Справа № 2-5354/2011
19 травня 2011 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
У складі: головуючого судді - Башмакова Є.А.
при секретарі - Куляба Ю.А.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів та за зустрічним позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визнання договору дійсним,-
У квітні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення суми авансу. В обґрунтування позову зазначив, що 19 лютого 2008 року між ним та відповідачами було укладено попередній договір купівлі-продажу нежитлового приміщення АДРЕСА_1 в простій письмовій формі, за зазначеним договором сторони домовилися укласти основний договір 10 квітня 2008 року, але за вини відповідачів основний договір не було укладено. В зв'язку з чим просив суд стягнути на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 солідарно суму авансу у розмірі 252500 гривень.
В ході розгляду в порядку ст. 31 ЦПК України позивач уточнив позовні вимоги та посилаючись на зазначені в первісному позові обставини, а також той факт, що попередній договір купівлі-продажу нежитлового приміщення АДРЕСА_1 , укладений 19 лютого 2008 року між сторонами є нікчемним, просив стягнути солідарно з громадян ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 грошову суму, еквівалентну 68 846,48 дол. США за офіційним курсом НБУ, на день набрання чинності рішення суду та вартість судових витрат.
Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в лютому 2011 року звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання дійсним попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна від 19 лютого 2008 року, в обґрунтування якого зазначили, що під час укладання попереднього договору купівлі-продажу нежитлового приміщення АДРЕСА_1 в простій письмовій формі від 19.02.2008 року, з боку ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 відбулося повне виконання умов попереднього договору, а ОСОБА_1 ухилився від нотаріального посвідчення зазначеного договору. За таких обставин позивачі вважали за можливе визнати попередній договір дійсним.
Ухвалою від 11 квітня 2011 року суд об'єднав в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_1 .
В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини, підстави та докази наявні в матеріалах справи, просив первісний позов задовольнити в повному обсязі, проти задоволення зустрічного позову заперечував, посилаючись на їх безпідставність, просив відмовити в задоволенні позивних вимог через те, що визнання спірного договору дійсним суперечить волі позивача за первісним позовом. Зокрема, представник позивача пояснив, що тим фактом, що відповідачі звернулися до суду з зустрічним позовом про визнання дійсним попереднього договору, відповідачі підтверджують, що зазначений договір є нікчемним. .
Відповідачі за первісним позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та представники ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в судовому засіданні проти задоволення первісного позову заперечували, просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , свій зустрічний позов підтримали. Підставами своїх зустрічних позовних вимог вважали повне виконання умов попереднього договору купівлі-продажу нежитлового приміщення АДРЕСА_1 від 19.02.2008 року, укладеного в простій письмовій формі зі свого боку виконали всі умови попереднього договору, проте ОСОБА_1 ухилився від його нотаріального посвідчення, не з'явившись у зазначений договором строк до нотаріальної контори.
Суд вважає, що спірні правовідносини, які виникли між сторонами, повинні регулюватися нормами ст.ст. 217, 216, 220, 533 635, 657, 1212 ЦК України та, заслухавши пояснення сторін, їх представників, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Судом встановлені наступні факти та правовідносини.
Нежитлове приміщення АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .
19 лютого 2008 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , який діяв в інтересах ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , яка діяла в інтересах ОСОБА_5 було укладено попередній договір купівлі-продажу нежитлового приміщення АДРЕСА_1 .
Даний договір купівлі-продажу було оформлено ними в простій письмовій формі без нотаріального посвідчення. Після підписання даного договору позивач сплатив відповідачам грошові кошти у сумі 50000 доларів США з метою забезпечення відповідачів грошовими коштами, потрібними для підготовки і оформлення документів, необхідних для укладення договору купівлі-продажу зазначеного нежитлового приміщення.
Відповідно ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини першої статті 635 ЦК України, попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 657 ЦК України, договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій нотаріальній формі.
Згідно з частиною першою статті 220 ЦК України, «у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Попередній договір купівлі-продажу нежитлового приміщення АДРЕСА_1 від 19 лютого 2008 року не був нотаріально посвідчений, а отже, виходячи з вищезазначеного, договір в тій частині, в якій він є попереднім договором купівлі-продажу нерухомого майна, є нікчемним.
Згідно зі статтею 217 ЦК України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Проте очевидно, що договір завдатку не був би укладений без включення до нього частини, яка є попереднім договором купівлі-продажу нерухомого майна, оскільки за таким договором обов'язки позивача щодо забезпечення виконання зобов'язань виникають виключно на підставі попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна між позивачем і відповідачами, і окремо від нього в даній ситуації виникнути не могли би. Таким чином, зазначений договір є нікчемним в цілому.
Згідно зі статтею 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
Згідно з частиною першою статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Відповідно до пункту першого частини третьої зазначеної статті, її положення застосовуються до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Відповідно до частини другої статті 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновків про можливість задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення з громадян ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 солідарно на користь ОСОБА_1 грошової суми, еквівалентної 50000 дол. США за офіційним курсом НБУ (7.979 грн за 1 долл. США), яка станом на момент винесення рішення складала 398 950 грн. 00 коп.
Також підлягає задоволенню і позовні вимоги позивача за первісним позовом стосовно стягнення з відповідачів суми за прострочення виконання зобов'язання.
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми. Оскільки згідно зі статтею 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, то прострочення відповідачів перед позивачем виникло з моменту передачі відповідачам відповідної грошової суми, що відповідно до розрахунку складає еквівалент 4740 дол. США за офіційним курсом НБУ(7.979 грн за 1 долл. США), яка станом на момент винесення рішення складала 37 820 грн. 46 коп.
В іншій частині позов не підлягає задоволенню через свою безпідставність.
Також не підлягає задоволенню і зустрічний позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визнання дійсним попереднього договору купівлі-продажу нежитлового приміщення АДРЕСА_1 від 19.02.2008 року.
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
За обставин, коли сторони не домовилися щодо істотних умов договору, не визнають їх та оспорюють їх дійсність в судовому порядку такий позов не може бути задоволений.
Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст.88 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по справі по сплаті судового збору в сумі 1700 грн. та витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 16, 217, 216, 220, 533 635, 657, 1212 ЦК України, ст. ст. 10,11, 58-61, 212 -215 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів -задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 безпідставно отримані грошові кошти в розмірі 50 000 дол. США, що еквівалентно станом на момент винесення рішення 398 950 грн. 00 коп. за офіційним курсом НБУ (7.979 грн. за 1 долл. США), а також три відсотки річних за прострочення виконання зобов'язання в розмірі 4740 дол. США що еквівалентно станом на момент винесення рішення 37 820 грн. 46 коп. за офіційним курсом НБУ(7.979 грн. за 1 долл. США), а всього 436 770 грн. 46 коп.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1820 грн. 00 коп.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визнання дійсним попереднього договору купівлі-продажу нежитлового приміщення АДРЕСА_1 від 19.02.2008 року. -відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Апеляційна скарга, подана після закінчення вищевказаних строків, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя: Є.А. Башмаков