Справа № 2-6823/11
01 листопада 2011 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
У складі:
Головуючого -судді Мазниці А.А.
При секретарі -Ткаченко В.І.
За участю:
Позивача - ОСОБА_1
Представника відповідача -Конаревої С.К.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської міської ради, третя особи -КП “Дніпропетровське МБТІ», про визнання права власності, -
Позивачка у лютому 2011 року звернулася до суду з вищезазначеним позовом. В обгрунтування заявлених вимог послалася на те, що її батькові ОСОБА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 , за життя належали 42/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1 . Після його смерті позивачка прийняла спадщину, в тому числі зазначене майно, втім в повному обсязі здійснювати свої повноваження власника не має можливості, оскільки під час складання КП «Дніпропетровське МБТІ'технічної документації частки спадкодавця у зазначеному домоволодінні було з'ясовано, що у ній наявні самовільно зведені прибудова а-1 площею 6,3 кв.м. та сарай З площею 14,5 кв.м. Оскільки згадані побудови відповідають нормативним вимогам, не порушують будь-чиїх прав та інтересів, розташовані у межах земельної ділянки, що була надана спадкодавцеві у встановленому законом порядку, позивачка з урахуванням уточнення заявлених вимог в порядку виправлення недоліків позову (а.с. 3-5) просила суд визнати за нею право власності на них.
У судовому засіданні позивачка заявлені вимоги підтримала, на їх задоволенні наполягала.
Представник відповідача просила суд ухвалити рішення у справі на власний розсуд відповідно до чинного законодавства.
Третя особа явку свого представника до суду не забезпечила, про день та час розгляду справи повідомлялася.
Вислухавши пояснення осіб, що брали участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що рішенням виконкому Жовтневої районної ради депутатів трудящих від 04.09.1951 р. ОСОБА_3 була виділена земельна ділянка площею 600 кв.м. по АДРЕСА_2 для індивідуального будівництва жилого будинку (а.с. 3), що у подальшому перебувала у його користуванні (а.с. 40, 41).
У 1959 р. на зазначеній жилій ділянці ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був зведений жилий будинок, який 22.05.1978 р. прийнятий до експлуатації (а.с. 36, 37). Рішенням Виконавчого комітету Жовтневої районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська від 28.07.1978 р. його будівництву була надана правомочність з оформленням на нього права спільної часткової власності, а саме за ОСОБА_3 58/100 частин, за ОСОБА_2 42/100 частини (а.с. 34).
За час перебування спірного майна у власності ОСОБА_2 ним була здійснена його самовільна добудова, а саме зведені прибудова а-1 площею 6,3 кв.м. та сарай З площею 14,5 кв.м. (а.с. 13/зв), що згідно висновку про технічний стан, складеному спеціалістами КП «Дніпропетровське МБТІ», перебувають у задовільному стані (а.с. 45).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер (а.с. 10), 42/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1 були успадковані позивачкою з отриманням відповідного свідоцтва та зареєстровані за нею (а.с. 11, 12).
Аналізуючи спірні правовідносини, суд приходить до наступного. Так, оскільки позивачка успадкувала всю частку спадкодавця ОСОБА_2 у домоволодінні АДРЕСА_1 та зареєструвала її за собою, нею одночасно було успадковане приналежне до цього майна право на звернення за наданням правомочності наявними у ньому самовільним побудовами.
Відповідно до ст. 376 ЦК України на вимогу власника або користувача земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
З урахуванням положень зазначеної норми, а також приймаючи до уваги, що земельна ділянка, на якій зведене спірне майно, виділялася для цієї мети особі, правонаступником якої є позивачка, і якою було здійснене самовільне будівництво, позивачка є її правомірним користувачем згідно ст. 1225 ЦК України, порушень прав інших осіб у зв'язку з самовільним будівництвом не вбачається (а.с. 43, 44) і сторони на такі обставини не посилалися, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заснованими на законі і такими, що підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 375, 376, 1216, 1225, 1299 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 212, 213, 215 ЦПК України, -
Позов - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на самовільно зведені у домоволодінні АДРЕСА_1 прибудову а-1 площею 6,3 кв.м. та сарай З площею 14,5 кв.м.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги , якщо таку скаргу не буде подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає чинності після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, що брали участь у справі, втім не були присутні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя А.А. Мазниця