Справа № 2-9468/11
22 листопада 2011 р. Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
У складі:
Головуючого -судді Мазниці А.А.
Секретаря -Ткаченко В.І.
За участю:
Представника позивача -Клименка В.П.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК'та ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним, -
Позивачка у вересні 2011 року звернулася до суду з вищезазначеним позовом. В обгрунтування заявлених вимог послалася на те, що у травні 2011 довідалася про укладання між ПАТ КБ «ПриватБанк'та її чоловіком ОСОБА_2 договору поруки від 15.07.2008 р., яким останній поручився за виконання позичальником ТОВ НВО «Газифікатор'його обов'язків перед банком, що випливали з укладеного між цими юридичними особами кредитного договору від 15.07.2008 р. № 2036. Згаданий договір поруки позивачка вважає таким, що не відповідає вимогам закону, оскільки він був укладений у порушення вимог ч. 2 ст. 65 СК України без її згоди, а також у зв'язку з ним відбулося розпорядження спільним майном подружжя, на яке буде звернуте стягнення у погашення зобов'язань ТОВ НВО «Газифікатор'перед ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК. З урахуванням викладеного просила суд визнати договір поруки від 15.07.2008 р. - недійсним.
У судовому засіданні представник позивачки заявлені вимоги підтримав, на їх задоволенні наполягав.
Представник ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК'надав письмові заперечення проти позову та заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с. 29, 30).
Відповідач ОСОБА_2 , залучений до участі у справі під час її розгляду (а.с. 24), до суду не з'явився, про день та час судового засідання повідомлявся.
Вислухавши пояснення осіб, що брали участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що позивачка та відповідач ОСОБА_1 з 01.02.2002 р. перебувають у зареєстрованому шлюбі (а.с. 7).
15.07.2008 р. між ПАТ КБ «ПриватБанк'та ОСОБА_2 був укладений договір поруки, яким останній поручився за виконання позичальником ТОВ НВО «Газифікатор'його обов'язків перед банком, що випливали у з укладеного між цими юридичними особами кредитного договору від 15.07.2008 р. № 2036 (а.с. 8, 9).
Аналізуючи спірні правовідносини, суд приходить до наступного.
Питання визнання правочинів недійсними врегульовані положеннями ст. 215 ЦК України, за якою правочин може бути визнаним недійсним з підстав, передбачених ст. 203 ЦК України, зокрема якщо він суперечить положенням ЦК України або інших актів цивільного законодавства. Разом з тим наведені позивачкою аргументи не дають достатніх підстав для задоволення позову.
Так, її посилання на ст. 65 СК України є безпідставними, оскільки положення зазначеної норми закону поширюються виключно на відносини розпорядження спільним майном подружжя, в той час як оспорюваний правочин як такий з розпорядженням будь-яким майном не пов'язаний. Крім того, позивачка не позбавлена права вимагати виділу її частки зі спільного майна з метою запобігання зверненню стягнення на неї за зобов'язаннями її чоловіка, втім на дійсність оспорюваного правочину ці обставини будь-яким чином не впливають.
За викладених обставин суд вважає за необхідне у задоволенні позову -відмовити.
Згідно ст. 88 ЦПК України судові витрати у справі покладаються на сторону, проти якої постановлене рішення, а саме не відшкодовуються позивачці.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 61, 65 СК України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212 -215 ЦПК України, -
У задоволенні позову -відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги , якщо таку скаргу не буде подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає чинності після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, що брали участь у справі, втім не були присутні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя А.А. Мазниця