Справа № 636/3337/25 Провадження 3/636/1925/25
Дата 23.04.2025
Суддя Чугуївського міського суду Харківської області Бунін Є.О., розглянувши матеріали, які надійшли з Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого,
за ст. 173 КУпАП,-
встановив:
-
До суду надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 035742 від 15.04.2025, відповідно до якого 14.04.2025 об 06:45 год. ОСОБА_1 перебуваючи за адресою: вул. Лісова, біля будинка 105, міста Чугуїв, Харківської області, гучно себе поводив, кричав, висловлювався нецензурною лайкою в громадському місці відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим вчинив дрібне хуліганство.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, надав заяву в якій просив розгляд справи проводити за його відсутності, вину у вчиненні адміністративного правопорушення визнав.
Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
На підставі ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
За змістом положень ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. ст. 10, 11 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення вини «поза розумним сумнівом». Одночасно, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. The United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».
У справі «Barbera, Messeguand Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права - однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях ЄКПЛ, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, підтверджується належними і допустимими доказами:
- Рапортом інспектора-чергового ЧЧ СМ Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області;
-Протоколом про прийняття заяви про вчинене икримінальне правопорушення від 14.04.2025;
-письмовими поясненнями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про обставини вчинення адміністративного правопорушення;
-копією паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_1 та іншими матеріалами справи.
Суд дослідив докази, що містяться в матеріалах справи, і приходить до висновку, що ОСОБА_1 винний у вчиненні адміністративного правопорушення та його дії необхідно кваліфікувати за 173 КУпАП - вчинення дрібного хуліганства.
Обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, судом не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, суддя вважає за необхідне піддати ОСОБА_1 адміністративному стягненню у вигляді штрафу, передбаченого санкцією статті.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Керуючись ст. ст.40-1, 278-280, 283-284, 294 КУпАП, суддя, -
постановив:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого 173 КУпАП, та піддати адміністративному стягненню у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 3 (трьох) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 51,00 (п'ятдесят одна) гривня на р/р UA478999980313060106000020651, отримувач коштів ГУК Харків обл/МТГ Чугуїв/21081100, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37874947, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), кодкласифікації доходів бюджету 21081100..
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір в дохід держави у сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок на р/р UA908999980313111256000026001, отримувач коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету - 22030106.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через 15 (п'ятнадцять) днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених ст. 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через 15 (п'ятнадцять) днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України.
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень, тобто 102,00 (сто дві) гривні.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її проголошення. До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається через Чугуївський міський суд Харківської області. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя