залишити без зміни, апеляційну скаргу прокурора без задоволення.
Доводи апеляційної скарги прокурора вважає безпідставними, а заявлені ризики такими, що суперечать дійсним обставинам справи та процесуальній поведінці підозрюваного ОСОБА_7 .
Заслухавши доповідача, підозрюваного ОСОБА_7 та в його інтересах захисника-адвоката ОСОБА_9 , які заперечували щодо задоволення апеляційної скарги прокурора; думку прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши матеріали клопотання, зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступних висновків.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст.178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відмовляючи в задоволенні клопотання слідчого про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя виходив з положень ст.183 КПК України, відповідно до якої тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам неналежної процесуальної поведінки підозрюваного.
Під час вирішення про достатній та необхідний запобіжний захід, що може забезпечити належну процесуальну поведінку та запобігти встановленим ризикам, слідчий суддя врахував, що підозрюваний ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, який класифікується як тяжкий злочин, яким передбачено покарання строком 10 років позбавлення волі.
Колегія суддів приходить до висновку, що слідчим суддею вірно встановлено наявність ризиків, передбачених п.2,3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: незаконного впливу на свідка у кримінальному провадженні; знищення, схов або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
При вирішенні клопотання суд враховує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Прокурором під час розгляду клопотання доведено наявність обґрунтованої підозри, проте не доведені обставини, передбачені п.3 ч.1 ст.194 КПК України, а саме недостатності застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою для запобігання встановленим ризикам, які б давали змогу об'єктивному спостерігачу переконатись в тому, що запобігти вказаним ризикам можливо виключно застосувавши запобіжний захід - тримання під вартою.
При цьому суд, дослідивши матеріали провадження, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, встановив, що виключних обставин для тримання підозрюваного під вартою немає.
Слідчий суддя вірно взяв до уваги, що ОСОБА_7 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання та сім'ю, а також постійне місце роботи, позитивно характеризується.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що із матеріалів клопотання не вбачається, що підозрюваний ОСОБА_7 має на меті ухилятись від слідства та суду. Будь-яких доказів переховування ОСОБА_7 від органів досудового розслідування чи ймовірності такого переховування, слідчому судді не надано. При цьому, ризик переховування підозрюваного від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення.
Крім того, апеляційний суд не може погодитися з доводами апеляційної скарги прокурора про те, що цілодобовий домашній арешт є занадто м'яким для підозрюваного, оскільки запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, прирівнюється до запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який також обмежує свободу особи та змушує підозрюваного відчувати на собі певний тягар заборон.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі «Манчіні проти Італії», за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 п.1 п.п.с Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Крім того, апеляційний суд приймає до уваги, що стороною обвинувачення не наведено даних про порушення підозрюваним обов'язків, покладених на нього оскаржуваною ухвалою слідчого судді. Матеріали провадження таких даних також не містять. В судове засідання апеляційного суду підозрюваний з'явився та надав суду пояснення.
Апеляційний суд наголошує, що на даній стадії кримінального провадження, судом лише вирішується питання про обґрунтованість підозри та наявність ризиків для обрання або продовження відповідного запобіжного заходу, а тому суд не може давати оцінку допустимості та належності доказів, оскільки справа не розглядається судом по суті пред'явленого обвинувачення.
Під час розгляду клопотання щодо обрання запобіжного заходу, слідчий суддя зобов'язаний встановити обґрунтованість підозри, а також проаналізувати наявність конкретних ризиків, які обумовлюють обрання запобіжного заходу. При цьому відповідні ризики повинні бути належним чином доведені, викладені в матеріалах кримінального провадження та свідчіть про необхідність в обранні саме цього запобіжного заходу.
Відповідно до п.3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Установленою практикою Європейського суду з прав людини, визначено, що висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Слід зазначити, що Кримінальний процесуальний кодекс України покладає на сторону обвинувачення, при зверненні до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу, обов'язок довести не лише існування заявлених ризиків, а і наявність обставин, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого та додані до нього матеріли, колегія суддів вважає, що їх сукупність є достатньою вважати про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.
Надані стороною обвинувачення матеріали не містять жодних відомостей, які б вказували на наявність виключних обставин для застування відносно ОСОБА_7 виняткового запобіжного заходу. Не доведено існування таких обставин і прокурором в судовому засіданні, як в суді першої інстанції, та і при апеляційному розгляді.
Сама лише тяжкість кримінального правопорушення, відповідно до вище зазначених норм закону, не може бути підставою для запобіжного ув'язнення особи.
Дослідивши матеріали клопотання колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно зважаючи на досліджені матеріали клопотання відмовив у обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та було прийнято рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту стосовно ОСОБА_7 .
Вирішуючи клопотання щодо обрання запобіжного заходу колегія суддів звертає увагу на те, що суд першої інстанції обрав хоч і більш м'який запобіжний захід, однак зважаючи на обставини кримінального провадження може вважатись розумним та співмірним.
Колегія суддів погоджується із висновком слідчого судді, що достатнім запобіжним заходом, який може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного є домашній арешт з покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України.
Беручи до уваги зазначене, виходячи з положень ст. 177-178 КПК України, ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та матеріалів справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 376, 177, 178, 183, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24.03.2025, якою застосовано до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді: ( підписи )
Згідно з оригіналом:
Суддя Кропивницького
апеляційного суду ОСОБА_2