Справа № 703/6505/24
2-а/703/21/25
25 квітня 2025 року м. Сміла
Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі судді Биченка І.Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
ОСОБА_1 звернувся до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_2 №1475 від 29.11.2024 його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП за неявку до РТЦК для взяття на військовий облік та уточнення своїх персональних даних і накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000 грн.
Позивач стверджує, що правопорушення він не вчиняв, оскільки у визначений день та час, а саме 30.09.2024, він не зміг з'явитись, так як перебував на роботі за межами міста Сміла, про що в телефонному режимі 26 вересня 2024 року повідомив уповноважену особу ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Просив також врахувати, що ним були подані до ІНФОРМАЦІЯ_2 документи, що підтверджують його право на відстрочку у зв'язку з доглядом за дитиною з інвалідностю до 18 років, які відповідач відмовився розглядати.
Згодом йому зателефонував дільничний інспектор і сказав, що він перебуває у розшуку. Він того ж дня з'явився до дільничного, який доставив його до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де відносно нього була складена оспорювана постанова.
З приводу не оновлення даних зазначив, що ним 16 липня 2024 року через електронний кабінет РЕЗЕРВ+ були уточнені персональні дані, які вимагались при заповнені даного електронного документу. А тому твердження відповідача, що в нього не були оновлені персональні дані, не відповідає дійсності.
У зв'язку з цим ОСОБА_1 просив скасувати постанову № 1475 від 29.11.2024 про притягнення його до відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
До суду надійшов відзив ІНФОРМАЦІЯ_2 , у якому відповідач просив оскаржувану постанову залишити без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 - без задоволення. Відповідач зазначив, що в позовній заяві ОСОБА_1 визнав, що 25.09.2024 одержав повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 30.09.2024, однак в цей день не з'явився. Зазначені позивачем причини неявки не є поважними з урахуванням вимог ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Виконання працівником трудових обов'язків не є винятковою обставиною і не виправдовує його неявку за викликом ІНФОРМАЦІЯ_2 під час воєнного стану. Не відповідає дійсності твердження позивача і про те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 одержав від нього належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу. Але навіть подання належної заяви не звільнило б ОСОБА_1 від обов'язку з'явитись за повісткою. Позивач дійсно оновив свої персональні дані в застосунку «Резерв+», однак надав лише частину облікових даних військовозобов'язаного. З переліку персональних даних, до яких ІНФОРМАЦІЯ_3 не має доступу через державні реєстри, позивачем не надано, зокрема, відомостей про основну цивільну спеціальність, місце роботи (адреса підприємства і посада), родину, медичний огляд. Фактично, поновлюючи персональні дані, позивач повідомив лише адресу електронної пошти і номер телефону.
До суду надійшла відповідь на відзив, у якому ОСОБА_1 зазначив ті ж пояснення щодо його неявки до ІНФОРМАЦІЯ_2 за отриманою повісткою, що і в позовній заяві. Крім того, позивач надав оцінку діям відповідача за його зверненням із заявою про надання відстрочки. Додатково вказав, що протокол про адміністративне правопорушення викликає сумніви у його законності, оскільки він не містить номеру та в ньому не зазначені свідки правопорушення, зокрема, свідок ОСОБА_3 , покази якого стали підставою для винесення оскаржуваної постанови. Також в даному протоколі зазначені всі його персональні дані, що свідчить про незаконність виклику для оновлення анкетних даних.
До суду надійшли заперечення ІНФОРМАЦІЯ_2 , у яких відповідач зазначив про правомірність своїх дій після надходження заяви ОСОБА_1 про надання відстрочки. Окремо вказав, що відсутність номеру в заголовку протоколу не є порушенням закону, оскільки ст.256 КУпАП не містить вимог про необхідність зазначення у протоколі порядкового номеру. Просив врахувати, що в позовній заяві позивач ОСОБА_1 так і не визначився із статтею, за якою його було притягнуто до відповідальності і яку він оспорює, оскільки в позові постійно чередуються номери статей 210 і 210-1 КУпАП.
Ухвалою від 10 грудня 2024 року суд відкрив провадження у справі та постановив розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою від 25 квітня 2025 року суд відмовив ОСОБА_1 в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи за його позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у порядку загального позовного провадження.
Дослідивши матеріали справи, суд доходить наступного висновку.
Судом встановлено, що 25 вересня 2024 року ОСОБА_1 отримав повістку №4799 про виклик на 30 вересня 2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 для взяття на військовий облік; проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), що підтверджується відповідною розпискою позивача.
