Справа № 2-4401/11
21 вересня 2011 року Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська
у складі: головуючого -судді Черновського Г.В.
при секретарі -Біжко Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до неповнолітньої ОСОБА_2 , інтереси якої представляє ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , виконавчого комітету Жовтневої районної у м.Дніпропетровську ради, треті особи - ОСОБА_5 , Перша Дніпропетровська державна нотаріальна контора, КП «ДМБТІ'про визнання домашньої угоди недійсною, визнання права власності, визнання заповіту недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом, -
У листопаді 2009 року ОСОБА_1 звернулася до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська з вищезазначеним позовом, в якому просила суд: визнати недійсною з моменту її укладання домашню угоду купівлі-продажу домоволодіння АДРЕСА_1 , укладену між нею та ОСОБА_6 в зв'язку з її фіктивністю; визнати недійсним заповіт, укладений ОСОБА_6 в червні-липні 2009 року, за яким він розпорядився відносно домоволодіння АДРЕСА_1 ; зобов'язати ОСОБА_4 в десятиденний термін звільнити незаконно утримуване домоволодіння АДРЕСА_1 , вивезти всі свої речі та передати їй ключі від калітки та вхідних дверей.
У травні 2010 року від ОСОБА_4 до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська надійшла зустрічна позовна заява, в якій остання просила суд: визнати ОСОБА_1 такою, що втратила право користування житловою площею в будинку за адресою - АДРЕСА_1 .
В судовому засіданні позивачка та представник позивача за основним позовом позовні вимоги підтримали у повному обсязі, на задоволенні позову наполягали, проти задоволення зустрічного позову заперечували.
Відповідач та представник відповідача за основним позовом позовні вимоги не визнали, заперечували проти його задоволення, на задоволенні зустрічного позову наполягали.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги за основним позовом такими, що не підлягають задоволенню, у зустрічному позові суд вважає за можливе відмовити з наступних підстав.
Судом встановлені наступні факти:
В 1961 році домоволодіння АДРЕСА_1 було придбане за домашньою угодою ОСОБА_7 (дідом ОСОБА_1 ). В 1961 році ОСОБА_7 та його сім'ї була надана домова книга, де вся його сім'я була прописана. До складу сім'ї входили сам ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , його дружина, ОСОБА_8 , 1901 року народження, мати ОСОБА_1 - ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
Право власності на вищезазначене домоволодіння належним чином ні на кого оформлено не було.
В 1962 році померла ОСОБА_8 .
В 1979 році ОСОБА_7 вдруге оженився і до спірного помешкання переїхала його нова дружина, ОСОБА_11 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_7 .
В 1990 році померла ОСОБА_11 .
В 1990 році позивачка познайомилася з ОСОБА_12 , з яким стала проживати однією сім'єю. Шлюб з ОСОБА_12 позивачка зареєструвала в 2008 році.
В 1995 році померла ОСОБА_13 . У зв'язку з тим, що позивачка мешкала спільно з її матір'ю в домоволодінні АДРЕСА_1 і вела з нею спірне господарство, вона фактично отримала у спадщину після своєї померлої матері вищезазначене домоволодіння.
Судом встановлено, що вищезазначене домоволодіння було належним чином не оформлене, право власності на нього не було оформлене ні на кого, тому до нотаріальної контори і підприємства МБТІ з переоформленням ніхто не звертався.
В 1999 року позивачка уклала з братом свого співмешканця ОСОБА_6 домашню угоду купівлі - продажу домоволодіння АДРЕСА_1 .
Згідно ст.657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває у податковій заставі.
Згідно ст.220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Судом встановлено, що вищезазначений договір купівлі-продажу домоволодіння нотаріально не посвідчувався, тому суд, враховуючи вищезазначене вважає цей договір нікчемним та таким, який не породжує будь-яких прав та зобов'язань для сторін, які його укладали.
Згідно ст.236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його укладення.
Таким чином, суд вважає, що у визнанні домашньої угоди купівлі-продажу домоволодіння недійсною у зв'язку з її нікчемністю немає потреби.
Щодо визнання заповіту, укладеного ОСОБА_6 , за яким він розпорядився відносно домоволодіння АДРЕСА_1 , суд дійшов до висновку, що ОСОБА_6 не мав права розпоряджатися майном, оскільки, як було зазначено, договір купівлі-продажу, за яким він нібито придбав спірне домоволодіння, є нікчемним, тому суд вважає, що заповіт як одностороння угода є наслідком нікчемної угоди також є таковим та не підлягає додатковому визначенню його недійсним.
Справу розглянуто в межах заявлених вимог. Оскільки відсутні вимоги щодо усунення перешкод у користуванні та вселенні а також виселенні мешканців, що без законних підстав мешкають у домоволодінні, відсутності права власності на домоволодіння з боку позивачки, суд вважає, що позовні вимоги щодо зобов'язання звільнити домоволодіння, передачі ключів від нього також не підлягають задоволенню.
Що стосується зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_1 щодо визнання її такою, що втратила право користуватися житлом, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 не є власницею або наймачем спірного домоволодіння АДРЕСА_1 , що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_4 є неналежним позивачем, у якого відсутнє право вимоги з огляду на обставини справи та виниклі між сторонами правовідносини.
Відповідно до ч.1,5 ст.55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ч.3 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних, або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
У відповідності до ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд вважає можливим у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 212, 213, 215 ЦПК України,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 до неповнолітньої ОСОБА_2 , інтереси якої представляє ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , виконавчого комітету Жовтневої районної у м.Дніпропетровську ради, треті особи - ОСОБА_5 , Перша Дніпропетровська державна нотаріальна контора, КП «ДМБТІ» про визнання домашньої угоди недійсною, визнання права власності, визнання заповіту недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння -відмовити.
У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом -відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська.
Суддя: