№ 2 - 9370
2011 рік
09 листопада 2011 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
у складі: головуючого
судді Антонюка О.А.
при секретарі Ткаченко Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант - Авто'до Півень Андрія Павловича і ОСОБА_1 про стягнення в порядку регресу суми страхового відшкодування та судових витрат, -
ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант - Авто»05 вересня 2011 року звернулося до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_1 про стягнення в порядку регресу суми страхового відшкодування та судових витрат. Позивач в своїх позовних вимогах посилався на те, що 12 листопада 2009 року відповідач ОСОБА_2 на автомобілі ОСОБА_1 завдав шкоду шляхом пошкодження автомобіля Мерседес Бенц винними діями відповідача в дорожньо-транспортній пригоді, винним в цьому пошкодженні є відповідач ОСОБА_2 .. Було складено акт, є постанова суду, подія визнана страховим випадком і страхувальнику виплачена сума страхового відшкодування. Після виплати вказаної суми позивач звернувся до відповідача з питанням відшкодування шкоди в порядку регресу, але той нічого не відповів і позивач вимушений був звертатися до суду. Представник позивача просив стягнути з відповідача на його користь страхове відшкодування в порядку регресу в сумі 175033 грн. 21 коп., витрати на судовий збір в сумі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 120 грн., а всього 176853 грн. 21 коп., задовольнивши позов в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив. Суд вважає можливим розгляд справи без вказаного відповідача згідно ст. 169 ЦПК України.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив. Суд вважає можливим розгляд справи без вказаного відповідача згідно ст. 169 ЦПК України.
З'ясувавши думку сторін, оцінивши надані і добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню.
Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
В судовому засіданні встановлено, що 12 листопада 2009 року о 14.16 годині відповідач ОСОБА_2 , керуючи за дорученням автомобілем відповідача ОСОБА_1 «БМВ 740»державний номер НОМЕР_1 , рухаючись на вул. Космічній в м. Дніпропетровська не переконалася в безпечності свого маневру під час руху, порушив п. 12.1 Правил дорожнього руху України, скоїв дорожньо-транспортну пригоду, не вибрав безпечну швидкість, виїхав на смугу зустрічного руху та допустив зіткнення з автомобілем «Мерседес Бенц», державний номер НОМЕР_2 , що рухався у зустрічному напрямку. Вина відповідача підтверджується постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 грудня 2009 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, яка набрала чинності та сторонами не оскаржувалася. Внаслідок вказаної ДТП винними діями відповідача було пошкоджено застрахований автомобіль «Мерседес Бенц», державний номер НОМЕР_2 , що керувався Самойленко В.О. і належить ТОВ «Комекс».
Згідно ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Згідно до вимог ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду в справі про адміністратвине правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Постанова Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 грудня 2009 року набрала законної сили і виконана, а тому є достатньо підстав для звільнення позивача від доказування даного позову в частині питань чи мали місце дії відповідача, а саме дії, що містять в собі склад порушення, наявність причинно-слідчого зв'язку між винними діями, пов'язаними з порушенням вимог Правил дорожнього руху України, відповідача і завданням шкоди позивачу. Вказаними протиправними діями відповідача позивачу було завдано матеріальної шкоди.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, ..., що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.... Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Таким чином неправомірними діями відповідача, пов'язаними з використанням джерела підвищеної небезпеки (транспортного засобу) ТОВ «Комекс» було завдано майнової шкоди та прямих збитків, які знаходяться в безпосередньому причинно-слідчому зв'язку зі вказаними діями відповідача і підлягають повному відшкодуванню за рахунок винної особи.
В судовому засіданні встановлено, що 30 червня 2009 року між ВАТ УСК «Дженерал Гарант»(нині ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант - Авто») та ТОВ «Комекс'в письмовій формі був укладений договір № 19G/0256687 страхування засобів наземного транспорту; ушкодженням автомобіля ТОВ «Комекс'винними діями відповідача було завдано матеріальної шкоди. Матеріальна шкода, пов'язана з необхідністю ремонту пошкодженого автомобіля «Мерседес Бенц'згідно висновку авто товарознавчого дослідження спеціаліста № ZU1611109 від 30 листопада 2009 року, акту аварійного комісара і страхових актів, рахунку-фактури вартість відновлювального ремонту автомобіля ТОВ «Комекс'з урахуванням фізичного зносу складає 175033 грн. 21 коп. (за мінусом франшизи). Виконуючи умови вказаного договору страхування позивач перерахував суму страхового відшкодування 175033 грн. 21 коп. (за мінусом франшизи) вигодонабувачу на підставі акту і таким чином була сплачена вартість відновлювального ремонту застрахованого пошкодженого автомобіля, що підтверджується заявою ТОВ «Комекс».
Відповідачу позивачем було направлено лист з пропозицією в добровільному порядку відшкодувати позивачу заподіяні збитки в розмірі виплаченого страхового відшкодування, але відповідач на лист не відповів, на пропозицію вирішити питання в добровільному порядку не відреагував.
Згідно ст. 27 Закону України «Про страхування»(та ст. 993 ЦК України) до страховика, який здійснив виплату страхового відшкодування за договором майнового страхування в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ст. 1116 ЦК України шкода, завдана юридичній особі, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений Законом.
Судом встановлено, що є наявність завданої потерпілому шкоди, встановлена вина в завданні цієї шкоди відповідачем і є позивач, який відшкодував шкоду.
Згiдно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на якi вона посилається як на пiдставу своїх вимог i заперечень. Частиною 3 вказаної статтi передбачено, що доказуванню пiдлягають обставини, якi мають значення для ухвалення рiшення у справi i щодо яких у сторін та iнших осiб, якi беруть участь у справi, виникає спiр.
Тобто, відповідачі ОСОБА_2 і ОСОБА_1 повинні довести, що їх дiями не було порушено їх права або права позивача. Однак, жодних доказiв відповідачами до суду не надано.
Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Позивач заперечує будь-які домовленості і зобов'язання стосовно відповідачів по укладанню договору страхування, завдання шкоди було, страхове відшкодування виплачене, факт завдання шкоди доведено, відповідачі не довели зворотнього, можливе твердження відповідачів про наявність будь-яких інших зобов'язань є припущенням.
Не може суд прийняти до уваги позицію відповідачів стосовно не визнання позовних вимог, оскільки вона спростовується вищенаведеним і нічим об'єктивно не підтверджується.
При таких обставинах суд вважає можливим стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача страхове відшкодування в порядку регресу в сумі 175033 грн. 21 коп., витрати на судовий збір в сумі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 120 грн., а всього 176853 грн. 21 коп..
Таким чином суд вважає, що позовні вимоги про стягнення коштів страхового відшкодування в порядку регресу та судових витрат ґрунтуються на вимогах закону і підлягають задоволенню в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 8, 19, 41, 55, 124 Конституції України, ст. 27 Закону України «Про страхування», ст. ст. 993, 1116, 1166, 1187, 1191 ЦК України, ст. ст. 3, 10, 11, 57, 58, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 і ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант - Авто» страхове відшкодування в порядку регресу в сумі 175033 грн. 21 коп., витрати на судовий збір в сумі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 120 грн., а всього 176853 грн. 21 коп..
Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя -