справа № 208/3536/25
провадження № 1-кс/208/1506/25
24 квітня 2025 р. м. Кам'янське
Слідчий суддя Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , представника володільців майна - адвоката ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12025041160000377 від 18.03.2025 року, -
ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернулись до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області з клопотанням про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12025041160000377 від 18.03.2025 року, а саме на автомобіль Toyota Prado д.н.з. НОМЕР_1 (VIN: НОМЕР_2 ), який згідно свідоцтва про реєстрацію т/з НОМЕР_3 належить ОСОБА_7 .
Адвокат ОСОБА_3 , який представляє інтереси ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримав клопотання.
Прокурор ОСОБА_4 в судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання, вказав що потерпіла по кримінальному провадженню згідно судово-медичної експертизи отримала легкі тілесні ушкодження, та нею було подане клопотання про закриття кримінального провадження №12025041160000377 від 18.03.2025 року.
ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у судове засідання не з'явились, надали заяву про розгляд клопотання без їх участі, на задоволенні клопотання наполягають.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали заяви, приходить до наступного висновку.
Згідно ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Відповідно до ч. 1 ст. 24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Право власності належить до основоположних прав людини, втілення яких у життя становить підвалини справедливості суспільного ладу. Захист зазначеного права гарантовано статтею першою Першого протоколу до Конвенції. Як передбачено цією міжнародно-правовою нормою, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, і ніхто не може бути позбавлений власного майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики ЄСПЛ втручання в це право повинно мати законні підстави й мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.
Особи, котрі зазнають порушення права мирного володіння майном, як і інших визначених Конвенцією прав, відповідно до статті 13 цього міжнародно-правового акта повинні бути забезпечені можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі.
На рівні національного законодавства гарантії захисту права власності закріплені у статті 41 Конституції України, за змістом якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю за винятком обмежень, установлених законом.
Зазначений принцип відображено й конкретизовано в частині першій статті 321 Цивільного кодексу України, згідно з якою право власності є непорушним, і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Одним із способів захисту права власності є гарантована статтею 391 цього Кодексу можливість власника вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.
Спеціальні підстави законного обмеження особи у реалізації права власності передбачені, зокрема, нормами кримінального процесуального закону для виконання завдань кримінального провадження як легітимної мети відповідного втручання у право мирного володіння майном.
Зокрема, ст.131 КПК України встановлено, що арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, що застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Норми КПК України докладно регламентують мету, підстави й порядок застосування та скасування арешту майна як заходу забезпечення кримінального провадження.
Згідно зі статтею 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Арешт майна має тимчасовий характер, і його максимально можлива тривалість обмежена часовими рамками досудового розслідування та/або судового розгляду до прийняття процесуального рішення, яким закінчується кримінальне провадження.
Зі змісту статті 174 КПК України вбачається, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Після припинення кримінальної процедури відповідне втручання фактично набуває свавільного характеру, й заінтересована особа правомірно розраховує на його припинення. Адже утвердження й забезпечення прав і свобод та надання людині ефективного засобу юридичного захисту від їх порушень з огляду на положення статті 3 Конституції України, статті 13 Конвенції є головним обов'язком держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.
Згідно зі статтею 174 КПК України як підозрюваний, обвинувачений, їх захисник або законний представник, так і інший власник або володілець майна вправі звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна, в тому числі на тій підставі, що в подальшому застосуванні відповідного заходу відпала потреба.
Таким чином, слідчий суддя вважає, що заявником на даній стадії кримінального провадження, в силу принципу змагальності сторін доведено що відпала потреба в накладенні арешту на тимчасово вилучене майно, оскільки відповідно до висновку судово-медичної експертизи потерпіла ОСОБА_8 внаслідок ДТП отримала легкі тілесні пошкодження, подала заяву на закриття кримінального провадження, а відтак, слідчий суддя знаходить підстави для задоволення клопотання.
Керуючись ст.174 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12025041160000377 від 18.03.2025 року - задовольнити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Заводського районного суду міста Дніпродзержинська від 24.03.2025 року у справі №208/3536/25 (провадження №1-кс/208/1249/25) на автомобіль “Toyota Prado» р.н. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , який згідно свідоцтва про реєстрацію т/з НОМЕР_3 належить ОСОБА_7 .
Повернути автомобіль “Toyota Prado» р.н. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 його володільцям ОСОБА_5 та/чи ОСОБА_6 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали буде складено та проголошено 25.04.2025 р. о 16:10 год.
Слідчий суддя ОСОБА_1