Справа № 2-8338/2011
(заочне)
28 вересня 2011 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді -Черновського Г.В.
при секретарі - Біжко Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ спільного майна подружжя, -
04 жовтня 2010 року ОСОБА_1 звернулась до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ спільного майна подружжя (а.с.4-5).
Позивач у позовній заяві та його представник у судовому засіданні просив суд розірвати шлюб, укладений між ним та ОСОБА_2 , 1978 року народження, зареєстрований 19 листопада 2005 року; поділити квартиру, яка набута ним та відповідачем за час шлюбу, виділити та визнати за ним право власності на 1/2 частину квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, на їх задоволенні наполягав.
Відповідач в судове засідання по справі не з'явилась, про час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином. За таких обставин, на підставі ч.4 ст.169 ЦПК України, відповідач вважається повідомленим про день та час судового засідання і таким, що відсутній без поважних причин, що є підставою для вирішення справи на підставі наявних у ній даних і доказів і постановлення заочного рішення.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає вимоги позовної заяви такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 19 листопада 2005 року перебувають в шлюбі, який було зареєстровано Самарським відділом реєстрації актів громадянського стану Дніпропетровського міського управління юстиції, актовий запис №493, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб. Від шлюбу неповнолітніх дітей не мають.
Спільне життя сторін не склалось, почуття любові між сторонами втрачене, вони припинили сімейно-шлюбні стосунки і проживають окремо, примирення між ними неможливе.
Оскільки взаємовідносини між сторонами на ґрунті несумісності характерів, різних поглядів на життя, відсутності спільних інтересів погіршилися, а з плином часу зовсім охолонули, сторони почали проживати окремо, сімейно-шлюбні відносини та ведення спільного господарства між ними припинені та поновлені не були, необхідність розірвання шлюбу є для сторін очевидною і згода з цього приводу між ними досягнута.
Відповідно до ст. 110 Сімейного Кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним з подружжя.
Відповідно до ст. 112 Сімейного Кодексу України, при розгляді справи про розірвання шлюбу, суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини й інших обставин життя чоловіка і жінки. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам дітей, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що за час шлюбу подружжя за спільні кошти придбали квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначена квартира була зареєстрована за ОСОБА_2 , що підтверджується витягом Комунального підприємства “Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»про реєстрацію права власності на нерухоме майно №14091807 від 31.03.2007 року. Документи на цю квартиру знаходяться у відповідачки. Між позивачем та відповідачем не досягнуто згоди про поділ вищезазначеної квартири, яка є спільною сумісною власністю.
Із змісту позовних вимог, вбачається, що фактично позивач ставить перед судом питання щодо визнання за ним права власності на Ѕ частину квартири яка придбана у шлюбі.
Судом встановлено, що вартість зазначеної квартири, згідно договору купівлі-продажу квартири від 02.03.2007 року, який був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ярмолюк Маргаритою Миколаївною та зареєстрований в реєстрі за №726, складає 252 500 гривень.
Згідно ст.60, ч.1 ст.70 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності і у разі його поділу частки дружини та чоловіка є рівними.
Згідно ч.1 ст.69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
За викладених обставин суд приходить до висновку про те, що шлюб розпався остаточно і не може бути поновлений, а його подальше формальне існування суперечило б правам та інтересам сторін, в тому числі праву на вступ до іншого шлюбу.
З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне вимоги ОСОБА_1 про розірвання шлюбу -задовольнити.
Також, суд вважає за можливим визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 110, ст. 112 СК України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212 - 215 ЦПК України, -
Шлюб, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ,, зареєстрований 19 листопада 2005 року Самарським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського обласного управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис № 493 - розірвати.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір 1262,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровска.
Суддя Г.В. Черновськой