справа № 208/4836/25
провадження № 1-кп/208/1126/25
24 квітня 2025 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі колегії суддів: головуючого, судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , при секретарі ОСОБА_4 ,
за участю прокурора ОСОБА_5 в режимі відеоконференції,
обвинуваченої ОСОБА_6 , захисників, адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
під час підготовчого судового засідання по справі кримінального провадження № 22024050000001515, відносно:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
яка обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 111 КК України, -
В провадженні Заводського районного суду м. Дніпродзержинська перебуває вищезазначене кримінальне провадження.
Під час проведення підготовчого судового засідання адвокати звернулись до суду з клопотанням про відкладення проведення підготовчого судового засідання по суті, яке аргументовано не ознайомленням зі справою в повному обсязі.
Прокурором заявлено клопотання про продовження відносно обвинуваченої запобіжного заходу у виді тримання під вартою, яке обґрунтовано наступним.
Караченцева може переховуватись від суду, так як обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, може незаконно впливати на свідків та експерта. Обвинувачена може знищити, сховати або спотворити речі та документи, видалити сліди листування в мобільних додатках. Караченцева може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, в тому числі, перебуваючи на волі може продовжити спілкуватись з представником держави-загарбника. Перебуваючи на свободі обвинувачена може вчинити інше кримінальне правопорушення, так як ініціативно, за грошову винагороду, надавала представнику іноземної держави допомогу у веденні підривної діяльності на шкоду Україні. При вирішенні клопотання просив не застосувати до обвинуваченої альтернативний запобіжний захід у виді застави.
Сторона захисту заперечувала проти задоволення клопотання прокурора. Ризики наведені в клопотання є необ'єктивними, не підтвердженими будь-якими доказами. Батьки обвинуваченої мешкають в м. Дніпро, де ними орендовано квартиру. Зазначена обставина надає можливість застосування до Караченцевої запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, з носінням електронного браслету. У випадку, якщо суд прийде до висновку про не можливість забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченої шляхом застосування домашнього арешту, сторона захисту просила визначити останній альтернативний запобіжний захід у виді застави. Обвинувачена підтримала думку захисника.
Суд розглянувши клопотання, вислухав учасників судового засідання, встановив наступне.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання неможливості виконання завдань кримінального провадження.
При вирішенні питання про доцільність продовження запобіжного заходу, суд враховує вимоги статті 29 Конституції України, статті 9 Загальної Декларації прав людини, статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і статті 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.
Відповідно до сформованої практики ЄСПЛ, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Суд у справі «Летельє проти Франції», вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
У рішенні по справі «W. проти Швейцарії» ЄСПЛ зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.
ЄСПЛ у справах «Ілійков проти Болгарії», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_10 обґрунтовано, в достатній мірі для розгляду клопотання прокурора, обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого умисного злочину, за який передбачено безальтернативне покарання у виді 15-ти років позбавлення волі, або довічне ув'язнення, з конфіскацією майна.
Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи. Тобто, у випадку вирішення питання про застосування заходу забезпечення кримінального провадження причетність особи до вчинення кримінального правопорушення не повинна мати категоричного висновку, а свідчити лише про її можливість.
В рішенні «Бекчиєв проти Молдови» ЄСПЛ зазначив, що ризик втечі має оцінюватись у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
Суд вважає про доведеність існування ризику переховування обвинуваченої від суду, з огляду на міру покарання, яка їй загрожує у разі визнання винною.
Відповідно до обвинувального акту, ОСОБА_10 лояльно налаштована до країни-загарбника, ініціативно, за грошову винагороду, надавала представнику іноземної держави допомогу у веденні підривної діяльності на шкоду України, і на думку суду це підтверджує ризик вчинення обвинуваченою іншого кримінального правопорушення.
На переконання суду, наведені прокурором у клопотанні ризики є обґрунтованими та такими, що виправдовують подальше утримання обвинуваченої під вартою.
Розглядаючи заявлений прокурором ризик незаконного впливу обвинуваченої на свідка та експерта, суд зазначає, що відповідно до не спростованої інформації сторони захисту, наведені особи є працівниками правоохоронних органів. Вважаючи цей ризик мінімальним, він при прийнятті рішення судом не враховується.
Ризик перешкоджання кримінальному провадження іншим чином, прокурором належним чином не обґрунтований, при вирішенні клопотання по суті врахований бути не може.
Обвинувальний акт надіслано до суду для розгляду по суті, що на думку суду свідчить про досягнення мети досудового розслідування і збору всіх доказів, обсяг яких визначено слідчим та прокурором за необхідний. Враховуючи наведену обставину, суд вважає ризик знищення, переховування чи спотворення речей та документів задекларованим, але нічим фактично не підтвердженим.
КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений при застосуванні до нього більш м'якого запобіжного заходу поза всяким сумнівом порушить покладені на нього процесуальні обов'язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, однак потребує встановлення реальної можливості допустити це в майбутньому.
При оцінці можливості застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
Суд вважає необґрунтованими твердження сторони захисту про можливість забезпечення належної поведінки обвинуваченої шляхом обрання запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, та вони не можуть бути прийняті судом до уваги, виходячи з конкретних обставин даного кримінального провадження та особи обвинуваченої.
Приймаючи рішення про застосування найбільш суворого запобіжного заходу, та керуючись положеннями ст. 183 КПК України, суд не визначає альтернативний захід у виді застави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 181-184, 314-316, 331 КПК України, суд -
Клопотання сторони захисту задовольнити та проведення підготовчого судового засідання відкласти. Надати стороні захисту час для ознайомлення з усіма матеріалами кримінального провадження.
Клопотання прокурора задовольнити.
Строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обраний відносно обвинуваченої ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити до 21.06.2025 року, без визначення суми застави.
В задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченої на не пов'язаний з триманням під вартою, відмовити.
Копію ухвали вручити обвинуваченій, захисникам, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Ухвала суду, в частині продовження запобіжного заходу, може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду, протягом 5-ти днів з дня її проголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Суддя ОСОБА_3
Суддя ОСОБА_2