Згідно з письмовими поясненнями оператора мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 старшого солдата ОСОБА_4 від 29 листопада 2024 року, військовозобов'язаний ОСОБА_1 30 вересня 2024 року в ІНФОРМАЦІЯ_3 не з'явився і до 29.11.2024 не з'являвся.
29 листопада 2024 року начальником відділення забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_2 майором ОСОБА_5 складено відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП за порушення вимог пп.2 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених Постановою КМУ від 30.12.2022 №1487, у зв'язку з неприбуттям 30 вересня 2024 року на 09.00 год по повістці до ІНФОРМАЦІЯ_2 для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби. У цьому протоколі ОСОБА_1 повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 15 год. 00 хв. 29 листопада 2024 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , кабінет №12.
У протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 зазначив, що правопорушення він не визнає, оскільки не міг з'явитись до ТЦК у зв'язку з роботою в іншому місті. Додатково зазначив, що 28 вересня він надіслав листа до РТЦК з копіями документів, що підтверджують його право на відстрочку.
Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_2 №1475 від 29 листопада 2024 року накладено на ОСОБА_1 штраф у сумі 17000 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210 КУпАП, зокрема, у зв'язку з тим, що він 30 вересня 2024 року на 09:00 годину не з'явився по повістці до ІНФОРМАЦІЯ_2 для взяття на військовий облік, проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів, яку особисто отримав 25.09.2024 року.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З положень статті 5 КАС України вбачається, що кожному гарантується право на захист його прав, свобод або законних інтересів.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненням особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з п.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 252 КУпАП та ч.1 ст.90 КАС України орган (посадова особа) та суд оцінюють докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За положеннями статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу. Суб'єкт владних повноважень має довести правомірність прийнятого ним рішення.
Таким чином, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У частині 3 ст.210 КУпАП визначена відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Згідно з ч.1 ст.210 КУпАП адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Дана норма права є бланкетною, тобто закріплює лише загальні ознаки правила поведінки, а для їх встановлення необхідно керуватись положеннями інших нормативно-правових актів.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу", Закон України "Про борону України", Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджений постановою КМУ №1487 від 30.12.2022, інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про оборону України" особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено на всій території України воєнний стан, який триває і по теперішній час.
З метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, Указом Президента України від 24.02.2022 №65/2022 "Про загальну мобілізацію" на всій території України оголошено проведення загальної мобілізації.
З огляду на викладене, з 24 лютого 2022 року на всій території Україні триває особливий період.
Відповідно до ч.10 ст.1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з п.1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
За змістом п. 2 ч. 1 Додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022 призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні: прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Судом встановлено, що 25.09.2024 позивача було оповіщено про виклик на 30.09.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_2 для взяття на військовий облік; проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки). Оповіщення позивача було здійснене шляхом вручення йому відповідної повістки, про одержання якої позивач власноручно проставив особистий підпис.
Позивачем не заперечувався факт отримання виклику на 30.09.2024 до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у вигляді повістки, а тому обов'язок його явки за отриманою повісткою був беззаперечним.
Як в позовній заяві, так і у протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 обґрунтовує причини своєї неявки за викликом ІНФОРМАЦІЯ_2 роботою за межами міста Сміла. Однак, пояснення позивача з приводу його перебування на роботі в іншому населеному пункті, не підтверджені іншими належними доказами, зокрема, відомостями про працевлаштування, про відрядження та ін.
Як встановлено судом та не спростовано належними доказами, позивач не надав документи, які підтверджують наявність поважних причин неявки 30.09.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_2 за повісткою № 4799 як під час складання проколу про адміністративне правопорушення, так і під час розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності.
Відтак, при складанні протоколу та розгляді справи про адміністративне правопорушення відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_3 обґрунтовано не взяв до уваги самі лише пояснення ОСОБА_1 з цього приводу без надання будь-яких документів на підтвердження цих пояснень.
У позовній заяві ОСОБА_1 вказав, що завчасно повідомив про неможливість явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 шляхом здійснення телефонного дзвінка, на підтвердження чого надав, як ним іменується, «скріншот телефонних дзвінків».
Суд зазначає, що походження наданого позивачем доказу на підтвердження викладених обставин встановити не можливо. Із наданого суду скріншоту з телефону не прослідковується його належність саме позивачу, зміст і тривалість розмови.
Крім того, статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, серед яких є обов'язок з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці.
Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються:
перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк;
смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Зі змісту наведеної статті вбачається, що навіть за умови повідомлення про неможливість явки у визначений у повістці день, особа не звільняється від обов'язку прибути за викликом до ТЦК та СП у найкоротший строк, що не перевищує семи календарних днів.
