Справа № 2-9166/11
(заочне, в порядку гл. 8 розділу ІІІ ЦПК України)
19 жовтня 2011 р. Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
У складі:
Головуючого -судді Мазниці А.А.
Секретаря -Ткаченко В.І.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради, третя особа -Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», про визнання права власності, -
Позивачка у серпні 2011 року звернулася до суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що згідно договору дарування від 28.12.1993 р. та договору довічного утримання від 28.12.1993 р. є власником домоволодіння АДРЕСА_1 . За час перебування вищезазначеного домоволодіння у власності позивачки останньою була здійснена його реконструкція, а саме зведена прибудова до будинку з ганком та навісом, в чердачному приміщенні будинку обладнана мансарда, побудовано сарай. Оскільки для їх будівництва не були отримані відповідні дозволи та узгодження, а також не складалася та не затверджувалася відповідна проектна документація, зазначені побудови є самовільними у розумінні ст. 376 ЦК України, а отже право власності на них може бути набуте виключно у судовому порядку. На підставі викладеного позивачка просила суд визнати за нею право власності на самовільно збудовані об'єкти нерухомого майна у спірному домоволодінні.
Представник позивача до суду не з'явився, надав заяву про вирішення справи за його відсутності (а.с. 25).
Відповідач та третя особа явку своїх представників до суду не забезпечили, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином (а.с. 28, 29), про причини неявки представників суд не повідомили, що є підставою для заочного розгляду справи.
Дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 28.12.1993 р., посвідченого Державним нотаріусом Першої дніпропетровської державної нотаріальної контори Білоус С.В. за реєстровим № 7-8276 (а.с. 7, 8), договору довічного утримання від 21.12.1993 р., посвідченого Державним нотаріусом Першої дніпропетровської державної нотаріальної контори Білоус С.В. за реєстровим № 7-8094 (а.с. 9), та реєстраційного посвідчення від 12.01.1994 р. за реєстровим № 50, виданого КП «Дніпропетровське МБТІ»(а.с. 10), є власником домоволодіння АДРЕСА_1 в цілому.
Земельна ділянка площею 0,0319 га під зазначеним домоволодінням належить позивачці ОСОБА_1 на праві власності відповідно до Державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 387135 від 27.11.2009 р. (а.с. 16).
Як вбачається з технічної документації спірного домоволодіння, за час перебування його у власності позивачки останньою була здійснена його реконструкція, а саме побудовано мансарду літ. м.с., прибудову літ. а'-1 та сарай літ. Г, що згідно технічній документації є самовільним побудовами (а.с. 11-15).
Згідно технічного висновку про стан будівельних конструкцій мансардного поверху літ. м.с., прибудови літ. а'-1, жилого будинку літ. А АДРЕСА_2 , складеного фізичною особою-підриємцем ОСОБА_2 , ліцензія АВ № 558401 від 11.08.2010 р., дійсна до 09.07.2013 р., головні будівельні конструкції зведеного позивачкою мансардного поверху та прибудови задовольняють нормативні вимоги, інженерні системи, підключені до будинку, функціонують нормально, при будівництві не були порушені нормативні вимоги та дотримані протипожежні та санітарні норми, будинок зведений без порушень вимог будівельних, архітектурних, протипожежних та санітарних норм та підлягає подальшій експлуатації згідно свого функціонального призначення (а.с. 17-22).
Аналізуючи фактичні обставини справи, суд доходить висновку про те, що спірні правовідносини врегульовані положеннями ст. 376 ЦК України, відповідно до якої на вимогу власника або користувача земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
З урахуванням положень зазначеної норми, а також приймаючи до уваги, що позивачка є власником земельної ділянки, на якій зведене спірне нерухоме майно, останнє відповідає спеціальним вимогам, порушень прав інших осіб у зв'язку з самовільним будівництвом не вбачається і сторони на такі обставини не посилалися, суд вважає позовні вимоги обгрунтованими, заснованими на законі і такими, що підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 375-377 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 212, 213, 215, 224-226 ЦПК України, -
Позов -задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на мансарду літ. м.с., що складається з: коридору 1-8 площею 7,8 кв.м., двух житлових кімнат 1-9 площею 8,8 кв.м. й 1-10 площею 13,6 кв.м., прибудову літ. а'-1, що складається з: коридору 1-1 площею 10,7 кв.м. з ганком а' до житлового будинку літ. А-2 з прибудовами жилою площею 45,0 кв.м., загальною площею 92,40 кв.м., а також навіс Д та сарай АДРЕСА_1 .
Позивач має право оскаржити заочне рішення у загальному апеляційному порядку.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, що може бути подана протягом десяти днів з дня отримання ним копії рішення. Без попереднього подання такої заяви заочне рішення оскарженню відповідачем в апеляційному порядку не підлягає.
У випадку відмови в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення, воно може бути оскаржене відповідачем у загальному апеляційному порядку.
Суддя А.А. Мазниця