Справа № 2-4933/11
17 жовтня 2011 року Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська
у складі: головуючого - судді Черновського Г.В.
при секретарі - Біжко Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дніпропетровська цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Акта-сервіс'до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У травні 2010 року позивач звернувся до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 в якому з уточненням позовних вимог просив суд:
- стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 5 994 грн. 65 коп.;
- стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 81 грн.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, на задоволенні позову наполягав.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд у задоволенні позову відмовити, посилаючись на його необґрунтованість.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлені наступні факти:
11 грудня 2008 року між TOB «Компанія з управління активами «Альтус Ассетс Актівітіс'та ОСОБА_1 , було укладено договір купівлі- продажу квартири, згідно з яким останній купив квартиру АДРЕСА_1 .
Судом встановлено, що 01 січня 2009 року TOB «Акта-сервіс», що є балансоутримувачем будинку, в якому розташована придбана відповідачем квартира, було надано відповідачу для підписання договір про відшкодування витрат балансоутримувача № 44/МАЦ/С-1002.
Відповідно до п.1.1 договору, позивач зобов'язується надавати експлуатаційні послуги по утриманню будівлі, а відповідач приймає участь у витратах позивача на експлуатацію будівлі пропорційно зайнятої площі. Крім того, відповідач відшкодовує позивачу вартість спожитих відповідачем комунальних послуг та вартість сумісного використання електричних та водопровідних мереж.
Відповідно до п.4.1 договору розрахунки за експлуатаційні та комунальні послуги, що споживаються, за сумісне використання електричних та водопровідних мереж здійснюються по виставленому позивачем рахунку відповідно тарифам, вказаним у додатку № 2 до даного договору, протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання рахунку відповідачем.
Відповідно до п.3.2.2 договору, відповідач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати витрати по сумісному використанню електричних та водопровідних мереж, по виплаті комунальних послуг (підігрів води, опалення, кондиціонування) та експлуатаційних витрат протягом п'яти банківських днів з моменту виставлення рахунку позивачем.
Відповідно до п.4.2 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. Щомісяця, до 5- го числа місяця, наступного за звітним, відповідач повертає позивачу підписаний акт виконаних робіт по експлуатаційним витратам, сумісному використанню електричних та водопровідних мереж та відшкодуванню комунальних платежів.
Судом встановлено, що відповідач не підписав отриманий від позивача договір, але погодився з його умовами, про що свідчить проведена ним у повному обсязі оплата рахунків на сплату опалення, сумісного використання електричних мереж та експлуатаційних витрат за січень 2009 року на суму 3 780 грн. 19 коп. з ПДВ та на сплату експлуатаційних витрат за березень 2009 року на суму 1 316 грн. з ПДВ, що підтверджується банківськими виписками з рахунку ТОВ «Акта-сервіс», наявних в матеріалах справи. (А.С.21, 23).
Відповідно до ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч.2 ст.642 ЦК України, особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Судом встановлено, що на підставі умов договору, за спожиті відповідачем комунальні та експлуатаційні послуги за період з січня по травень 2009 року, позивач виставив відповідачу наступні рахунки-фактури, які були не сплачені відповідачем:
- №44/МАЦ/С-10020209-9799 від 26.02.2009 року на сплату опалення, сумісного використання електричних мереж та експлуатаційних витрат за лютий 2009 рік на суму 2 336,55 грн.
- №44/МАЦ/С-10020409-10880 від 28.04.2009 року на сплату експлуатаційних витрат за квітень 2009 року на суму 658грн.
- №44/МАЦ/С-10020509-11096 від 31.05.2009 року на сплату експлуатаційних витрат за травень 2009 року на суму 658 грн.
В судовому засіданні представник позивача пояснив суду, що позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням сплатити рахунки та підписати договір про відшкодування витрат балансоутримувача від 01 січня 2009 року, який фактично був укладений, але ніяких дій здійснено не було, що порушує вимоги ст.526 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Відповідно до ст.322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Відповідно до ст.16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за винятком часу перерв. Виходячи зі змісту зазначених положень Закону споживач може відмовитися від укладення договору на надання житлово-комунальних послуг лише в разі відмови від користування такими послугами, чого відповідачем зроблено не було, оскільки він не надавав ніяких письмових чи усних заяв про відмову від надання позивачем комунальних та експлуатаційних послуг, які до того ж безупинно надаються відповідачу і по сьогоднішній день.
Крім того, обов'язок власника квартири укласти договір на надання житлово- комунальних послуг та оплачувати надані послуги передбачено також п.7 «Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків», затверджених Постановою КМУ № 572 від 08.10.1992 року.
Відповідно до п.5.2 договору, за порушення строків оплати, передбачених даним договором, відповідач виплачує на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення, від суми заборгованості за кожний день прострочення.
Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
- припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
- зміна умов зобов'язання;
- сплата неустойки;
- відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ч.1 ст.623 ЦК України, боржник, що порушив зобов 'язання, повинен відшкодувати кредитору спричинені цим збитки.
Відповідно до ч.1 ст.624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. А також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За таких обставин, суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість з урахуванням індексу інфляції у розмірі 4 485 грн. 39 коп., пеню у розмірі 1 299 грн. 41 коп., 3% річних у розмірі 209 грн. 85 коп., а всього 5 994 грн. 65 коп.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до ст. 88 ЦПК України та враховуючи результат вирішення справи, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача 51 грн. в рахунок відшкодування оплати судового збору і 30 грн., в рахунок відшкодування оплати ІТЗ, а всього 81 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 212, 213, 215 ЦПК України, -
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Акта-сервіс'до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості -задовольнити.
Стягнути ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Акта-сервіс'суму заборгованості у розмірі 5 994 грн. 65 коп.
Стягнути ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Акта-сервіс'судові витрати у розмірі 81 грн.
Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з моменту його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська.
Суддя Г.В.Черновськой