Втім, ОСОБА_1 не надав доказів явки до РТЦК у визначений законом строк після 30.09.2024 чи інших доказів доровільної явки до РТЦК, тоді як за поясненнями позивача його було доставлено працівником поліції до ІНФОРМАЦІЯ_4 в порядку розшуку.
Таким чином, суд виснує, що позивач не надав доказів поважності причин неявки 30.09.2024 до РТЦК, як і не надав доказів явки до РТЦК у визначений законом строк після 30.09.2024 чи інших доказів доровільної явки до РТЦК.
Доводи позивача про своєчасність оновлення облікових даних як на підставу для задоволення позову суд відхиляє, так як вказані обставини не звільняють військовозобов'язаного від виконання вимог щодо явки за повісткою до РТЦК, оскільки підстави для явки до РТЦК під час війни не обмежуються згаданими позивачем відомостями, які були ним своєчасно оновлені.
Так, абзацом п'ятим пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня 2024 року № 3633-IX встановлено, що під час дії Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 65/2022 № 65/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 3 березня 2022 року № 2015-ІХ, громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані.
Тобто, оновлення позивачем даних у додатку «Резерв+» не виключає обов'язку громадянина у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки з'явитися у зазначені у ній місце та строк, що встановлений в абзаці восьмому частини третьої статті 22 Закону України № 3543-XII, яка визначає прямий обов'язок з'явитися до ТЦК на виклик за повісткою без конкретизації, які саме облікові дані потребують уточнення.
При цьому, відповідач мав право викликати позивача для уточнення персональних даних, навіть якщо він раніше оновив частину даних у застосунку «Резерв+»
На думку суду, незгода позивача з метою виклику, що вказана у повістці, не звільняє його від обов'язку з'явитися на виклик до ТЦК і не може бути підставою для звільнення від адміністративної відповідальності за порушення цього обов'язку.
Суд також зазначає, що з дослідженої судом розписки про отримання повістки вбачається, що позивача викликали до ІНФОРМАЦІЯ_2 не лише для уточнення своїх персональних даних, а й для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби та для взяття на військовий облік.
З наданого позивачем військово-облікового документу з мобільного додатку "Резерв+" вбачається, що він не пройшов військово-лікарську комісію, оскільки у відповідних графах міститься прочерк. Відсутність запису про медичний огляд є достатньою підставою для виклику з метою уточнення цих даних.
Щодо посилання позивача на наявність у нього права на відстрочку, то як уже зазначав суд, вказана підстава не звільняє його від обов'язку з'явитись зо викликом до ТЦК та СП. Крім того, особа повинна не тільки мати таке право, а й реалізувати його у встановленому законом порядку.
ОСОБА_1 у позовні заяві посилався на те, що він звернувся до відповідача із заявою про надання йому відстрочки, однак надані ним документи на підтвердження викладеного не були взяті до уваги ІНФОРМАЦІЯ_3 . Суд зазначає, що вказана обставина не є предметом розгляду в межах справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а тому суд не надає їй правову оцінку.
При цьому, не є слушними та не змінюють юридичну оцінку обставин даної справи доводи позивача про те, що основним та єдиним доказом вчинення правопорушення стали пояснення зацікавленої особи - пояснення свідка ОСОБА_4 , який є працівником ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зі змісту вказаних пояснень вбачається, що оператор мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 повідомив начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 про те, що військовозобов'язаний ОСОБА_1 30.09.2024 не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 і до 29.11.2024 не з'являвся.
Вказані пояснення за своїм змістом є повідомленням про неявку особи за викликом. Крім того, факт своєї неявки не заперечує і сам позивач, а лише обґрунтовує її причинами, які на його думку, є поважними.
Інші доводи позивача не спростовують викладеного та спрямовані на уникнення відповідальності за вчинене правопорушення.
З огляду на викладене, суд вважає, що оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою, оскільки при її винесенні виконано усі вимоги чинного законодавства, а тому вона скасуванню не підлягає
Частиною 3 статті 286 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З урахуванням наведеного суд вважає за необхідне залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
Оскільки позов ОСОБА_1 не підлягає до задоволення, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат.
Керуючись ст. 241-243, 246, 286 КАС України
Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_2 №1475 від 29 листопада 2024 року про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, та накладення на нього штрафу у сумі 17000 грн. - залишити без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - без задоволення.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня складення повного тексту.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст постанови складено 25 квітня 2025 року.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце знаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
Суддя І.Я. Биченко