Справа №2-6474/11
заочне
23 серпня 2011 року Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська
у складі: головуючого - судді Черновського Г.В.
при секретарі -Біжко Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю проектно-будівельна фірма «Домобуд'про визнання права власності, -
У грудні 2010 року позивач звернувся до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська з позовом, в якому просив суд:
- визнати за позивачем право власності без додаткових актів вводу в експлуатацію на нежитлове приміщення в авто-гаражному комплексі по АДРЕСА_1 , будівельною площею 337,5 кв.м:
- судові витрати покласти на відповідача.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судове засідання по справі не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином. За таких обставин, на підставі ч.4 ст.169 ЦПК України, відповідач вважається повідомленим про день та час судового засідання і таким, що відсутній без поважних причин, що є підставою для вирішення справи на підставі наявних у ній даних і доказів і постановлення заочного рішення. Представник відповідача надав до суду заяву, в якій позовні вимоги визнав, проти задоволення позову не заперечував.
Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені наступні факти:
ОСОБА_1 уклав з відповідачем Договір №4 від 25.06.2002 року про дольову участь у будівництві нежитлового приміщення в авто-гаражному комплексі по АДРЕСА_1 , будівельною площею 337,5 кв.м. і сплатив повністю пайовий внесок в розмірі 162 000 грн.
Судом встановлено, що у відповідності до п.2.1. Договору, відповідач зобов'язувався:
- побудувати вищевказане приміщення у відповідності до проектно-кошторисної документації в четвертому кварталі 2006 року;
- після закінчення будівництва передати приміщення позивачу у власність на умовах, передбачених Договором.
Судом встановлено, що 16.11.2009 року позивач прийняв приміщення про що було підписано з відповідачем акт прийому -передачі.
Після звернення позивача до КП «ДМБТІ'з метою реєстрації права власності на приміщення, йому стало відомо, що на теперішній час авто-гаражний комплекс, в якому розташоване приміщення позивача, в експлуатацію не введено.
Судом встановлено, що порушення відповідачем своїх зобов'язань по введенню будівель в експлуатацію унеможливило оформлення позивачем права власності на вказане приміщення у встановленому законодавством порядку.
ОСОБА_1 , як фактичний власник приміщення, не може провести інвентаризацію нежитлового приміщення і отримати технічний паспорт для визначення, в тому числі, вартості майна.
Судом встановлено, що з моменту завершення будівництва та прийняття приміщення по Акту прийому-передачі від 16.11.2009 року, позивач безперервно, відкрито, добросовісно володіє та користується вищезазначеною нерухомістю, як своїм власним майном. Претензій, скарг або нарікань з боку інших осіб стосовно користування та володіння немає.
Судом встановлено, що згідно звіту про проведення технічного огляду на відповідність нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , державним стандартам, будівельним нормам і правилам встановлено, що конструкції вищезазначеного нежитлового приміщення перебувають у нормальному стані. Згідно з нормативною класифікацією технічний стан конструкцій належить до категорії К-1. Нежитлове приміщення може використовуватися по функціональному призначенню.
У відповідності до ч.2 ст.11 та ч.2 ст.16 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно до ст.392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів.
Згідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із угод.
Пунктом 2 статті 331 ЦК України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Статтею 334 ЦК України передбачено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно до ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом, а згідно ч.2 ст.331 ЦК України передбачено, що якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, то воно виникає з моменту проведення такої реєстрації.
У відповідності до цивільного законодавства України однією із умов виникнення прав та обов'язків учасників цивільних правовідносин являється рішення суду.
Відповідно до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. за №7/5 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 р. за №157/6445) (зі змінами та доповненнями), рішення суду підлягає реєстрації як правовстановлюючий документ в бюро технічної інвентаризації.
У відповідності до ч.3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином, суд вважає можливим позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити, визнати за ним право власності без додаткових актів вводу в експлуатацію на нежитлове приміщення в авто-гаражному комплексі по АДРЕСА_1 , будівельною площею 337,5 кв.м.
Вирішуючи питання про стягнення судових витрат та враховуючи результат розгляду справи, у відповідності до ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 51 грн., в рахунок відшкодування оплати судового збору та 120 грн., в рахунок відшкодування оплати ІТЗ.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 158, 212-215, 224-226 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю проектно-будівельна фірма «Домобуд'про визнання права власності - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на нежитлове приміщення в авто-гаражному комплексі по АДРЕСА_1 , будівельною площею 337,5 кв.м., без додаткових актів вводу в експлуатацію.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю проектно-будівельна фірма «Домобуд'на користь ОСОБА_1 171 грн. у якості відшкодування судових витрат.
Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.223 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Заочне рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя: