№ 2- 10415
2011 рік
21 грудня 2011 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
у складі: головуючого
судді Антонюка О.А.
при секретарі Ткаченко Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, -
ОСОБА_1 30 листопада 2011 року звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення аліментів на її користь на утримання неповнолітньої дитини. Позивач у своєму позові посилався на те, що відповідач є батьком неповнолітнього ОСОБА_3 , 2011 року народження, вона є мамою цієї дитини. Відповідач у вихованні та матеріальному забезпеченні дитини участі не приймає, мешкають окремо. Вона зараз не працює, доглядає дитину. Матеріально позивачка погано забезпечена. Просила стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини до досягнення сином повноліття в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку відповідача щомісячно, задовольнивши позов.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнав, підтвердивши вірність його обставини і вимоги, він сплачує частково вказані аліменти в добровільному порядку та аліменти на іншу дитину, не заперечував проти стягнення аліментів та задоволення позову в розмірі заявлених вимог.
Вислухавши пояснення позивачки та відповідача, оцінивши надані і добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Судом встановлено, що сторони ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з 23 лютого 2011 року перебувають в зареєстрованому шлюбі. Від цього шлюбу і спільного мешкання мають одну неповнолітню дитину: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сторони разом не мешкають, шлюбні відносини фактично припинені, вирішується питання про розірвання шлюбу, стало питання про вирішення спору про порядок виховання і утримання дитини.
На теперішній час позивач ОСОБА_1 мешкає разом зі своїм неповнолітнім сином, займається його вихованням та утриманням, лікуванням. Відповідач на утримання сина регулярну матеріальну допомогу не надає.
Згідно ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
На підставі ч. ч. 1, 2 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Судом встановлено, що син сторін ОСОБА_4 неповнолітній, свого постійного доходу не має, знаходиться на утриманні своєї матері, яка на теперішній час не працює, має скрутне матеріальне становище і потребує матеріальної допомоги від батька, тому суд вважає можливим стягувати з відповідача на користь позивача аліменти на утримання вказаного сина до досягнення ним повноліття щомісячно по 1/4 частині всіх видів доходу відповідача. При цьому суд враховує ті обставини, що відповідач намагається виплачувати аліменти в добровільному порядку, але не тривалий час і не регулярно, працює, має регулярні доходи і суттєве матеріальне становище.
При таких обставинах суд вважає доведеними обставини позову, а тому можливим їх задоволення.
Відповідно з ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. Згідно ч. 2 ст. 191 СК України суд може присудити аліменти і за минулий час.
Враховуючи вимоги ст. 199 СК України, суд вважає необхідним стягувати аліменти з відповідача на користь позивачки на утримання неповнолітнього сина з 30 листопада 2011 року.
На підставі п. 7 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення.
Зважаючи на те, що позивачка не працює, має скрутне матеріальне становище і важкі сімейні обставини, державну грошову допомогу отримує малу, інших джерел доходу не має, суд вважає можливим допустити негайне виконання судового рішення.
Згідно з п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору, судовий збір при зверненні до суду сплачується у порядку і розмірах, встановлених законодавством для державного мита.
У відповідності з ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
ОСОБА_1 згідно закону звільнена від сплати судового збору, тому з відповідача слід також стягнути судовий збір в дохід держави у розмірі 188 грн. 20 коп..
Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Позивач заперечує будь-які домовленості і зобов'язання стосовно відповідача та їх сина по незаконним (з точки зору відповідача) діям відносно нього та предмета спору і не довів цього, твердження відповідача про наявність будь-яких інших зобов'язань стосовно позовних вимог є припущенням.
Не може суд прийняти до уваги можливу позицію відповідача стосовно не погодження з деякими положеннями позовних вимог, оскільки вони спростовується вищенаведеним і нічим об'єктивно не підтверджується.
При таких обставинах суд вважає можливим стягувати з відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Кіровограда, Україна, аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь матері ОСОБА_1 в розмірі 1/4 частини всіх видів його доходу щомісячно, до досягнення ОСОБА_5 повноліття, починаючи стягнення з 30 листопада 2011 року, допустити негайне виконання рішення в межах суми платежу аліментів за один місяць та стягнути з відповідача ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 188 грн. 20 коп.
Таким чином суд вважає, що позовні вимоги про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини в такому вигляді ґрунтуються на вимогах закону, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 8, 19, 55, 124 Конституції України, ст. 180, ч. ч. 1, 2 ст. 183, ст. ст. 191, 199 Сімейного кодексу України, ч. 3 ст. 88, ст. ст. 10, 11, 57-61, 76, 169, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги задовольнити.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Кіровограда, Україна, аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь матері ОСОБА_1 в розмірі 1/4 частини всіх видів його доходу щомісячно, до досягнення ОСОБА_5 повноліття, починаючи стягнення з 30 листопада 2011 року.
Допустити негайне виконання рішення в межах суми платежу аліментів за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 188 грн. 20 коп..
Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя -